Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)

•відповідальність сторін за порушення умов договору;

•порядок вирішення спірних питань стосовно виконання умов

договору;

•порядок компенсації витрат, пов'язаних із трансфером технологій, включаючи пристосування технологій та їх складових до умов підприємства, установи, організації, де вони використовуватимуться, навчання персоналу;

•умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто

згоди;

•обмеження, що стосуються діяльності сторін у разі закінчення строку дії договору, його розірвання або виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

2) обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій (ст. 18 Закону ПТТ), зокрема, не допускається укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають:

а) здійснення виплат, що значно перевищують ціну технології та її складових; встановлення зобов'язань щодо придбання в особи, яка передає технологію та/

або її складові, сировини, напівфабрикатів, обладнання та його комплектуючих, що не застосовуються під час виробництва відповідної продукції;

б) встановлення зобов'язань щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу;

та їх складових;

є) заборону або обмеження експорту продукції, виготовленої із застосуванням технологій;

права інтелектуальної власності, який не використовується у процесі застосування технологій.

4.Заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності

Усфері інноваційної діяльності держава застосовує стимули двох видів - позитивні та негативні. До перших (позитивних) належать пільги та переваги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності з метою їх заохочення до здійснення такої діяльності.

Позитивне стимулювання інноваційної діяльності включає: фінансову підтримку та пільги.

Фінансова підтримка за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів (у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами) може надаватися у таких формах (ст. 17 Закону «Про інноваційну діяльність»):

пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих

інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної

місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

відповідно до Закону України «Про страхування».

Закон «Про інноваційну діяльність» (до внесення в нього змін відповідно до Закону № 2505-ІУ від 25.03.2005) передбачав також (статті 21 і 22) право суб'єктів інноваційної діяльності на отримання таких пільг: а) податкових; б) амортизаційних; в) митних. Слід, однак, зазначити, що протягом наступних років дія статей 21 і 22 Закону «Про інноваційну діяльність» стосовно цих пільг призупинялася згідно з законами від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік», від 27.11.2003 р. «Про Державний бюджет на 2004 рік», а Законом від 25.03.2007 р. статті 21-22 були виключені із Закону «Про інноваційну діяльність».

Позитивне стимулювання трансферу технологій як різновиду інноваційної діяльності відповідно до Закону України від 14.09.2006 р. «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» може здійснюватися шляхом:

•кредитування трансферу технологій (ст. 21): підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, що здійснюватимуть випуск продукції за державним замовленням, за рішенням Кабінету Міністрів України, виключно у межах повноважень, встановлених законом про Державний бюджет України, можуть надаватися державні гарантії щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, необхідність застосування яких визначена потребами держави і суспільства у цих технологіях;

•субсидіювання трансферу технологій (ст. 22): на трансфер технологій, що здійснюється за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності загальнодержавного рівня, встановлюється режим його цільового субсидіювання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до закону про

Державний бюджет України на відповідний рік; цільові субсидії встановлюються у розмірах: а) суми податку на прибуток підприємств, одержаного від впровадження зазначених технологій, нарахованої за період та у порядку, що встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; б) суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, що не виробляються в Україні.

Негативні стимули у формі відповідальності за порушення вимог інноваційного законодавства та умов договорів інноваційного характеру спрямовані на захист публічних інтересів у цій сфері, а також законних приватних інтересів суб'єктів інноваційної діяльності та тих її учасників, що належать до інноваційної інфраструктури. Система негативних стимулів у формі відповідальності за порушення вимог інноваційного законодавства виконує не лише стимулюючу, а й інші функції - попередження правопорушень у сфері інноваційної діяльності, контролю за ефективністю діяльності її суб'єктів, інформування учасників інноваційної діяльності про результати діяльності - як їх власної, так і їх партнерів, контрагентів, виробників інноваційної продукції.

Негативне стимулювання застосовується у таких формах: відшкодування збитків (застосовується у разі порушення договірних зобов'язань у сфері інноваційної діяльності, завдання шкоди її суб'єктам та іншим учасникам);

оперативно-господарських санкцій (дострокове розірвання в установленому порядку договорів інноваційного характеру у разі грубого порушення іншою стороною договірних зобов'язань; зміна порядку оплати виконання - відповідно до умов договору - з метою уникнення повторення порушень строків оплати; прийняття виконання після застосування спеціальної процедури, передбаченої договором на випадок виявлення порушень щодо якості виконання, та ін.);

адміністративно-господарські санкції, а саме:

а) позбавлення передбачених законом пільг (так, у разі використання сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших

товарів, ввезених в Україну без сплати ввізного мита та податку на додану вартість, згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 Закону «Про інноваційну діяльність», не для потреб виконання інноваційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість сплачуються до бюджету в повному обсязі; при цьому платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму ввізного мита і податку на додану вартість, що мали бути сплачені при ввезенні на митну територію таких товарів, а також сплатити пеню, нараховану на суму податків, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їх нецільового використання);

б) анулювання державної реєстрації інноваційного/пріоритетного інноваційного проекту та запису про реєстрацію у Реєстрі до закінчення строку дії свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України за результатами аналізу даних моніторингу виконання такого проекту на підставі рішення, погодженого Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів та затвердженого наказом МОН України);

в) анулювання державної реєстрації інноваційної структури та виключення її з Державного реєстру інноваційних структур (здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері інноваційної діяльності України у разі виявлення невідповідності її діяльності критеріям, визначеним Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів).

Закон «Про інноваційну діяльність» містить положення щодо відповідальності спеціально уповноваженого органу у сфері інноваційної діяльності за повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної інформації, пов'язаної з інноваційними проектами. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно з законом. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній реєстрації інноваційних проектів вважаються:

заінтересованих у результатах експертизи; є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з розглядуваними ін-

новаційними проектами.

За подібні порушення можуть застосовуватися різні види та форми юридичної відповідальності. У разі якщо подібні дії завдали шкоди учасникам інноваційної діяльності, вони підлягають відшкодування за рахунок спеціально уповноваженого органу у сфері інноваційної діяльності України. Крім того, посадові особи, в діях яких є склад відповідного адміністративного правопорушення, злочину чи дисциплінарного проступку, можуть бути притягнені відповідно до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

Контрольні запитання

1.Які характерні ознаки притаманні інноваційній діяльності?

2.Відповідно до яких засад здійснюється інноваційна діяльність?

3.Назвіть основні нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну

діяльність.

4.Яка роль Господарського кодексу України в регулюванні інноваційної

діяльності?

5.У чому полягає роль держави як учасника інноваційних правовідносин?

6.Який орган виконує функції спеціально уповноваженого органу держави у сфері інноваційної діяльності? В чому полягають ці функції?

7.Які складові інноваційних правовідносин?

8.Розкрийте поняття «інноваційного продукту».

9.Чим відрізняються інноваційні підприємства від решти підприємств?

10.В яких випадках інноваційні проекти підлягають державній

експертизі?

11.Яка мета державної реєстрації інноваційних проектів?

12.Яким категоріям інноваційних проектів надається державна

підтримка?

13.У чому полягає державна підтримка інноваційних проектів?

14.Які організації здійснюють державну підтримку інноваційних

проектів?

15.За допомогою яких договорів опосередковуються відносини щодо розробки інноваційних проектів?

16.Чим характеризуються договори про трансфер технологій?

17.В чому полягає специфіка укладання договорів про трансфер технологій?

18.Які форми (види) господарсько-правової відповідальності застосовуються до учасників інноваційної діяльності у разі порушення ними законодавства про інноваційну діяльність?

ТЕМА 25.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.Поняття та види фінансової діяльності.

2.Банківська діяльність.

3.Страхування.

4.Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами.

5.Аудит.

1. Поняття та види фінансової діяльності

Фінансова діяльність у сфері господарювання - це діяльність, пов'язана з обігом коштів (фінансів). Вона може здійснюватися суб'єктами господарювання на професійних засадах з метою задоволення відповідних потреб інших осіб (професійна фінансова діяльність). Різновидами такої діяльності є грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжна діяльність у сфері фінансів і страхування, а суб'єктами такої діяльності є фінансові установи.

Водночас кожен суб'єкт господарювання, органи господарського керівництва здійснюють таку діяльність для забезпечення своєї основної діяльності. Це так звана індивідуальна фінансова діяльність, метою якої є забезпечення платоспроможності, суб'єктів господарських правовідносин, у тому числі проведення розрахунків, пов'язаних з їх діяльністю, покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг), одержання прибутку (доходу) тощо.

Здійснення професійної фінансової діяльності має підпорядковуватися спеціальному правовому режимові, основні засади якого визначаються Господарським кодексом України (глава 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності») та Законом України від 17.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якого:

6.ринком фінансових послуг є сфера діяльності його учасників з метою надання та споживання певних фінансових послуг (банківських, страхових, ін-

вестиційних, операцій з цінними паперами та інших), що забезпечують обіг фінансових активів;

7.фінансовими послугами визнаються операції з фінансовими активами, що здійснюються фінансовими установами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

8.суб'єктом діяльності щодо надання фінансових послуг є фінансова установа

-юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного державного реєстру фінансових установ; до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг;

•спеціальне державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні здійснюється:

A) з метою: 1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; 2) захисту інтересів споживачів фінансових послуг; 3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; 4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; 5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; 6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; 7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; 8) контролю за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; 9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг;

Б) у визначених законом формах, а саме шляхом: 1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових по-

слуг; 2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; 3) нагляду за діяльністю фінансових установ; 4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; 5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг;

B)здійснюється уповноваженими на це органами, в тому числі:

-щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;

-щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

-щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ДКРРФП) (діє відповідно до Положення про цю комісію, затв. Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003), до компетенції якої входять: 1) нормативне регулювання ринків фінансових послуг у визначених законом межах;

2)здійснення реєстрації та ведення Державного реєстру фінансових установ; 3) ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; 4) здійснення контролю за діяльністю фінансових установ; 5) застосовування заходів впливу (в тому числі адміністративних-господарських санкцій) до учасників ринків фінансових послуг у разі порушення ними законодавства про фінансові послуги, нормативноправових актів ДКРРФП та реалізує інші повноваження, передбачені згаданим.

З метою попередження такого негативного явища, як легалізація одержаних злочинним шляхом коштів, Законом України від 28 листопада 2002 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» передбачається обов'язковий фінансовий моніторинг (діяльність по виявленню та аналізу фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з «відмиванням» доходів) для фінансових та інших установ (організацій), які надають фінансові послуги, в тому числі банки, страхові компанії, кредитні спілки та ін.

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу є організації зі статусом юридичної особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи