3.1.Основи сучасного військового бою. Вступ

Військове мистецтво має три основні складові частини – стратегію, оперативне мистецтво і тактику, кожна з яких має специфічні особливості ведення озброєної боротьби різних масштабів.

Стратегія – вища сфера військового мистецтва, яка охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних сил до війни планування і ведення війни, стратегічних операцій.

Оперативне мистецтво включає теорію і практику підготовку і ведення операцій (бойових дій) об’єднаннями Збройних сил. Керуючись вимогами стратегії, оперативне мистецтво аналізує і вивчає характер сучасних операцій,закономірності, принципи і засоби їх підготовки і ведення; організацію, можливості та основи застосування оперативних об’єднань; питання оперативного забезпечення; основи управління військами в операціях і їх тилове забезпечення.

Тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів Збройних сил, тактику родів військ і спеціальних військ.

Загальна тактика вивчає закономірність загальновійськового бою, розробляє рекомендації щодо його підготовки і ведення системи підрозділів, частин і з’єднань різних видів Збройних сил,тактику родів військ і спеціальних військ. Основою загальної тактики є тактика Сухопутних військ.

Сучасна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з застосуванням усіх найновіших засобів збройної боротьби, тому і практика загальновійськового бою повинні постійно удосконалюватися і вивчатися.

3.3.1. Сутність і види, сили, засоби сучасного загальновійськового бою.

Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним та морським.

Мета бою досягається потужними ударами усіх видів зброї, активними і рішучими діями задіяних у ньому військ, повним напруженням моральних і фізичних сил особового складу, його бойової підготовки, прагнення до перемоги .

Сучасний бій Сухопутних військ є загальновійськовим, тому що у ньому беруть участь підрозділи, частини і з’єднання усіх родів військ і спеціальних військ, авіації, а у діях на приморських напрямках – і кораблі ВМС.

Зміст його визначається передусім рівнем розвитку озброєння і військової техніки

Основним засобом сучасного загальновійськового бою є ядерні удари, якщо бойові дії ведуться з застосуванням ядерної зброї, вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр;складовою частиною бою стає радіоелектронне придушення противника, його систем управління військами і зброєю.

Ядерний удар – це один або декілька ядерних вибухів що відбувається за короткий час з метою вирішення тактичного завдання.

Ядерний удар є небезпечним елементом сучасного загальновійськового бою, що обумовлено не тільки масовими втратами військ, але і створення складної радіаційної та інженерної обстановки у районах вибухів (завали, руйнування, пожежі, затоплення).

Якою б міцною не була ядерна зброя , але нею однією вишити усі завдання неможливо.

Вогонь звичайних засобів ураження, міць і ефективність якого зросла, є важливим засобом ураження, якщо бій ведеться без застосування ядерної зброї. Роль вогню у сучасному загальновійськовому бою зросла: вогонь готує і супроводжує удар військ, є невід’ємною частиною цього удару, забезпечує його стрімкій розвиток, створює умови для маневру .

Сила вогневого впливу – в узгодженому використанні вогню артилерії, ударів авіацій, бойових гелікоптерів, ракет у звичайному спорядженні, вогневої потужності кораблів, а також вогню атакуючих танків, механізованих підрозділів і частин та вогневих засобів повітряних десантів. Можливості вогневих засобів, як зросли, дозволяють успішно вести дальній вогневий бій, що суттєво вливає на характер загальновійськового бою і способи його ведення.

Удар військ являє собою сполучення вогню і рух танкових механізованих підрозділів і частин, повітряних десантів з метою завершення розгрому противника і опанування зазначеним районом (рубежем, об’єктом). Сила удару атакуючих ( контратакуючих ) підрозділів і частин визначається передусім вогневою міцністю їхнього озброєння.

Маневр – це організоване пересування військ або перенацілювання засобів боротьби в інтересах створення сприятливих умов для ведення бойових дій. У сучасному загальновійськовому бою маневром будуть дії на землі та в повітрі, що забезпечують швидкий розгром противника узгодженими ударами з різних напрямків, у тому числі з тилу.

