25. Консульство Бонапарта

. 18-19 брюмера (9-10 листопада) 1799 р. війська розігнали Раду 500 і Раду старійшин і Директорію. Бонапарт зібрав купку депутатів і під його диктовку вони прийняли декрет про передачу урядової влади виконавчій комісії з трьох консулів (Сийєс, Бонапарт, Дю о). Створювались 2 законодавчі комісії по 25 чоловік для підготовки нової Конституції.

Режим Консулат юридично оформила Конституція 1799 р., схвалена плебісцитом (3 млн.1562 чол.)(95 ст.):

• відновлювалось (формально) загальне виборче право, але реально воно було знищено, бо на кожному рівні (знизу-вверх) зі свого складу виборці делегували вверх 1/10. Тобто – вибори без вибору;

• списки нотаблів (вибраних) першим рівнем слугували базою для формування комунальної і департаментської влади;

• законодавча влада складалась з 4-х органів:

• 1) Державна рада – уряд (30-40 членів призначених 1м консулом) законодавча ініціатива;

• 2) Трибунат (100 членів, відібраних на 5 років, старші 25 років за щорічним оновленням на 1/5) – обговорення і первісне схвалення законопроектів;

• 3) Законодавчий корпус (300 членів старше 30 років, 1/5 – щорічно оновлювались) – затвердження законів без обговорення;

• 4) Сенат (24 члени старше 40 років, призначених довічно. Поповнювався Сенат ним самим шляхом кооптації з кандидатур, запропонованих іншими державними органами)- остаточно затверджував закони і перевіряв їх конституційність.

Виконавча влада – 3 консули. Але реальна влада лише в 1-го консула (Бонапарта): призначав міністрів, Державну Раду, призначав всіх посадових осіб у державі, включаючи суддів... Його повноваження більші ніж в короля по Конституції 1791 р. Фактично було узаконено військову диктатуру, яка еволюціонувала від республіки до специфічного різновиду монархії – цезаризму.

Успіхи в розгромі якобінської опозиції, припинення громадянської війни у Вандеї, повернення у Францію амністованих емігрантів (40 %), вигідний Амьєнський Мир (1802 р.) з антифранцузькою коаліцією, дозволили Наполеону провести 2-4 серпня 1802 р. доповнень до Конституції – сенатус-консульт (86 ст.). Їх схвалив плебісцит (3.6 млн. : 8.3 тис.).

За ними Наполеон став довічним консулом: - міг призначати собі наступника;

• пропонував кандидатури 2 і 3-го консулів;

• скликав Сенат;

• розпускав Законодавчий корпус;

• відміняв смертні вироки;

• оголошував війну і мир.

Сенат – став першою владною установою у Франції і отримав право:

• видавати сенатус-консульти з питань “не оговорених Конституцією але необхідних для її функціонування;

• розпускати Трибунат в Законодавчий корпус;

• запроваджувати надзвичайні заходи;

• обмежувати індивід свободи.

1-й консул міг збільшити склад Сенату до 120 членів, давав їм землі, розкішне житло, інші блага.

Статус-консульт 18 травня 1804 р. та референдум по ньому (3.5 млн.: 2.% тис.) затвердив нову редакцію Конституції.

26. Перша Імперія.

Конституція Х (1804 р.) (142 ст.) перетворила Францію в Імперію зі спадковою владою Наполеона (ст.2).

Організація влади:

• “управління республікою ввіряється імператору” ;

• імператор: - глава держави;

• головує в Сенаті і Державній Раді (Трибунат скасовувався);

• оприлюднює статус-консульти;

• право вето – тлумачити закони;

• право видавати декрети в обхід законодавчого корпусу;

• призначав посадові особи, включаючи вищі суди;

• підписував приговори Верховного суду;

• правосуддя – від його імені.

При імператорі: - імператорський двір, а в ньому – верховна рада з верхівки двору; - таємна рада; - Державна рада; - Сенат ; - міністерства.

Місцеве управління:

• департамент – замість виборних органів – призначався префент, а при ньому – генеральний секретар, колегіальна генеральна рада і виконавча рада;

• округ – (замість повітів) – су префект;

• в комунах – мер (в містах до 50 тис. жителів його призначав префект, а в більших – імператор, при ньому заступники і муніципальна рада, членів якої призначав префект);

• Париж став окремим департаментом на чолі з префектом департамента і префектом поліції, розділені на 11 округів на чолі з мером.

1803 р. – грошова реформа. Ввели нову грошову одиницю – франк.

Опора режиму – армія. Загальна воєнна повинність. Пільги ветеранам. “Орден Почесного легіону” – з 1802 р. За роки війн Наполеон з 2.7 млн. загинув 1 млн. солдат.