Господарське право (Вінник Оксана Марянівна)

Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 272 ГК України).

Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:

•види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;

•кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у

виробника;

•ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

•обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

•взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов

договору;

•інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

•Факультативні (необов'язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК

України):

•визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;

•порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання виробникові.

•Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачається обов'язковість

іпорядок дій сторін, спрямованих на досягнення мети договору, а саме:

•обов'язок виробника не пізніше ніж за 15 днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі;

•обов'язок контрактанта прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі; нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад передбачені договором обсяги, контрактант приймає за цінами і на умовах, що мають бути погоджені між сторонами.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами договірних зобов'язань у формі неустойки має визначатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні порушення обов'язковість такої відповідальності й навіть вид та розмір неустойки передбачається в законі. Так, згідно зі ст. 274 ГК України:

•за не здачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку у розмірі, передбаченому договором (якщо інше не встановлено актами законодавства);

•за невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови у прийманні продукції, пред'явленої виробником у строки і порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5% вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується, - повну її вартість.

Відповідальність у формі відшкодування збитків передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення з боку виробника - у разі якщо він несвоєчасно підготував продук-

цію до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому й мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.

Відповідальність за порушення зобов'язань за державним контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов'язань за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором):

•за порушення зобов'язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - штраф у розмірі 20% неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

•за порушення строків виконання зобов'язання - пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, а за прострочення виконання зобов'язання понад ЗО днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

1.4.Договір міни (бартеру)

Договір міни (бартеру) - ст. 293 ГК України, статті 715 і 716 ЦК України. За цим договором кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте, згідно з ч. 5 ст. 715 ЦК України, договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги),

Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна заборона встановлена для майна, яке згідно із законодавством належить до основних фондів, що перебувають у державній або комунальній власності, а іншою стороною за договором не є відповідно державне чи комунальне підприємство.

До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи

яких містяться в договорів міни, якщо інше не суперечить законодавству і суті зобов'язань.

Особливості договору міни (бартеру) щодо певних сфер господарювання чи певних видів майна можуть передбачатися спеціальними законами. Так, у сфері зовнішньоекономічної діяльності специфіка цього різновиду договору на реалізацію майна визначається Законом України від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»:

•сфера дії договору - зовнішньоекономічна діяльність, а саме експортно-імпортні операції;

•суб'єктний склад - резидент (суб'єкт господарювання, створений та зареєстрований відповідно до законодавства України) та нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання, створений відповідно до законодавства іншої країни);

•необхідність збалансування вартості товарів, що підлягають обміну, та пов'язана з цим вимога еквівалентного обміну;

•дотримання строків імпорту-експорту товарів, що є предметом

договору;

•відповідальність за порушення строків проведення товарообмінних операцій за договором: перевищення встановлених строків ввезення товарів за бартерним договором - пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором (проте загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розмір заборгованості).

1.5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Регулювання відносин, пов'язаних з укладенням та виконання цієї категорії договорів на реалізацію майна, забезпечується:

Господарським кодексом України (статті 275-277); Цивільним кодексом України (ст. 714); законами:

•від 16.10.1997 р. «Про електроенергетику» (регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, конкуренцією та захистом прав споживачів);

•від 20.04.2000 р. «Про природні монополії» (регулює діяльність суб'єктів природних монополій в Україні, до яких належить більшість підприємств, що здійснюють постачання енергетичними та іншими ресурсами);

підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі Правилами користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. (діє в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів і дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Предметом договору є окремі види енергії (можуть бути й інші ресурси - наприклад, аміак, гаряча та/або холодна вода), що відповідають державним стандартам або технічним умовам.

Укладення такого договору має свої особливості, оскільки в більшості випадків постачальник є природним монополістом, а постачання здійснюється через приєднану мережу. Відтак постачальник зобов'язаний укласти такий договір на вимогу споживачів (абонентів), що володіють відповідними технічними засобами для одержання енергії (інших природних ресурсів).

Особливості визначення умов договору:

•загальна кількість енергії (ресурсів), що постачається, визначається за погодженням сторін або в межах ліміту (якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби);

•показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі ДСТ, ТУ шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору;

•строки постачання, що погоджуються сторонами, повинні забезпечувати ритмічність і безперебійність надходження енергії (інших ресурсів) споживачеві (абонентові); при цьому основним обліковим періодом є декада, з коригуванням обсягів протягом доби (можливо, й погодинно, з визначенням часу та тривалості максимальних і мінімальних навантажень);

•розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до законодавства; при цьому зазвичай застосовується попередня оплата;

•користування енергією здійснюється відповідно до встановлених

правил;

•абонент (основний абонент) має право відпускати енергію (інші ресурси) приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на підставі укладених з ними договорів (в цьому випадку абонент виступає як постачальник, а субабоненти - абонентами); перелік субабонентів основний абонент має повідомляти постачальнику, за яким зберігається право контролю енергомереж і приладів абонентів і додержання субабонентами правил користування енергією (ресурсами).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про поставки, якщо інше не передбачено законом або не випливає із суті відносин сторін.