Радіоелектронне придушення - це комплекс заходів і дій які проводяться з метою дезорганізації управління частинами (підрозділами) і зброєю противника, зменшення ефективності застосування його радіоелектронних систем і засобів шляхом дії на них електромагнітного випромінювання.

Радіоелектронне придушення досягається створенням радіоелектронних перешкод, застосуванням несправжніх цілей і пасток, застосування радіолокаційної, оптичної, теплової і акустичної непримітності бойової техніки і об’єктів, а також радіо-дезінформації.

Діючи на приймальні пристрої, радіоелектронні перешкоди створюють хибні сигнали і зображення, заважають або порушують ведення переговорів через засоби радіозв’язку та виявлення цілей за допомогою радіоелектронних засобів, знижують дальність дії засобів розвідки і точність АСУ зброєю.

Бойові дії можна класифікувати за видами, враховуючи найбільші суттєві ознаки:

• мету бою;

• способи досягнення мети;

• характер дії військ, які протистоять.

Залежно від цього у тактиці є такі види бою:

а)оборона;

б)наступ;

в)зустрічний бій;

г)переслідування.

Оборона - це вид бою, який має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника і нанести йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі ,об’єкти) і навіть самим підготувати умови переходу в рішучій наступ. Це досягається ядерними ударами і вогнем звичайних засобів ураження, широким маневром вогнем, силами і засобами, проведення контратак разом із утриманням зайнятих районів (рубежів). Оборона може здійснюватися вимушено або навмисно. Вона застосовується в тих випадках, коли наступ неможливій або недоцільний, а також коли необхідно. Оборана може підготуватися завчасно або організуватися у ході бою ( за відсутності безпосереднього зіткнення з противником і в умовах зіткнення з ним).

Наступ – стрімкий рух у бойовому порядку підрозділів, частин та з’єднань ,а також літаків, вертольотів, кораблів та їх груп, поєднаних з вогнем найвищого напруження, в цілях розгрому (знищення) противника.

Тільки рішучий наступ, який проводиться в короткий термін, у високому темпі та на велику глибину, забезпечує повний розгром противника.

Стрімкий наступ дозволяє зірвати задум противника і на більш повно використати результати своїх ядерних і вогневих ударів.

Мета наступу – повний розгром противника в короткий термін і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Мета наступу досягається знищенням засобів ядерного і термічного нападу противника, його основних угрупувань ударам ракетних військ, авіації,вогнем артилерії, а також стрімким пристосуванням на велику глибину танкових і механізованих підрозділів, частин і з’єднань у взаємодії з авіацією і повітряним десантом, сміливим виходом їх на фланги і в тил противнику, оточенням, роздробленням і розгром його частинами.

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає і відходить.

Наступ на противника, який обороняється – основний різновид наступального бою.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Зустрічний бій – це бій, який з’являється тоді, коли обидві сторони прагнуть вирішити поставлені завдання наступом. Він характеризується своєрідними способами ураження противника, завершенням його розгрому атакою танкових і механізованих підрозділів та частин у взаємодії з повітряними десантами.

Переслідування – це наступ на противника, який відходить. Він здійснюється в основному шляхом його переслідування включаючи розгром укриття противника з стрімкими діями головних сил на шляхах, що паралельні його відходу.

Корінні зміни у змісти загальновійськового бою обумовленовим рівнем розвитку озброєння і бойової техніки, застосування ядерної зброї, нової високоточної зброї (ВТЗ). Це збільшує бойові можливості підрозділів і частин, що суттєво впливає на характер сучасного загальновійськового бою і принципи його ведення.

3.3. 2. Загальні риси і основні принципи ведення сучасного загальновійськового бою, основні тактичні поняття.

Сучасний загальновійськовий бій має характерні риси:

а)рішучість;

б)високу маневреність;

в)напруженість і швидкоплинність ;

г)швидку і різку змінність;

д)різноманітність застосування способів ведення бойових дій;

е)розгортання бойових дій на землі та в повітрі, на широким фронті,на великій глибині та ведення їх у високому темпі.

Рішучість бойових дій визначається рішучістю політичної та військової мети, особливостями Збройних сил України як армії своєї незалежної держави,високими моральними і національними якостями особового складу, застосування сучасних засобів збройної боротьби.

У масштабі тактики рішучість бойових дій визначається з іншого боку - можливостями нових засобів боротьби, з другого - вимогами стратегії та оперативного мистецтва максимально використовувати результати застосування цих засобів для досягнення мети.

Рішучість проявляється в меті бою і засобів її досягнення в можливостях командирів приймати сміливі рішення і наполегливості втілювати їх у життя, в енергійних, активних, самовідданих діях військ, їх прагнення досягти повного знищення ворога.

Важливе значення має виховання офіцерського складу в духовності рішучості, сміливості, наполегливості , готовності взяти на себе відповідальність за проявлену ініціативу, використовувати усі можливості для виконання бойового завдання. Нерішучість і пасивність у бою ведуть до поразки .

Висока маневреність сучасного бою є результатом застосування міцних засобів ураження, росту рухомості загальновійськових частин і з’єднань, дякуючи їх повній моторизації і високому ступеню механізації, а також результатом відсутності суцільного фронту в обороні та наступі.

Сучасні засоби враження дозволяють у короткий термін завдати противнику великих втрат, а висока рухомість загальновійськових частин і з’єднань дає можливість швидко використовувати результати ядерних і вогневих ударів.

Використання повітряного простору, широкий маневр повітрю для швидкого перенесення бойових дій у глибину і нанесення ударів з тилу – характерні риси сучасного бою.

Напруженість бойових дій обумовлена можливостях протилежних сторін вести активні бойові дії з рішучими цілями застосування в бою великої кількості важких систем зброї великої руйнівної сили; масовими втратами людей, озброєння, техніки і матеріальних засобів; безперервним веденням бойових дій вдень, і вночі.

Швидкоплинність сучасного бою визначається міцністю застосування засобів ураження, їх швидкодією, можливості військ за короткий термін наносити рішучу поразку противникам з ходу стрімко атакувати і завершити його розгром услід за ядерними і вогневими ударами.

В умовах швидкоплинності бойових дій гостро постає питання про боротьбу за виграш часу. Командир повинен вміти швидко оцінити обстановку, прийняти рішення і поставити завдання підрозділам, а це потребує високого рівня тактичної підготовки.

Швидкі та різкі зміни обстановки – нова характерна риса сучасного загальновійськового бою. Вона означає, що бойові дії будуть розгортатися виключно динамічно, з різким переходом з одного виду бою до іншого, обстановка в ході бою може змінюватися не тільки щогодини, але і щохвилини.

У сучасному бою основним фактором, що визначає швидкість зміни обстановки, є ядерна зброя. Вона дозволяє майже миттєво змінити співвідношення сил і засобів на тому чи іншому напрямку або ділянці, швидко долати опір противника або переходити від оборони до наступу.

Різноманітність застосування засобів ведення загальновійськового бою теж є його новою рисою.

Засоби ведення бою безперервно змінюється і удосконалюються у міру розвитку матеріальної бази; вони залежать також від завдань, що поставлені військами, умов їх виконання, бойових властивостей частин і з’єднань, складу і характеру дій противника особливостей місцевості.

Застосування у сучасному бою різнорідних засобів ураження висока динамічність і швидкоплинність бойових дій, швидкі та різкі зміни обстановки, швидка зміна видів бою викликають необхідність застосування різних засобів його ведення. У таких випадках підрозділи і частини повинні бути готові під час бою вести активні наступальні дії - проривати оборону, форсувати водні перешкоди, громити противника в зустрічному бою, переслідувати його і оборонятися, а іноді здійснювати маневр для виходу з бою і відхід.

