NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

ГЛАВА 39

КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Стаття 503

Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1.Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, провадиться за наявності достатніх підстав вважати, що:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

2.Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійсненнякримінальногопровадженнящодозастосування примусовихзаходівмедичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

3.Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільнунебезпекувчиненихдій. Прицьомуневраховуютьсяпопереднясудимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.

4.Примусовізаходимедичногохарактерузастосовуютьсялишедоосіб, якієсуспільно небезпечними.

1. Згідно зі ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності. Не підлягає покараннютакожособа, якавчинилакримінальне правопорушенняустаніосудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Стаття 503 КПК формулює принципові положення, що стосуються підстав для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. У ній вказується, що можна застосовувати лише ті примусові заходи медичного характеру, які передбачені ст. 92 КК, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги або поміщення особи в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування.

Згідно зі ст. 94 КК застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: наданняамбулаторноїпсихіатричноїдопомогивпримусовомупорядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного

731

закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Правозастосуванняпримусовихзаходівмедичногохарактерудоосіб, яківчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або захворіли після вчинення злочинунадушевнухворобу, яка виключає кримінальне покарання, належить лишесуду першої інстанції (п. 21 ст. 3 КПК).

2.Підставами застосування судом примусових заходів медичного характеру є: 1) наявністьсуспільнонебезпечногодіяння, передбаченого КК; 2) доведеністьвчинення цього діяння даною особою; 3) встановлення того факту, що особа в момент вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності, чи захворіла після цього психічноюхворобою, якавиключаєзастосуваннякримінальногопокарання; 4) визнання цієї особи небезпечною для суспільства в силу її хворобливого стану і характеру вчиненого нею діяння.

Відсутність хоча б однієї з цих підстав не дає суду права застосовувати вказані заходи.

Коментована стаття передбачає, щоколипід час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусовихзаходівмедичного характеру, слідчий, прокурорвиноситьпостановупро змінупорядку досудового розслідування іпродовжує йогозгіднозправилами, передбаченими цією главою.

3.Суд першої інстанції, даючи кримінально-правову оцінку суспільно небезпечногодіяння, вчиненогоустанінеосудності, повиненґрунтуватисьлишенавідомостях, якіхарактеризуютьсуспільнунебезпекувчиненихдій. Відповіднодоч. 3 ст. 503 КПК, при цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.

4.Досудове розслідування і судовий розгляд справи про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою у стані неосудності, проводяться за загальними правилами, встановленими КПК.

Разом з тим особливості цих справ (душевна хвороба особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і неможливість застосування до неї кримінального покарання) зумовили введення спеціальних норм при розслідуванні і судовому розгляді таких справ.

Стаття 504

Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

732

2. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

1.Коментована стаття визначає загальні положення проведення досудового розслідування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб.

Закон не містить вказівок на якийсь особливий порядок здійснення досудового розслідування за фактом вчинення душевнохворим суспільно небезпечного діяння.

Удеяких випадках слідчому чи прокурору може бути відомо, що суспільно небезпечнудію, передбаченуКК, вчинивдушевнохворий. Наявністьтакихданихзобов’язує їх внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Згіднозчастиноюпершоюкоментованоїстаттідосудоверозслідуванняпровадиться слідчим відповідно до загальних правил, передбачених КПК, з урахуванням положень гл. 39. Це розслідування провадиться за загальними правилами без будь-яких винятків до встановлення психічного стану особи, яка вчинила суспільно небезпечні дії. Психічний стан такої особи встановлюється психіатричною експертизою (див.

ст. 242 та ст. 509 КПК).

Відповідно до ст. 20 КК особа, яка в стані обмеженої осудності вчинила злочин, залишаєтьсяйогосуб’єктомтапідлягаєкримінальнійвідповідальності. Мовайделише прозменшенувинуватістьіможливістьпом’якшенняпокараннятазастосуванняпримусового заходу медичного характеру.

2.Іззаконодавчого формулювання (ч. 2 ст. 504 КПК) можназробитивисновок, що досудоверозслідуваннящодоосіб, якіпідозрюютьсяувчиненнікримінальногоправопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК, суд, який ухвалює вирок, може врахувати стан обмеженоїосудності якпідставу длязастосування примусовогозаходумедичного характеру.

Пленум ВСУ у постанові від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судамипримусовихзаходівмедичногохарактерутапримусовоголікування» роз’яснив: враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направити до суду з обвинувальним висновком, в якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи (п. 6).

Стаття 505

Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:

733

1)час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

2)вчиненняцьогосуспільнонебезпечногодіянняабокримінальногоправопорушення цією особою;

3)наявністьуцієїособирозладупсихічноїдіяльностівминулому, ступіньіхарактер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування;

4)поведінка особидовчиненнясуспільно небезпечного діяння, кримінальногоправопорушення і після нього;

5)небезпечністьособивнаслідокїїпсихічногостанудлясамоїсебетаіншихосіб,

атакож можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6)характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.

1. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені (ст. 91 КПК), отримали в теорії доказів назву загального предмета доказування. Обставини загального предмета доказування конкретизуються законодавцем у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх (ст. 485 КПК), а також у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 505 КПК).

Предметдоказуванняпідчасдосудовогорозслідуваннящодозастосуванняпримусових заходівмедичногохарактерумаєрядособливостей, щовипливаютьізсистемногозастосуваннякоментованоїстаттітаст. 91 КПК, якавизначаєколообставин, щопідлягаютьдоказуванню у кримінальному провадженні. По-перше, у цій статті не ставиться питання про винуватістьобвинуваченогоувчиненнікримінальногопровадження, айдетьсяпровчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характеррозладупсихічноїдіяльностічипсихічноїхворобиначасвчиненнясуспільнонебезпечногодіянняабокримінальногоправопорушеннячиначасдосудовогорозслідування.

Слідматинаувазі, щонебезпечністьособивнаслідокїїпсихічногостанудлясамої себе таіншихосіб, атакож можливість спричинення іншоїістотноїшкодитакоюособоюмаєважливезначеннядляобґрунтованогоекспертноговисновкупронеосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння. Визнання особиобмежено осудноювраховуєтьсясудомприпризначенні покаранняіможебути підставоюдлязастосуванняпримусовихзаходівмедичногохарактеру(ч. 2 ст. 20 КК).

Стаття 506

Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Особа, стосовноякоїпередбачаєтьсязастосуванняпримусовихзаходівмедичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічноїдіяльностічипсихічногозахворюваннявідповіднодовисновкусудово-психіа- тричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

734

2. Якщохарактеррозладупсихічноїдіяльностічипсихічногозахворюванняособи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

1.Коментована стаття визначає, що особа, до якої можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування, користується правами підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42 КПК) та здійснює їх через законного представника (ст. 44 КПК) чи захисника (ст. 52 КПК).

Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання такої особи визначається відповідно довисновкусудово-психіатричної експертизи (ст. 509 КПК).

Слідчітапроцесуальнідіїзаучастютакоїособиможутьбутипроведенілишетоді, коли її психічний стан це дозволяє.

2.Прокурор має право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного захворювання перешкоджає цьому.

Частина друга цієї статті також передбачає, що у випадку розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи, яке перешкоджає її участі у судовому засіданні, судмаєправоприйнятирішенняпропроведеннявідповіднихпроцесуальних дій без участі такої особи.

Стаття 507

Участь захисника

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

1. Конституційне право громадян на кваліфіковану юридичну допомогу в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру набуває першочергового значення тому, що мова йде про захист законних інтересів осіб, які самі такий захист не здійснити неспроможні взагалі або хоча б частково.

Викладеневкоментованійстаттіправилоконкретизуєположенняч. 1 ст. 45 тап. 5 ч. 2 ст. 52 КПК про те, що участь захисника є обов’язковою, оскільки особа в силу свого психічного стану не може самостійно здійснити своє право на захист. Забезпечити захист прав та законних інтересів такої особи, створити їй справжнє процесуальне рівноправ’я призначений інститут обов’язкового захисту.

Як захисники у такій специфічній, надзвичайно складній категорії справ повинні допускатися лише досвідчені адвокати.

Захисник допускається з моменту призначення психіатричної експертизи, якщо він раніше не брав участі в цьому кримінальному провадженні.

Заява особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, про відмову від захисника не має ніякого юридичного значення і не є обов’язковою для слідчого і суду.

735

Обов’язковаучастьзахисниказабезпечуєтьсяукримінальномупровадженніщодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання проїхзастосування, змоменту встановлення факту наявності у особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності (п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК).

Стаття 508

Запобіжні заходи

1.До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

2.Передбаченічастиноюпершоюцієїстаттізапобіжнізаходизастосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

3.Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

1.Запобіжні заходи до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування,

єзасобами впливу на таку особу з метою обмеження її свободи або встановлення за нею нагляду.

Укоментованій статті передбачено лише два запобіжних заходи:

а) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї при обов’язковому лікарському нагляді;

б) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку такої особи.

2.Право на застосування таких запобіжних заходів належить виключно суду. Законодавець передбачив, що запобіжні заходи застосовуються судом до особи

змоменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Види психіатричних закладів наведено у ст. 94 КК.

3.Запобіжнізаходи, проякійдемовавкоментованійстатті, застосовуютьсясудом згідно з вимогами статей 177-178 КПК.

Стаття 509

Психіатрична експертиза

1. Слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть

736

встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1)наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2)поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була абоєнеадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).

