17. Французький абсолютизм

Формування абсолютної монархії було завершено за Людовіка XIV (1643—1715 рр.). Людовіка проголосили королем у 5-річному віці. Від його імені правила мати Анна Австрійська, а фактичним правителем був її фаворит, наступник Рішельє на посаді першого міністра кардинал Мазаріні. Він обіймав цю посаду 18 років, продовжуючи політику Рішельє, спрямовану на зміцнення Франції та посилення королівської влади.

За Мазаріні було успішно закінчено Тридцятилітню війну, Франція домоглася панівного становища в Європі. Для успішного ведення війни були потрібні чималі кошти, тож Мазаріні запроваджував нові податки. Це викликало незадоволення, з якого скористалася аристократія, щоб повернути свої давні права. Цей рух дістав назву Фронда. Мазаріні спромігся успішно подолати Фронду.

Після смерті Мазаріні король заявив, що не збирається призначати нового першого міністра та управлятиме сам. Своєю наступною діяльністю Людовік XIV довів, що він є керівником, гідним могутньої європейської держави. Першою сферою, в якій король навів лад, були державні фінанси. Він наказав заарештувати генерального інтенданта Фуше за зловживання і кинути його до в'язниці. Новим міністром фінансів було призначено і Жана Батиста Кольбера. 

Успіхи в економіці за роки правління Людовіка XIV пов'язані саме з діяльністю цього міністра фінансів. Кольбер сприяв розвиткові промисловості, підтримував торгівлю шляхом вспровадження високого мита. Прокладалися нові дороги. Створювалися торгівельні компанії. Його називали батьком французького флоту. Запроваджувалася чітка система звітності витрат і доходів. 

Було проведено реформу армії. Всіх офіцерів призначав король. Військо дістало уніформу й нове озброєння, було збільшено кількість полків і модернізовано артилерію. У розпорядженні короля була добре озброєна армія з 550 тис. вояків, найчисленніша в тогочасній Європі. 

Крім того було проведено деяка систематизація законів країни, що дозволило впорядкувати судову систему. Але король не схвалив планів Кольберу по знищенню внутрішніх митних кордонів, поширення податків на дворян, зменшення кількості монастирів.

Міцні фінанси, надійна армія — ось те, на що спиралася королівська абсолютна влада за Людовіка XIV.

Вся вища судова влада також належала королю.

За таємним наказом Людовіка XIV дозволялося ув'язнити будь-кого без суду і відправити до паризької в'язниці Бастилії. Її лиховісні мури стали символом необмеженої королівської влади.

Навіть відносини з католицькою церквою Людовік XIV побудував на її повній залежності від короля. Нантський едикт 1685 р. було скасовано, кальвінізм заборонено, а сотні тисяч гугенотів мусили виїхати з Франції.

Зовнішня політика Франції в роки правління Людовіка XIV була відображенням його прагнень до особистої слави та бажання стати арбітром у європейських справах. Людовік XIV докладав чимало зусиль, щоб перешкодити Габсбургам панувати в Європі. Водночас він намагався збільшити територію своєї держави, загарбавши землі сусідів. За 54 роки самостійного правління Людовіка XIV Франція впродовж 33 років вела війни. У 1667—1668 рр. Людовік XIV завоював Іспанські Нідерланди. Війна 1672—1678 рр. за загарбання Голландії закінчилася для Франції поразкою. Причиною цієї та наступних поразок Людовіка XIV стало те, що європейські держави (католицькі й протестантські) об'єдналися проти Франції. Незважаючи на поразки, за роки правління Людовіка XIV абсолютна монархія у Франції досягла свого розквіту.