Розгортання бойових дій на землі та в повітрі на широкому фронті, на велику глибину і ведення їх у високому темпі стає можливим завдяки різкому збільшенню бойових можливостей військ, дальнобійності та ефективності засобів ураження.

Зріст бойових можливостей сучасних підрозділів, частин і з’єднань, зміна характеру оборони і способів наступу, необхідність розосередження військ привели до збільшення просторових кордонів і темпу ведення сучасного бою.

Застосування нових сучасних засобів збройної боротьби, а також насичення повітряного простору над полем бою, отримало ще більший розвиток у сучасному загальновійськовому бою.

Аналіз характерних рис сучасного загальновійськового бою показує, що для його ведення необхідні висока тактична, військово-технічна, моральна і психологічна підготовки військ, бойові звички, дисципліна та фізичне загартовування вояків.

До основних принципів ведення сучасного загально військового бою належать:

1)постійна висока бойова готовність з’єднань, частин і підрозділів;

2)висока активність, рішучість і безперервність ведення бою;

3)раптовість дій;

4)злагоджене сумісне застосування родів військ і спеціальних військ у бою та підтримка безперервної взаємодії між ними;

5)рішуче зосередження основних зусиль військ на головному напрямку і в потрібний час;

6)маневр підрозділами і частинами, ядерними ударами і вогнем;

7)всебічне і повне використання моральних і психологічних факторів в інтересах виконання поставлених завдань;

8)всебічне забезпечення бою;

9)підтримка і своєчасне відновлення боєздатності військ;

10)творче й безперервне управління військами, непохитність у досягненні неміченої мети, виконанні прийнятих рішень поставлених завдань.

Удосконалення засобів збройної боротьби зменшило зміст і характер сучасного загальновійськового бою і привело до розробки та пристосування нових принципів його організації і ведення, нових способів ведення бойових дій. Оволодіння цими принципами і способами, а також мистецтвом їх практичного застосування – важливі умови досягнення успіху в бою.

Заключна частина

Збройні сили України – військова держава структура, призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і неподільності України від нападу ззовні.

Військова доктрина України визначається принципом оборонної достатності в будівництві Збройних сил.

Успіх ведення сучасного загальновійськового бою багато чому буде залежати від розвитку озброєння і техніки, організованої структури військ, рівня розвитку військової теорії, ступені бойової і гуманітарної підготовки військ, бойових традицій і національних особливостей армій.

Наше завдання полягає у вивченні факторів, що визначають характер і способі ведення сучасного загальновійськового бою.

Основні тактичні поняття, визначення та терміни.

• АВАНГАРД  елемент похідної оборони в сухопутних військах, які здійснюють марш. Висилається в передбачені зіткнення з супротивником: від МСД  ус. МСП; від МСП  МСБ з задачею  не допустити раптового нападу супротивника на головні сили та проникнення його наземної розвідки у смугу руху охороних військ, створювати сприятливі умови для їх розгортання та вступу в бій.

• АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ВОГОНЬ  вплив на супротивника артилерійськими снарядами різного призначення з метою нанесення йому втрат в живій силі, озброєнні та техніці, морального придушення, знищення обороних споруд, а також для виконання спеціальних завдань  створення осередків пожеж, освітлення або задимлення місцевості. Ведеться прямою наводкою, з закритих та напівзакритих вогневих позицій.

• АРТИЛЕРІЙСЬКА КОНТРПІДГОТОВКА  масований удар артилерії по головному управлінню супротивника, яке приготувалось або розвертається для наступу, з метою зірвати цей наступ або послабити сили супротивника.

• АРТИЛЕРІЙСЬКА ПІДГОТОВКА АТАКИ  бойові дії артилерії, що безпосередньо передують атаці піхоти і танків і полягають у подавлені та руйнуванні об’єктів оборони супротивника раніше підготовленим вогнем.