2.Уразінеобхідностіздійсненнятривалогоспостереженнятадослідженняособиможебутипроведенастаціонарнапсихіатричнаекспертиза, длячоготакаособа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизивирішуєтьсяпідчасдосудовогорозслідування– ухвалоюслідчогосуддіза клопотаннямстороникримінальногопровадженнявпорядку, передбаченому дляподання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження – ухвалою суду.

3.Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведенняпсихіатричноїекспертизиабовідмоваутакомунаправленніможебутиоскаржена в апеляційному порядку.

1.Призначатипсихіатричнуекспертизуслідчий, прокурорповиненлишеувипадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які свідчать, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмеженоосудномустані. Можливоюєситуація, колиособавчинилакримінальнеправопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Експерт (експерти) повинні дати відповідь напитання проступінь іхарактер психічного захворювання такої особи.

Організація проведення психіатричної експертизи регулюється порядком прове- деннясудово-психіатричноїекспертизи, тапорядкомпроведеннястаціонарноїсудовопсихіатричноїекспертизивпсихіатричнихзакладахосіб, якіутримуютьсяпідвартою, затверджених наказом МОЗ України від 8 жовтня 2001 р. № 397.

2.Оскільки проведення стаціонарної психіатричної експертизи вимагає тривалого спостереження за особою та дослідження її здоров’я, така особа має бути направлена до відповідного медичного закладу на строк до двох місяців.

Під час досудового розслідування особа направляється до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи за клопотанням сторони – ухвалою слідчого судді, а під час судового провадження – ухвалою суду.

Стаціонарна психіатрична експертиза проводиться в психіатричних стаціонарах, деорганізовуютьсяпсихіатричніекспертнікомісії, щоскладаютьсянеменшякізтрьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, який проводить спостереження за досліджуваною особою.

737

3. У апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала слідчого судді про направленняособидомедичногозакладудляпроведенняпсихіатричної експертизиабо відмова в такому направленні.

Стаття 510

Об’єднання і виділення кримінальних проваджень

1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об’єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених КПК.

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можебутиоб’єднановоднепровадження зпровадженням, якездійснюється в загальному порядку, за правилами цього Кодексу.

Виділення в окреме кримінальне провадження щодо застосування примусових заходівмедичногохарактеруможливезанаявностіпідстав, передбаченихст. 217 КПК.

Стаття 511

Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1.Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

2.Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я.

3.Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1.Досудове розслідування за такою категорією кримінального провадження закінчується закриттям такого провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

2.Тільки прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження

зпідстав, передбачених пп. 1–6 ч. 1 ст. 284 КПК.

Постановапрокурорапрозакриттякримінальногопровадження можебутиоскаржена в порядку, передбаченому пп. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК.

738

Скарга на постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів з моменту отримання нею копії такої постанови (ч. 1 ст. 304 КПК).

Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я.

3. Якщослідчийскладаєклопотанняпрозастосуванняпримусовихзаходівмедичного характеру (ст. 292 КПК), то прокурор затверджує його і надсилає до суду.

Прокурор може самостійно скласти клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надіслати його до суду в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 292 КПК.

Одночасно із переданням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати копію такого клопотання та копію реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування цих заходів

(ст. 293 КПК).

Стаття 512

Судовий розгляд

1.Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

2.Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

3.У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаютьсявсудовомузасіданніводномукримінальномупровадженніздодержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

1. Законодавець визначає особливий порядок судового розгляду, який передбачає додаткові гарантії прав і свобод особи, стосовно якої є необхідність у застосуванні примусових заходів медичного характеру.

Судовий розгляд у справах такої категорії, зберігаючи свою специфіку, відбуваєтьсязазагальнимиправиламисудовогорозгляду(гл. 27–29 КПК), алезурахуванням особливостей провадження, передбачених цією главою КПК. Суд не вправі спрощувати судовий процес у справах про застосування примусових заходів медичного характеру. Він повинен базуватися на дотриманні засади законності та інших засад вітчизняного кримінального судочинства.

739

Судовий розгляд таких кримінальних проваджень здійснюється суддею одноособово.

Усудовому засіданні обов’язково повинні брати участь прокурор, законний представник та захисник згідно із загальними правилами КПК.

2.Судовий розгляд завершується одним із таких рішень: постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або ухвалою про відмову

вїх застосуванні.

3.У випадку об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється взагальномупорядку, такримінальногопровадження щодозастосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог КПК.

По закінченню судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусового заходу медичного характеру.

Стаття 513

Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1)чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2)чивчиненоцесуспільнонебезпечнедіяння, кримінальнеправопорушенняособою;

3)чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення

устані неосудності;

4)чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5)чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то як.

2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності абопіслявчиненнякримінальногоправопорушеннязахворіланапсихічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.

3. Встановивши, щосуспільнонебезпечнедіяння, кримінальнеправопорушенняне було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

4. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, судпостановляєухвалупрозакриттякримінальногопровадженнящодозастосування примусових заходів медичного характеру.

740