Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)

букінговий договір - консенсуальним (договірні зобов'язання виникають з моменту укладення договору);

•якщо договір морського перевезення є тристороннім (вантажовідправник, перевізник, вантоодержувач), то букінговий договір - двостороннім (за участю відправника або його агента та перевізника);

•особливість процедури укладення та форми букінг-договору (відправник направляє запит перевізникові про можливість відправки визначеного вантажу на судні перевізника; згода перевізника на здійснення перевезення оформляється у вигляді спеціального документа - букінг-ноти, в якій зазначаються усі суттєві умови договору, хоча укладення договору може здійснюватися шляхом обміну листами, факсограмами тощо);

•застосування букінгового договору зумовлено специфікою мореплавства, зокрема лінійним мореплавством (за заздалегідь визначеними маршрутами відповідно до затвердженого транспортною організацією графіку).

Особливості має перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні (ст. 312 ГК України, ст. 913 ЦК України). За цим договором перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиними перевізним документом. До цих договорів застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів перевезення вантажу, якщо інше не передбачено транспортними кодексами та статутами. Відносини між перевізниками під час перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні регулюються вузловими угодами, порядок укладення яких встановлюється транспортними кодексами та статутами.

Різновидом транспортного договору, що поєднує в собі і перевезення, і оренду транспортного засобу (його частини), є договір чартеру (фрахтування), відповідно до якого одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів (груп туристів, наприклад), пошти або з іншою метою, що не суперечить законодавству (ст. 912 ЦК України). Цей договір найчастіше

застосовується на морському та внутрішньому водному транспорті і є комплексним (містить елементи перевезення та оренди транспортного засобу).

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2)коносамент - якщо договір не передбачає вищезгаданої умови;

3)інші письмові докази.

Поширеною (проте вельми спірною) точкою зору щодо природи договору фрахтування (віддзеркалена у вищезгаданих положеннях ГК та ЦК України) є ототожнення його з договором перевезення, хоча і з наявністю другорядних кваліфікуючих ознак.

Договори фрахтування можуть відрізнятися за комплексом ознак (предметом договору, його спрямованістю, видом документа, що підтверджує його укладення). Так розрізняють:

договір фрахтування судна по чартеру (є власне договором перевезення, оскільки передбачає обов'язок фрахтувальника подати фрахтівнику вантаж для перевезення, а фрахтівник зобов'язується перевезти його на зафрахтованому судні);

договір фрахтування судна по тайм-чартеру (в цьому випадку перевезення вантажу є не предметом, а метою договору; перевізником вантажу в даному випадку виступає не фрахтівник, а фрахтувальник, відносини якого з відправником та одержувачем вантажу мають оформлятися договором перевезення; відтак, договір фрахтування на умовах тайм-чартеру містить переважно ознаки оренди транспортного засобу, що має використовуватися з певною метою і з дотриманням правил, встановлених на морському транспорті).

Чартер (фрахтування) застосовується і при повітряних перевезеннях вантажів. Відповідно до статті 61 Повітряного кодексу за договором чартера фрахтівник зобов'язується надати фрахтувальнику за плату всю місткість одного чи

кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення вантажів.

4.5. Транспортні договори про надання інших видів транспортних послуг або комплексу послуг

Крім договорів перевезення, на транспорті використовуються договори про надання інших видів транспортних послуг або комплексу послуг (у тому числі з використанням перевезень). Найчастіше такі договори є обслуговуючими перевезення.

У цій групі договорів (про надання інших транспортних послуг або комплексу послуг) чимало різновидів, що віддзеркалюють специфіку певного виду транспорту, проте є й універсальні. До останніх належить договір транспортного експедирування.

Договір транспортного експедирування (ст. 316 ГК України, ст. 929-935 ЦК України). За цим договором одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Плата за виконання експедитором послуг експедирування встановлюється за домовленістю сторін (загальне правило), а у визначених законодавством випадках - з використанням державних або комунальних цін (ч. 2 ст. 316; гл. 21 ГК України); якщо розмір плати не встановлений - клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 531 ЦК України).

Форма договору - письмова (зазвичай повна - шляхом підписання сторонами єдиного документа); крім того, клієнт зобов'язаний видати експедитору довіреність (якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків), надати інші документи та інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення тощо (тобто всю інформацію, необхідну для виконання експедитором встановлених договором обов'язків) - ч. 1 ст. 933 ЦК України.

Факультативні (необов'язкові) умови договору транспортного експедирування щодо покладання на експедитора таких обов'язків:

•організації перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом;

•укладання від свого імені або від імені клієнта договору/договорів перевезення вантажу;

•забезпечення відправки і одержання вантажів, а також інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням;

•надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо);

•можливість залучення до виконання своїх обов'язків інших осіб (проте перед клієнтом відповідатиме експедитор).

Відповідальність за договором транспортного експедирування: експедитора:

за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків (прострочення виконання щодо організації чи забезпечення доставки; втрату чи пошкодження наданого для експедирування майна та ін.);

клієнта - за порушення строків сплати послуг клієнта, за ненадання чи порушення строків надання експедитору необхідних для експедирування документів та інформації.