• АРТИЛЕРІЙСЬКА ПІДТРИМКА АТАКИ  бойові дії на початку або протягом атаки своїх військ, яка полягає у неперервній дослідницькій вогневій поразці об’єктів оборони супротивника безпосередньо перед фронтом і на флангах атакуючих частин і підрозділів з метою створення умов для їх безупинного руху. Складова частина вогневої підтримки атаки.

• АРТИЛЕРІЙСЬКІЙ СУПРОВІД військ, що наступають  бойові дії артилерії, що ведуться для вогневої поразки супротивника при розвитку наступу вглиб його оборони. Артилерійській супровід починається після артилерійської підтримки атаки і продовжується до виконання наступаючими військами бойових завдань. Складова частина вогневої поразки.

• АР’ЄРГАРД  сили прикриття, які виділяються під час відходу, в деяких випадках під час здійснення маршу, від фронту в тил із задачею  затримати супротивника, що виступає.

• АТАКА  стрімкий рух у поєднанні з вогнем з метою знищення супротивника. Рішучий момент наступу.

• БАКТЕРІОЛОГІЧНА (БІОЛОГІЧНА) ЗБРОЯ  зброя масового ураження, дія якої заснована на використанні хвороботворних властивостей бойових біологічних засобів. Бактеріологічна зброя одна з найжорсткіших за своїми наслідками засобів ведення війни.

• БАТАЛЬЙОН  основний тактичний підрозділ у сухопутних, ВД військах.

• БАТАРЕЯ  основний вогневий тактичний підрозділ в артилерії.

• БІЙ  основна форма тактичних дій військ, авіації та флоту, організована збройна сутичка зєднань, частин та підрозділів воюючих сторін, що являють собою узгоджені за ціллю, місцем та часом удари, вогонь та маневрування в цілях знищення (розгрому) супротивника і виконання інших тактичних задач в визначеному районі на протязі короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, повітряним, противоповітряним та морським.

• БЕЗПЕЧНА ВІДДАЛЬ  найменша відстань між центрами ядерних вибухів, розриву снарядів, ракет (при стрільбі артилерії б/п 200-400 м).

• НАЙБЛИЖЧА ЗАДАЧА  частина бойової задачі в наступі , яка виконується першочергово.

• БОЙОВА ЗАДАЧА  задача, поставлена вищестоящим командиром підрозділу, частини для досягнення певної цілі в бою в установлені терміни.

• БОЙОВА ОХОРОНА  вид охорони, який здійснюється з ціллю недопущення проникнення розвідки супротивника в бойові та 11роти стоячо порядки, забезпечення сприятливих умов для вступу до бою.

• БОЙОВИЙ НАКАЗ  форма доведення бойових задач до військ на бій.

• БОКОВА ПОХІДНА ЗАСТАВА  орган похідної охорони на марші.

• ДЗВС (11роти стоячого вогнева споруда)  закрита польова фортифікаційна споруда для ведення вогню з кулеметів та артилерійських гармат , зведене з лісоматеріалів із захистом товщею грунта, камінням, щебінкою та гравієм.

• ДВТ (довготривала вогнева точка)  фортифікаційна споруда з міцних та довговічних матеріалів (залізобетон та броня). Призначена для ведення кулеметного, мінометного та артилерійського вогню. В післявоєнний час термін ДВТ вийшов з користування, а споруди аналогічного призначення почали називатися ДВС (довготривала вогнева споруда).

• ДВС (довготривала вогнева споруда)  фортифікаційна споруда, що будується зарані з високоміцних матеріалів (залізобетон та 11роти стоячо конструкції). Призначена для ведення вогню. Оснащується гарматами, кулеметами, мінометами та іншими засобами поразки. Як правило оснащується системами фільтровентиляції , зв’язку, водопостачання та електрообладнанням. Разом з іншими типами фортифікаційних споруд ДВС застосовується в 11роти стоячог або на укріплених смугах.

