NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

пломатичні зносини від 18.04.1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини від24.04.1963 р., Конвенція провідкритеморевід29.04.1959 р., Конвенція проумови реєстрації суден від 07.02.1986 р., Конвенція про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна від 14.09.1963 р. та ін.), що визначають їх правовий статус або встановлюють юрисдикцію держави приналежності.

Поширення дії кримінального процесуального законодавства на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном та на повітряному, морськомучирічковомусудні, щоперебуваєзамежамикраїнипідпрапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, зумовлює необхідність організації досудового розслідування у разі вчинення на їх території чи відповідному судні кримінального правопорушення.

Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дій під час кримінальногопровадженнянатериторіїдипломатичнихпредставництв, консульських установ України, є їх керівники, а на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту, – капітани.

2.У випадку, коли керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України або капітан повітряного, морського та річкового судна України є потерпілим внаслідок вчинення кримінального правопорушення, вони зобов’язані призначити іншу службову особу, уповноважену на здійснення процесуальних дій. Це можуть бути помічники або інші особи з начальницького складу екіпажу. Прийняття такого рішення оформлюється постановою про призначення особи для здійснення процесуальних дій.

3.Обов’язковим є залучення до участі у кримінальному провадженні як свідків осіб, котрі проводили процесуальні дії за межами території України. Необхідність допиту цих осіб зумовлена потребою перевірки допустимості доказів, отриманих у ході процесуальних дій за межами території України, відповідно до вимог статей 86, 87, 88 КПК. Такий допит треба проводити одразу ж після передачі матеріалів кримінальногопровадження довідповідного органудосудовогорозслідування натериторії України. Під час допиту в обов’язковому порядку з’ясовуються обставини проведення процесуальних дій за межами України, детально вивчаються отримані результати.

Стаття 520

Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських

установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні

1. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, зобов’язані негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела їм стали відомі обставини, що

791

можутьсвідчитипровчиненнякримінальногоправопорушеннянатериторіїдипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чирічковомусудні, щоперебуваєзамежамиУкраїнипідпрапоромабозрозпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.

2. Службові особи, передбачені частиною першою статті 519 цього Кодексу, уповноважені на:

1)застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучення майна, здійснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;

2)проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи і особистого обшуку без ухвали суду, огляду місця вчинення кримінального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процесуальні дії під час кримінального провадження, що проводиться згідно з цією статтею, докладно описуються у відповідних процесуальних документах, а також фіксуються за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин.

1.Після того як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення на території дипломатичного представництва, консульської установи України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до українського порту, уповноважені службові особи, передбачені ч. 1 ст. 519 КПК, зобов’язані зафіксувати факт початку досудового розслідування, відповідно до вимог ст. 214 КПК, та провести передбачені ст. 520 КПК необхідні для вирішення завдань кримінального провадження процесуальні дії.

Досудове розслідування розпочинається негайно після виявлення ознак кримінальногоправопорушеннянаморськомучирічковомусудні, щоперебуваєзамежами України. Дані про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої ж можливості, зокрема, після прибуття судна на територію України, встановлення зв’язку зорганом досудового розслідування, прокурором, до компетенції якого належить внесення таких даних.

2.Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи, а також капітанповітряного, морськогочирічковогосуднаУкраїниуразівчиненнякримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває замежами країнипідпрапоромабозрозпізнавальним знакомУкраїни, якщоцесудно приписано до українського порту, уповноважені на: тимчасове вилучення майна в порядку, передбаченому статтями 167, 168 КПК; затримання особи з дотриманням вимог статей 207, 208 КПК; проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи, особистого обшуку без ухвали суду в порядку, визначеному статтями 223, 234, 236 КПК, а також у вигляді огляду місця вчинення кримінального правопорушення з дотриманням вимог ст. 237 КПК.

Перелік процесуальних та слідчих (розшукових) дій, що можуть проводитися керівником дипломатичного представництва або консульської установи, а також ка-

792

пітаном повітряного, річкового чи морського судна за межами території України, є вичерпним. Проведенняіншихпроцесуальнихтаслідчих(розшукових) дійможебути розцінено як порушення законодавства, а отримані під час їх проведення докази є недопустимими, згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України.

