Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)

утримуватися від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність, у тому числі у формі застосування спеціальних санкцій, відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);

інформувати Нацбанк України про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у встановленому порядку;

та ін.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проте у разі, якщо є відомості про застосування іншою державою (державами), митними союзами чи економічними угрупованнями обмежень щодо здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону «Про ЗЕД»). У випадках завдання такими діями шкоди чи створення загрози її заподіяння державі та/або суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

До другої категорії учасників ЗЕД належать суб'єкти, що здійснюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед це державні органи та органи місцевого самоврядування. Подібні за своїм характером функції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати й господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи - щодо своїх учасників, материнське підприємство - щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держави та органи місцевого самоврядування) та другої групи суб'єктів організаційно-

господарських повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (недержавні господарські об'єднання, холдингові компанії тощо) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому - значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб'єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).

Законодавство про ЗЕД містить досить ґрунтовні положення щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначаючи:

•мету регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн;

•види та рівні регулювання (ч. 2 ст. 7 Закону «Про ЗЕД»: державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); недержавне на регіональному (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу) та локальному (самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними) рівнях;

•правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюється нормативне регулювання (ч. З ст. 7 Закону «Про ЗЕД»): 1) закони України; 2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб'єктами ЗЕД, укладеними відповідно до законів України;

•цілі державного регулювання: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення

рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

•межі втручання держави (в особі її органів) у сферу ЗЕД, що виключають право безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком передбачених законом випадків;

•органи державного регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. 9 Закону «Про ЗЕД»):

а) Верховна Рада України як вищий орган державного регулювання ЗЕД, до компетенції якого належать:

•прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

•затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики

України;

•розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

•укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

•встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

•затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно з Законом «Про ЗЕД»;

б) Кабінет Міністрів України:

•вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

•здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

•приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

•проводить переговори й укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

•відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств - органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно з законами України;

•забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

•забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй

з питань зовнішньоекономічної діяльності;

в) Національний банк України:

•здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших Дфжавйих коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

•представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

•регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

•здійснює облік і розрахунки По Наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами,

які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

• здійснює інші функції відповідно до законів України («Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та ін.);

г) Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики

(функції якого виконує Міністерство економіки України):

-забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

-здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

-проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

-виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики;

д) Державна митна служба України:

-здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами

України;

е) Антимонопольний комітет України:

-здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції;

є) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (склад якої зате, постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. М 776):

-здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

- приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань і застосування, відповідно, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;

• органи місцевого управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону «Про ЗЕД»):

1)місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, компетенція яких визначається Законом України «Про місцеве самоврядування»;

2)територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України: створюються за погодженням з відповідними місцевими радами та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законами України «Про ЗЕД» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи можуть діяти також як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, проте не безпосередньо, а лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації зі статусом юридичної особи.

4.Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності

Правовий режим ЗЕД - це особливий порядок регулювання зовнішньоеко-

номічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно з визначеними законодавцем принципами.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені та конкретизовані в ст. 2 Закону «Про ЗЕД».

Усі учасники зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні повинні дотримуватися таких принципів:

•суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД;

•свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

•юридичної рівності і недискримінації;

•верховенства закону;

•врахування та захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності;

•еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних.

До кола перших (стимулюючих) належать:

а) права суб'єктів ЗЕД: загальні для всіх суб'єктів господарювання та спеціальні, закріплені законом для суб'єктів ЗЕД;

б) пільги для суб'єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної/вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної С(В)ЕЗ; ввезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо).

Сучасне законодавство про ЗЕД не передбачає спеціальних пільг для суб'єктів ЗЕД (такі пільги передбачалися ч. 2 ст. 11 Закону «Про ЗЕД» до їх скасування Законом № 2157-РУ від 04.11.2004). Надання пільг суб'єктам ЗЕД може мати місце на підставі законів, що регулюють певний вид господарських відносин (щодо трансферу технологій, правового режиму господарської діяль-

ності на територіях пріоритетного розвитку або спеціальних (вільних) економічних зон) і поширюються на суб'єктів, які відповідають встановленим цими законами вимогам.

До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорту товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих рад народних депутатів України; експорту та імпорту товарів, заборонених відповідно до вивезення з території України/ввезення в Україну; субсидованого імпорту, демпінгового імпорту).

Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема:

-ліцензування зовнішньоекономічних операцій - комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів; розрізняють (1) автоматичне ліцензування (надання дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження); не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню)

і(2) неавтоматичне ліцензування (надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження); використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів);

-квотування (встановлення кількісних або інших обмежень) товарів, що підлягають експорту/імпорту; розрізняють: глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується), групові квоти (встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на

територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях; індивідуальні квоти (встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись);

-застосування спеціальних санкцій до суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: накладення штрафів; індивідуальний режим ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону «Про ЗЕД»);

-дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів і вимог (ст. 18 Закону «Про ЗЕД»);

-застосування спеціальних імпортних процедур (ст. 19 Закону «Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки;

-дотримання вимог митного (відповідно - Митного кодексу України та Закону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»);

-обов'язковість обліку та звітності зовнішньоекономічних операцій суб'єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом «Про ЗЕД» (ст. 22)порядку;

-застосування (як виняток) дискримінаційних заходів до іноземних суб'єктів ЗЕД у випадках та порядку, визначених частинами 2-4 ст. 389

ГК і ст. 29 Закону «Про ЗЕД»; підставою для цього можуть бути дискримінаційні та недружні дії іноземних держав до українських суб'єктів господарювання (аналогічні заходи в такому випадку встановлюються для суб'єктів господарювання відповідної держави, що здійснюють в Україні ЗЕД, у тому числі інвестування); - дотримання встановлених вимог щодо захисту економічної

конкуренції, національної економіки (в тому числі національного виробника) та національної безпеки (статті 20, ЗО, 31): зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної конкуренції, за винятком передбачених Законом випадків, зокрема щодо:

суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів

для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів і пов'язаних з ними послуг, джерел іонізуючого

випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України),

б) заходів проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту

при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів).

5. Зовнішньоекономічний договір

Відповідно до ст. 1 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на