• ВЗАЄМОДІЯ  узгоджені по задачах, напрямах, рубежах і часу дії підрозділів.

• ВІДХІД  маневр, що застосовується в тих випадках, коли тільки шляхом тимчасової втрати території можливо змінити несприятливі умови, вивести свої війська з-під удару супротивника, виграти час та зайнятим більш вигідні рубежі.

• ВОГОНЬ  один із основних засобів враження супротивника в бою.

• “ ГПЗ”  орган похідної охорони військ, висилається від авангарду.

• ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ БІЙ  це бій в якому бере участь частини та зєднання різних родів військ, зусилля яких обєднанні єдиним планом та узгодженні по цілі, часу та місцевості.

• ЗАГОРОДЖЕННЯ  штучні перепони, споруди та руйнування, котрі створюються з метою нанести збитків супротивникові або перешкодити просуванню та маневруванню його військ. Бувають вибухові, невибухові та комбіновані.

• ЗОНА ЗАРАЖЕННЯ  район місцевості (акваторія) або область повітряного простору , заражена радіоактивними, хімічними речовинами або біологічними збудниками захворювань в небезпечних для військ та населення межах. Зону зараження характеризують: типи речовин використаних для зараження, розміри, розташування по відношенню до бойового порядку військ та об’єктам тилу, час створення, ступінь небезпечності та ЇЇ зміна з часом.

• ЗУСТРІЧНИЙ БІЙ  різновид наступального бою, дій підрозділів, подальших дій. Зустрічний бій характеризується: обмеженим часом на його організацію, швидким зближенням сторін та вступу їх до бою з ходу; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення та утримування ініціативи; різкою та частою зміною обстановки; розгортанням дій на широкому фронті та швидкоплинністю; наявністю відкритих флангів та проміжків, що допускають свободу маневру.

Зустрічний бій може виникнути: на марші; в наступі при відбитті контратак, при зіткненні з військами, що висуваються для закриття проломів в обороні або заняття важливих рубежів; в обороні  при проведенні контратак (контрударів), при діях проти повітряних та морських десантів.

• КОНТРЕСКАРП  протитанкова земляна перепона у вигляді крутого зрізу скату місцевості (висоти, берега річки), направленого в бік того, хто обороняється. Контрескарп влаштовується в обороні в напрямку ймовірного руху танків супротивника на спусках та розрахований на перекид танків при іх падінні з обриву. Висота стінки досягає 3-4 м і більше.

• КІНЖАЛЬНИЙ ВОГОНЬ  вогонь з кулеметів та автоматів, що відкривається раптово з близької відстані в одному напрямку. Він готується на відстанях, що не перевищують дальність прямого пострілу по грудній фігурі.

• ПОВІТРЯНИЙ БІЙ  бойове зіткнення (протиборство) в повітрі літаків, що поєднують вогонь та маневр для знищення супротивника. Це основна форма дій винищувальної авіації.

• ПОДАЛЬША ЗАДАЧА  частина бойової задачі наступу, виконується після найближчої задачі.

• ДОЗОР  орган розвідки або похідної охорони, висилається від частин, які ведуть бойові дії або здійснюють марш з метою здобутку відомостей про супротивника, місцевість.

• ВИХІДНИЙ РУБІЖ  умовна лінія, з якої війська починають виконання поставленої задачі.

• МАНЕВР  організоване пересування військ в ході бою на новий напрям (рубіж, в район) в цілях заняття вигідного положення по відношенню до супротивника та створення необхідного групування сил та засобів, виводу військ з-під удару супротивника та ефективного використання їх при виконанні поставлених або виникаючих задач, переніс вогню (зусиль авіації, ударів ракетних військ) для масованої дії по найбільш важливим цілям або для поразки нових цілей.

Маневр може проводитись силами та засобами, ядерними ударами, а також вогнем звичайної зброї.

Різновидами маневру силами та засобами є: охоплення, обхід, їх комбінація та відхід.

• МАНЕВРЕНА ОБОРОНА  рухома оборона мета якої завдати супротивникові втрат, виграти час і зберегти свої сили при можливій втрати частини території.

• МАРШ  організований рух військ.

• МОРСЬКИЙ БІЙ  організована озброєна сутичка зєднань, частин, кораблів флотів, що воюють в обмеженому районі в короткий час.

• НАСТУП  основний вид бою, застосовується в цілях розгрому 13роти стоячого тактичного управління супротивника та оволодіння важливим районом (рубежем, об’єктом).

• НЕДОТОРКАНИЙ ЗАПАС (НЗ)  частина військових запасів матеріальних засобів, котрі використовуються в особливих випадках за дозволом відповідного командира.

• Н І Ш А найпростіше укриття, що влаштовується в окопах під бруствером та призначене для захисту поодиноких військовослужбовців від куль, осколків, запалювальних засобів тощо або для збереження боєприпасів, продовольства та іншого.

• ПОСТ СПОСТЕРЕЖЕННЯ  спеціально обладнане місце для спостереження.

• ОБОРОНА  вид загальновійськового бою, що застосовується для зриву або відбиття наступу (удару) переважаючих сил супротивника, нанесення йому поразки, прикриття території , що займається та створення умов для переходу своїх військ у наступ.

• ОБХІД  більш глибокий маневр, що застосовується в цілях виходу військ для удару по супротивнику з тилу.

• ОЗБРОЄННЯ  1. Комплекс різних видів зброї та засобів, що забезпечують його застосування, складова частина військової техніки. До складу входять: зброя (засоби доставки та боєприпаси), системи його пуску, наведення, управління та інші технічні засоби, якими оснащуються підрозділи, частини та зєднання. 2. Процес оснащення військ військовою технікою.

• ОХОПЛЕННЯ  маневр військами для виходу на фланг або тил бойового порядку супротивника.

• ПЕРЕСЛІДУВАННЯ  наступ на супротивника, що відходить в цілях його розгрому.

• ПЕРЕХРЕСНИЙ ВОГОНЬ  вогонь, що ведеться по одній цілі не менш як з двох напрямків. Він найбільш ефективний, якщо відкривається раптово.

• ПОЗИЦІЯ  смуга (район) місцевості, що зайнятий або намічений для зайняття військами або ведення бою.

• ПОШУК  спосіб військової розвідки.

• ПРОТИПОВІТРЯНИЙ БІЙ  дія зєднання, частини, підрозділу зенітно-ракетних військ (зенітної артилерії) по знищенню повітряного супротивника самостійно, або за допомогою винищувальної авіації.

• РЕКОГНОСЦИРУВАННЯ  візуальне вивчення місцевості і супротивника.

• РУБІЖ  умовна лінія, смуга місцевості з якої відраховується початок (кінець) визначеного етапу дій військ.

• СПОСТЕРІГАЧ  військовослужбовець, призначений для спостереження за супротивником, положенням та діями своїх військ, а також для вивчення місцевості, погоди тощо.

• СПОСТЕРЕЖЕННЯ  спосіб розвідки супротивника, місцевості, а також отримання даних про положення та дії своїх військ.

• СТИК  місце дотикання флангів або проміжок (інтервал) між флангами сусідніх зєднань, частин , підрозділів в їх бойовому порядку.

• ДОБОВИЙ ПЕРЕХІД  відстань, яку війська долають за добу: на транспорті 300-400 км, пішки порядку 30-50 км.

• ЦІЛЕВКАЗІВКА  повідомлення даних про місце розташування і дії цілі.

• УДАР  складова частина бою суть якої полягає в одночасному ураженні угрупувань військ та об’єктів супротивника шляхом потужної дії на них ядерною, звичайною зброєю або військами.

• “Ч”  умовне позначення часу, початку атаки переднього краю оборони супротивника, форсування водної перешкоди, висадки (викиду) повітряного десанту, це “0” значення часу.