Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)
.pdfУ разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 ГК та ЦК (статті 543-544).
Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
ГК встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов'язань (ст. 229), передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.
Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.
Штрафні санкції (неустойка)
Назва наступної форми відповідальності не уніфікована, оскільки законодавець по-різному її визначає:
неустойка в широкому розумінні - традиційне визначення, що застосовувалося старим ЦК У PCP (статті 179-180, 204) і передбачається новим Цивільним кодексом України (статті 549-552, 624);
штрафні санкції (поняття, що використовується в господарсько-правовій літературі1, в Господарському кодексі (статті 230-234) і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, неустойку-пеню.
Аналіз згаданих положень ГК і ЦК дозволяє зробити висновок про змістовну ідентичність понять неустойки за Цивільним кодексом і штрафних санкцій за Господарським кодексом.
Штрафні санкції (неустойка) - це визначена законом або договором грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним господарських зобов'язань, що ґрунтуються зазвичай на договірних засадах.
Позитиви і негативи штрафних санкцій (неустойки):
позитиви: швидкість (скорочений строк позовної давності - 6 місяців) та зручність застосування (застосовується незалежно від наявності збитків); негативи: обмежена сфера застосування - лише договірні відносини. Види неустойки (штрафних санкцій):
•за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, її розмір коригується договором у межах, не заборонених законом);
•за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків:
залікова (стягується неустойка, а збитки - в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягується неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки). Цивільним кодексом передбачається штрафна неустойка, якщо інше не передбачено законом і договором (ч. 2 ст. 552). Разом з тим Господарський кодекс закріплює традиційне (таке, що передбачалося ще в ЦК УРСР і широко застосовується в зарубіжному законодавстві) положення, відповідно до якого загальним правилом є застосування залікової неустойки, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 232).
Форми неустойки (штрафних санкцій):
в процентному відношенні до суми порушеного зобов'язання незалежного від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);
впроцентному відношенні до суми порушеного зобов'язання залежно від строку прострочення (наприклад, 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення);
втвердій сумі (застосовується рідко в зв'язку з інфляційними процесами в економіці);
вкратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції/неустойка також стягуються в претензійно-позовному порядку. Господарський кодекс (ст. 233) передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, їхні майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Від штрафних санкцій (неустойки) слід відрізняти господарськоадміністративний штраф, що: а) застосовується лише у вертикальний відносинах (неустойка - в горизонтальних); б) сплачується державі (неустойка - стороні в договорі, щодо якої не були виконані зобов'язання контрагентом); 3) стягується в адміністративному порядку, тобто за рішенням уповноважених органів (неустойка - в претензійно-позовному порядку).
Сплутування штрафних санкцій з господарсько-адміністративним штрафом зумовлене нечіткістю положень ч. 1 ст. 230 ГК, що передбачає застосування таких санкцій не лише за порушення господарських зобов'язань (останні можуть виникати з різних підстав, включаючи й господарський договір), а також за порушення правил здійснення господарської діяльності (подібні правила, як відомо, зазвичай встановлюються різними суб'єктами організаційно-господарських повноважень у межах їх компетенції щодо підпорядкованих їм суб'єктів).
Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодавством заходи оперативного впливу кредитора на боржника, спрямовані на попередження або зменшення втрат кредитора від повторень порушень з боку боржника.
Характерні риси цих санкцій:
•застосовуються лише в господарсько-договірних відносинах;
•застосовуються на розсуд кредитора в односторонньому порядку;
•передбачаються законом або договором;
•мета застосування - захист інтересів кредитора;
•виражаються переважно у заходах організаційного характеру;
•юридичні підстави застосування - договір;
•фактичні підстави - невиконання (неналежне виконання договірних зобов'язань).
Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в договорі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:
•одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
•відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
•відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
•відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
•встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
•відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.
Характерні риси цих санкцій:
•застосовуються у вертикальних відносинах;
•юридичні підстави застосування - закон (у тому числі глава 27 ГК), фактичні - неправомірна поведінка;
•відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;
•порядок застосування - зазвичай адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків - судовий;
•у разі застосування санкцій законом (в тому числі ст. 249 ГК) передбачаються гарантії прав суб'єкта господарювання, зокрема: а) право на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративногосподарських санкцій; б) право на відшкодування в передбаченому законом порядку збитків, завданих у зв'язку з неправомірним застосуванням адміністративно-господарських санкцій;
•спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції» передбачений 5-річний строк для застосування санкцій, передбачених цим Законом, крім заходів відповідальності за протидію антимонопольним органам, які можуть бути застосовані протягом 3-х років).
Залежно від характеру спрямування адміністративно-господарські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адміністративно-майновими.
Господарсько-організаційні санкції - це передбачені законом заходи організаційного впливу (обмеження) на суб'єкта господарювання, що застосовуються компетентними державними органами або за їх ініціативою судом у передбачених законом випадках.
До них відносяться:
•обмеження або призупинення діяльності господарюючого суб'єкта до усунення виявлених в його діяльності недоліків (у разі недотримання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил, у передбачених ст. 246 ГК випадках тощо);
•призупинення дії ліцензії (патенту);
•скасування ліцензій (ст. 21 Закону від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»);
•скасування державної реєстрації (ст. 248 ГК);
•примусова реорганізація (в зв'язку з допущенням суб'єктом підприємницької діяльності - монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушенням);
•застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК);
•припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК);
•зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання (ст. 243
ГК);
•застосування індивідуального режиму ліцензування;
•примусова ліквідація (у разі скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся діяльність господарської організації ліцензується; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).
Механізм застосування господарсько-організаційних санкцій залежить від їх різновиду: а) адміністративний порядок (за рішенням компетентних органів)
передбачений щодо більшості санкцій, у тому числі таких, як: тимчасове призупинення діяльності суб'єкта господарювання до усунення виявлених порушень; призупинення дії та скасування ліцензій; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; примусова реорганізація; б) судовий порядок - передбачається щодо скасування відомостей державної реєстрації та примусової ліквідації.
Адміністративно-майновими санкціями є передбачені законом заходи майнового впливу на порушника, що застосовуються компетентними державними органами (щодо конфіскації - судом) у передбачених законом випадках. До таких санкцій належать: господарсько-адміністративний штраф; господарська конфіскація; безоплатне вилучення майна з метою його знищення; стягнення зборів (обов'язкових платежів) та ін.
Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.
Форми господарсько-адміністративного штрафу:
•в процентному або кратному відношенні до суми порушення;
•в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Застосовується: а) лише у вертикальних відносинах; б) за постановою ком-
петентних органів (антимонопольних - за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства, санітарно-епідеміологічної служби - за порушення санітарно-епідеміологічних вимог, державних органів контролю за цінами - за порушення державної дисципліни цін тощо); в) без дотримання претензійного порядку; г) за наявності лише протиправної поведінки (фактична підстава); д) юридична підстава - закон.
Конфіскація - це безоплатне вилучення в доход бюджету майна (коштів) суб'єкта господарювання - правопорушника у випадках, прямо передбачених законом.
Випадки застосування конфіскації:
•визнання недійсним господарського зобов'язання як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 208 ГК);
•здійснення комерційним банком забороненої законом виробничої діяльності (ст. 48 Закону «Про банки і банківську діяльність);
•у сфері ціноутворення (зокрема щодо підприємств-монополістів, ціни на продукцію яких регулюються державою) та в деяких інших випадках;
•у сфері антимонопольно-конкурентного регулювання; так, відповідно до ст. 253 ГК підлягає безоплатному вилученню до Державного бюджету України прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29 (зловживання монопольним становищем на ринку), ЗО (укладення антиконкурентних угод) і 32 (актів недобросовісної конкуренції);
•у сфері оподаткування; так відповідно до ст. 240 ГК підлягають вилученню в доход відповідного бюджету прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування; крім того, з порушника стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більше ніж у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.
Юридичною підставою застосування конфіскації є лише закон; фактичні підстави - протиправна поведінка, а у випадку виконання зобов'язання, визнаного недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, -ще й вина (прямий умисел) порушника.
Конфіскація застосовується в судовому порядку за позовами компетентних органів (податкових, контрольно-ревізійних тощо).
До конфіскації подібний такий різновид адміністративно-господарських санкцій, як вилучення майна (товарів), що неправомірно виготовлене чи непра-
вомірно використовується, з метою його знищення. Можливість застосування подібних заходів впливу на правопорушника передбачена конкурентним законодавством (ст. 254 ГК; ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»; ст. 9 Закону України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»).
Так, відповідно до ст. 254 ГК і ст. 25 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця. Вилучення таких товарів (копій виробів іншого суб'єкта господарювання) в установленому Урядом порядку застосовується у разі, якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.
Згідно із Законом України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» (ст. 9), до порушників порядку здійснення такої діяльності можуть бути застосовані додаткові заходи, в тому числі опечатування та/або вилучення дисків для лазерних систем зчитування, вироблених, імпортованих або тих, що експортуються з порушенням вимог зазначеного Закону, обладнання та сировини для їх виробництва, що не відповідають встановленим законом вимогам. Порядок вилучення регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. № 675.
Доорганізацшно-майновихсанкційможнавіднестиіпланово-госпрозрахункові санкції.
Планово-госпрозрахункові санкції - це передбачені чинним законодавством заходи економічного впливу на господарюючого суб'єкта в зв'язку з порушенням ним планових нормативів і планових завдань:
•підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;
•позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв'язку з порушенням умов їх надання;
•виключення зі звітності даних про продукцію, виготовлену з порушенням ДСТ (державних стандартів), ДБНІП (державних будівельних норм і правил);
•віднесення на прибуток, що залишається у розпорядженні господарюючого суб'єкта, недонарахованої амортизації у випадках дострокового списання основних фондів (за виключенням передбачених законом випадків вимушеного списання).
Механізм застосування: планово-госпрозрахункові санкції застосовуються самим суб'єктом господарювання - правопорушником, а у разі якщо він цього не зробить, - компетентними органами, що виявили факт правопорушення.
Підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій: юридичні - закон; фактичні - протиправна поведінка.
Контрольні запитання
1.В чому полягає специфіка господарсько-правової відповідальності як різновиду юридичної відповідальності?
2.Яким чином проявляється державний примус у господарсько-правовій відповідальності?
3.Чи має особливість склад правопорушення для застосування господарсько-правової відповідальності?
4.Відповідно до яких принципів має застосуватися господарськоправова відповідальність?