26. Реставрація

Військова поразка Наполеона від союзників і вступ їх військ до Парижа дозволив роялістам і недавнім сановникам Бонапарта на чолі з Талейраном 6 квітня 1814 р. рішенням Сенату усунути Наполеона від влади і оголосити королем Франції брата Людовіка ХVІ по узгодженню з союзниками Людовіка ХVІІІ. Наполеона заслали на о. Ельбу. За мирним договором (травень 1814 р.) Франція втратила всі завоювання і повернулася до кордонів 1792 р.

Людовіку ХVІІІ Сенат запропонував проект нової конституції, яка зберігала б його права. Але король її відкинув і 4 червня 1814 р. оприлюднив Конституційну Хартію. Вона встановлювала конституційну парламентську монархію:

• влада короля – від бога;

• рівність всіх перед законом;

• гарантована особиста свобода, свобода віросповідання, преси, власності (ст. 1-10);

• католицизм – офіційна релігія;

• відмінялась рекрутчина;

• розпродані землі емігрантів чи конфісковані – недоторкані;

• землі державного фонду – повернути.

Законодавчий корпус – двопалатний парламент:

• верхня – Палата перів (призначав король). Більше судові і контролюючі функції;

• нижня – Палата депутатів – на 5 років зі щорічним оновленням на 1/5 – з 1824 р. – 7 р. без ротації. Обирали виборщики старші 40 років і які сплачували більше 1 тис. франків податків у рік.

Парламент міг лише просити короля про видання певного закону, а коли той подавав проект – таємним голосуванням приймати його чи ні.

Судова влада – судді – незмінювані.

26. Липнева монархія.

Спочатку була липнева революція або паризьке повстання - повстання 27, 28 та 29 липня 1830 року проти правлячої монархії династії Бурбонів, яка встановилася у Франції після другої реставрації. У результаті революції до влади прийшов ліберальний уряд короля Луї-Філіпа. Три дні повстань у Парижі увійшли в історію під назвою «три славні дні» (фр. Trois Glorieuses).

Причини:

Від часу сходження на французький престол у 1824 році, король з династії Бурбонів Карл X проводив ціленаправлену політику спрямовану на реставрацію абсолютної монархії, робив ставку здебільшого на представників аристократії, колишніх політичних емігрантів, т. званих роялістів. Французьке суспільство переживало значні зміни, викликані початком Промислової революції, значно погіршилися умови життя бідніших прошарків населення. Велике невдоволеня серед населення викликали закони впроваджені ультраконсервативною партією, зокрема положення про фінансове відшкодування аристократам та землевласникам власності експропрійованої під час Французької революції та за часів правління Наполеона. Іншим непопулярним кроком було впровадження смертної кари за богохульство спрямоване проти Католицької церкви. Ці закони також порушували статус-кво закріплені у Хартії 1815 року.

Палата депутатів відхилила королевський законопроект про зміну законів успадкування власності. У пресі розпочалася горяча кампанія з осудом уряду консервативного прем'єра Поліньяка та монархії, на що король відповів новим законопроектом, який фактично уводив цензуру преси. Коли парламент знову відхилив ці законопроекти, король своїм указом розпустив парламент і намагався затягнути вибори до нового складу парламенту. Коли ж голосування нарешті відбулося, консерватори і король зазнали нищівної поразки. Тим часом, 30 квітня король розпустив паризьку Національну гвардію, що також загострило протистояння між королем та ліберальною опозицією. Коли ж 25 липня 1830 року король підписав липневі ордонанси — систему законопроектів спрямованих на посилення цензури та обмеження громадянських прав, у Парижі вибухнуло повстання, що стало початком липневої революції.

Як наслідок : Карла Х скинули, його режим ліквідували. 30 липня 1830 р. банківсько-промислові кола поставити “тимчасовим намісником” герцога Луї-Філіпа Орлеанського. Невдовзі його проголосили королем. 14 серпня 1830 р. опублікував оновлену Хартію. В ній містилась Декларація громадянських прав і проголошувалась “народна монархія”. Відмінявся офіційний католицизм і дещо зменшувались права короля. Вперше уряд формувала парламентська більшість. Цю монархію називали "царством банкірів", оскільки до складу уряду входила тільки буржуазія. Державний бюджет перетворився на джерело доходів для фінансистів, які отримували через нього величезні позики та субсидії. Банкіри, використовуючи тісні зв'язки з новим урядом, разом з королем вдало грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній. Їм всяко намагалися заважати монархісти, які мріяли повернути собі владу. За часів Липневої монархії відбувся промисловий переворот (переважно у легкій промисловості).