Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)

сторонніх (в тому числі укладених між країнами - учасницями міжнародних організацій економічного спрямування: Закон України від 20.09.2001 р. «Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів»), універсальних (Закон України від 16.03.2000 р. «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами»; Закон України від 10.01.2002 р. «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Митний кодекс України від 12.12.1991 р. і Закон України від 05.04.2001 р. «Про Митний тариф України» регулюють відносини, пов'язані з перетином митного кордону України та сплати мита;

Закон України від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж»

визначає правовий статус цього юрисдикційного органу, що вирішує спори між українськими та іноземними суб'єктами господарювання за умови наявності відповідної домовленості між ними.

Закон України від 02.12.1997р. «Про торгово-промислові палати в Україні»

визначає правове становище цих організацій, у тому числі повноваження у сфері зовнішньоекономічної діяльності: здійснювати у передбачених законом випадках декларування зовнішньоторговельних вантажів; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні, за її межами та ін.

Закони, що регулюють договірні відносини у сфері ЗЕД: від 7.11.1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»; від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.); від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; від 14 серпня 1999 р. «Про угоди про розподіл

продукції»; від 7 вересня 1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг»; від 04.07.2002 р. «Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів у Туркменістані».

Постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності».

Укази Президента України:

від 05.03.2002 р. № 217/2002 «Про Порядок здійснення зовнішніх відносин Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями»;

Положення про Державну службу експортного контролю в Україні, затв. Указом Президента України від 17.-4.2002 р. № 342/2002;

від 25.06.2002 р. «Про порядок здійснення захисту прав та інтересів України при розгляді справ у закордонних юрисдикційних органах».

Акти Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

постанова КМУ від 19.02.1996 р. № 229 «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України»;

постанова KM У від 29.04.1999 р. № 756 «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» (з наступними змінами);

Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється; Перелік товарів (робіт, послуг), імпорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється; Перелік високоліквідних товарів, у разі експорту яких за бартерним договором термін ввезення на митну території України імпортних товарів не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації:

затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 (у редакції постанови КМУ від 11.10.2002 р.№ 1493);

постанова КМУ від 04.04.2001 р. № 327 «Про Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна»;

постанова КМУ від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металоломом»;

постанова КМУ від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1855 «Про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)»;

постанова КМУ від 12.12.20С2 р. № 1861 «Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 «Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1863 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»;

постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»;

Перелік офшорних зон: розпорядження КМУ від 24.02.2003 р. № 77-р.

Спільні постанови КМУ та Нацбанку України: від 28.08.2001 р. № 1124 «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)»; від 10.10.2001 р. № 1371 «Про Порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями»;

Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань екоєвропейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201;

Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (з наступними змінами та доповненнями);

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;

наказ Державної податкової адміністрації та Державної митної служби від 12.07.2004 р. № 512/387 «Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при здійсненні державного контролю за експортом окремих видів товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності»;

наказ Державної податкової адміністрації та Державної митної служби від 29.07.2004 р. № 439/551 «Про затвердження Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні планових і позапланових виїзних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності»;

наказ Міністерства економіки України від 16.03.2006 р. № 98 «Про порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом передбачена реалізація готової продукції в країні виконавця або вивезення її до іншої країни» та ін.

Спеціальна частина:

Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки та банківську діяльність»,

статті 21-22 якого передбачають особливості створення та реєстрації банку з

іноземним капіталом; включені до цього Закону відповідно до вимог ЕАТТ положення (статті 63-65) щодо запобігання відмиванню в банках коштів національного та іноземного походження, отриманих злочинним шляхом, а також прийняті відповідно до нього акти НБУ: Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602 (з наступними змінами та доповненнями); Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49; Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492; Положення про здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 514 та ін.