Фіксування самих фактів процесуальних дій під час кримінального провадження, що проводяться відповідно до ч. 2 ст. 520 КПК, здійснюється шляхом складання протоколу та додатків до нього з дотриманням вимог статей 103-107 КПК та статей, що прямо регламентують порядок проведення таких дій, з обов’язковим застосуванням технічних засобів фіксування кримінального провадження. Допричин, заяких фіксація за допомогою технічних засобів не проводиться, треба віднести відсутність їх на судні, несправність та неможливість отримання їх у законному порядку тощо.

Стаття 521

Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна

1. Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманоївдипломатичномупредставництві, консульськійустанові, насудні України, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного права володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Майно затриманого може вилучатися службовими особами, уповноваженими на проведення процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 520 КПК.

За загальним правилом, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше воно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Водночас з цього правила є виняток. Він полягає в тому, що службові особи, що перелічені вч. 1 ст. 519 КПК, зобов’язані одразужпісля прибуттянатериторіюУкраїни, але не пізніше наступного робочого дня після доставлення на територію України особи, затриманоївдипломатичномупредставництві, консульськійустанові, наукраїнському судні, передати матеріали кримінального провадження (документи, складені за результатами процесуальних та слідчих дій) та тимчасово вилучене майно відповідному прокурору.

Прокурор, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, після отримання зазначених матеріалів та тимчасово вилученого майна звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна або виносить постанову про повернення особі, у якої воно вилучено, у разі, якщо він визнає таке вилучення безпідставним. Недотримання прокурором термінів подання клопотання про арешт майна є підставою для обов’язкового повернення майна особі, у якої воно вилучено.

793

Стаття 522

Строк законного затримання особи

1.Керівник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхідний строк, але не більше ніж на сорок вісім годин, і зобов’язаний надати затриманій особі доступ до отримання правової допомоги.

Капітан судна України має право затримати особу на строк, необхідний для її доставлення на територію України.

2.Службовіособи, передбаченічастиноюпершоюцієїстатті, зобов’язанізабезпечити доставлення затриманої особи до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, і повідомлення профактзаконногозатриманняслідчому органудосудовогорозслідування замісцем проведення досудового розслідування в Україні.

1.Строкзаконногозатриманняособинатериторіїдипломатичногопредставництва чиконсульськоїустановиУкраїнивизначеноуч. 1 ст. 522 КПК, вінстановить48 годин. Цей термін обчислюється з дотриманням вимог ст. 115 КПК.

Відповідно до ст. 211 КПК, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 години від моменту затримання.

ВодночасзнаходженнясудназамежамитериторіїУкраїниможестатиоб’єктивною перешкодою для дотримання цього терміну. Для капітана повітряного, морського та річкового судна, що знаходиться за межами нашої держави, потрібен час для доставлення такої особи в Україну. В такому разі термін її затримання без ухвали суду не має перевищувати 72 години від моменту доставлення такої особи на територію України.

Забезпечення доступу до отримання правової допомоги особі, затриманої керівником дипломатичного представництва чи консульської установи України за межами нашої держави, може полягати у: роз’ясненні їй прав, передбачених статтями 20, 42 та ч. 4 ст. 208 КПК; наданні можливості визначитися із захисником; забезпеченні участі обраного або призначеного захисника у кримінальному провадженні шляхом йогоінформування профактзатримання конкретної особи, місце їїзнаходження, час, місце проведення процесуальних таслідчих дійзанаявності такої можливості; забезпеченні засобами зв’язку для спілкування із захисником; неперешкоджанні зустрічі затриманого із захисником; роз’ясненні порядку здійснення кримінального провадження в Україні та, на підставі КПК, за її межами тощо.

2.До закінчення передбачених ст. 522 КПК строків затримання уповноважена службоваособа, визначенач. 1 цієїстатті, зобов’язанавжитизаходівщододоставлення затриманого до підрозділу органу державної влади на території України, уповноваженого на тримання затриманих осіб, повідомити орган досудового розслідування, до підслідності якого належить вчинений злочин, про факт затримання підозрюваної особи, місце її знаходження та передати матеріали кримінального провадження для подальшоговирішенняпитанняпрообраннязапобіжногозаходуабозвільненнятакої особи.

