NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdf1.Згідно з Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, центральним органом України, компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., є Міністерство юстиції України (щодо справ, які знаходяться на розгляді в суді).
Частиною 1 ст. 607 КПК встановлено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішуються МЮ.
Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, передбачено, що МЮ, серед іншого, забезпечує правове співробітництво судів та інших органів державної влади у кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, виконує інші функції, визначені законами і міжнароднимидоговорамиУкраїни, згоданаобов’язковістьякихнаданаВРУкраїни. Зазначимо, що передача засуджених осіб для подальшого відбування покарання є однією із форм такого співробітництва.
2.У частині 2 ст. 607 КПК закріплено право засудженої особи, яка є громадянином іноземної держави – учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених допозбавленняволі, звертатисязклопотаннямпропередачуїїдлявідбуванняпокарання в державу, громадянином якої вона є. Крім того, особі надається право обрати на власний розсуд, до якого саме органу влади їй звернутися із таким клопотанням – до МЮ або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої є засудженаособа. Більшетого, орган, наякийпокладенообов’язокприведеннявирокудо виконання, зобов’язанийроз’яснитизасудженійособіїїправозвернутисязклопотанням про передачу для відбування покарання в державі, громадянином якої вона є.
Частиною2 ст. 607 КПКпередбачено, щоположенняцієїчастининеперешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Під іншими державами, у цьому випадку, слід розуміти іноземні держави, які не є учасницями міжнародногодоговорупропередачу осіб, засуджених допозбавлення волідлявідбування покарання.
3.МЮ як центральний орган, компетентний вирішувати та розглядати питання щодо передачі засуджених осіб, після вивчення та перевірки матеріалів, а також за наявності підстав, передбачених ст. 605 КПК, може прийняти рішення стосовно передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вони є.
Стаття 6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. регламентує процедуру надання інформації від однієї держави іншій під час вирішення питання передачі засудженої особи. Зокрема, держава виконання вирокунапрохання держави винесення вироку надсилає їй:
831
–документ або заяву про громадянство засудженої особи;
–копію тексту відповідного закону держави виконання вироку щодо караності діяння;
–заяву про те, яка з процедур виконання вироку застосовуватиметься.
Указана Конвенція надає державі виконання вироку право вибору процедури виконання: продовжитивиконаннявирокуодразуабошляхомсудовоїчиадміністративної процедури замінити міру покарання. Виконання вироку регулюється законодавством держави, де він виконується, і тільки ця держава має право ухвалювати відповідні рішення (див. ст. 9 Конвенції). У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується юридичної природи і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Якщо міра покарання за своєю природою чи тривалістю несумісна із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, вона може співвіднести призначену міру покарання з міроюпокараннязавчиненняаналогічногозлочину, передбаченою їївласнимзаконодавством. Таке покарання (захід) за своєю природою повинно, якщо можливо, відповідатипокаранню(заходу), призначеномуувирокудовиконання, інеможебутибільш суворим та перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Держава винесення вироку надає такі документи:
–посвідчену копію рішення суду;
–посвідчену копію тексту закону, на якому ґрунтується судове рішення;
–документ про тривалість відбутої засудженим частини строку покарання;
–заяву про згоду на передачу засудженої особи;
–за потреби – довідки про стан її здоров’я і поведінку та інформацію про поводження із засудженим і рекомендації щодо подальшого поводження.
Крім того, ст. 7 зазначеної Конвенції передбачено, що держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншоїофіційноїособи, кандидатураякоїпогоджуєтьсяіздержавоювиконаннявироку, чибулозгодунапередачузасудженоїособинаданодобровільноізповнимрозумінням
їїправових наслідків.
У разі прийняття рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, МЮ України обов’язково надсилає інформацію про таке рішення відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.
4. Отримавши від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформаціюпрозгодунаприйняттязасудженоїособидлявідбуванняпокарання, МЮнадсилає МВС доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієїособизустановисистеми виконання покараньУкраїни віноземнудержаву.
