ekologichne otvet

3 метою запобігання шкідливим діям вод мають вживатися спеціальні заходи, а саме: залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищрегуляторів; спорудження дренажу; укріплення берегів тощо.

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного зі шкідливою дією вод, місцеві ради із залученням підприємств, організацій зобов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому лихові, а в разі його настання — щодо негайної ліквідації його наслідків.

Місцеві ради зобов'язані інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної безпеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

138. Порушення в галузі охорони атмосферного повітря як підстава юридичної відповідальності в галузі екології

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ Стаття 33. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря Особи, винні у:

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел;

викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат; впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин

і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством про охорону атмосферного повітря; порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових

відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря; проектуванні і будівництві об'єктів з порушенням встановлених законодавством норм та вимог до охорони атмосферного повітря;

невиконанні розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря; ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про стан

атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан атмосферного повітря, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря; недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм при проектуванні, розміщенні,

будівництві та введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, - несуть відповідальність згідно з законом.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 411

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень в галузі охорони атмосферного повітря.

Спори з питань охорони атмосферного повітря вирішуються у встановленому законом порядку.

Підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності у цій сфері є порушення законодавства про охорону атмосферного повітря (правопорушення). Залежно від його виду застосовуються адміністративна, кримінальна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність. Конкретні склади порушень законодавства про охорону атмосферного повітря передбачені відповідними кодексами.

Адміністративна відповідальність у галузі охорони атмосферного повітря регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. Ним передбачені такі види адміністративних правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря: самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77і); порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни

стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78і); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79); недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79і); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80); експлуатація автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових і побутових відходів (ст. 82); порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83); невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91і); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 912); порушення тиші в громадських місцях (ст. 182); невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів (ст. 1885).

Кримінальна відповідальність передбачена ст. 241 Кримінального кодексу України за забруднення атмосферного повітря. Об'єктом злочинного посягання є суспільні відносини щодо раціонального використання, відновлення, поліпшення і охорони атмосферного повітря як сприятливого середовища існування людини, тваринного і рослинного світу.

Предметом злочину є атмосферне повітря, яке знаходиться у відкритому просторі у межах території України. Забруднення повітря всередині приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК України.

У Кримінальному кодексі України є окремий склад злочину - «порушення вимог законодавства про охорону праці», який може виражатися, зокрема, в недотриманні правил промислової санітарії.

Цивільно-правова відповідальність за порушення атмосфероохоронного законодавства настає за певних умов і підстав. До умов такої відповідальності належать: наявність шкоди; протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою такої особи і шкодою, що настала; винна поведінка особи, що заподіяла шкоду

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 412

Особи, винні в порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду незалежно від притягнення їх до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Відомо, що через забруднення атмосферного повітря може бути заподіяна шкода тваринам, сільськогосподарським посівам, лісам та іншій рослинності, знижена працездатність людей, забруднені водні ресурси та інше. 3 метою визначення розмірів шкоди, яка підлягає стягненню у випадках, коли порушено атмосфероохоронне законодавство, Мінекобезпеки України (зараз - Мінприроди України) 18 травня 1995 р. затвердило Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Порядок визначення і стягнення збитків встановлений цивільним і цивільно-процесуальним законодавством. Тому в кожному конкретному випадку вимагається диференційоване застосування спеціального законодавства про порядок визначення шкоди, яка виникла в тій чи іншій сфері діяльності в результаті порушення атмосфероохоронного законодавства. При цьому на практиці часто застосовується сукупність нормативних актів. Щодо визначення збитків спеціальне законодавство застосовується в порядку субсидіарності, тобто додатково до основного.

139. Правові засади створення та оголошення курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів

СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК КУРОРТІВ Стаття 7. Підстава для створення курорту

Підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.

Стаття 8. Клопотання про оголошення природних територій курортними Підготовку та подання клопотань про оголошення природних територій курортними можуть

здійснювати центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни.