794

Стаття 523

Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України

1.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України.

2.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки.

1.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого натериторії дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого віднесено кримінальне правопорушення та юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження МЗС України.

2.Досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапоромабозрозпізнавальним знакомУкраїни, якщоцесудноприписанодоукраїнського порту, здійснюється слідчим органу досудового розслідування, до підслідності якого віднесено скоєний злочин та юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки судна, на якому вчинено злочин.

795

ГЛАВА 45 КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПОРЯДКУ ПЕРЕЙНЯТТЯ

Стаття 595

Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав

1.Клопотання компетентних органів інших держав про перейняття Україною кримінальногопровадженнярозглядаєтьсяцентральниморганомУкраїнищодоміжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днів з дня його надходження.

2.Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов:

1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено; 3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючійдержавідержавномуобвинуваченнюзатежкримінальнеправопорушення; 4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом

України про кримінальну відповідальність.

3.УразіперейняттякримінальногопровадженняГенеральнапрокуратураУкраїни в порядку, передбаченому цим Кодексом, доручає здійснення досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.

4.При відмові перейняти кримінальне провадження Генеральна прокуратура України повертає матеріали відповідним органам іноземної держави з обґрунтуванням підстав відмови.

1. Інститутперейняттякримінальногопровадженняєоднимізнайдієвішихзасобів реалізації принципу невідворотності покарання, який не лише регулює відносини держав усфері боротьби зізлочинністю, але йвиступає гарантією виконання завдань кримінальногопровадження. Змістперейняттякримінальногопровадженнястановить діяльність визначених державою органів. Оскільки така діяльність безпосередньо пов’язана із кримінальним провадженням і скерована на виконання завдань кримінального провадження, то виявлення й вивчення закономірностей її правового регулювання також входить у предмет дослідження коментованої статті.

Систему досліджуваного законодавства, як ізаконодавства проправовудопомогу у кримінальних справах у цілому, утворюють дві взаємодоповнюючі частини: міжнародна й внутрішньодержавна (національна). Міжнародна частина – це всі укладені чи ратифіковані Україною міжнародно-правові акти, що повністю чи частково при-

796

свячені процесуальним питанням перейняття кримінального провадження, притому вонавідіграєдомінуючуіпершочерговуроль. Міжнародначастинаправовоїбази, яка регулює питання перейняття кримінального переслідування, формувалася з 50-х рр. ХХ ст. (див. коментар до ст. 543 КПК).

Міжнародно-правові акти, укладені Україною у цій сфері, є необхідною юридичною підставою щодо виникнення зобов’язання розглянути клопотання іноземних установ і, за наявності підстав, прийняти рішення про перейняття кримінального провадження. До них належать:

1) двосторонні договори:

–які регулюють питання надання правової допомоги у кримінальних справах, у тому числі й перейняття кримінального переслідування (Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах 1995 р., Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р., Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р.);

–проекстрадицію (ДоговірміжУкраїноютаКитайською НародноюРеспублікою про екстрадицію 1998 р.);

2) багатосторонні конвенції, ратифіковані Україною:

–щорегулюютьпроцесуальніпитанняперейняттякримінальногопереслідування (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р. (далі– Конвенція), Конвенція проправовудопомогуіправовівідносини уцивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (Мінська конвенція));

–які визначають лише загальні засади перейняття кримінального переслідування

інемістять процесуальних норм(Конвенція проборотьбузторгівлеюлюдьмиізексплуатацією проституції третіми особами 1949 р., Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.);

3) міжнародні договори про правову допомогу колишнього СРСР, щодо яких оформлено правонаступництво України (Договір між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах 1974 р.).

Аналіз законодавства України, яке застосовується у сфері надання міжнародної правової допомоги, міститься у коментарі до ст. 543 КПК.

