Бронхіти

У вагітних частіше розвивається первинний бронхіт інфекційної, вірусної етіології, часто сполучається з ларингітом, гострою респіраторно-вірусною інфекцією, астматичними станами. Бронхіти ділять на гострі і хронічні. Факторами ризику виникнення бронхітів є переохолодження, а також професійні шкідливості.

Основні клінічні ознаки - нездужання, кашель, біль у грудях, погане відходження мокротиння через набряк слизуватої оболонки бронхів, властиве періоду вагітності. Хронічні процеси перебігають довгостроково з періодами загострень і демісій.

Лікування проводять сумісно з терапевтом. Звичайно вживають часте тепле питво (чай з медом і лимоном, липовий чай), інгаляції лужних розчинів, відвари трав (кореня алтея), мікстуру з термопсиса.

Ведення вагітності та пологів. Бронхіти не є протипоказанням до вагітності та пологів. Пологи у хворих неускладненим бронхітом перебігають без ускладнень. При важкому плині та вираженій дихальній недостатності необхідно скоротити другий період пологів (епізіотомія, акушерські щипці).У післяпологовому періоді підвищена частота гнійно-септичних ускладнень.

Гостра пневмонія

У вагітних пневмонія перебігає більш важко у зв'язку із зменшенням дихальної поверхні легенів, високим стоянням діафрагми (обмежує екскурсію легенів), додатковим навантаженням на серцево-судинну систему.

Клініка. Початок хвороби поступовий, в деяких випадках може бути гострим. Основні скарги: кашель із невеликою кількістю мокротиння, загальна слабкість, головний біль. Визначається помірне тахипное, притуплення перкуторного звуку над обмеженою ділянкою легенів, визначення хрипів при аускультації легенів. Діагностику та лікування проводять сумісно з терапевтом, питання про необхідність рентгенологічного дослідження вирішують шляхом консіліуму.

Лікування. Застосовують антибактеріальну терапію. При виборі антибіотику керуються чутливістю мікрофлори. Показаний також масаж грудної клітини, дихальна гімнастика, оксигенотерапія.

Ведення вагітності та пологів. При появі ознак пневмонії незадовго до пологів треба по можливості відстрочити розвиток пологової діяльності, тому що пологовий акт небезпечний у зв'язку із впливом токсикоз - інфекційних факторів на нервову і серцево-судинну системи. Виражена дихальна недостатність на тлі пневмонії під час пологів є показанням до скорочення другого періоду пологів (епізіотомія, акушерські щипці)

Бронхіальна астма, астматичний статус.

У вагітних бронхіальна астма є одним з найпоширеніших захворювань легенів. Бронхіальна астма - алергійне захворювання, пов'язане з розвитком у дихальних шляхах хронічного запального процесу з явищами обструкції і появою респіраторних симптомів. Вплив бронхіальної астми на перебіг вагітності і стан плода в більшості жінок несприятливий, високий ризик розвитку прееклампсії, аномалій пологової діяльності, стрімких пологів.

Клініка. Виділяють передастму (хронічний астмоїдний бронхіт, хронічна пневмонія із бронхоспазмом), напади задухи, астматичний стан. По частоті появи нападів і ступеня ефективності лікування бронхіальну астму ділять на легку, середню і важку Астматичний статус – тяжке загрозливе для життя ускладнення перебігу астми. За неможливості адекватного лікування хворим загрожує смерть унаслідок паралічу дихального центру на фоні нападу ядухи, або асфіксії, спричиненої обструкцією нижніх дихальних шляхів слизовими пробками. Астматичний стан є показанням до госпіталізації хворого до ВАІТ. Діагноз астматичного стану ґрунтується на наявності таких симптомів: 1) тривалого нападу астми ( від кількох годин до кількох днів і тижнів) з короткими світлими проміжками; 2) неефективності застосування адреноміметичних засобів; 3) синдрому німої легені – не вислуховуються дихальні шуми в окремих ділянках легень; 4) ціанозу; 5) пригнічення свідомості.