Клопотання про оголошення природних територій курортними мають містити обгрунтування необхідності оголошення природних територій курортними; характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал. Клопотання про оголошення природних територій курортними подаються до відповідних органів виконавчої влади, уповноважених цим Законом здійснювати їх попередній розгляд.

Стаття 9. Розгляд клопотань про оголошення природних територій курортними Клопотання про оголошення природних територій курортними у місячний термін розглядаються:

щодо природних територій державного значення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів з урахуванням пропозицій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; щодо природних територій місцевого значення - відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів.

У разі схвалення клопотання спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів або його місцевий орган погоджує це клопотання з власниками чи користувачами земельних ділянок.

На підставі результатів погодження клопотань відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, його місцеві органи забезпечують розроблення проектів оголошення природних територій курортними.

Стаття 10. Експертиза проектів оголошення природних територій курортними

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 413

Проекти оголошення природних територій курортними підлягають державній екологічній та санітарногігієнічній експертизам, які проводяться відповідно до законів України "Про державну екологічну експертизу" і "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Стаття 11. Прийняття рішень про оголошення природних територій курортними У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз щодо проектів оголошення природних територій курортними матеріали передаються:

щодо курортів державного значення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань діяльності курортів до Кабінету Міністрів України; щодо курортів місцевого значення - місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів

відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Стаття 12. Забудова курортів Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку

генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації.

Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори, забороняється.

Стаття 13. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється у порядку,

встановленому Земельним кодексом України, на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування. Земельні ділянки курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей 31, 32 і 33 цього Закону.

Стаття 14. Розвиток курортів Розвиток курортів здійснюється згідно з довгостроковими комплексними і цільовими державними та місцевими програмами.

Програми розвитку курортів розробляються на основі даних кадастрів природних лікувальних ресурсів, об'єктивних показників ефективності лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань, результатів спеціальних наукових досліджень і проектних робіт, фінансово-економічних показників діяльності курортів. При цьому визначаються параметри та режим використання природних лікувальних ресурсів з урахуванням екологічних та санітарно-гігієнічних обмежень тощо. Містобудівна документація, що регламентує всі види будівництва на території курортів, розробляється відповідно до законів України "Про основи містобудування", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та інших нормативно-правових актів і підлягає обов'язковій державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам.

140. Особливості правового регулювання здійснення науково-дослідницьких робіт у виключній (морській) економічній зоні

Про виключну (морську) економічну зону України

Стаття 13. Морські наукові дослідження

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 414

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України проводяться лише за згодою спеціально уповноважених органів України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України мають право проводити усі держави, незалежно від їх географічного положення, їх юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації за умови дотримання законодавства України.

Україна, здійснюючи свою юрисдикцію, має право регулювати і дозволяти проводити морські наукові дослідження у своїй виключній (морській) економічній зоні. Спеціально уповноважені органи України дають свою згоду на проведення морських наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні за умови, що ці дослідження проводяться лише у мирних цілях, для розширення знань про морське середовище на благо людства і не несуть загрози навколишньому природному середовищу.

Україна може відмовити у наданні згоди на здійснення іншими державами, їх юридичними і фізичними особами, міжнародними організаціями морського наукового проекту у своїй виключній (морській) економічній зоні, якщо цей проект:

1)безпосередньо пов'язаний з розвідкою та розробкою як живих, так і неживих природних ресурсів;

2)передбачає буріння морського дна, використання вибухових речовин або привнесення шкідливих речовин у морське середовище;

3)включає спорудження, експлуатацію або використання штучних островів, установок і споруд;

4)спрямований на підводну культурну та/або археологічну спадщину, для недопущення порушення її суверенних прав або юрисдикції, встановлених міжнародним правом, у тому числі Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права.

( Частину четверту статті 13 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 2947-VI від 13.01.2011 ) Іноземні держави, їх юридичні і фізичні особи, а також міжнародні організації, які мають намір проводити морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України, подають спеціально уповноваженим органам України за шість місяців до передбачуваної дати початку здійснення морського наукового проекту повну інформацію про характер і цілі проекту, метод і засоби, що використовуватимуться, точні географічні координати районів, в яких буде здійснюватися проект, та інші дані.