До відомчої нормативно-правої бази належать:

–наказ Генерального прокурора України «Про забезпечення виконання органами прокуратуриУкраїни“УгодиміжГенеральноюпрокуратуроюУкраїниіМіністерством юстиції Республіки Польща” на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року» від 16 листопада 1998 р. № 27;

–наказ Генерального прокурора України «Про забезпечення виконання органами прокуратури України “Угоди між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Республіки Молдова” на виконання статті 3 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року» від 19 липня 2010 р. № 42;

797

–наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги» від 5 травня 2011 р. № 8гн;

–Інструкція пропорядок виконання європейських конвенцій зпитанькримінального судочинства (затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, МВС України, Верховного Суду України, ДПА України, Державного департаменту України з питань виконання покараньвід29 червня1999 р. №34/5/22/103/512/326/73, зареєстрованавМіністерстві юстиції України 7 липня 1999 р. за № 446/3739.

Перейняття кримінального провадження – здійснення компетентними органами однієїдержавирозслідуваннязметоюпритягненняособидокримінальноївідповідальностізазлочини, вчиненінатериторіїіншоїдержави, заїїзапитом(п. 3 ч. 1 ст. 541 КПК).

При перейнятті кримінального переслідування з іншої держави необхідно пам’ятати, щовідповіднодост. 26 Конвенціїбудь-якийпроцесуальнийакт, здійснений

зметою судового розгляду у тій державі, яка передала справу, згідно з її законодавством, має таку саму юридичну силу в Україні.

Відповідно до ст. 7 Конвенції кримінальне переслідування може порушуватися у запитуваній державі тоді, коли злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, становив би злочин у разі вчинення на її території і коли за таких обставин злочинцю може бути призначена міра покарання також згідно із власним законодавством.

Частина перша коментованої статті визначає порядок перейняття кримінального провадженнявідіноземнихдержав. Так, виходячизїїположень, клопотанняпроперейняття кримінального провадження від іноземних держав уповноважений подавати компетентний орган.

Компетентний орган – орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом або забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги (див. коментар до ст. 541 КПК).

Основні вимоги до складання запитів про передачу кримінального провадження

зУкраїни до іноземної держави викладені у ст. 600 КПК (див. коментар до статті). РозглядаєтакеклопотанняцентральнийорганУкраїнищодоміжнародноїправової

допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини. Згідно зі ст. 545 КПК центральний орган України:

–Генеральна прокуратура України (звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів);

–Міністерство юстиції України (звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції компетентні органи визначають до їх власного законодавства, яких дій слід вжити щодо такого клопотання.

Процедурапередачі кримінальногопереслідування визначенаурозд. 2 Конвенції. Згідно із застереженням України до ч. 1 ст. 13 Конвенції усі клопотання, а також всі повідомлення, необхідні для застосування Європейської конвенції про передачу

798

провадження у кримінальних справах, надсилаються Генеральною прокуратурою України (щодо запитів органів досудового розслідування) або Міністерством юстиції України (у випадку запитів судів) до запитуючої сторони, або запитуючою державою до відповідних органів України, або за взаємною домовленістю безпосередньо органами запитуючої держави до органів запитуваної держави. Відповіді надсилаються у такий же спосіб.

У термінових випадках клопотання і повідомлення можуть надсилатися через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол) (ст. 13 Конвенції).

Клопотанняпропорушеннякримінальногопереслідуваннясупроводжуєтьсяоригіналом або засвідченою копією кримінальної справи, а також іншими необхідними документами. Однак, якщо підозрювана особа утримується під вартою, а запитуюча держава не може подати зазначені документи разом із клопотанням про порушення кримінального переслідування, вони можуть бути надіслані пізніше.

Запитуюча держава також письмово інформує запитувану державу про всі процесуальні дії та про всі заходи стосовно провадження, які здійснено в запитуючій державі після передачі клопотання. Таке повідомлення супроводжується всіма необхідними документами.

2. Частинадругакоментованоїстаттіміститьчотириумовиперейняттякримінальногопровадження від іноземних держав, уякихсудовими органами іноземної держави було ухвалено вирок. Вжиті у ній терміни мають таке значення: громадянин України – особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (ст. 1 Закону України «Прогромадянство України» від18 січня 2001 року № 2235-ІІІ).