Передача засудженої особи здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, яких утримують під вартою, на кордоні Українитазаїїмежами, затвердженою спільнимнаказом МВСУкраїнитаДержавного комітету у справах охорони державного кордону України від 17 листопада 1998 р.
№ 474/845.
832
5.Частина 5 ст. 607 КПК передбачає, що факт передачі засудженої особи-грома- дянина іноземної держави для подальшого відбування покарання не позбавляє таку особу права порушувати питання про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким у строки, передбачені КК, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України.
Зазначимо, що згідно зі ст. 12 вказаної Конвенції, кожна з держав-учасниць Конвенції може прийняти рішення про помилування, амністію або пом’якшення вироку відповідно до своєї конституції або інших законів.
У разі реалізації засудженим права порушувати вказані питання, документи чи інформація, необхідні для їх розгляду в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.
6.Частиною 6 ст. 607 КПК на МЮ покладено обов’язки щодо:
–повідомлення суду, який ухвалив вирок, щодо рішення про передачу засудженої особи;
–забезпечення інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.
Слідзвернутиувагутакожнаюридичнінаслідкипередачізасудженоїособиякдля держави винесення вироку, так і для держави виконання вироку.
Так, відповіднодоположеньст. 8 зазначеноїКонвенціївзяттяпідвартузасудженої особи владою держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Крім того, цією ж статтею передбачено, щодержава винесення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим.
Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. передбачено, що компетентнівластідержавивиконаннявирокуможутьобратиоднуіздвохпроцедурйого виконання:
–продовжити виконання вирокуодразуабонаосновісудової чиадміністративної постанови;
–визнати вирок із використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінити міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.
Держава виконання вироку до моменту передачі засудженої особи інформує державу винесення вироку на її прохання про те, яку із цих процедур вона буде використовувати.
Статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.
Зазначимо, щост. 15 Конвенції пропередачу засуджених осіб 1983 р. встановлено обов’язок держави виконання вироку надати державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку в таких випадках:
–коли вона вважає, що вирок виконано;
–якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку;
–якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення.
833
7.Частиною 7 ст. 607 КПК передбачено, що у разі оголошення в Україні амністії суд, який одержав інформацію щодо рішення про передачу засудженої особи, розглядає питання щодо можливості повного або часткового звільнення від відбування покарання такою особою. При цьому суд, за потреби, має право звернутися до МЮ з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії. Участь центрального органуУкраїни, компетентноговирішуватитарозглядатипитаннявиконанняКонвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., обумовлюється тим, що одним із головних завдань МЮ є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України з правових питань.
8.Частиною 8 ст. 607 КПК передбачено, що орган, який прийняв рішення за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, помилування чи амністію зобов’язаний надіслати копіювідповідногорішенняМіністерствуюстиціїУкраїни. МЮобов’язковоінформує державу виконання вироку про рішення, прийняте за результатами такого розгляду.
Стаття 608
Повідомлення про зміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави
1.У разі зміни або скасування вироку суду України щодо засудженого, переданого для відбування покарання в іншу державу, а також у разі застосування до нього виданого в Україні акта амністії чи помилування Міністерство юстиції України направляє уповноваженому (центральному) органу іноземної держави копію ухвали суду про зміну або скасування вироку або копію рішення відповідних органів України про застосування до засудженого амністії чи помилування.
2.Якщо вирок скасовано і призначено новий судовий розгляд, одночасно направляються інші необхідні для цього документи.
1. Положення цієї статті регулюються нормами Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, ратифікованої із заявами і застереженнями ЗУ від 26 вересня 2002 р., що набрала чинності 12 червня 2003 р., і Конвенції про передачу засуджених осіб, яка ратифікована 22 вересня 1995 р. і набула чинності 1 січня 1996 р.
Зміну або скасування вироку врегульовано статтями 408, 409, 420 КПК.
Увипадкузамінивирокузастосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:
1)повинен врахувати зроблені щодофактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;
2)неможезамінюватимірупокарання, щопередбачаєпозбавленняволі, грошовим штрафом;
3)повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;
834
4) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
Якщопроцедуразамінивирокуздійснюєтьсяпісляпередачізасудженоїособи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутністьудержавівиконаннявирокудозакінченняцієїпроцедури(ст. 11 Конвенції).
