5. Коагуляційна та антикоагуляційна системи

Система згортання крові як одна з фізіологічних систем організму формується і дозріває в період ембріогенезу і раннього постнатального онтогенезу. Під системою згортання крові розуміють сукупність органів (печінка, легені, селезінка, судинна стінка, кістковий мозок), які синтезують та утилізують фактори згортання та протизгортання, що забезпечує динамічну рівновагау цих факторів у крові.

Умовно ферментативний процес згортання крові можна розділити на 3 фази: 1 - утворення тромбопластину, 2 - утворення тромбіну і 3- формування фібрину. Ці фази тісно переплітаються і взаємодіють, а крім того, у процесі згортання крові беруть участь цілий ряд факторів, що позначаються римськими цифрами й об'єднані в 2 групи: прокоагулянти, антикоагулянти.

Згортання крові дітей у перші дні постнатального життя уповільнене: початок згортання настає через 2-3 хвилини. З 2 по 7 день згортання прискорюється і наближається до норми, встановленої для дорослих (початок на 1-2 хв і кінець на 2-4 хв).

У дітей дошкільного періоду, підлітків і юнаків час згортання при широких індивідуальних коливаннях у середньому виражається однаковими цифрами: початок - 1-2 хвилина, кінець через 3-4 хв. Найбільші межі коливань часу згортання крові в препубертатному і пубертатному періодах, мабуть, пов'язані з нестабільним гормональним фоном у цей період життя.

У віці після 50 років у діяльності системи згортання крові відбуваються визначені зміни, а саме - підвищення коагуляційних властивостей крові. Ці зміни, очевидно, пов'язані зі зміною обміну речовин і виникаючими внаслідок цього порушеннями у співвідношеннях білкових фракцій (підвищення рівня глобулінів) і відповідними явищами атеросклерозу. Крім того, відзначається збільшення концентрації гепарину у осіб старше 100 років, за даними Кишидзе, майже вдвічі в порівнянні з його вмістом в крові в осіб зрілого віку. У даному випадку підвищення рівня гепарину, можливо, є захисною, пристосувальною реакцією на підвищення коагуляційних властивостей крові у осіб літнього і старечого віку.

Таким чином, для системи згортання крові людини і тварин характерна гетерохронність дозрівання окремих ланок. Тільки до 14-16 років у людини вміст і активність усіх факторів досягає рівня дорослих.

6. Кров і фізичне навантаження.

Цікавим є питання про вікові особливості реакції системи крові на екстремальні впливи фізичного навантаження. У чому ж виявляяється специфіка змін білої крові при м'язовому навантаженні? Помітних вікових відмінностей у картині білої крові при м’язовому навантаженні не встановленно. Відразу після навантаження відзначається міогенний лейкоцитоз. Також не виявлено розходжень у періодах відновлення білої крові у юнаків (16-18 років) і дорослих осіб (23-27 років). У тих і інших через півтори години після інтенсивної роботи (50 км велогонки) відзначаються ознаки міогенного лейкоцитозу; відновлення цього показника відбувається через 24 години після роботи.

При короткочасній м'язовій напрузі (біг, плавання на коротких дистанціях) кількість Hb у юнаків і дівчат 16-18 років змінюється незначно. Кількість еритроцитів при цьому трохи збільшується (на 8-13 %). Після інтенсивної м'язової діяльності (велогонка 50 км) кількість гемоглобіну майже не змінюється, а кількість еритроцитів при цьому дещо зменшується від 0,2 до 1 млн кл. у 1 мкл крові. Через півтори години після гонки процес еритропоезу підсилюється, причому це супроводжується появою в судинному руслі молодих форм еритроцитів - ретикулоцитів.

Збільшення числа еритроцитів після короткочасної роботи, мабуть, відбувається в результаті перерозподілу крові, а зниження їхньої кількості після тривалої роботи і появою ретикулоцитів у судинному руслі свідчить про посилення еритропоезу.

М'язова діяльність супроводжується зміною усіх вегетативних функцій організму. Поряд з цим відбувається мобілізація його захисних засобів. Таким захисним компонентом м'язової діяльності є згортання крові. Біологічний зміст мобілізації цього захисного компонента, очевидно, полягає в попередженні організму від крововтрати у випадку травми, а також у збереженні гомеостазу. Дослідження показали, що фізичне навантаження призводить до посилення коагуляційних властивостей крові, тромбоцитозу, лейкоцитозу, а також до збільшення лізису еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, що супроводжується надходженням у кров тромбопластичних і антигепаринових субстанцій. Таким чином, зміна гемокоагуляції під впливом м’язової роботи є результатом, з одного боку, лізису формених елементів крові, а з іншого боку - змін у співвідношенні прокоагулянтів і антикоагулянтів.

Після однакової роботи (50 км велогонки) або дозованої роботи на велоергометрі у юнаків спостерігається більш виражений тромбоцитоз, ніж у дорослих. Час згортання крові коротшає в однаковій мірі й у підлітків 12-14 років, і в юнаків 16-18 років, і в дорослих 23-27 років. Однак період повернення швидкості згортання до вихідного рівня різний у підлітків і юнаків. Крім того, відзначена особливість у реакції системи крові на фізичне навантаження в підлітків 12-14 років: різнонаправленість зрушень вмісту ряду факторів, а саме компонентів протромбінового комплексу, фібриногену та інших. Це явище можна пояснити фізіологічними особливостями препубертатного і пубертатного періодів розвитку організму, коли в організмі відбувається посилений ріст маси тіла, внутрішніх органів і розвиток нервово-ендокринної системи. Нестійкий гормональний фон, мабуть, і визначає різнонаправленість реакцій у відповідь на м’язову діяльність. Це підтверджується тим, що в дітей 8-10 років, що не досягли препубертатного періоду, дозована м’язова робота викликає односпрямовані зрушення, як і у дорослого індивіда.