2. Договори на користування чужим майном (договір оренди, договір лізингу)

Договори на користування чужим майном досить нечисленні. Основними різновидами цих договорів є договір оренди та договір лізингу, хоча елементи оренди є в складних договорах (зокрема, в концесійному договорі).

Правове регулювання відносин, що складаються в процесі укладення та виконання цієї категорії господарських договорів, здійснюється за допомогою таких нормативно-правових актів:

кодексів:

Господарського кодексу України (параграф 5 «Оренда та лізинг» глави 30); Цивільного кодексу України (глава 58 «Найм (оренда)»);

законів;

від 10.04.1992 р. (в ред. від 14.03.1995 р.) «Про оренду державного та комунального майна»;

від 04.03.1992 р. (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) «Про приватизацію державного майна» (серед неконкурентних способів приватизації державного майна передбачає оренду з правом викупу, що застосовується лише за наявності певних умов);

від 21.09.1991 р. «Про господарську діяльність в Збройних Силах України» (передбачає можливість передання на конкурсних засадах та в передбаченому законом порядку військового майна, крім бойового та спеціального, юридичним та фізичним особам за умови, якщо це не шкодить бойовій мобілізаційній готовності);

від 07.02.2002 р. «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України» (закріплює право НАН України щодо передачі в оренду закріплених за нею цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна з метою одержання коштів на забезпечення своєї статутної діяльності);

декретів Кабінету Міністрів, у тому числі від 31.12.1992 р. «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається»;

постанов Кабінету Міністрів:

від 10.08.1995 р. № 629 «Про затвердження Методики Оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві грошових коштів та цінних паперів»;

та ін.;

відомчих нормативно-правових актів;

Порядок проведення конкурсу на укладання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурного підрозділу: затв. наказом ФДМ України від 04.03.1998 р. № 396;

Примірний договір фінансового лізингу та Примірний договір, який передбачає застосування фінансового лізингу: затв. наказом Міністерства у справах науки та техніки від 03.03.1998 р. № 59 (зареєстровано в Міністерстві Юстиції 26.03.1998 р. № 203/2643);

Типовий договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства): затв. наказом ФДМ України від 23.08.2000 р.№ 1774.

Найбільш поширеним у сфері господарювання договором на користування чужим майном є договір оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК). У користування за договором оренди відповідно до ч. 2 ст. 283 ГК України може передаватися індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

• Об'єктом оренди можуть бути:

цілісні майнові комплекси підприємств чи їх структурних підрозділів, тобто господарські об'єкти, що забезпечують завершений цикл виробництва продукції (робіт, послуг), з відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; проте оренда структурних підрозділів державних і комунальних підприємств не пови-

нна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призна-

чення, що належить суб'єктам господарювання.

•Умови договору оренди:

істотні умови (відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК): об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

•Сторони договору оренди:

Орендар (основні права та обов'язки визначені ст. 285 ГК):

має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди;

зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню; здійснювати поточний ремонт орендованого майна (якщо інше не передбачено договором оренди), своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодувати орендодавцю вартість орендованого майна у разі його втрати, знищення чи псування з вини орендаря; може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Орендодавець:

має права: на отримання орендних платежів, повернення майна у разі припинення чи розірвання договору оренди, відшкодування збитків за рахунок орендаря у разі втрати, псування чи знищення об'єкта оренди з вини орендаря;

зобов'язаний: передати об'єкт оренди орендарю у встановлений договором строк та у належному стані; здійснювати капітальний ремонт переданого в оренду майна (якщо інше не встановлено законом та договором оренди).

•Орендна плата (фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) встановлюється у грошовій формі (залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошовонатуральній формі); розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також у передбачених законодавством випадках (зокрема, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди); строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

•Припинення та розірвання договору оренди:

договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

договір оренди може бути розірваний: за згодою сторін;

на вимогу однієї зі сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму (статті 783-784), в порядку, встановленому статтею 188 ГК України (загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів). Так, відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу дострокове розірвання договору на вимогу наймодавця можливе у випадках, якщо наймач:

користується річчю (майном) всупереч договору або призначенню майна; без дозволу наймодавця передав річ (майно) у користування іншій особі; своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі (майна); не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок

проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно зі ст. 784 Цивільного кодексу, наймач має право вимагати дострокового розірвання договір, якщо наймодавець: