101325 Па (коефіцієнт розчинності s); .

б) об'ємом газу, приведеним до н. у. і що поглинається 1 об'ємом розчинника, при парціальному тиску газу 101325 Па (коефіцієнт абсорбції  );

в) кількістю грамів газу, що розчиняється в 100 г розчинника при загальному тиску 101325 Па (позначається q);

г) кількістю газу (г або міліграма) в 1 л розчинника

д) об'ємом газу в см³ (приведеним до н. у.), поглиненим 1л розчинника за вказаної температури і парціального тиску газу 101 325 Па (позначається р).

Під розчинністю газів, званої також коефіцієнтом розчинності, розуміють відношення концентрації газу в рідині Ср до концентрації газу в газовій фазі Сг:

s = Ср / Сг

Залежність між розчинністю і коефіцієнтом абсорбції визначається співвідношенням

s /  = Т / 273.

Звідки s =  (Т/273).

Осмотичний тиск розчинів

Осмотичним тиском називається сила на одиницю площі (Па), що примушує розчинник переходити через напівпроникну перегородку в розчин, що знаходиться при тому ж зовнішньому тиску, що і розчинник.

Осмотичний тиск розбавлених розчинів підкоряється законам ідеального газу.

Осмотичний тиск розбавлених розчинів при постійній температурі прямо пропорціональний молярній концентрації розчиненої речовини С (закон Бойля — Маріотта):  = соnst^. С або ₁ /₂ = С₁/С₂ при t = соnst.

Осмотичний тиск розбавлених розчинів при постійній концентрації прямо пропорціонально абсолютній температурі (закон Гей-Люссака) :  = соnst' ^. T або ₁ /₂ = T ₁/ T ₂ при C = соnst.

Два розчини різних речовин при однакових температурі і молярній концентрації володіють однаковим осмотичним тиском і називаються ізотонічними (закон Авогадро) .

До розбавлених розчинів також застосовно рівняння стану ідеального газу Клапейрона — Менделєєва:  = CRT

де C — концентрація розчину, кмоль/м³ або моль/л;

R — молярна газова постійна.

У розчинах електролітів унаслідок електролітичної дисоціації і збільшення числа частинок дослідний осмотичний тиск завжди більше, ніж теоретично обчислений по рівнянню.

Ступінь відхилення спостережуваного осмотичного тиску  _д від теоретично обчисленої величини

 _об виражається ізотонічним коефіцієнтом і =  _д /  _об.

Тому при обчисленні осмотичного тиску розчинів електролітів в рівняння

вводять поправочний (ізотонічний) коефіцієнт і, що враховує збільшення числа частинок в розчині, унаслідок електролітичної дисоціації молекул розчиненої речовини:

 = і CRT.

Для розчинів неелектролитів ізотонічний коефіцієнт дорівнює 1. Ізотонічний коефіцієнт і залежить від природи електроліту і ступеня дисоціації його молекул.

У загальному випадку при розкладі електроліту з утворенням К-іонов

і = 1 + (К – 1) 

Якщо при дисоціації молекули утворюється два іона (К= 2) формула приймає простіший вигляд: і = 1 + 

Молекули сильних електролітів навіть в концентрованих розчинах дисоційовані повністю. Проте при дослідному визначенні ступінь дисоціації завжди виявляється менше 100%. Це пояснюється проявом електростатичного тяжіння між іонами, унаслідок чого активність їх зменшується і створює видимість неповної дисоціації. Тому при обчисленні ступені дисоціації сильних електролітів говорять не про істинну, а про «уявну» ступені дисоціації речовини в розчині.