Якщо подана інформація є неточною або іноземна держава, її юридичні і фізичні особи чи відповідна міжнародна організація, яка здійснює проект, має невиконані зобов'язання перед Україною, що випливають з раніше здійснюваного наукового проекту, спеціально уповноважені органи України можуть відмовити у дозволі на проведення морських досліджень.

Стаття 14. Умови проведення морських наукових досліджень Під час проведення морських наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні України

іноземні держави, їх юридичні і фізичні особи, міжнародні організації, які одержали на це дозвіл спеціально уповноважених органів України, зобов'язані дотримувати таких умов:

1)забезпечувати участь представників України у морських наукових дослідженнях, зокрема на борту науково-дослідних суден та на інших науково-дослідних установках, надавати спеціально уповноваженим органам України на їх прохання попередні доповіді, а також інші матеріали і висновки досліджень;

2)надавати спеціально уповноваженим органам України на їх прохання можливість доступу до всіх даних і зразків, одержаних під час морських наукових досліджень, передавати їм матеріали, з яких можна зробити копію, і зразки, які можна розділити без заподіяння шкоди їх науковій цінності, а також надавати інформацію, що містить оцінку таких даних, зразків і результатів досліджень, або подавати допомогу в їх оцінці та інтерпретації;

3)не перешкоджати діяльності, що здійснюється з метою реалізації суверенних прав та юрисдикції України згідно із статтями 4, 7 і 8 цього Закону;

4)негайно інформувати спеціально уповноважені органи України про будь-які істотні зміни у програмі досліджень;

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 415

5)прибрати науково-дослідні установки або обладнання після завершення досліджень, якщо не укладено угоди про інше;

6)забезпечення збереження об'єктів підводної культурної та археологічної спадщини в зоні проведення досліджень.

( Статтю 14 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 2947-VI від 13.01.2011 ) Стаття 15. Заборона (зупинення) морських наукових досліджень

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні, які проводяться з порушенням вимог статей 13 і 14 цього Закону, можуть бути тимчасово заборонені (зупинені) спеціально уповноваженими органами України. Рішення про тимчасову заборону (зупинення) може бути скасовано цими органами, а дослідження продовжено, як тільки інша держава, її юридична чи фізична особа або міжнародна організація, що здійснює дослідження, усуне порушення та дасть гарантію стосовно дотримання встановленого цим Законом порядку.

Морські наукові дослідження у виключній (морській) економічній зоні України, які проводяться без дозволу спеціально уповноважених органів України, або з відступом від положень статті 13 цього Закону, або з суттєвими відмінностями від початкового проекту дослідження, підлягають негайному припиненню.

141.Зміст правової охорони тваринного світу

142.Правові форми охорони тваринного світу

В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян здійс­нюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого невиснажливого використання тваринного світу.

Чинне законодавство України передбачає організаційно-правові заходи щодо охорони тваринного світу і юридичну відповідальність за порушення законодавства, спрямованого на його охорону.

Зміст організаційно-правових заходів охорони тваринного світу складають:

організація державного управління в галузі охорони і ра­ціонального використання тваринного світу;

додержання основних вимог та принципів охорони, раціо­нального використання і відтворення тваринного світу;

реалізація прав та обов'язків користувачів об'єктами тва­ринного світу;

охорона середовища перебування, умов розмноження, шляхів міграції тварин;

охорона, відтворення і використання рідкісних тварин та таких, що перебувають під загрозою зникнення;

обмеження або заборона застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів;

ведення державного обліку тварин та обліку їх добування;

здійснення державного та громадського контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Управління в галузі охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу є складовою частиною охорони навколишнього природного середовища, яке полягає у здійс­ненні функцій

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 416

спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

До відання Кабінету Міністрів України в зазначеній галузі належить:

встановлення порядку ведення мисливського господар­ства;

визначення порядку здійснення полювання;

встановлення порядку надання в користування рибогоспо­дарських водойм, а також вимог щодо ведення рибного гос­подарства;

вирішення питань спеціального використання об'єктів тва­ринного світу;

визначення порядку ведення Державного кадастру тва­ринного світу;

здійснення контролю в галузі охорони, використання і від­творення тваринного світу;

вирішення інших питань.

Широке коло питань у зазначеній галузі віднесено діючим законодавством про тваринний світ до компетенції Міністер­ства екології та природних ресурсів та його органів на місцях. Міністерство, зокрема, встановлює порядок ведення держав­ного обліку тварин та обсягу їх добування; правила ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу;

правила добування рідкісних тварин і таких, що перебувають під загрозою знищення; види тварин для розведення у спе­ціально створених умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях; затверджує нормативи екологічної безпеки та лі­міти добування диких тварин; вирішує багато інших питань щодо охорони, раціонального використання і відтворення тва­ринного світу.

Безліч питань у галузі охорони та раціонального викорис­тання тваринного світу відносяться до компетенції виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Вони виконують ви­моги вищестоящих органів з питань охорони і використання тваринного світу і розробляють свої заходи.

Велике значення для здійснення управління в зазначеній галузі має прийняття Закону про тваринний світ, який дозво­ляє забезпечити єдність правового регулювання в галузі охо­рони, використання і відтворення тваринного світу в Україні, допомагає місцевим органам влади і управління розробляти свої нормативні акти, конкретизувати їх положення стосовно до місцевих умов.

На нашу думку, головне завдання управління полягає в тому, щоб залучити до здійснення охорони і відтворення тва­ринного світу якомога більше підприємств, установ і органі­зацій, а також громадські організації і громадян, створюючи для цього найбільш сприятливі умови.

Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також здій­снення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середови­ще перебування тварин і їх стан, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тварин­ного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмножен­ня диких тварин; збереження цілісності природних угруповань тварин; додержання науково обґрунтованих

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 417

нормативів і лімі­тів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин; платня за спеціальне викорис­тання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності тва­рин з метою охорони здоров'я населення і відвернення запо­діяння шкоди природі та народному господарству; врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об'єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу.

Одним з організаційно-правових заходів охорони тварин­ного світу є реалізація прав та обов'язків користувачів об'єк­тами тваринного світу, які спрямовані на посилення його охо­рони, беззастережне виконання відповідного законодавства. Користувачі об'єктами тваринного світу мають право: влас­ності на добуті в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати в установленому по­рядку рішення державних органів і посадових осіб, що пору­шують їх права на використання об'єктів тваринного світу;

здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здій­снюється за плату, розмір якої встановлюється залежно від виду, мети та обсягів цього використання, а також інших еко­логічних і економічних факторів.

Порядок визначення плати та пільги щодо платежів за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встанов­люються Кабінетом Міністрів України. Охоронне значення мають також умови і підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу. Воно припиняється в разі:

—закінчення строку, на який було надано дозвіл на ви­користання;

—відпадання потреби у використанні або добровільної відмови від нього;

—припинення діяльності підприємств, установ, організа­цій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу;

—порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу;

—систематичного невиконання підприємствами, устано­вами, організаціями та громадянами встановлених правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Існують і деякі інші випадки припинення права спеціаль­ного використання об'єктів тваринного світу.

Користувачі об'єктами тваринного світу зобов'язані: до­держуватись встановлених правил, норм, лімітів і строків їх використання; використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено вико­ристовувати; своєчасно вносити плату за використання об'єк­тів тваринного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, також зобов'язані: раціонально використовувати об'єкти тва­ринного світу, не допускати погіршення екологічного стану се­редовища перебування тварин внаслідок власної діяльності;

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 418

застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів; проводити комплексні заходи, спрямо­вані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин; здій­снювати заходи щодо виконання загальнодержавних, регіо­нальних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні орга­ни, ветеринарні, санітарноепідеміологічні служби про вияв­лення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки заги­белі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілакти­ки і боротьби з захворюваннями.

Користувачі зобов'язані виконувати інші обов'язки щодо охорони і використання тваринного світу відповідно до зако­нодавства України.

Для забезпечення охорони тваринного світу важливе зна­чення має охорона середовища перебування, умов розмно­ження і міграції тварин. Ці завдання покладаються на під­приємства, організації і громадян.

Введення в експлуатацію об'єктів і застосування техноло­гій без забезпечення їх засобами захисту тварин і середови­ща їх перебування забороняється.

З метою збереження і поліпшення екологічного стану ок­ремих територій, що мають особливе значення як середови­ще перебування цінних видів тварин, Міністерство екології та природних ресурсів може розробляти і запроваджувати суво­ріші екологічні нормативи, ніж ті, що встановлені для всієї те­риторії України.

Особливій охороні підлягають рідкісні тварини і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах. Ці види тварин заносяться до Червоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, відтворення і використання зазначе­них видів тварин визначаються Положенням про Червону книгу України, яке затверджується Верховною Радою України.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними і перебувають під загрозою зникнення, за рішенням Міністерства екології та природних ресурсів України заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особли­вій охороні.

Визначення видів і встановлення порядку охорони, відтво­рення і використання тварин, занесених до зазначених пере­ліків, здійснюється Міністерством екології та природних ре­сурсів України, із урахуванням висновків наукових органі­зацій.

Законодавством передбачається запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів, у тому числі складування, знищення, захоронення промислових і побуто­вих відходів, проведення сільськогосподарських, лісогосподар­ських, лісозаготівельних та інших робіт, а також під час екс­плуатації електричної мережі та транспортних засобів.

Вимоги щодо охорони тваринного світу і середовища пе­ребування тварин повинні враховуватися під час застосуван­ня засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що використовуються в народно­му господарстві.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'я­зані вживати заходів щодо забезпечення запобігання захво­рюванням і загибелі тварин під час зберігання, транспорту­вання та застосування зазначених препаратів.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 419

Правила застосування засобів захисту рослин, стимулято­рів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, а також переліки зазначених препаратів і речовин, використання яких дозволяється в господарській діяльності, способи їх застосу­вання погоджуються з Міністерством охорони здоров'я та Мі­ністерством охорони навколишнього природного середовища України.

З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню сере­довища їх перебування Міністерство екології та природних ре­сурсів та його органи на місцях за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі тери­торії, на яких обмежується або забороняється застосування хімічних засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, міне­ральних добрив та інших препаратів.

Для забезпечення охорони й організації раціонального ви­користання тваринного світу проводиться державний обпік тварин та облік обсягів їх добування, а також ведеться дер­жавний кадастр тваринного світу, який містить систематизо­вану сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики се­редовища їх перебування і сучасного господарського вико­ристання та інші необхідні дані.

Серед організаційно-правових заходів охорони тваринного світу важливе місце належить контролю в галузі охорони, ви­користання і відтворення тваринного світу. Законодавством передбачено проведення державного і громадського контролю.

Державний контроль здійснюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни, Міністерством екології та природних ресурсів та його органами на місцях, місцевими органами державної виконав­чої влади, іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства Ук­раїни.

Громадський контроль здійснюється громадськими інспек­торами охорони навколишнього природного середовища, пов­новаження яких визначаються відповідно до положення, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України.

Повноваження державних органів щодо контролю за охо­роною, використанням і відтворенням тваринного світу досить широкі. Наприклад, Міністерство екології та природних ресур­сів і його органи на місцях мають такі повноваження:

а) здійснювати контроль за діяльністю підприємств, уста­нов організацій і громадян у галузі охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу;

б) контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання;

в) ставити вимоги до фізичних та юридичних осіб щодо усунення порушень законодавства в галузі охорони, викорис­тання і відтворення об'єктів тваринного світу;

г) припиняти в установленому порядку використання об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням зако­нодавства;

д) в установленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, сере­довища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 420