NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfУстатті 1 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р. №3460-VI вказано, що під правовою допомогою слід розуміти надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Згідно з указаною статтею до правових послуг слід відносити:
– надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
– складення заяв, скарг, процесуальнихтаіншихдокументівправовогохарактеру;
– здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення;
– надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Однією з вимог щодо розгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави є те, що в ньому обов’язково бере участь прокурор (визначення терміна «прокурор» див. у ст. 3 КПК).
3.Розгляд судом першої інстанції клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземноїдержавиповиненспрямовуватисянавстановленнядодержанняумов, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ.
Окрім цього, якщо міжнародного договору з цих питань не укладено, при розгляді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції встановлює, чи дотримано умов, передбачених гл. 46 КПК. Зауважимо, що це обумовлюється вимогами ст. 602 КПК, у якій зазначено, що положення гл. 46 КПК можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання у разі неукладення міжнародного договору.
Укоментованій статті роз’яснюється, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання МЮ України про виконання вироку не перевіряються фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави. Наголосимо, що суд першої інстанції не вирішує питання щодо винуватості особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок. Докомпетенції судуналежить лишерозглядпитаннядотримання умов, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або гл. 46 КПК.
Головним завданням вітчизняних судів при розгляді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави є встановлення дотримання вищезазначених умов, з метою вирішення питання надання чи ненадання цим вирокам на території України такої ж юридичної сили, яку вони мають на території іноземної держави. Тобто визнання вироку суду іноземної держави – це поширення законної сили, неспростовності, виключності та обов’язковості його виконання на території держави, яка визнає цей вирок.
4.У частині 4 ст. 603 КПК передбачено, що суд першої інстанції зобов’язаний постановити ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суду першої інстанції необхідно визначити, яка частина покарання може бути виконана на території України. При вирішенні цього питання суд повинен керуватися виключно положеннями КК, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.
821
Також суд першої інстанції вирішує питання прозастосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 603 КПК передбачено, що за результатами судового розгляду клопотання МЮ суд першої інстанції має право постановити ухвалу про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.
Вимоги щодо змісту ухвали передбачені ст. 372 КПК.
5.Для забезпечення повного і всебічного дослідження матеріалів щодо питання виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції має право постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.
6.Частиною 6 ст. 603 КПК встановлено, що період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв’язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного судом першої інстанції таким, що може бути виконано на території України.
7.У разі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.
8.За результатами розгляду питання провиконання вироку суду іноземної держависудпершоїінстанціїпостановляєухвалу, копіяякоїобов’язковонадсилаєтьсяМЮ. Крім цього, копію такої ухвали повинні вручити особі, засудженій вироком іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.
9.Оскільки однієюзнайважливіших гарантійреалізації закріпленого вКонституціїУкраїниправанасудовийзахистєправонаоскарженнявсудівищестоящоїінстанції судових рішень та ухвал, у ч. 9 ст. 603 КПК законодавець передбачив, що рішення суду першої інстанції щодо виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку. Однак апеляційне оскарження в кожному конкретному випадку безпосередньо стосується забезпечення додаткових гарантій захисту прав особи, щодо якої ухвалено вирок судом іноземної держави. Саме при апеляційномупровадженніздійснюєтьсяперевіркасудомапеляційноїінстанціїрішень таухвалсудупершоїінстанції. Задопомогоюапеляційного провадження здійснюється перевірка законності й обґрунтованості постановлених судами першої інстанції рішень, що дає змогу усунути допущені помилки та порушення.
Частиною 9 ст. 603 КПК визначено вичерпний перелік суб’єктів, які мають право оскаржитисудоверішеннящодовиконаннявирокусудуіноземноїдержавивапеляційномупорядку(додатководив. гл. 31 «Провадженнявсудіапеляційноїінстанції» КПК). До таких суб’єктів належать: орган, що подав клопотання про виконання вироку суду іноземної держави; особа, щодо якої вирішено відповідне питання; прокурор.
Стаття 604
Виконання вироку суду іноземної держави
1.Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з цим Кодексом.
2.МіністерствоюстиціїУкраїниповідомляєзапитуючійстороніпрорезультати виконання вироку суду іноземної держави.
822
1.Необхідно зазначити, що виконання вироку суду іноземної держави – це застосування засобів примусового виконання вироку суду іноземної держави в порядку, визначеному законодавством держави, на території якої виконується рішення.
Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання відповідно до вимог розділу VIII КПК.
2.Згідно з ч. 2 ст. 604 КПК на МЮ покладено обов’язок повідомити запитуючу Сторону про результати виконання вироку суду іноземної держави.
