ekologichne otvet

Принципово важливою є домовленість між державами щодо спільного вироблення політики і стратегії боротьби із забрудненням атмосферного повітря на основі поєднання як національних, так і міжнародно-правових засобів, обміну інформацією, моніторингу забруднень тощо.

Для одержання інформації про стан атмосферного повітря широко використовується Глобальна система моніторингу навколишнього середовища. її складовою є створена відповідно до конвенції Спільна програма спостережень і оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі. У межах цієї програми функціонують синтезуючі центри, які ведуть розрахунки і передачу інформації про транскордонні потоки сполучень сірки та інших хімічних речовин для країн - членів конвенції та Європейської економічної комісії ООН.

У 1995 р. до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані був прийнятий спеціальний Протокол із зобов'язанням держав-учасниць зменшити викиди сірки в атмосферне повітря на своїх територіях на 30% до 1993 року. Ще одним Протоколом, прийнятим у 1998 р., передбачені заходи щодо скорочення викидів в атмосферне повітря окислів азоту та посилення контролю за транскордонними потоками забруднювачів.

Функції контролю за додержанням положень конвенції та відповідних протоколів до неї покладені на виконавчий орган, утворений договірними сторонами у межах старших радників урядів країн Європейської економічної комісії ООН з проблем навколишнього середовища. Цей орган аналізує одержану інформацію про забруднення атмосферного повітря, утворює в разі необхідності відповідні робочі групи, подає Європейській економічній комісії ООН інформацію щодо виконання Конвенції про транскордонне забруднення атмосфери на великі відстані договірними сторонами.

Ще одним важливим міжнародно-правовим актом у галузі охорони атмосфери є укладена в 1985 р. під егідою ЮНЕП у Відні Конвенція про охорону озонового шару. Приводом для цього стали потенційні загрози здоров'ю людини і навколишньому середовищу у зв'язку зі змінами озонового шару під впливом антропогенної діяльності.

Озоновий шар - це шар атмосферного озону навколо Землі. Озоносфера розташована на висоті від 10 до 45 км. Загальний вміст у ній озону порівняно невеликий. Проте значення озонового шару для біологічного життя на Землі надзвичайно велике. Цей шар надійно захищає поверхню планети від надмірних ультрафіолетових випромінювань Сонця. Поглинаючи ці випромінювання, озон справляє істотний вплив на температурний режим Землі.

Неконтрольоване надходження в атмосферу фреонів та інших забруднювачів є однією з головних причин виснаження озону. Це вже призвело до появи «озонових дірок», а в перспективі загрожує так званим парниковим ефектом з потеплінням клімату, таненням океанічного льоду тощо.

Відповідно до Конвенції про охорону озонового шару сторони взяли на себе зобов'язання вживати належних заходів для захисту здоров'я людини і навколишнього середовища від негативних наслідків, які є чи можуть бути результатом людської діяльності, яка змінює чи може змінити стан озонового шару. 3 цією метою вони: а) співробітничають шляхом систематичних спостережень, досліджень і обміну інформацією з тим, щоб глибше пізнати і оцінити вплив антропогенної діяльності на озоновий шар; б) узгоджують програми заходів щодо скорочення чи запобігання впливу людської діяльності на озоновий шар; в) співробітничають у розробці узгоджених процедур і стандартів з відповідних питань; г) співробітничають з компетентними міжнародними органами з метою забезпечення виконання конвенції.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 451

Віденську Конвенцію про охорону озонового шару доповнює Монреальський протокол щодо речовин, які руйнують озоновий шар (1987), з доповненнями і змінами, внесеними в Лондоні (1990), Копенгагені (1992), Відні (1995), Монреалі (1997) і Пекіні (1999). Цим протоколом передбачені розрахункові рівні виробництва (споживання) сторонами регульованих речовин, які справляють вплив на озоновий шар (тетрахлорметан, гідрохлорфторвуглеці, бромистий метил, бромхлорметан тощо), а також заходи щодо зменшення їх виробництва (споживання). Зафіксовано також зобов'язання сторін щодо впровадження системи ліцензування імпорту й експорту регульованих речовин. Встановлений порядок подання кожною стороною статистичних даних про свої виробництво, імпорт і експорт відповідних речовин.

