4. Вікові особливості регуляції кровообігу

Вплив вегетативних нервів. До моменту народження дитини в серцевому м’язі досить добре виражені нервові закінчення як симпатичних, так і парасимпатичних нервів. У ранньому дитячому віці (до 2-3 років) переважає тонічний вплив симпатичних нервів на серце, про що свідчть висока ЧСС (у немовлят до 140 уд/хв). При цьому тонус блукаючого нерва в цьому віці низький, але поступово наростає. Одним із проявів цього може бути поступовий розвиток уповільнення ритму серцевих скорочень у дітей різного віку. За даними Аршавского (1967), діяльність серцево-судинної системи знаходиться в прямій залежності від розвитку функціонування селетної мускулатури. Розвиток мускулатури в ході онтогенезу, пов’язаний з ростом рухової активності, призводить до економізації витрат у стані спокою, встановлення високого рівня тонічного впливу блукаючих нервів на серце. Так, у дітей помітне зниження ЧСС у 1 рік, що збігається з реалізацією фази стояння. Остаточне закріплення тонусу вагуса в дітей відбувається до 2-3 років. Але в тому випадку, якщо рухова активність у постнатальному періоді за якимись причинами не наростала, не відбувається й посилення тонусу вагуса. Це підтверджується даними, що в дітей 8-9 років після поліомієліту ЧСС і частота дихання мало відрізняється від таких показників у дітей грудного віку.

Тонус симпатичних нервів також зростає з віком. Про це свідчать дані вікового збільшення АКТ.

Гуморальна регуляція. Виникнення реакцій серця на гуморальні фактори спостерігається задовго до виникнення виразних нервових впливів на серце зародка. Більш того, на думку різних дослідників, серце в ембріональному періоді високочутливе до гуморальних чинників.

Аршавский (1960) показав, що нанесення ацетилхоліну на серце плода кролів, собак і кішок призводить до уповільнення ЧСС, раніш, ніж з’являється реакція на подразнення блукаючого нерва. За даними Доуза та ін. (1957), у плодів вівці дуже рано виникають зміни АКТ і ЧСС при уведенні адреналіну.

Судини плода, подібно серцю, починають реагувати на гуморальні агенти в більш ранній термін, ніж на нервові імпульси. При цьому реакції судин окремих областей судинного русла виражені неоднаково. Наприклад, судини легень реагують на адреналін значно пізніше, ніж судини великого кола.

Отже, у ході онтогенезу існує певна етапність у становленні механізмів регуляції діяльності серцево-судинної системи: від внутрішньоклітинної саморегуляції, високої гуморальної чутливості до формування системи центральної нервової регуляції.

При старінні організму відбувається підвищення чутливості серця і судин до дії деяких гуморальних факторів і ослаблення нервових впливів. У дослідах на тварин було показано, що старіння послабяє вплив блукаючого нерва на серце. У старості настають не тільки кількісні, але і якісні відмінності в реакції серцево-судинної системи. Так, папаверин, що знижує АКТ, у старих людей викликає не депресорну, а пресорну реакцію.

Показники роботи серця і гемодинаміки при фізичній роботі. Інтерес викликають особливості зміни реакції серцево-судинної системи в онтогенезі при різних станах організму, зокрема, при дії фізичного навантаження. При цьому вирішальне значення в забезпеченні необхідного рівня кровообігу має збільшення серцевого викиду. Чим молодше дитина, тим виразніше збільшення ХОК відбувається за рахунок збільшення ЧСС. ЧСС при навантаженні в дітей може досягати 160-180, причому у 8-літніх дітей ЧСС зростає на 50%, у 17-літніх на 70% стосовно вихідного рівня. Максимальний приріст АКТ у 8-літніх складає 14 мм рт. ст., а в 13-14 літніх на 30 мм рт. ст.

Роботами Маркосяна (1959, 1966) показано, що в дітей старшого віку під час фізичної роботи коротшає період впарцьовування, тобто час досягнення максимальної зміни гемодинаміки. Чим старше дитина, тим більш значні зрушення кровообігу можуть виникнути під впливом фізичних навантажень. Коротшає з віком дитини і тривалість відновлювального періоду.

При навантаженнях малої інтенсивності зрушення величини АКТ, ЧСС, серцевого викиду у людей похилого віку більш виражені, ніж у молодих, а при великих навантаженнях, навпаки, амплітуда гемодинамічних зрушень більша у молодих. У дослідах на тварин і в дослідженнях на людині було показано, що з віком різко подовжується період відновлення. При старінні також послабляється вироблення умовних рефлексів. Наприклад, з’ясувалося, що для молодих людей необхідно 3-4 поєднання для вироблення умовного рефлексу на основі холодового подразника, а в старих - 9-12 поєднань, при цьому в них значно швидше відбувалося його згасання.

Ослаблення умовних рефлексів у старості погіршує адаптаційні механізми, що забезпечують перехід кровоносної системи на новий рівень діяльності. Усі ці зміни реакції серцево-судинної системи при старінні зв’язані з істотними змінами в структурі вазомоторного центру. Знижується його лабільність і це визначає тривалий латентний період гемодинамічних реакцій. Разом з тим, знижується надійність механізмів регуляції і адаптаційні можливості системи кровообігу при старінні.

З ростом і розвитком організму збільшуються його загальні енерговитрати і зростає потреба в кисні. При збільшенні розмірів тіла кисневий запит забезпечується розвитком систем, що здійснюють доставку і транспорт кисню в легенях і в крові. У тканинах удосконалюються метаболічні процеси. Продовж подальшого індивідуального розвитку організму поліпшуються нейрогуморальна регуляція і координація діяльності механізмів, що обслуговують обмін газів між зовнішнім середовищем і тканинами.