NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfСкасуванняповністючичасткововирокусудупершоїінстанціїтаухваленнясудом апеляційної інстанції свого вироку у випадку, передбаченому пунктом 3 ч 1 ст. 407 КПК (див. коментар до цієї статті) можливе лише у таких випадках:
1)при необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушеннячизбільшенняобсягуобвинувачення. Тобто, якщосудомапеляційноїінстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення судупершоїінстанціїбудевстановлено, щоостаннійнеобґрунтованоперекваліфікував дії обвинуваченого на закон про менш тяжке кримінальне правопорушення або необґрунтовано виключив частину пред’явленого йому обвинувачення чи певну кваліфікуючуознаку, вінмаєправоповністюабочасткововідновитиобвинувачення вмежах того, яке підтримувалося прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції;
2)при необхідності застосування більш суворого покарання (про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого див. ст. 414 КПК та коментар до неї);
3)прискасуваннінеобґрунтованоговиправдувальноговирокусудупершоїінстанції. За цією підставою суд апеляційної інстанції за наявності достатніх даних про доведеність вини особи має право сформулювати обвинувачення в межах раніше висунутого, зазначеного в обвинувальному акті, і з урахуванням позицій, що їх займали прокурор, потерпілий або його представник у суді першої інстанції, обрати покарання відповідно до вимог ст.65 КК;
4)принеправильномузвільненніобвинуваченоговідвідбуванняпокарання. Уразі встановлення судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції вимог розділу XII КК «Звільнення від покарання та його відбування» (статті 74–87 КК) та неправильногозвільненняобвинуваченого відвідбування покарання, вироксудупершої інстанції підлягає скасуванню у цій частині. Ухвалюючи свій вирок, суд апеляційної інстанції може повторити визнані судом першої інстанції формулювання обвинувачення, кваліфікацію діяння, покарання, яке було призначене, і призначає покарання, яке необхідно відбувати обвинуваченому, визнаному винним, а також початок перебігу строку відбування покарання.
Вказаний перелік випадків, при яких суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалити свій вирок, передбачений у коментованій статті, є вичерпний і поширювальному тлумаченню не підлягає.
Вирок, який ухвалює суд апеляційної інстанції з викладених підстав, може бути лише обвинувальним.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, ухвалюючи свій вирок, не має права погіршитистановищеобвинуваченого, завиняткомвипадків, встановленихст. 421 КПК (див. коментар до вказаної статті).
2. Вирок суду апеляційної інстанції обов’язково повинен бути законним, обґрун-
тованимівмотивованим(див. ст. 370 КПК та коментар до неї ), а його зміст–від-
повідати загальним вимогам до вироків, встановленим ст. 374 КПК (див. коментар до вказаної статті). Однак, оскільки суд апеляційної інстанції як суд вищого рівня наділенийправомздійснюватиперевіркурішеньсудупершоїінстанції, товмотивувальній частині, крім відображення сутності обвинувачення, ним повинні бути викладені
691
доводиучасників, щоподалиапеляційні скарги, тазаперечення іншихосіб, якщотакі є, а також мотиви і обґрунтування, за допомогою яких суд дійшов певного висновку (при аргументуванні повинні бути посилання на норми як матеріального, так і процесуального закону) та рішення по суті вимог апеляційних скарг.
3. Скасування судом апеляційної інстанції ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру та постановлення своєї ухвали можливе лише у разі:
1)необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;
2)застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру;
3)скасуваннянеобґрунтованоїухвалисудупровідмовувзастосуванніпримусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, як і при ухваленні нового вироку, суд апеляційної інстанції наділений таким право лише у випадку, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (див. ст. 421 КПК та коментар до неї).
Зміст ухвалисудуапеляційної інстанції повиненвідповідати вимогам, передбаченим у ст. 419 КПК (див. коментар до неї).
Ухвалений судом апеляційної інстанції вирок та прийнята ним ухвала про застосуванняпримусовихзаходівмедичногочивиховногохарактеруможебутиоскаржена
вкасаційному порядку на загальних підставах (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).
Стаття 421
Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого
1.Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано
узв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушеннячисуворішепокарання, скасуватинеправильнезвільненняобвинуваченоговід відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
2.Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника
змотивів і підстав виправдання.
3.Ухваласудупершоїінстанціїпрозастосуванняпримусовихзаходівмедичногочи виховногохарактеруможебутискасованаузв’язкузнеобхідністюзастосуватизакон пробільштяжкедіяння, передбаченезакономУкраїнипрокримінальнувідповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру лише у разі, якщозцихпідставапеляційнускаргуподалипрокурор, потерпілийчийогопредставник.