З Конвенцією про охорону озонового шару пов'язана і Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (Ріо- де-Жанейро, 1992). її метою є досягнення стабілізації концентрації парникових газів у атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. У зв'язку з цим сторони конвенції зобов'язалися: а) розробляти і періодично поновлювати національні кадастри антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами усіх парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом; б) враховувати пов'язані зі зміною клімату міркування при проведенні своєї соціальної, економічної і екологічної політики; в) співпрацювати при проведенні наукових, технологічних, соціально-економічних та інших досліджень, систематичних спостережень і створенні банків даних, пов'язаних з кліматичною системою; г) співробітничати в галузі оперативного обміну відповідною інформацією, пов'язаною з кліматичною системою та зміною клімату тощо.

Доповненням до цієї конвенції є Кіотський протокол, підписаний у м. Кіото (Японія) в грудні 1997 року Ним передбачені конкретні зобов'язання сторін конвенції і Протоколу по обмеженню і скороченню викидів парникових газів, які не регулюються монреальським протоколом, а також інших речовин, які призводять чи можуть призвести до змін клімату.

151. Поняття і види екологічних правопорушень

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ.

Екологічне правопорушення — це винна, протиправна, екологічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та порушує екологічні і пов’язані з ними ін. права людини і вимоги екологічної безпеки Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний злочин) може бути адміністративним або дисциплінарним.

Суб’єктами екологічного правопорушення є право- і дієздатні, осудні фізичні і юридичні (посадові особи) особи. Суб’ктивними ознаками є вина, необережність чи навмисність та екологічний ризик власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.

До складу екологічного правопорушення входить предмет (об’єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об’єктами посягання є навколишнє природне середовище (природні, умови життєдіяльності) та життя і здоров’я людини.

Об’єктивними ознаками екологічного правопорушення є дія чи бездіяльність, які призводять до протиправного порушення екологічних вимог. Дані порушення мають екологічну спрямованість і призводять до екологічної небезпеки та майнової і моральної шкоди природним ресурсам належним власнику чи користувачу, навколишньому природному середовищу, життю і здоров’ю людини. Види екологічних правопорушень — це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки,

об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу. Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об’єкта посягання можуть бути в галузі

— використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 452

—охорони навколишнього природного середовища : порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;

—екологічної безпеки : невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

Правопорушення по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на : 1) порушення у сфері права власності на природні ресурси; 2) порушення у сфері права природокористування; 3) правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів; 4) правопорушення у сфері екологічної експертизи;

5) екологічні правопорушення у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; 6) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишні природне середовище; 7) порушення норм екологічної безпеки;

8) порушення екологічних прав громадян (на повну і достовірну інформацію та ін.); 9) екологічні правопорушення у сфері управління і контролю.

Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки і заходами державно-правового примусу може бути :

—еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність;

—еколого-майновим деліктом, що тягне за собою майнову відповідальність;

—еколого-адміністративним правопорушенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність;

—екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Порушення лімітів використання природних ресурсів, екологічних нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки призводить до виникнення екологл-правової (превентивної) відповідальності.Проти юридичних осіб — суб’єктів екологл-правової (превентивної) відповідальності

—застосовуються такі санкції : 1) обмеження діяльності; 2) зупинення діяльності; 3) припинення діяльності.

Органами по застосуванню санкції є

—органи місцевого самоврядування;

—органи Мінекобезпеки України;

—органи місцевої державної виконавчої влади. Припинення діяльності здійснюють :

—Кабінет Міністрів України;

—органи місцевого самоврядування стосовно підпорядкування юридичних осіб;

—Суд за позовом Прокуратури у разі систематичних правопорушень;

—органи місцевої виконавчої влади.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного Мясо середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 453

Умовами настання дисциплінарної відповідальності є

—протиправність;

—наявність вини суб’єкта;

—професійна правосуб’єктність у галузі екології;

—невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають коло службових професійних обов’язків.

Види дисциплінарних стягнень : 1) догана; 2)звільнення з посади.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 454