Зазначене положення ч. 2 ст. 604 КПК ґрунтується на вимогах Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. Так, у ст. 18 цього документа йдеться про те, що органи запитуваної Держави негайно повідомляють органи запитуючої Держави про заходи, вжиті за запитом про виконання. Цією ж статтею передбачено, що у разі потреби органи запитуваної Держави передають органам запитуючої Держави документ, який підтверджує, що санкція виконується.
Стаття 605
Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
1.Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім’ї, а також інші обставини, передбачені законом України або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
2.Положення статей 605–612 цього Кодексу можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.
1. Згідно з ч. 2 ст. 10 КК іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них на підставі КК, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.
У частині 1 ст. 605 КПК визначені підстави для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання. До них законодавець відносить: запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави; звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім’ї.
Згідно зі ст. 541 КПК під уповноваженим (центральним) органом слід розуміти орган, уповноваженийвідіменідержавирозглянутизапиткомпетентногооргануіншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чинаправитидоіншоїдержавизапиткомпетентногоорганупронаданняміжнародної правової допомоги.
Зауважимо, що ст. 605 КПК визначено запит уповноваженого (центрального) органуіноземної держави якоднуізпідстав розглядупитанняпропередачу засуджених осіб та їх прийняття для відбування покарання. Тобто законодавець передбачив, що право на ініціювання розгляду вказаного питання належить не всім органам влади
823
іноземнихдержав, навітьякщоїхфункціональнадіяльністьпов’язанаізформуванням та забезпеченням реалізації державної правової політики. Таке право закріплюється лише за уповноваженими державою на ці дії органами. Крім того, ч. 1 ст. 605 КПК передбачено, що такий орган має бути виключно центральним у системно-структур- ній реалізації державної правової політики.
Щодо звернення засудженого, йогозаконного представника або близьких родичів чи членів сім’ї, то тут слід зазначити таке. Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є звернення:
1)засудженого – обвинуваченого, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК);
2)законного представника засудженого – особа, яка у випадках передбачених законом, виступаєусуді, назахистправтаінтересівнедієздатних, обмеженодієздатних або дієздатних, але таких, що через фізичний стан не можуть особисто реалізувати свої права й виконувати свої обов’язки. Умови та особливості залучення законного представника наведені у ст. 44 КПК;
3)близьких родичів та членів сім’ї – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільнопроживають, пов’язаніспільним побутомімаютьвзаємніправатаобов’язки,
утомучислі особи, які спільнопроживають, аленеперебувають ушлюбі(ст. 3 КПК). Крім того, перелік підстав для розгляду питання про передачу засудженої особи
для відбування покарання не є вичерпним. У вказаній частині ст. 605 КПК передбачено, щотакимипідставамиєобставини, визначенізакономУкраїниабоміжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ.
До вказаних міжнародних договорів належать Європейська конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р., до якої наша держава приєдналася згідно із ЗУ від 22 вересня 1995 р. № 337/95-ВР «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» (Конвенція є чинною для України з 1 січня 1996 р.) та Додатковий протокол до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб від 18 грудня 1997 р., ратифікований ЗУ «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб» від 3 квітня 2003 р.
№ 718-IV.
Конвенцієюпропередачузасудженихосіб1983 р. урегульованопорядокздійсненнязапиту(узапитіпропередачузасудженої особимаєбутиобов’язковозазначено, на основі якої конвенції або угоди зроблено запит) і відповіді на нього, надсилання підтверджувальних документів, питання забезпечення добровільності одержання згоди засудженоїособинаїїпередачу(зповнимрозуміннямправовихнаслідківтакоїзгоди), транзитного перевезення, вимоги щодо мови і необхідних витрат, порядок надання інформації про виконання вироку тощо.
Також є низка двосторонніх договорів про передачу засуджених осіб, наприклад, із: Туркменістаном – від 23 березня 2005 р., Грузією – від 14 лютого 1997 р., ІсламськоюРеспублікоюІран– від11 травня2004 р., КорейськоюНародно-Демократичною Республікою – від 12 листопада 2004 р., Великою Соціалістичною Народною Лівій-
824
ською Арабською Джамахірією – від 8 квітня 2008 р., Федеративною Республікою Бразилія – 2 грудня 2009 р.
2. Частиною 2 ст. 605 КПК передбачено, що положення статей 605–612 КПК (підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання; умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання; порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах; повідомлення про заміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави; порядок розгляду запиту(клопотання) пропередачугромадянинаУкраїни, засудженогосудоміноземної держави, для відбування покарання вУкраїні; розгляд судом питання проприведення вирокусудуіноземноїдержавиувідповідністьіззаконодавствомУкраїни; організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи; повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави) можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру має свої особливості, визначені у гл. 39 КПК. Окрім цього, відповідно до ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння знаходилася в стані неосудності. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Підставою для застосування примусових заходів медичного характеру до особи може бути також визнання її обмежено осудною.
