1. Мякі тканини зуба. Топографія, будова, функції. Показати схематично.

Пульпа - м'яка тканина зуба, що забезпечує тро­фіку, іннервацію, захистта регенерацію тканин зуба. Побудована з пухкої спо­лучної тканини, що заповнює пульпарну камеру коронки і кореневі канали. Розрізняють три відмінних за будовою та функцією зони пульпи: центральну, проміжну і периферійну. Периферійна (предентинна) зона пульпи побу­дована з незрілих колагенових (преколагенових) волокон та розміщених кількома шарами тіл одонтобластів (дентинобластів). Частина розміщених між тілами одонтобластів преколагенових волокон продовжується безпосередньо в колагенові волокна дентину. У проміжній зоні пульпи зуба локалізовані незрілі клітини - преодонтобласти та преколагенові волокна. Центральна зона пульпи містить судинно-нервові пучки, колагенові та ретикулярні во­локна, клітинні елементи пухкої сполучної тканини: фібробласти, макрофа­ги, малодиференційовані адвентиційні клітини тощо. Періодонт - щільна сполучна тканина, що забезпечує за­кріплення зуба в зубній альвеолі верхньої або нижньої щелепи. Періодонт називають ще зубною зв'язкою. Утворений періодонт товстими пучками ко­лагенових волокон, які, маючи звивистий (S-подібний) напрямок, тримають зуб у підвішеному стані. З одного боку колагенові волокна періодонта впліта­ються у цемент кореня зуба, з протилежного - в окістя альвеолярного відрост­ка. У ділянці шийки зуба періодонт утворює циркулярну зубну зв'язку. Час­тина колагенових волокон цементу, що має радіальний напрямок, проходить через періодонт. Вони вплітаються безпосередньо в окістя альвеоли і мають назву проривних, або Шарпеєвських, волокон. Періодонтальна зв'язка містить значну кількість нервових закінчень, чутливих до зміни тиску, завдяки чому тверді сторонні частинки легко виявляються у складі м'якої їжі.

2. Намалювати класичну частину печінки. Позначити

3. Що називають ростом фолікула яєчника. Гормональна регуляція.

Процес перетворення примордіальних фолікулів у первинні, вторинні й зрілі називають процесом росту фолікулів. Ріст відбувається під дією гона­дотропних гормонів гіпофіза - фолітропіну та невеликої кількості лютропіну, але початкові стадії росту фолікулів не залежать від гонадотропінів. Рос­туть одночасно кілька фолікулів, але в нормі у яєчнику людини багато великих фолікулів із порожниною гинуть ще до овуляції. З двадцяти великих фолікулів з порожниною лише два розвиваються у зрілі фолікули (Граафові пухирці) і один з них, досягнувши діаметра 1 см, звичайно деге­нерує, а один здійснює овуляцію. Ріст фолікула супроводжується ростом овоцита. У всіх ссавців овоцит досягає максимального розміру (130-140 мкм) у фолікулах, стінка яких складається з багатьох шарів фолікулярних клітин, але порожнина фолікула ще не сформована.

4. Опишіть структурно – функціональну одиницю кори великого мозку.

Структурною і функціональною одиницею кори великого мозку є мозкова колонка (або мозковий барель). Мозкову ко­лонку можна уявити у вигляді вертикального циліндра діаметром близько 300 мкм, всередині якого проходить кортико-кортикальне волокно, пов'яза­не з цілим комплексом збуджувальних та гальмівних нейронів. Кортико-кор­тикальне волокно є аксоном гігантопірамідного нейрона своєї (асоціативне волокно) або протилежної (комісуральне волокно) півкулі мозку. Воно утво­рює синаптичні закінчення в усіх шарах кори. Мозкова колонка включає та­кож два таламо-кортикальних аферентних волокна, які закінчуються на ости­стих зірчастих клітинах IV шару кори і базальних дендритах пірамідних клітин.

5. Артеріально – венулярні аностомози ( класифікація, будова )

Артеріоло-венулярні анастомози (ABA). Ця частина мікроциркулярного русла забезпечує прямий перехід артеріальної крові у вени, оминаючи капі­ляри. ABA існують майже в усіх органах. їх діаметр коливається у межах від 30 до 500 мкм, а довжина сягає 4 мм. Розрізняють 2 групи анастомозів:

1. справжні ABA, або шунти, через які у венозне русло скидається чиста артеріальна кров; виділяють справжні прості анастомози і справжні анасто­мози, забезпечені скоротливими структурами;

2. атипові ABA, або півшунти, де тече мішана кров.

Справжні прості анастомози містять межу переходу артеріоли у венулу, яка відповідає ділянці, де закінчується середня оболонка артеріоли. Регуляція кровоплину здійснюється м'язовими клітинами серед­ньої оболонки самої артеріоли без спеціальних скоротливих апаратів. Справжні анастомози другої підгрупи у підендотеліальному шарі мають спе­ціальні скоротливі пристрої у вигляді валків або подушок, що утворені поз­довжньо розташованими м'язовими клітинами. Скороченням м'язових поду­шок, що випинаються у просвіт анастомоза, припиняється кровоток. До цієї ж підгрупи належать ABA епітеліоїдного типу, які бувають прості та складні. Прості мають у середній оболонці внутрішній поздовжній та зов­нішній циркулярний шари гладком'язових клітин, які при наближенні до ве­нозного кінця змінюють короткі, овальні, світлі клітини, подібні до епітеліаль них. У венозному сегменті стінка такого артеріоло-венулярного анастомоза різко витончена і містить у середній оболонці невелику кількість м'язових клітин, розташованих циркулярно. Зовнішня оболонка побудована з пухкої сполучної тканини. У складних, або клубочкових, анастомозах епітеліоїдного типу, на відміну від простих, приносна артеріола поділяється на 2-4 гілочки, які переходять у венозний сегмент. Ці гілочки оточені однією спільною сполучнотканинною оболонкою. Атипові, артеріоло-венулярні анастомози, або півшунти, - це сполучен­ня артеріол і венул через коротку судину капілярного типу, тому кров, що пе­реходить до венозного русла, не є цілковито артеріальною.