NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdf4. Відповідно до ст. 3 Конвенції будь-яка Договірна Держава, що згідно із своїм власним законодавством маєповноваження переслідувати завчинення злочину, може для цілей застосування цієї Конвенції відмовитися або утримуватися від кримінального переслідування підозрюваної особи, яка вже притягнута або буде притягнута до відповідальності іншою Договірною Державою за вчинення того ж злочину. Будь-яке рішення про відмову або утримання від кримінального переслідування є тимчасовим доти, доки остаточне рішення не буде прийняте в іншій Договірній Державі.
На виконання положень ст. 74 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. запитувана Договірна Стороназобов’язанаповідомитизапитуючуДоговірнуСторонупроостаточнерішення. На прохання запитуючої Договірної Сторони надсилається копія остаточного рішення.
Випадки, за настання яких запитувана держава може відмовити у прийнятті клопотання повністю або частково, викладені у ст. 11 Мінської Конвенції:
(а) якщо вона вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, заявлене відповідно до ст. 8, не підтверджуються;
(b)якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній дер-
жаві;
(c)якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;
(d)якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушеннякримінальногопереслідування, маєполітичнийхарактерабоякщойдетьсяпро злочин суто військовий або податковий;
(e)якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;
(f)якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; в такому випадку п. 2 ст. 26 не застосовується;
(g)якщо її повноваження ґрунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 місяців;
(h)якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;
(і) якщокримінальнепереслідуванняможесуперечитиміжнароднимзобов’язанням запитуваної держави;
(j)якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принципам правової системи запитуваної держави;
(k)якщозапитуюча держава порушилапроцедуру, передбачену цієюКонвенцією. Генеральна прокуратура України при відмові перейняти кримінальне проваджен-
ня зобов’язана повернути матеріали відповідним органам іноземної держави. Відповідь на клопотання оформляється відповідно до статей 13, 16 Конвенції.
801
Стаття 596
Неможливість перейняття кримінального провадження
1. Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:
1)недотриманівимогичастинидругоїстатті595 цьогоКодексуабоміжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
2)щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;
3)щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судомухваленообвинувальнийвирок, заякимпокараннявжевідбутеабовиконується;
4)щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв’язку з помилуванням або амністією;
5)провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв’язку із закінченням строку давності.
1. Неможливістьперейняттякримінальногопровадження– ценаявністьобставин, за яких процедура перейняття провадження від іноземних держав виключається.
Виходячи із положень ст. 10 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., запитувана держава не вживає дій щодо клопотання про перейняття кримінального провадження, якщо:
–особа не підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого законодавством договірної Держави;
–злочин, щодоякогозаявляєтьсяклопотанняпропорушеннякримінальногопереслідування, не становить злочин у разі вчинення на території запитуваної держави і коли за таких обставин злочинцю не може бути призначена міра покарання також за власним законодавством;
–на час подання клопотання вже спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності згідно із законодавством запитуючої Держави.
Завиняткомпередбачених ст. 10 Конвенціїобставин, запитуванадержаванеможе відмовити у прийнятті клопотання повністю або частково, інакше як в одному або кількох таких випадках:
(а) якщо вона вважає, що підстави, на яких ґрунтується клопотання, заявлене відповідно до вимог ст. 8 Конвенції, не підтверджуються;
(b)якщо підозрювана особа не має постійного помешкання в запитуваній дер-
жаві;
(c)якщо підозрювана особа не є громадянином запитуваної держави і не мала постійного помешкання на території цієї держави на момент вчинення злочину;
(d)якщо вона вважає, що злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушеннякримінальногопереслідування, маєполітичнийхарактерабоякщойдетьсяпро злочин суто військовий або податковий;
(e)якщо вона вважає, що існують серйозні підстави зробити висновок про те, що клопотання про порушення кримінального переслідування мотивоване расовими, релігійними, національними міркуваннями або політичними поглядами;
802
(f)якщо її власне законодавство вже застосовується до злочину і якщо на момент отримання клопотання спливли строки давності відповідно до її законодавства; в такому випадку переривання строків давності не застосовується;
(g)якщо її повноваження ґрунтуються виключно на ст. 2 і якщо на момент отримання клопотання закінчаться строки давності згідно з її законодавством, при цьому береться до уваги передбачене в ст. 23 продовження цих строків на 6 місяців;
(h)якщо злочин був вчинений за межами території запитуючої держави;
(і) якщокримінальнепереслідуванняможесуперечитиміжнароднимзобов’язанням запитуваної держави;
(j)якщо кримінальне переслідування може суперечити основоположним принципам правової системи запитуваної держави;
(k)якщозапитуюча держава порушилапроцедуру, передбачену цієюКонвенцією.