Стаття 606
Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
1.ЗасудженусудомУкраїниособуможебутипереданодлявідбуванняпокарання
віншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:
1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили;
3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк;
4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;
5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;
6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а
вразі наявності – також процесуальні витрати;
825
7) якщодержаваухваленнявирокуідержававиконаннявирокузгоднінапередачу засудженого.
2.Перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для відбування покарання з України до іноземної держави остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
3.Згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена
уписьмовій формі з усвідомленням усіх правових наслідків такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у вигляді юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момент вирішення питання згідно з положеннями цієї глави вона перебуває на території держави свого громадянства.
4.У разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою – третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі абоприйняттізасудженого, якщоіншенепередбаченоцимКодексомабоміжнародним договором України.
5.У разі якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті, але максимальний передбаченийстрокпокаранняувидіпозбавленняволізавідповіднедіянняєменшим, ніж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи можлива лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті стосовно виду покарання.
6.У разі прийняття рішення про відмову в передачі засудженого для подальшого відбуванняпокараннянаводятьсяобґрунтованіпідставиприйняттятакогорішення.
7.Засудженаособа, яканадалазгодунапередачувіноземнудержавудляподальшого відбування покарання, може відмовитися від такої передачі у будь-який час до перетину державного кордону України відповідно до статті 607 цього Кодексу. У разі отримання інформаціїпротакувідмовуМіністерствоюстиціїУкраїнинегайноприпиняєрозглядпитанняпропередачуабо, увідповіднихвипадках, вживаєзаходівдляприпиненняпередачі.
8.Увипадках, передбаченихпунктами4 та7 цієїстатті, новийрозглядпитання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови у передачі або відмови засудженої особи від передачі.
1. У частині 1 ст. 606 КПК наведено перелік умов, за наявності яких засуджену судом Україниособуможебутипереданодлявідбуванняпокараннявіншудержаву, азасудженогоіноземнимсудомгромадянинаУкраїниприйнятодлявідбуванняпокараннявУкраїні:
–особа є громадянином держави виконання вироку;
–вирок набрав законної сили;
–на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк;
826
–на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;
–кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок,
єзлочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;
–відшкодованомайновушкоду, завданукримінальним правопорушенням, авразі наявності – також процесуальні витрати;
–держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.
Указанийперелікумовєвичерпнимітаким, щонепередбачаєвинятківпривирішенніпитаннящодопередачі засуджених осібтаїхприйняттядлявідбування покарання.
2. У статті 28 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Статтею 63 Основного Закону передбачено, що засуджений користуєтьсявсімаправамилюдиниігромадянина, завиняткомобмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.
Україна є однією із держав–засновниць Організації Об’єднаних Націй та членом Ради Європи і повинна виконувати взяті на себе зобов’язання, у тому числі – щодо гуманного поводження з ув’язненими, без чого неможлива її повноцінна інтеграція в європейськеісвітовеспівтовариство. Томувирішенняпитанняпропередачузасудженої особи для відбування покарання з України до іноземної держави повинно обов’язково надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Надання таких гарантій повинно враховувати вимоги:
–Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями від 30 серпня 1955 р.
–Європейських пенітенціарних правил від 12 лютого 1987 р.
–іншихміжнароднихнормщодоправлюдиниіповодженняізправопорушниками. З огляду на зміст ч. 2 ст. 606 КПК, перед вирішенням питання про передачу засу-
дженоїособидлявідбуванняпокараннязнашоїдержависторонавідУкраїнимаєправо вимагати надання відповідної інформації, якої було б достатньо для підтвердження гарантуваннятого, щозасудженогонебудепідданокатуваннюабоіншомужорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
3. Однією із умов, за наявності якої засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні, є згода засудженогоабо, враховуючи йоговік або фізичний чипсихічний стан, згодазаконного представника засудженого (ч. 1 ст. 606 КПК).
Частиною 3 ст. 606 КПК передбачено, що згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена виключно у письмовій формі. Цією ж частиною ст. 606 КПК на засудженого або його законного представника, у разі висловленняписьмовоїзгоди, покладено обов’язокусвідомити всіправовінаслідки такоїзгоди, а саме: фактичну зміну умов відбування покарання. Особливо слід звернути увагу на застосування законодавцем у вказаному контексті терміна «усвідомлення». Під цим поняттям слід розуміти систему актів свідомості з осягнення певного явища і світу в
827
цілому. Акт усвідомлення явища супроводжується актом усвідомлення власної участі особи у спричиненні тих чи інших наслідків. Тобто, надаючи вказану згоду, засуджений чи його законний представник повинні не лише розуміти можливості реалізації їх прав, а й врахувати те, що настане після їх реалізації.