Лікування. Вагітні, хворі на бронхіальну астму повинні перебувати на обліку у терапевта жіночої консультації. Необхідно усунути фактори ризику загострення захворювання: переохолодження, алергени в побуті та у їжі, професійні шкідливості. У більшості випадків напад бронхіальної астми можна припинити вдиханням аерозолю астматолу ( чи його аналогів), вживанням 1-2 табл. Теофедрину чи антасману, підшкірним введенням 0,5- 1 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду, 1 мл 5% розчину ефедрину, внутрішньовенним введенням 10 мл 2,4% розчину еуфіліну, попередньо розведеного у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Лікування астматичного статусу починають з інгаляції зволоженого кисню через носові катетери, внутрішньовенного введення значних доз гормонів ( 60- 90 мг преднізолону через кожні 1,5- 2 год; загальна доза - 500 мг і більше). Обов’язковою є інфузія 5% розчину глюкози ( 1- 1,5 л) для регідратації. Хворих із тяжкою гіперкапнією та гіпоксією на фоні тотальної обструкції більшої частини дрібних бронхів і бронхіол ( загрози виникнення гіпоксичної коми) переводять на ШВЛ. У цей дуже критичний і відповідальний період проводять інгаляцію 100% кисню, внутрішньовенно вводять натрію оксибутират ( 20-30 мл 20% розчину); діазепам ( 2 мл 0,5% розчину). Здійснюють інкубацію трахеї і переводять на апаратне штучне дихання, періодично проводячи легеневий лаваж – багаторазове промивання трахеобронхіальногої системи лаважним розчином – або лікувальну бронхоскопію. Дозу преднізолону підвищують до 100 мг на 1 год внутрішньовенно. Відповідно до антибіотикограми призначають антибіотик.

Гостра дихальна недостатність (ГДН).

Гостра дихальна недостатність(ГДН) розгортається протягом декількох хвилин або годин , загрожує життю хворої, потребує невідкладної інтенсивної терапії. Найчастіше ГНД спричиняється аспірацій ним синдромом, астматичним та епілептичним станами.

Причини ГДН: порушення прохідності верхніх дихальних шляхів; розлад механізму дихання; погіршення дифузії газів; порушення легеневого кровообігу; порушення співвідношення вентиляції і перфузії. Кінцевим результатом дії будь-якого з цих патологічних явищ є артеріальна гіпоксемія з гіперкапнією або без неї. Гіпоксія – це дефіцит кисню в організмі, гіпоксемія – дефіцит кисню у крові. Для хворих з гострою дихальною недостатністю характерні найрізноманітніші клінічні прояви. Клініка: порушення функції ЦНС, дихання, кровообігу, зміна кольору слизових оболонок і шкіри.

За впливом на ЦНС розрізняють 4стадії гіпоксії: 1) ейфорія – підвищене збудження за недостатньої критичної оцінки свого стану ( хворі у стадії ейфорії потребують пильного нагляду); 2) апатія або адинамія – оглушення, млявість, реакція зіниць на світло збережена, рефлекси шкіри пригнічені, сухожильні і періостальні – ослаблені, патологічні рефлекси не виражені; 3) декортикація; 4) децеребрація.

Основні принципи надання допомоги:

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

2. Хворим із ГНД обов’язково проводять оксигенотерапію.

3. ШВЛ найчастіше застосовують у випадках тяжкої ГНД, коли інші методи лікування неефективні.

4. Під час надання допомоги післяопераційним хворим з ГНД обов’язково проводять знеболювання.

Ознаки загрозливих станів, які потребують негайного проведення штучної вентиляції легень: • апное; • відсутність притомності (кома), судоми; • сіро-синюшне забарвлення холодної шкіри, покритої клейким потом; • сповільнення дихання (< 6 за хвилину) чи почащення його (понад 40 за хвилину) при нормальній температурі тіла, що супроводжується значним зниженням альвеолярної вентиляції легень; • надмірна екскурсія грудної клітки, скорочення різних груп м’язів, не підкріплені зростанням вентиляції; • поява патологічних типів дихання; • зниження гемодинамічних показників до критичних цифр (систолічного артеріального тиску до 60 мм рт. ст.), грубі порушення серцевого ритму; •  зниження раО2 до 60 мм рт. ст. чи зростання раСО2 понад 60 мм рт. ст.

Ведення вагітності та пологів. Бронхіальна астма не є протипоказанням до вагітності. Повторні напади задухи, астматичні стани і явища легенево-серцевої недостатності є показаннями до дострокового розродження.

Пологи звичайно перебігають через природні пологові шляхи. У пологах варто продовжувати бронхолітичну терапію. Важка дихальна і легенево-серцева недостатність служать показанням для кесарева розтину.