Диспозиція коментованої статті складається із п’яти пунктів, за наявності визначених у них обставин кримінальне провадження не підлягає перейняттю:
1)не дотримані вимоги ч. 2 ст. 595 цього Кодексу або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, наприклад:
–особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;
–особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;
–запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;
–діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.
Докладніше див. коментар до ст. 595 КПК;
2)кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду
зтим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Вирок – судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті (ч. 1 ст. 639 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
–вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
–кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
–у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. ви-
значає, щоніхто не може бути повторнозасуджений або покараний за злочин, за який він уже був засуджений або виправданий відповідно до закону та кримінально-про- цесуального права будь-якої країни.
803
Детальніше див. коментар до ст. 373 КПК;
3)кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв’язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання;
4)кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо щодо цієї ж особи у зв’язкузтимжекримінальнимправопорушеннямвУкраїнізакритекримінальнепровадження або її звільнено від відбування покарання у зв’язку з помилуванням або амністією.
Закриття кримінального провадження регулюється ст. 284 КПК (див. коментар). Амністія або помилування – це акти вищого органу державної влади. Вони, не відміняючи закону, якийвстановлює відповідальність затечиінше правопорушення, звільняють осіб, що вчинили ці злочини, від кримінальної відповідальності, а також повністю або частково від покарання, передбачають заміну призначеного судом по-
карання більш м’яким або зняття судимості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 листопада 1996 р. № 392/96-ВР амністія – повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Перелік категорій осіб, до яких амністія не може застосовуватися, викладено у ст. 4 вказаного Закону.
Помилування осіб здійснюється на підставі Указу Президента України «Про порядок здійснення помилування» від 16 вересня 2010 р. № 902/2010. Згідно з п. 2 цього Указу помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років; повного або часткового звільненнявідвідбуванняякосновного, такідодатковогопокарання; замінипокарання або невідбутої його частини більш м’яким.
Відповіднодоп. 3 Указуклопотанняпропомилуванняособою, засудженоюсудом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави
іпереданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання і протягом п’ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. визначає, що у разі, якщо особу було засуджено за злочин і якщо винесений щодо неї
804
вирок було згодом скасовано або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова або знову віднайдена обставина беззаперечно доводить наявність судової помилки, то ця особа, яка зазнала покарання внаслідок такого засудження, має право наодержаннякомпенсаціїзгідноіззаконом, якщонебудедоведено, щоцюобставину не було свого часу виявлено винятково або частково з її вини;
5) кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв’язку із закінченням строку давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі); три роки (у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі); п’ять років (у разі вчинення злочину середньої тяжкості); десять років(уразівчиненнятяжкогозлочину); п’ятнадцять років(уразівчиненняособливо тяжкого злочину).
Стаття 597
Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження
1.За клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більше ніж сорок діб.
2.Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.
3.Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запитпроперейняттякримінальногопровадженняненадійде, зазначенаособазвільняється з-під варти.
1. Стосовно законодавства, яким регулюється перейняття кримінального провадження, див. коментар до ст. 596 КПК.
Застосування тимчасового заходу «тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження» регулюється положеннями Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 р. і законодавством запитуваної держави (ч. 1 ст. 29 Конвенції).
Інститут«триманняпідвартою» укримінальномупроцесірегулюєтьсягл. 18 КПК (див. коментар).