4.Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів ме-
дичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо нео-
692
судного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщозцихпідставапеляційнускаргуподалипрокурор, потерпілийчийогопредставник.
5. Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
1. Правонаапеляційне оскарження судовихрішеньгарантоване ст. 129 КонституціїУкраїниістановитьневід’ємнускладовуправанасудовийзахист, асвободаоскарження судових рішень є ефективним засобом виявлення і виправлення судових помилок. Разом з тим використання цього права обвинуваченим, стосовно якого ухвалено обвинувальний чи виправдувальний вирок, та подання апеляційної скарги не може жодним чином погіршити його становище.
Суд апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення суду першої інстанції не вправі:
–скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, у зв’язку
знеобхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;
–скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;
–збільшити суми, які підлягають стягненню, за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;
2. Виправдувальнийвирок, ухваленийсудомпершоїінстанції, такожнеможебути скасований судом апеляційної інстанції:
–завідсутностіапеляційноїскаргипрокурора, потерпілогочийогопредставника;
–за відсутності апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.
3. Скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України прокримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру суд апеляційної інстанції в жодному разі не має права за відсутності апеляційної скарги, поданої з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником.
4. Неможебутискасована судомапеляційної інстанції ухваласудупершоїінстанціїпровідмовувзастосуванніпримусовихзаходівмедичногочивиховногохарактеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, завідсутностіподаноїзцихпідставапеляційноїскаргипрокурором, потерпілим чи його представником.
5. Скасуваннясудомапеляційноїінстанціїухвалисудупершоїінстанціїтапогіршеннястановищаособи, щодоякоївонабулапостановлена, неможливебезнаявностіподаної
зцихпідстав апеляційної скаргипрокурором, потерпілим чийогопредставником.
693
Про обмеження суду першої інстанції під час нового розгляду справи, пов’язані іззастосуванням закону пробільштяжке кримінальне правопорушення тапосилення покарання, див. коментар до ст. 416 КПК.
Погіршення становища обвинуваченого можливе лише шляхом ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку (див. ст. 420 КПК та коментар до неї).
Стаття 422
Порядок перевірки ухвал слідчого судді
1.Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
2.Апеляційнаскарганаухвалуслідчогосуддірозглядаєтьсянепізнішякчерезтри дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
1. Перелік видів ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, закріплений статтям 304, 309, 583, 584, 591 КПК (див. коментар до вказаних статей та до ст.392 КПК).
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 396 КПК (див. коментар до неї).
Особливістюоскарженняухвалслідчогосуддієте, щоапеляційнаскаргаподається безпосередньо до суду апеляційної інстанції та передбачено більш короткий, порівнянозіншимисудовими рішеннями, строкнаїхоскарження – протягомп’ятиднів з дня оголошення ухвали (див. ст. 395 КПК та коментар до неї).
Якщо слідчий суддя ухвалу постановив без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання такою особою копії судового рішення.
Обчислення строку подачі апеляційної скарги здійснюється за загальними правилами, передбаченими для обчислення строків (див. ст. 115 КПК та коментар до неї).
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за деяким винятком (докладно про це див. коментар до ст. 400 КПК).
Апеляційна скарга підлягає обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігусуду, яказдійснюєтьсяпрацівникамиапаратусудуапеляційноїінстанції в день її надходження із дотриманням вимог Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. №1, зареєстрована в МЮ 30 січня 2006 р. за № 75/11949).
Визначення колегії суддів для судового провадження за апеляційною скаргою здійснюється під час її реєстрації автоматизованою системою документообігу суду із дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 КПК (див. коментар до неї).
Суддя, якому передано справу, стає доповідачем по ній, у зв’язку із чим у нього виникають певні обов’язки:
– невідкладно, тобто без затримки (див.: Великий тлумачний словник сучасної української мови /уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – С. 593,
694
595), одразу після отримання справи витребувати з суду першої інстанції відповідні матеріали(наприклад, клопотанняпрокурорачислідчогозкопіямиматеріалів, якими він обґрунтовує дане клопотання, ухвалу слідчого судді та інші матеріали, що знаходятьсявсудіпершоїінстанціїістосуютьсяматеріалівпровадження), оскількистрок розгляду скарги обмежений трьома днями);
–не пізніш як за день до розгляду апеляційної скарги по суті повідомити особу, якаїїподала, прокуроратаіншихзаінтересованих осібпрочас, датуімісце апеляційного розгляду.