Відмова у видачі особи (екстрадиції) регулюється ст. 589 КПК (див. коментар до статті).

Стаття 8 Конвенції містить перелік підстав, за яких одна держава може звернутися до іншої з проханням про порушення кримінального переслідування: а) якщо підозрювана особа має постійне помешкання в запитуваній державі; b) якщо підозрювана особа є громадянином запитуваної держави або якщо ця держава є країною її походження; с) якщо підозрювана особа відбуває або має відбувати в запитуваній державі покарання, яке передбачає позбавлення волі; d) якщо в запитуваній державі за тойсамийзлочинабозаіншізлочинипротипідозрюваноїособипорушенекримінальне переслідування; е) якщо вона вважає, що виконання в запитуваній державі вироку, уразі винесення такого, може збільшити можливість соціальної реабілітації засудженого; f) якщо вона вважає, що виконання в запитуваній державі вироку, у разі винесеннятакого, можезбільшитиможливістьсоціальноїреабілітаціїзасудженого; g) якщо вона вважає, що присутність на судовому засіданні підозрюваної особи не може бути забезпечена в запитуючій державі, у той час як її присутність на судовому засіданні може бути забезпечена в запитуваній державі; h) якщо вона вважає, що не може сама виконати вирок, у разі винесення такого, навіть з використанням екстрадиції, в той час як запитувана держава спроможна це зробити.

799

Якщо підозрювана особа була остаточно засуджена в Договірній Державі, ця держава може звернутися із клопотанням про передачу провадження у справі в одному або декількох випадках, наведених у п. 1 ст. 8, лише тоді, коли вона сама не може виконати вирок, навіть з використанням екстрадиції, і якщо інша Договірна Держава не визнає принцип виконання вироку, постановленого іноземною державою, або відмовляється виконати такий вирок (ч. 2 ст. 8 Конвенції).

Існує два механізми перейняття кримінального провадження: через суд або Генеральну прокуратуру України.

Механізмпередачі запитівсудіввУкраїну: Міністерство юстиціїУкраїни– управління юстиції – суд – обласна прокуратура – територіальна прокуратура – орган досудового розслідування.

Одержані від іноземного суду матеріали кримінального провадження для судовогорозглядунаправляються черезвідповідне обласнеуправлінняюстиціїзапідсудністю до суду за місцем проживання або затримання особи.

Уподальшому напідставі процесуального рішення суду кримінальне провадження надсилається територіальному прокурору. Прокурор спрямовує отримані матеріали до органу, якому воно підслідне, з метою організації досудового розслідування. Компетентний органзанаявності підстав вживаєзаходівзметоюпритягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Якщо виконання запиту не є можливим, відповідний орган іноземної держави повідомляється про це з мотивованим викладенням відповідних причин.

Уразі закриття кримінальної справи або засудження особи до Міністерства юстиціїУкраїнинадсилаєтьсяналежнимчиномзавіренакопіяпостановиабовирокудля подальшого інформування відповідного органу іноземної держави.

Механізмпередачізапитівіноземнихорганівдосудовогорозслідування: Генеральна прокуратура – орган досудового розслідування.

За умов відсутності підстав, які згідно з чинним законодавством України перешкоджають виконанню запиту, кримінальне провадження для розслідування направляється Генеральною прокуратурою України до центрального апарату компетентної установизапідслідністю зметоюподальшоїпередачі доорганудосудового розслідування. Підслідність кримінальної справи визначається згідно з положеннями кримі- нально-процесуального законодавства.

Зурахуваннямположеньст. 9 Конвенціїдоприйняттярішенняпосутіклопотання пропередачукримінальногопереслідуваннянеобхідновикликатиособу, стосовноякої надійшла кримінальна справа, та отримати її попередні пояснення з питань вчинення злочинів на території іноземної держави.

3. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 36 Кодексу прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної державипроміжнароднуправовудопомогуабоперейняттякримінальногопровадження, перевірятиповнотутаоб’єктивністьрозслідуванняуперейнятомукримінальному провадженні.

Докладніше див. коментар до ст. 36 КПК.

800