Законодавство запитуваної держави або Конвенція визначають також умови, за яких тримання під вартою не застосовується (ч. 2 ст. 29 Конвенції):
(а) якщо запитувана держава інформує запитуючу державу про своє рішення не вживати дій щодо клопотання;
(b) якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відмовити у прийнятті клопотання;
805
(c)якщо запитувана держава інформує її про своє рішення відкликати свою згоду на прийняття клопотання;
(d)якщо запитувана держава інформує її про своє рішення не порушувати провадження або припинити його;
(e)якщо запитуюча держава відкликає своє клопотання до того, як запитувана держава проінформує її про своє рішення вжити дій щодо клопотання.
За відсутності зазначених підстав запитуюча держава оголошує про свій намір подати клопотання про порушення кримінального переслідування, запитувана державаможенапроханнязапитуючоїдержавивдатисядотимчасовогоарештупідозрюваної особи, якщо:
–законодавствозапитуваноїдержавидозволяєутриманняпідвартоюзавчинений злочин;
–існуютьпідставивважати, щопідозрюванаособазникнеабосприятимезнищенню доказів (ч. 1 ст. 27 Конвенції).
Післяотриманняклопотанняпропорушеннякримінальногопереслідуванняразом
здокументами, які передбачені у п. 1 ст. 15 Конвенції, запитувана держава має право вживати всіх тимчасових заходів, у тому числі утримання підозрюваної особи під вартою і накладення арешту на майно, яких можна було би вжити за її власним законодавством, якби злочин, за який вимагається кримінальне переслідування, був вчинений на її території (ст. 28 Конвенції).
Строк утримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі ст. 27, за жодних обставин неповиненперевищувати 40 днів(ч. 5 ст. 29 Конвенції). Цянормаповністю відповідає строку, визначеному у диспозиції ч. 1 коментованої статті.
2. Див. коментар до ст. 583 Кодексу.
3. Відповідно до пп. 3, 4 ст. 29 Конвенції особа, що утримується під вартою, повинна бути звільнена за будь-яких обставин, якщо запитувана держава не отримала клопотання пропорушення кримінального переслідування впродовж18 дніввіддати арешту, атакожякщодокументи, якіповиннідодаватисядоклопотанняпропорушеннякримінальногопереслідування, небулиотриманізапитуваноюдержавоювпродовж 15 днів після отримання клопотання про порушення кримінального переслідування.
Щодо порядку звільнення особи див. коментар до ст. 202 КПК.
Стаття 598
Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави
1.Кримінальне провадження, що перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно з цим Кодексом.
2.Відомості, якімістяться вматеріалах, отриманихдоперейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією Украї-
806
нитацимКодексом, івонинеотриманізпорушеннямправлюдиниіосновоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими.
3.Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.
4.За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене згідно з законом України про кримінальну відповідальність і в порядку, передбаченому цим Кодексом.
5.Покарання, щопризначаєтьсясудом, неповиннобутисуворішимвідпокарання, передбаченогозакономзапитуючоїдержавизатакежкримінальнеправопорушення.
6.Компетентномуорганузапитуючоїдержавинадсилаєтьсякопіяостаточного процесуального рішення, що набуло законної сили.
1.Законодавство, якимрегулюєтьсяперейняттякримінальногопровадження, – див. коментар до ст. 596 Кодексу.
Кримінальне провадження, перейняте від компетентного органу іншої держави, починаєтьсязістадіїдосудовогорозслідування, тобтозмоментувнесеннявідомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховногохарактеру, клопотанняпрозвільненняособивідкримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).
Відповідно до положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. розслідування у справі продовжується запитуваною стороною відповідно до її національного законодавства, тому
уразі наявності постанови про зупинення досудового слідства відповідне процесуальне рішення повинно бути скасоване, а строк досудового слідства продовжений.