Повідомлення про час, дату і місце апеляційного розгляду повинно бути надане особі без зволікань способом, вказаним у ч.1 ст. 135 КПК (поштою, електронною поштоючифаксимільнимзв’язком, телефонограмоюаботелеграмоюіт.п.). Убудь-якому разі повідомлення повинно бути отримане зазначеними особами, в такий строк, який надавав би їм можливість прибути за викликом та підготуватись до розгляду скарги по суті (див. коментар до ст. 135 КПК).
2. Апеляційний розгляд здійснюється не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції за правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (див. коментар до ст. 405 КПК).
За результатом апеляційного розгляду скарг на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції може прийняти одне із таких рішень:
–залишити ухвалу без змін (відповідно апеляційну скаргу – без задоволення);
–скасувати ухвалу і в такому випадку постановити нову ухвалу по суті апеляційної скарги.
Рішення, прийняте судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).
Стаття 423
Повернення матеріалів кримінального провадження
1. Післязакінченняапеляційногопровадженняматеріаликримінальногопровадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчогосудді– непізнішякутриденнийстрок, направляютьсядосудупершоїінстанції.
1.Коментована стаття закріплює граничні строки для повернення до суду першої інстанції матеріалів кримінального провадження після закінчення апеляційного провадження, тобто ухвалення судового рішення, а саме, за апеляційною скаргою на вирокабоухвалусудупершоїінстанції– непізнішесемиднівтанепізнішетрьох– на ухвалу слідчого судді.
Порядок обчислення строків встановлено ст. 115 КПК (див. коментар до неї). Процедура забезпечення проходження в суді апеляційної інстанції матеріалів кримінального провадження регулюється Інструкцією з діловодства в апеляційному загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 6
січня 2006 р. №1, зареєстрована в МЮ 30 січня 2006 р. за № 75/11949).
695
Глава 33
ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ
Стаття 444
Перегляд судових рішень Верховним Судом України
1. Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
1.Згідно зі ст. 125 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про судоустрій
істатус суддів» ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Саме на нього покладено завдання забезпечити однакове застосування судом касаційної інстанції, яким є ВССУ, закону України про кримінальну відповідальність
ітаким чином гарантувати єдність судової практики при застосуванні норм матеріального права.
Підстави перегляду судових рішень ВСУ суворо регламентовано ст. 445 КПК. Це неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Впровадження такої засади судочинства, як перегляд рішень суду касаційної інстанції ВСУ, єособливою формою їх ревізії зтим, щобзберегти єдність судової практики і не допустити існування різних судових рішень у подібних суспільно небезпечних діяннях.
Специфікою предмета перегляду судових рішень ВСУ є перевірка правильності висновків та правової позиції касаційного суду в оскаржуваному рішенні.
Процедура перегляду ВСУ судових рішень визначена у гл. 33 КПК.
Стаття 445
Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України
1. Підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є:
1)неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм законуУкраїнипрокримінальнувідповідальністьщодоподібнихсуспільнонебезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;
2)встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушенняУкраїноюміжнароднихзобов’язаньпривирішеннісправисудом.
696
2. Перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.
1.Нарозвитокзміступ. 1 ч. 2 ст. 38 ЗУ«Просудоустрійістатуссуддів» пропідстави переглядуВСУсудовихрішеньукримінальнихсправахп. 1 ч. 1 ст. 445 КПКконкретизується предмет розгляду і виключається можливість розгляду питання про призначення покарання, звільнення відпокарання тавідкримінальної відповідальності.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК перевірка рішення касаційної інстанції ВСУ може відбуватися з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції тих самих норм закону України прокримінальну відповідальності щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Ця підстава для переглядусудовихрішеньміститькількаознак, якімаютьобмежувальнийхарактер. Вона застосовуєтьсяуразіякщосудомкасаційноїінстанціїухваленорізнізазмістомрішення,
уякихнеоднаковозастосованосаменормузаконуУкраїнипрокримінальнувідповідальність за її формою вини і за кваліфікацією діяння у схожих між собою суспільно небезпечнихдіяннях, якімаютьспільні рисизаоб’єктивноюстороноюіформоювини.
ВСУ – основний суб’єкт діалогу між ЄСПЛ і національною судовою системою. Він покликаний адаптувати національну правову систему до норм КЗПЛ та правових позицій Євросуду. При ухваленні будь-якого рішення у кримінальному процесі суд загальної юрисдикції має брати до уваги норми міжнародних угод, які ратифіковано Україною. Тільки такі міжнародні угоди є частиною національного законодавства Україниіможутьзастосовуватисявсудовійпрактиці. ЗавданнямВСУє, зокрема, унеможливлення порушень прав людини при тому, щоб суди нижчого рівня тлумачили національне законодавство відповідно до міжнародних стандартів.