Частиною3 ст. 606 КПКзакріплюєтьсяправозасудженогочийогозаконногопредставника на отримання правової допомоги у формі юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Також ч. 3 ст. 606 КПК встановлюється виняток щодо необхідності надання згоди засудженої особи. Такої згоди не вимагається, якщо на момент вирішення питання про передачу особи для відбування покарання в іншу країну засуджений перебуває на території держави свого громадянства.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. у разі якщо засуджена особа висловила своє побажання про передачу державі виконання вироку, держава винесення вироку надсилає на запит цій державі таку інформацію:
–прізвище, дату і місце народження засудженої особи;
–її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;
–виклад фактів, на яких ґрунтується вирок;
–характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення.
4.Недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1–3 ст. 606 КПК,
єпідставою для відмови у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено положеннями КПК або міжнародним договоромУкраїни. Утакому разізгідно зі ст. 3 вказаної вище Конвенції у виняткових випадках сторони можуть погодитися на передачу засудженої особи, навіть якщо засудженій особі залишилося відбувати покарання протягом меншого часу, ніж якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання упродовж щонайменш шести місяців, або якщо їй винесено вирок до ув’язнення на невизначений строк.
Оскільки право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано МЮ, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.
5.Якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК – кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконаннявирокуабобулобзлочиномуразівчиненнянаїїтериторії, завчиненняякогоможе бутипризначено покарання увидіпозбавлення волі, алемаксимальний передбачений строк покарання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, то передача засудженої особи можлива, але з дотриманням певних правил. Така передача може відбутися лише після фактичного відбуттязасудженимчастинипокарання, визначеноївідповіднодоч. 3 ст. 81 КК, якою передбачені умови, при настанні яких судом може бути застосовано умовно-достро- кове звільнення засудженої особи від відбування покарання. Так, у вказаній частині ст. 81 КК встановлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше:
– половинистрокупокарання, призначеного судом зазлочинневеликої абосередньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
828
–двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимостізновувчинилаумиснийзлочин, заякийвоназасудженадопозбавленняволі;
–трьохчвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовнодостроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Таке саме правило може бути застосоване, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК щодо виду покарання.
6. У рішенні про відмову в передачі засудженого для подальшого відбування покарання повинні наводитися підстави такої відмови. Обґрунтованість підстав прийняття рішення про відмову вимагає повного і всебічного з’ясування всіх обставин, щоможутьвпливатинавирішенняпитанняпропередачуособи, вивченнянеобхідних матеріалів, встановленнявідповідностіумовамчинногозаконодавстватаміжнародних договорів України.
Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 606 КПК безпідставна відмова в передачі засудженого для подальшого відбування покарання заборонена.
7. Частиною 7 ст. 606 КПК встановлено, що особа, яка надала згоду на передачу
віноземнудержавудляподальшоговідбуванняпокарання, маєправовідмовитисявід такої передачі. Більше того, реалізація такого права не має часових обмежень – особа має право відмовитися від такої згоди у будь-який час. Також передбачено, що така відмова може бути здійсненна тільки до перетину Державного кордону України – до моменту фактичного залишення особою території нашої держави.
У разі отримання інформації про відмову особи від передачі в іноземну державу МЮ зобов’язано:
–негайно припинити розгляд питання про передачу засудженої особи;
–увідповіднихвипадках, вжитизаходівдляприпиненняпередачізасудженоїособи. 8. МЮможевідмовитиупередачіабоприйняттізасудженого, якщоіншенеперед-
бачено КПК або міжнародним договором України, у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1–3 ст. 606 КПК. У цьому випадку новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови МЮ у передачі.
У разі якщо особа сама відмовилася від передачі в іноземну державу для подальшого відбування покарання, новий розгляд питання про її передачу можливий не раніше, ніж через три роки після такої відмови.
Стаття 607
Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах
1. Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України.
829
2.Якщо засуджений є громадянином іноземної держави – учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянином якої він є, орган, на який покладено обов’язок приведення вироку до виконання, роз’яснює засудженому його право звернутися до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є, з клопотанням про передачу його для відбування покарання
вцій державі на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.
3.Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором, приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вона є, про що надсилає інформацію відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.
4.Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання МіністерствоюстиціїУкраїнинадсилаєМіністерствувнутрішніхсправУкраїнидоручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.
5.Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбування покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його права порушувати пи- танняпройогоумовно-дострокове звільнення, замінуневідбутої частинипокарання більш м’яким у строки, передбачені Кримінальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.
6.Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рішення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.
7.УразіоголошеннявУкраїніамністіїсуд, якийотримавінформаціюпрорішення про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає питання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може звернутисядоМіністерства юстиціїУкраїнизметоюотриманнявідкомпетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії.
8.Орган, щоприйняврішення відповідно дочастинп’ятоїтасьомоїцієїстатті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення Міністерству юстиції України для відповідного інформування держави виконання вироку.
830