2.Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути використані за наявності таких умов:
–відомості, які містяться в матеріалах, визнані допустимими під час судового розгляду. Допустимість доказів регулюється ст. 86 КПК (див. коментар);
–прийняттяцихвідомостейнепорушуєзасадсудочинства, передбаченихКонституцією України та цим Кодексом. Загальні засади кримінального провадження викладені у ст. 7 КПК (див. коментар);
–не отримані відомості з порушенням прав людини та основоположних свобод. Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, атакожбудь-якііншідокази, здобутізавдякиінформації, отриманійвнаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Істотнимипорушеннямправлюдиниіосновоположнихсвободєтакідіяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволуабозпорушенням йогосуттєвихумов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдськогоаботакого, щопринижуєгідністьособи, поводженняабо
807
погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушеннямцьогоправа; порушенняправанаперехреснийдопит; отриманняпоказань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 87 КПК).
3. Суб’єктами, уповноваженими на проведення процесуальних дій після перейняття кримінального провадження, є: слідчий; прокурор.
Інститутпроцесуальнихдійрегламентованоглавами20, 21, 43 КПК(див. коментар). Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу, визначені у ст. 562 КПК
(див. коментар).
При перейнятті в Україні кримінального провадження з іншої держави необхідно пам’ятати, щовідповіднодост. 26 Європейськоїконвенціїпропередачупровадження у кримінальних справах 1972 р. будь-яка дія, метою якої є порушення кримінального переслідування і яка здійснена в запитуючій державі відповідно до її законодавства і правил, маєтакужюридичнусилувзапитуванійдержаві, тобторозглядаєтьсяяктака, що здійснена органами цієї держави, за умови, що таке ототожнення не дає такій дії більшої доказової сили, ніж у запитуваній державі.
Якщо у справі, що надійшла, вже є постанова іноземного органу про порушення кримінального провадження, додаткове чи повторне порушення на території України не допускається. У цьому випадку за постановою органу досудового розслідування справа негайно приймається до провадження і дії особи кваліфікуються за відповідними статтями КК. Подальше розслідування кримінального правопорушення здійснюється за правилами КПК. При цьому орган, який здійснює досудове розслідування, організовує переклад матеріалів українською мовою, якщо вони надійшли в Україну, відповідно до чинного міжнародного договору, мовою запитуючої сторони.
Якщо в Україну надійшло прохання про кримінальне переслідування особи від компетентного органу іноземної держави, з якою не укладено відповідний міжнародний договір, за погодженням із цим органом такі матеріали розглядаються та за ними приймається рішення також у порядку ст. 214 КПК.
Передусім прокурор або слідчий викликає особу, стосовно якої надійшло клопотання, і шляхом опитування встановлює, чи дійсно ця особа перебувала за кордоном. Якщо особа це заперечує, прокурор або слідчий з метою перевірки направляє запити в консульські та митні органи.
Якщо особа, стосовно якої надійшли матеріали із клопотанням про перейняття кримінального переслідування, непричетна доінкримінованих правопорушень, приймається відповідне процесуальне рішення і матеріали повертаються ініціатору запиту через уповноважені (центральні) органи.
Під час проведення розслідування прокурор, слідчий керується тільки вимогами кримінального процесуального законодавства України.
При прийнятті рішення про зупинення провадження або його закриття територіальні прокурори направляють у прокуратуру області копію цього процесуального рішення, а також свій мотивований висновок щодо законності його прийняття.
У разі засудження особи до Генеральної прокуратури України надсилається належним чином завірена копія постанови або вироку для подальшого інформування
808
відповідного органу іноземної держави. Такий документ направляється до ГенеральноїпрокуратуриУкраїниорганом, щопроводитьрозслідуванняусправі, черезвласний центральний апарат.
4.Повідомлення про підозру здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК (див. коментар до статті).
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (див. коментар до ст. 278 КПК).
5.Одниміззавданькримінальногопровадженняєзабезпеченняшвидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. не може призначатися більш тяжке покарання, ніж те, яке мало бути застосоване у момент вчинення злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м’яке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця.
Аналогічні положення містяться у ст. 25 Конвенції, а саме: у запитуваній державі щодо злочину застосовується міра покарання, передбачена законодавством цієї держави, якщозаконодавство невстановлюєіншого. Мірапокараннязапитуваноїдержави не може бути більш суворою, ніж міра покарання, передбачена законодавством запитуючої держави.
Призначення покарання регулюється розділом ХІ КК.
6.ЗгідноіззастереженнямУкраїнидоч. 1 ст. 13 Конвенціївсіклопотання, атакожусі повідомлення, необхідні для застосування Європейської конвенції про передачу провадженняукримінальнихсправах, надсилаютьсяГенеральноюпрокуратуроюУкраїни(щодо запитіворганівдосудовогорозслідування) абоМіністерствомюстиціїУкраїни(увипадку запитівсудів) дозапитуючоїсторони, абозапитуючоюдержавоюдовідповіднихорганів України, абозавзаємноюдомовленістюбезпосередньоорганамизапитуючоїдержавидо органівзапитуваноїдержави. Відповіді надсилаються утакийжеспосіб.
Стаття 599
Порядок і умови передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави
1.Клопотання слідчого, погоджене з прокурором, прокурора або суду про передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави розглядаються уповноваженим (центральним) органом України протягом двадцяти днів з моменту надходження.
2.Незакінчене кримінальне провадження може бути передане іншій державі за умови, щовидачаособи, якапідлягаєпритягненнюдокримінальноївідповідальності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено.
3.Слідчий, прокурор або суд на вимогу уповноваженого (центрального) органу Українипоновлюєкримінальнепровадження, продовжує– якщоцедозволяєтьсяцим Кодексом– строкирозслідуванняаботриманняпідвартоюзурахуваннямчасу, необхідного для перейняття його компетентним органом іноземної держави.
809
1.Зурахуваннямвизначенняперейняття кримінальногопровадження, розкритого
вп. 3 ч. 1 ст. 541 КПК, передання кримінального провадження слід розуміти як вчинене в рамках міжнародного співробітництва направлення через уповноважений (центральний) орган України запиту про здійснення компетентними органами запитуваної держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповіднодост. 545 КПКфункціїуповноваженого(центрального) органуУкраїни у кримінальному провадженні під час досудового розслідування виконує Генеральна прокуратура України, а у кримінальному провадженні під час судового провадження – Міністерство юстиції України. Крім того, КПК або чинним міжнародним договором України може бути передбачено інший порядок зносин. У такому випадку наведені повноваження поширюються на визначені цими законодавчими актами органи.
Орган, що веде розслідування у справі, надсилає клопотання слідчого, погоджене з прокурором, або прокурора про передання кримінального провадження через свій центральнийорган, аякщокримінальна справаперебуваєупровадженні органівпрокуратури– черезпрокуратуруобласті(прирівнянудонеїпрокуратуру) доГенеральної прокуратури України.
Уразіперебуваннякримінальногопровадженнявсуді, клопотанняпройогопередачу надсилається доМіністерства юстиціїУкраїничерезвідповідне управлінняюстиції.
У першому випадку Генеральна прокуратура України, а в другому – Міністерство юстиціїУкраїнипіслявивченнятаперевіркиматеріалів тавразіїхналежногооформлення, наявностіпідставівідсутностіперешкод, передбаченихКПКтаміжнародними договорами, протягом двадцяти днів з моменту надходження готує і надсилає відповідному органу іноземної держави клопотання щодо передачі кримінального переслідування особи за злочин, скоєний на території України.
2.До умов передання незакінченого кримінального провадження іншій державі законом віднесено такі: 1) видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, неможлива; 2) у видачі такої особи Україні відмовлено. На практицітакіситуації можутьобумовлюватись наявністю уособигромадянства запитуваної країни, наявністю дипломатичного імунітету особи тощо.
3.Продовження строків розслідування або тримання під вартою з урахуванням часу, необхідного дляперейняття провадження компетентним органоміноземної держави, відбувається із дотриманням вимог статей 294–297, 331 КПК.
При переданні кримінального провадження іншій державі кримінальне переслідування по ньому продовжується відповідно до законодавства цієї держави.
Стаття 600
Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження іншій державі
1. Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження повиннівідповідативимогамцьогоКодексу тавідповідних міжнароднихдоговорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
810