Якщоміжнародноюсудовоюустановою, юрисдикціяякоївизнанаУкраїною, буде встановлено і визнано, що з боку України було допущено порушення міжнародних зобов’язань при розгляді конкретної кримінальної справи судом, це є підставою для перегляду судового рішення у цій справі ВСУ, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК. Це положення покладає на ВСУ відповідальність за виконання судових рішень міжнародних судових установ, особливо Євросуду, з метою забезпечення дотримання законних прав і свобод людини і спрямування судової практики.
2.Важливимєзастереження, щопередбаченеч. 2 ст. 445 КПК, проте, щоперегляд судових рішень з підстави, зазначеної п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, не допускається, якщо порушується питання з метою застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, збільшення обсягу обвинувачення, чи інші підстави погіршення становища засудженого. Не допускається скасування виправдувального вироку, а також ухвали чи постанови про закриття справи. Рішення ВСУ, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами(судом) касаційної інстанції однихітихсамихнормматеріального правауподібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, та для всіх судів України.
697
ЦієюнормоюфактичнозакладеноконструкціюправотворчоїдіяльностіВСУ, внаслідок якої його рішення щодо застосування норм матеріального права набувають ознак джерела права через їх загальнообов’язковість. Отже, ВСУ покликаний розв’язувати складні завдання у сфері застосування матеріального права, щодо яких суди нижчих інстанцій не давали однакових і однозначних відповідей.
КомітетміністрівРадиЄвропирекомендувавдержавам– учасницямЄКПЛприйняти закони, якимиврегулюватипорядокпереглядусправівідновленняпровадженнясправна внутрішньодержавному рівні у зв’язку з рішеннямиЄСПЛ. (Рекомендація № R (2000). Вона ґрунтується на рішенні ЄСПЛ від 31 жовтня 1995 р. у справі «Папаміхалопулос протиГрецїї», згіднозякимсуд, визнавшипорушенняправлюдини, робитьрепараціюза наслідками такого порушення таким чином, щоб, наскільки це можливо, відновити становище, що мало місце до такого порушення. У такий спосіб ЄСПЛ висловив широко відомий принципміжнародного праваrestitution in intergrum дляпотерпілоїсторони.
У законі України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що стягувачеві (заявникові до ЄСПЛ у справі проти України, на користь якого постановлено рішення цього суду, абойогопредставникучиправонаступнику) надсилаєтьсяповідомленнязроз’ясненням його права порушити провадження про перегляд справи відповідно до чинного законодавства (п. «а» ч. 1 ст. 11).
Новий КПК ліквідував зазначену прогалину в національному законодавстві, регламентуючи підставу до перегляду судових рішень у такий спосіб: «встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом».
Заяву про перегляд судових рішень з підстави, зазначеної у п. 2 ч. 1 ст. 245 КПК, згідно зі статтями 246 і 372 КПК вправі подати лише особа, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною. Подача такої заяви іншою особою, яка відповідно до закону не наділена таким правом, є підставою для відмови у відкритті провадження та повернення матеріалів для виконаннявимогстатті445 КПК. Припереглядісудовогорішення, визнаногоміжнародною судовою установою незаконними, ВСУ не вправі посилити покарання або застосувати законпробільштяжкийзлочин. Вінмаєправозалишитивидірозмірпокарання, визначені місцевим або апеляційним судами, без зміни, пом’якшити покарання, виключити додатковепокарання, перекваліфікуватидіїзасудженогонанормузакону, щопередбачає менш суворе покарання. Не може бути скасовано і виправдувальний вирок.
Стаття 446
Право на звернення про перегляд судових рішень Верховни Судом України
1.Особи, визначені у статті 425 цього Кодексу, мають право подати заяву про переглядсудовогорішеннязпідстави, передбаченоїпунктом1 частинипершоїстатті 445 цього Кодексу, після його перегляду в касаційному порядку.
2.Заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, вправі подати особа, на користь якої ухва-
лено рішення міжнародної судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною.
698
3.Заява про перегляд судового рішення Верховного Суду України у кримінальній справіможебутиподаназпідстави, передбаченоїпунктом2 частинипершоїстатті 445 цього Кодексу.