Компетентні органи запитуваної Держави припиняють виконання, як тільки вони дізнаються про будь-яке помилування, амністію чи заяву про перегляд вироку, чи будь-яке інше рішення, через яке санкція більше не може виконуватися. Те саме стосується стягнення штрафу, коли засуджена особа сплатила його компетентному органу запитуючої Держави.
Запитуюча Держава без затримки повідомляє запитувану Державу про будь-яке рішення чи процесуальний захід, прийняті на її території, який призводить до припинення права на виконання.
Кожна Сторона може прийняти рішення про помилування, амністію або пом’якшення вироку відповідно до своєї конституції або інших законів (ст. 12 Європейської конвенції).
Амністія – це повне або часткове (заміна м’якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади.
Помилування – це, відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України та ч. 1 ст. 87 КК, ст. 2 Положення про порядок здійснення помилування, акт глави держави, який полягаєузамініпокаранняабоневідбутоїїїчастинибільшм’якимпокаранням, повному або частковому звільненні від відбування покарання, або заміні довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 25 років або більше.
Право вирішувати питання щодо будь-якого клопотання про перегляд судового рішення має тільки держава винесення вироку.
Держава виконання вироку припиняє виконання вироку, як тільки держава винесення вироку інформує її про будь-яке рішення або будь-який захід, унаслідок якого вирок перестає бути обов’язковим для виконання (ст. 14 Конвенції).
Стаття 609
Порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні
1.Запитуповноваженого(центрального) органуіноземноїдержавипропередачу для відбування покарання в Україні засудженого судом цієї держави до позбавлення волі громадянина України, а також клопотання такого засудженого або його законногопредставникачиродичапропередачурозглядаєтьсяМіністерствомюстиції України в розумний строк.
2.Після порушення перед Міністерством юстиції України клопотання про прийняттягромадянинаУкраїни, засудженогосудоміноземноїдержавидопозбавлення
835
волі, дляподальшоговідбуванняпокараннявУкраїнітапідтвердженнягромадянства України цієї особи Міністерство юстиції України запитує у відповідного органу іноземної держави документи, необхідні для вирішення питання по суті.
3.Після надходження всіх необхідних документів Міністерство юстиції України протягом місяця розглядає надіслані матеріали та в разі прийняття рішення щодо прийняттягромадянинаУкраїни, засудженогосудоміноземноїдержави, дляподальшоговідбуванняпокараннянатериторіїУкраїнизвертаєтьсядосудузклопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Якщо запит і додаткові матеріали надійшли іноземною мовою, строк розгляду продовжується до трьох місяців.
4.У разі відмови Міністерством юстиції України в задоволенні запиту (клопотання) пропередачузасудженоїособивУкраїнувідповіднаінформаціянаправляється державі, судом якої ухвалено вирок, а також особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи, з роз’ясненням підстав такої відмови.
5.У разі задоволення запиту Міністерство юстиції України направляє державі, судомякоїухваленовирок, інформаціюпроцеразомзкопієюухвалисудузарезультатами розгляду клопотання згідно з частиною третьою цієї статті.
1. Особу, засудженунатериторіїоднієїСторони, можебутипереданонатериторію іншої Сторони, для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з Конвенцією про передачу засуджених осіб. Із запитом про передачу засудженої особи може звертатися як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку (ст. 2 Конвенції).
Якщо засуджена особа висловила державі винесення вироку побажання бути переданою за вищевказаною Конвенцією, така держава інформує про це державу виконаннявирокууможливінайкоротшістрокипіслятого, якрішеннястанеостаточним.
Інформація включає:
1)прізвище, дату і місце народження засудженої особи;
2)її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;
3)виклад фактів, на яких ґрунтується вирок;
4)характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення. Засуджену особу інформують у письмовій формі про будь-які заходи, вжиті держа-
вою винесення вироку або державою виконання вироку, а також про будь-які рішення, прийняті кожною державою у відповідь на запит про її передачу (ст. 4 Конвенції).