Закон України від 07.03.1996 р. «Про страхування» (в редакції Закону від 04.10.2001 р.): ч. 1 ст. 2 передбачає як одну з основних вимог до страховиків (який може бути суб'єктом тих різновидів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються страховиками) - наявність статусу резидента, тобто страхової компанії, створеної за законодавством України (в тому числі у випадках переважної чи виключної участі в ній учасників-нерезидентів), а також прийняті відповідно до цього Закону підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі: розпорядження ДКРРФП від 19.07.2006 р. № 6021 «Про затвердження Порядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; Розпорядження ДКРРФП від 07.09.2006 р. № 6201 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів» та ін.

Закон України від 04.03.1992р. (з наступними змінами) «Про приватизацію державного майна»: ч. З ст. 4 містить положення щодо визначення в Державній програмі приватизації особливості участі іноземних інвесторів у приватизації державного майна; ст. 6 передбачає можливість участі у приватизації державного

майна в ролі покупців іноземних громадян та юридичних осіб, створених за зарубіжним (іншої держави чи міжнародним) законодавством; наказ Фонду державного майна України від 16.06.1999 р. № 1138 «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств» (визначає особливість приватизації державної частки в майні (статутному фонді) таких підприємств з урахуванням законних інтересів іноземних інвесторів).

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Учасниками ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями та повноваженнями можна поділити на такі групи:

•суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

•особи, що забезпечують функції (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД;

•споживачі в широкому розумінні (громадяни, суб'єкти господарювання, негосподарські організації);

•посередники (особи, які надають суб'єктам ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності).

Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом про ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону «Про ЗЕД». Так, коло суб'єктів ЗЕД визначається по-різному.

Відповідно до ст. З Закону «Про ЗЕД», суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

-фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

-юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

-об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

-структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

-спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України;

-інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами

України.

Господарський кодекс (ст. 378) закріпив вужче коло суб'єктів ЗЕД, передбачивши, що ними є (можуть бути) суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК (тобто господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів) та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відтак, ГК виключив (на нашу думку, без достатніх на те підстав) зі складу суб'єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема:

промислово-фінансові групи, які відповідно до однойменного закону можуть не лише займатися зовнішньоекономічною діяльністю, а й мати статус транснаціональних, створених за участю суб'єктів господарювання різних держав;

пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних засадах і, згідно з Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», не мають статусу юридичної особи);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-нерезидентів, утворені для здійснення господарської діяльності на території України відповідно до українського законодавства;

іноземні (створені за зарубіжним законодавством) господарські організації зі статусом або без статусу юридичної особи. Подібні особи можуть виступати іноземними інвесторами, і відповідно, здійснювати іноземне інвестування, яке Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 4) та ГК визнаються різновидом ЗЕД (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави - гл. 38 «Іноземні інвестиції» включені до розділу VII ГК «Зовнішньоекономічна діяльність»). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англосаксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.). персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб'єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб'єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (згідно з Законом України від 18.03.2004 р. «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»).

Суб'єкти ЗЕД мають права та обов'язки (загальні та спеціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання (про що вже йшлося: див. розділ II «Суб'єкти господарських правовідносин»). До категорії спеціальних належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення.

Спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є:

здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;

самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);

одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України;

обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним договором/контрактом юрисдикційний орган, що розв'язуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону «Про ЗЕД» спори між суб'єктами ЗЕД, можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);

обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним договором/контрактом національну належність законодавства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів відповідно до Закону України від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право»;

користуватися державним захистом своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних і консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов'язків суб'єктів ЗЕД належать:

дотримання вимог законодавства про ЗЕД, у тому числі:

здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконання умов їх надання;

дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

уразі здійснення ЗЕД в Україні у формі створення іноземним суб'єктом господарювання (зі статусом юридичної особи) філій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного суб'єкта в установленому порядку;

уразі запровадження в установленому порядку режиму обов'язкового розподілу валютної виручки від проведення зовнішньоекономічних операцій між суб'єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійснювати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;

вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України;

імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів і вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнахекспортерах зазначених товарів);