4.Не може бути подана заява про перегляд ухвал суду касаційної інстанції, які не перешкоджаютьпровадженнюусправі. Запереченняпротитакихухвалможутьбути включенідозаявипропереглядсудовогорішення, ухваленогозанаслідкамикасаційного провадження.
1. Провадження у ВСУ здійснюється у справах, рішення яких набрали законної сили після їх перегляду в касаційному порядку. Приводом до початку такого провадження є заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, подана одним з учасників судового процесу. Коло осіб, які можуть звернутися з такими заявами, визначено у ст. 425 КПК. Перелік осіб, наділених правом подати заяву, є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.
Такими особами є:
1)засуджений, його законний представник чи захисник – у частині, що стосується інтересів засудженого;
2)виправданий, його законний представник чи захисник у частині мотивів і підстав виправдання;
3)підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4)законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, – в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5)законнийпредставникчизахисникособи, щодоякоївирішувалосяпитанняпро застосування заходів примусового характеру;
6)прокурор;
7)потерпілийабойогозаконнийпредставник – участині, щостосуєтьсяінтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8)цивільнийпозивач, йогопредставникабозаконнийпредставник– участині, що стосується вирішення цивільного позову;
9)цивільнийвідповідачабойогопредставник– участині, щостосуєтьсявирішення цивільного позову.
Законними представниками засудженого, виправданого, підозрюваного або обвинуваченого можуть бути батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі або члени сім’ї, а також представникиорганівопікиіпіклування, установіорганізацій, підопікоючипіклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний, за наявності документів, що підтверджують їх статус.
Захисником, який може звернутися із заявою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, можебутилишеадвокат, відомостіпроякогомістятьсяуЄдиномуреєстрі адвокатів України.
Захисник засудженого має право подати заяву про перегляд справи з власної ініціативи. Призамінізахисника, щоподавзаявупропереглядсудовогорішеннядругим захисником, останній має право доповнити заяву лише за згоди засудженого або його
699
законного представника. Відкликання заяви про перегляд судового рішення захисникомможливелишезізгодипідзахисного тайогозаконногопредставника. Аналогічно заявапредставникапотерпілогопропереглядсудовогорішенняможебутивідкликана ним лише зі згоди потерпілого або самим потерпілим.
Внесення змін або доповнень, а також відкликання заяви з метою погіршення становища засудженого або виправданого можливе лише в межах строку на подачу заяви про перегляд судового рішення. Подача змін, доповнень та відкликання заяви з метою покращення положення такої особи строками не обмежені і можуть бути внесені до початку розгляду справи. До початку розгляду справи учасники судового провадження мають право подати зауваження на заяву іншого його учасника.
Заявипропереглядсудовогорішеннязпідстави, передбаченоїп. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, можеподатипрокурор, якийбравучастьурозглядісправисудомкасаційноїінстанції, а також Генеральний прокурор та його заступники, прокурор АР Крим, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи судом касаційної інстанції.
2.Заяву про перегляд судового рішення з підстави, зазначеної у п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, вправі подати лише особа, на користь якої постановлено рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною. Порушення зазначеної вимоги закону перешкоджає розгляду ВСУ справи по суті і є підставою для відмови у відкритті провадження та повернення матеріалів до ВССУ, який вирішує питання щодо допуску поданої заяви до провадження ВСУ.
3.Заява про перегляд судового рішення ВСУ у кримінальній справі може бути поданатількизпідстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК. Заявуможеподатиособа, накористьякоїпостановленорішенняміжнародноюсудовоюустановою, юрисдикція якої визнана Україною. Подача такої заяви іншою особою, яка відповідно до закону не наділена таким правом, є підставою для відмови у відкритті провадження та повернення матеріалів для виконання вимог ст. 445 КПК. Так, ухвалою ВСУ від 28 квітня 2011 р. у справі № 5-6 кс 11 було відмовлено у відкритті провадження у справі щодоЛ., аматеріалиповернутодоВССУзмотивуподаннязаявинеособою, накористь якої ухвалено рішення ЄСПЛ, а її адвокатом.
При перегляді судового рішення, визнаного міжнародною судовою установою незаконним, ВСУ не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкийзлочин. Вінмаєправозалишитивидірозмірпокарання, визначениймісцевим абоапеляційним судами, беззміни, пом’якшити покарання, виключити додаткове покарання, перекваліфікувати дії засудженого на норму закону, що передбачає менш суворе покарання. Не може бути скасовано і виправдувальний вирок.
Стаття 447
Строк подання заяви про перегляд судового рішення
1. Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження
700