Запитипропередачуівідповідінанихвиконуютьсяуписьмовійформі. Вонинадсилаються міністерством юстиції держави, яка звертається із запитом, міністерству юстиції держави, до якої звернено запит. Відповіді надсилаються тими самими каналами.
Будь-яка Сторона може у заяві на ім’я Генерального секретаря Ради Європи повідомити про те, що вона буде використовувати інші канали зв’язку.
Держава, доякоїзверненозапит, унайкоротшістрокиінформуєдержаву, яказвертається із запитом, про те, погоджується вона, чи ні на передачу засудженої особи, про яку йдеться у запиті (ст. 6 Конвенції).
836
Держава виконання вироку на прохання держави винесення вироку надсилає їй: a) документ або заяву, що свідчить про те, що засуджена особа є громадянином
цієї держави; б) копію тексту відповідного закону держави виконання вироку, який передбачає,
що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок у державі винесення вироку, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.
У разі отримання запиту про передачу засудженої особи держава винесення вироку надає державі виконання вироку, якщо тільки одна з держав вже не повідомила про свої заперечення щодо передачі засудженої особи, такі документи:
a) засвідчену копію рішення суду і тексту закону, на якому воно ґрунтується;
б) документ про тривалість вже відбутої частини строку покарання, включаючи інформацію про будь-яке попереднє ув’язнення, звільнення від покарання і про будьякі інші обставини, що стосуються виконання вироку;
в) заяву, що містить згоду на передачу засудженої особи; г) у разі необхідності, будь-які довідки про стан здоров’я і поведінку засудженої
особи, інформацію про поводження з нею у державі винесення вироку і будь-які рекомендації щодо подальшого поводження з нею у державі виконання вироку.
До звернення із запитом про передачу засудженої особи або до прийняття рішення щодо згоди або незгоди на таку передачу кожна держава може звернутися із проханням надати їй будь-який із документів чи будь-яку із заяв (ст. 6 Конвенції).
Стаття 610
Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України
1.Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
2.До клопотання Міністерство юстиції України подає на розгляд суду такі документи:
1) копіювирокуразомздокументом, щопідтверджуєнабраннянимзаконноїсили; 2) текстстатейкримінальногозаконуіноземноїдержави, наякомуґрунтується
вирок; 3) документ про тривалість відбутої частини строку покарання, в тому числі
інформаціюпробудь-якепопереднєув’язнення, звільненнявідпокаранняіпробудь-які інші обставини щодо виконання вироку;
4) заявузасудженогопрозгодунапередачуйогодлявідбуванняпокараннявУкраїні, а у випадку, передбаченому міжнародним договором, згода на обов’язковість якогонаданаВерховноюРадоюУкраїни, заявузаконногопредставниказасудженого;
837
5) інформацію про стан здоров’я і поведінку засудженого.
3.ПідчасрозглядуклопотанняМіністерства юстиціїУкраїнисудвизначаєстатей(частинистатей) законуУкраїнипрокримінальнувідповідальність, якимипередбаченавідповідальністьзакримінальнеправопорушення, вчиненезасудженимгромадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
4.Привизначенністрокупокаранняувидіпозбавленняволі, щопідлягаєвідбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщозакономУкраїнипрокримінальнувідповідальність закримінальнеправопорушеннямаксимальнийстрокпозбавленняволієменшим, ніжпризначенийвироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщострокпокарання, призначенийвирокомсудуіноземноїдержави, єменшим, ніжмінімальнийстрок, передбаченийсанкцієюстаттіКримінальногокодексуУкраїнизавідповіднекримінальнеправопорушення, суддотримуєтьсястроку, визначеного вироком суду іноземної держави.
5.Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.
6.При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.
7.Ухвала, постановлена згідно з цією статтею, може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.
8.Копія ухвали суду направляється до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
1.Компетентні власті держави виконання вироку:
a)продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями ст. 10 Конвенції;
b)визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.
Держава виконання вироку, на прохання, до передачі засудженої особи інформує державу винесення вироку про те, яку із цих процедур вона буде використовувати.