Форми відповідальності: відшкодування збитків; сплата неустойки (пені, штрафу); оперативно-господарські санкції (відкладання експедитором виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі - ч. З ст. 933 ЦК України).

На залізничному транспорті використовуються різноманітні договори, більшість яких спрямована на обслуговування перевезень вантажів. Найбільш поширеними серед них є два взаємопов'язаних договори: договір на експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір на подання та прибирання вагонів, використання яких зумовлено специфікою залізничного транспорту.

Так, до складу залізничного транспорту входять залізничний транспорт загального користування та залізничні під'їзні колії, правовий режим яких і правова регламентація відносин між залізницею та власниками під'їзних колій (зазвичай перебувають на балансі підприємств, що їх експлуатують) передбачена Законом України «Про залізничний транспорт» (ст. 21), Статутом залізниць України (розділ 4) та Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій. І.В.Булгакова на підставі аналізу згаданих нормативно-правових актів виділяє низку ознак залізничних під'їзних колій (їх з'єднаність із загальною мережею залізниць безперервною рейсовою колією; їх належність різним підприємствам, організаціям, установам, незалежно від форми власності, та індивідуальним підприємцям; цільова призначеність - транспортне обслуговування одного або кількох суб'єктів у взаємодії із залізничним транспортом загального користування) та пропонує таке визначення цього договору:

Відповідно до договору експлуатації залізничної колії залізниця зобов'язується подавати під навантаження і вивантаження вагони до межі під'їзної колії у встановленому сторонами порядку, а володілець залізничної колії зобов'язується приймати ці вагони та здавати їх залізниці з виконанням встановлених законодавством облікових операцій, здійснювати подальший рух вагонів власними або орендованими локомотивами, забезпечувати додержання визначеного сторонами терміну перебування вагонів на під'їзній колії та сплачувати залізниці обумовлену договором плату.

Сторонами цього договору є, з одного боку, залізниця або уповноважена начальником залізниці організація (ст. 77 Статуту залізниць України), а з другого - законний володілець залізничної під'їзної колії (її власник, орендар, користувач, їх контрагенти), який має власні або орендовані локомотиви.

Забезпечення перевезень залізничним транспортом з використанням залізничних під'їзних колій зазвичай передбачає укладення між вищезгаданими сторонами (залізницею та законним володільцем під'їзних колій) іншого різновиду транспортного договору обслуговуючого характеру - договору про подачу та прибиранні вагонів. Відповідно до цього договору залізниця зобов'язується подавати

під навантаження та вивантаження вагони безпосередньо на під'їзну колію і розставляти їх на місцях навантаження і вивантаження у встановленому сторонами порядку, а володілець - приймати ці вагони та здавати їх залізниці з виконанням встановлених законодавством облікових операцій, забезпечувати додержання визначеного сторонами терміну перебування вагонів на під'їзній колії та сплачувати залізниці обумовлену договором плату.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами зазначених видів договорів встановлюється відповідальність:

залізниці перед власниками/володільцями під'їзних колій, вантажовідправниками та вантажоодержувачами за:

власника колії, законного володільця, орендаря, користувача, їх контрагентів, вантажовідправників і вантажоодержувачів перед залізницею за:

Контрольні запитання

1.Який зміст має поняття «господарське зобов'язання»?

2.Як класифікуються господарські зобов'язання?

3.Назвіть підстави виникнення господарських зобов'язань.

4.В який спосіб забезпечується виконання господарських зобов'язань?

5.На яких засадах мають виконуватися господарські зобов'язання?

6.За наявності яких підстав можуть припинятися господарські зобов'язання?

7.У чому полягає специфіка господарських договорів?

8.Які функції виконує господарський договір?

9.Назвіть критерії класифікації господарських договорів і, відповідно, види договорів згідно з класифікацією за певною ознакою.

10.У чому полягає практичне значення класифікації господарських договорів?

11.Які способи укладення господарських договорів належать до конкурентних?

12.За яких обставин є доцільним застосування неконкурентних способів укладення господарських договорів?

13.Назвіть випадки обов'язкового застосування конкурентних способів укладення господарських договорів.

14.Які вимоги ставляться до змісту господарських договорів?

15.В якій формі можуть укладатися господарські договори? Чи мають певні форми господарського договору модифікації (якщо так, то які саме)?

16.Яка модель господарського договору (з точки зору його змісту та форми) найкраще забезпечує належне виконання договірних зобов'язань?

17.Назвіть найбільш поширені види господарських договорів за критерієм економічного змісту та юридичних ознак.

18.Що ви вкладаєте в зміст поняття «договори на реалізацію майна», які кате-

горії договорів цього виду можете назвати?

19.Чим відрізняється договір поставки від договору купівлі-продажу?

20.Які характерні ознаки договорів на користування чужим майном?

21.У чому полягає специфіка правового регулювання оренди державного та комунального майна?