Виконаннявирокурегулюєтьсязаконодавствомдержавивиконаннявироку, ітільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.
838
Будь-яка держава, яка, зважаючи на своє національне законодавство, не може використовувати одну із вказаних процедур для виконання заходів, призначених на території іншої Сторони особам, які через психічний стан не були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, і яка готова прийняти таких осіб для подальшого лікування, може у заяві на ім’я Генерального секретаря Ради Європи вказати, які процедури вона буде застосовувати в таких випадках (ст. 9 Конвенції).
У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.
Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо цього вимагає її законодавство, цядержава може наосновісудової абоадміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні, якщо це можливо, відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за характером або тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку (ст. 10 Конвенції).
Санкція, призначенавзапитуючійДержаві, виконуєтьсявзапитуванійДержавіне інакше як за рішенням суду запитуваної Держави. Однак кожна Договірна Держава може дати повноваження іншим органам приймати такі рішення, якщо санкція, що потребує виконання, є лише штрафом чи конфіскацією, і якщо такі рішення можуть оскаржуватися в суді (ст. 37 Європейської конвенції).
Справа передається до суду чи органу, уповноваженого згідно зі ст. 37, якщо запитувана Держава вважає можливим вжити заходів для виконання запиту (ст. 38 Європейської конвенції).
Перед тим як суд прийме рішення за запитом про виконання, засудженій особі надається можливість викласти свою думку. За заявою показання цієї особи заслуховуються судом шляхом судових доручень про допит чи особисто, яке повинно надаватись після висловлення нею прохання про це.
Однак суд може вирішувати питання про прийнятність запиту для виконання і у відсутність засудженої особи, яка зробила запит про особисте слухання, якщо вона перебуває під вартою в запитуючій Державі. За таких умов будь-яке рішення про заміну санкції згідно зі ст. 44 відкладається до того часу, коли після її передачі до запитуваної Держави засуджена особа отримує можливість з’явитися перед судом (ст. 39 Європейської конвенції).
Суд, або у випадках, зазначених у ст. 37, орган, уповноважений згідно зі ст. 37, який займається справою, має бути впевнений, що:
a) санкція, виконання якої вимагається, встановлена в рамках Європейського судового рішення у кримінальній справі;
б) задовольняються вимоги ст. 4;
в) умова, викладена вп. (a) ст. 6, незадовольняється чинеповиннаперешкоджати виконанню;
г) виконанню не перешкоджає ст. 7;
839
д) у разі винесення вироку за відсутності обвинуваченого чи постанови у кримінальній справі, задовольняються вимоги розділу 3 цієї частини.
КожнаДоговірнаДержаваможепокладатинасудчиорган, уповноваженийзгідно зі ст. 37, розгляд інших умов виконання, передбачених цією Конвенцією (ст. 40 Європейської конвенції).
УповноваженіособиМЮзвертаютьсязклопотаннямпроприведеннявирокусуду іноземної держави відповідно до законодавства України.
Розглядуказанихклопотаньздійснюєтьсясудомпершоїінстанціїзаостаннімвідомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження МЮ протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
Стаття 611
Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи
1.Після задоволення запиту про передачу засудженої особи в Україну і одержання згоди уповноваженого (центрального) органу іноземної держави на таку передачу Міністерство юстиції України надсилає компетентному органу доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні.
2.Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення.
3.Доособи, переданоївУкраїнудляподальшоговідбуванняпокарання, можебути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом.
4.МіністерствоюстиціїУкраїниповідомляєуповноважений(центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання у разі:
1) завершення відбування покарання згідно із законодавством України;
2) смерті засудженої особи;
3) втечі засудженої особи.
1. Із запитом про передачу засудженої особи може звернутися як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку. Ініціатором вирішення питання може бути і сама засуджена особа (прохання засудженого має бути викладено письмово та завірено належним чином в установі, в якій відбуває покарання ця особа), а відповідно до положень двосторонніх договорів – також родичі засудженого.
Передача здійснюється за згодою обох держав та засудженої особи, або, у разі необхідності, – законного представника цієї особи.
840