22.Чим лізинг відрізняється від оренди? Який вид лізингових договорів має найбільше характерних ознак порівняно з іншими договорами на користування чужим майном (оренди)?

23.У чому полягає особливість підрядних договорів, які використовуються у сфері господарювання?

24.Які види підрядних договорів застосовуються у сфері господарювання?

25.Які санкції застосовуються за порушення зобов'язань за договорами підряду?

26.Назвіть договори, що за своїми ознаками належать до транспортних?

27.Які підвиди транспортних договорів належать до організаційних?

28.Назвіть характерні ознаки договорів перевезення вантажу?

29.В чому полягає специфіка обслуговуючих договорів у сфері транспорту? Які категорії транспортних послуг надаються за такими договорами?

Нормативні акти

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

Закон України від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» // ВВР У PCP. - 1991. - № 29. - Ст. 377.

Закон України від 12.05.1991 р. «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону від 01.12.2005 р.) // ВВР України. - 2006. - № 7. - Ст. 84.

Закон України від 18.09. 1991 р. «Про інвестиційну діяльність» // ВВР України. - 1991. - № 47. - Ст. 646 (з наступними змінами).

Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) // Голос України. - 1997. - 20.03.

Закон України від 02.10.1992 р. «Про заставу» // ВВР України. - 1992. -№ 47. - Ст. 642 (з наступними змінами та доповненнями).

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. // ВВР України. - 1992. - № 6. - Ст. 56 (з наступними змінами та доповненнями).

Закон України від 14.03.1993 р. «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 14.03.1995 р.) // ВВР України. - 1995. - № 15. -Ст. 99, № 31. - Ст. 244; Офіційний вісник України. - 1998. - № 3. - Ст. 72.

Повітряний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 04.05.1993 р. // ВВР України. - 1993. - № 25. - Ст. 275.

Кодекс торговельного мореплавства України. Прийнятий Верховною Радою України 23.05.1993 р. // Голос України. - 1993. - № 127-128.

Закон України від 22.12.1993 р. «Про міжнародні договори України» // ВВР України. - 1994. - № 10. - Ст. 45.

Закон України від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» // ВВР України. - 1994. - № 25. - Ст. 198.

Закон України від 10.11.1994 р. «Про транспорт» // ВВР України. - 1994. - № 51. - Ст. 446 (з наступними змінами).

Закон України від 10.02.1995 р. «Про наукову і науково-технічну експертизу» // ВВР України. - 1995. - № 9. - Ст. 56.

Закон України від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» // Голос України. - 1995. - № 206-207 (з наступними змінами).

Закон України від 12.12.1995 р.»Про державне замовлення для задоволення Пріоритетних для державних потреб» (назва в редакції Закону № 3205-ІУ від 15.12.2005 р.) // ВВР України. - 1996. - № 3. - Ст. 9 (з наступними змінами).

Закон України від 15.05. 1996 р. «Про трубопровідний транспорт» // ВВР України. - 1996. - № 29. - Ст. 139.

Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // ВВР України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

Закон України від 04.07.1996 р. «Про залізничний транспорт» // ВВР України. - 1996. - № 40. - Ст. 183.

Закон України від 24.01.1997 р. «Про державний матеріальний резерв» // ВВР України. - 1997. - № 13. - Ст. 112.

Закон України від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» // ВВР України. -1998.-№1.-Ст. 1.

Закон України від 16 грудня 1997 р. (в редакції Закону від 11.12.2003 р.) «Про фінансовий лізинг» // ВВР України. - 2004. - № 15. - Ст. 231.

Закон України від 20.10.1998 р. «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» // ВВР України. - 1998. - № 52. - Ст. 318.

Закон України від 06.10.1998 р. «Про оренду землі» // ВВР України. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280 (з наступними змінами).

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного виробника від демпінгового імпорту» // ВВР України. - 1999. - № 9-10. - Ст. 65.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» // ВВР України. - 1999. - № 11-12. -Ст. 10.

Закон України від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» // ВВР України. - 1999. - № Ц-12. - Ст. 78.

Закон України від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» // Урядовий кур'єр. -1999. - 21 січня.

Закон України від 03.03.1999 р. «Про державне оборонне замовлення» // Голос України. - 1999. - 3 квітня.

Закон України від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» // ВВР України. - 1999. - № 24. -Ст. 297.

Закон України від 16.07.1999 р. «Про концесії» // Голос України. - 1999. - 7 вересня.

Закон України від 14.09.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції» // Голос України. - 1999. - 12 жовтня.

Закон України від 20.10.1999 р. «Про транзит вантажів» // Урядовий кур'єр. - 1999. - 13 листопада.

Закон України від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» // Голос України. - 2000. - 11 січня.

Закон України від 22.02.2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 24 травня.

Закон України від 06.04.2000 р. «Про перевезення небезпечних вантажів» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 7 червня.

Закон України від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» ВВР України. - 2000. - № ЗО. - 238.

Закон України від 20.04.2000 р. «Про планування та забудову територій» // Урядовий кур'єр. - 2000. - 7 червня.

Закон України від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 10. - Ст. 44.

Закон України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» // ВВР України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.