NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfності, таку новелу можна розглядати як певний захід чи елемент процесуальної економії, метаякого– спроститиіприскоритипроцедурупровадженняусудіапеляційної інстанції, при цьому не порушуючи конституційні права учасників апеляційного провадження.
Письмове апеляційне провадження допускається у будь-якому кримінальному провадженні незалежно від його складності і фактичних обставин.
Письмове апеляційне провадження може мати місце за наявності добровільного волевиявлення всіх учасників судового провадження про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності. При цьому не має значення, від кого із учасників виходила ініціатива щодо цього і чи були клопотання інших учасників погоджені між собою. Клопотання учасників щодо письмового апеляційного провадження мають надійти до початку апеляційного розгляду в межах строків підготовки до апеляційного розгляду, вказаних у ст. 401 КПК (див. коментар до вказаної статті). Ініціатива щодо письмового апеляційного провадження не може виходити від суду. Волевиявлення учасників маєбутиактивним(уформіклопотання) івільнимвідпримусу. Якщохочабвідодного з учасників судового розгляду не надійшло відповідного клопотання або після надходження даного клопотання він подав клопотання про проведення апеляційного розгляду у звичайній формі, проведення письмового апеляційного провадження не допускається.
Проведення письмового апеляційного провадження належить до сфери судової дискреції, тобто є правом, а не обов’язком суду. Суд апеляційної інстанції може прийнятирішенняпронеобхідність проведеннявказаноговидуапеляційногорозглядуяк на етапі підготовки до нього (вирішуючи клопотання учасників судового провадження, може відхилити їх і призначити справу до апеляційного розгляду), так і вже після початку письмового апеляційного провадження (коли за наслідками розгляду апеляційної скарги і супутніх матеріалів дійде висновку про необхідність провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд).
2. Необхідність у проведенні класичного апеляційного розгляду замість письмового апеляційного провадження може виникнути у випадках потреби: уточнення доводів або вимог, викладених в апеляційній скарзі з боку особи, яка її подала; безпосереднього з’ясування обставин, на які є посилання в апеляційній скарзі; дослідження доказів, а також за інших обставин, коли суд апеляційної інстанції визнає це за доцільне.
При прийнятті рішення про призначення апеляційного розгляду після того, як проводилося письмове апеляційне провадження, такий розгляд починається заново з початку за правилами ст. 405 КПК.
Судоверішеннязанаслідками письмовогоапеляційного провадження приймається за загальними правилами і відповідно до вимог глави 29 КПК.
3. Копіясудовогорішенняапеляційноїінстанції, прийнятогозанаслідкамиписьмового апеляційного провадження, надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня його підписання. Цей строк перевищує той, який передбачено для судового рішення, прийнятого за наслідками апеляційного розгляду, копія якого, відповідно доч. 7 ст. 376 КПК, не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
661
Стаття 407
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги
1.Занаслідкамиапеляційногорозглядузаскаргоюнавирокабоухвалусудупершої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1)залишити вирок або ухвалу без змін;
2)змінити вирок або ухвалу;
3)скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4)скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5)скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6)скасувативирокабоухвалуіпризначитиновийрозглядусудіпершоїінстанції.
2.Занаслідкамиапеляційногорозглядузаскаргоюнавироксудунапідставіугоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1–5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
1)до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
2)до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування
взагальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
3.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1)залишити ухвалу без змін;
2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
1. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скаргисудомапеляційноїінстанціїукожномуконкретномувипадкузалежатьвідтого, в яких межах переглядалося рішення суду першої інстанції; чи були встановлені порушення закону і який саме характер вони мають.
Передбачені КПК повноваження суду апеляційної інстанції є альтернативними. Застосування судом апеляційної інстанції одного з цих повноважень виключає можливість застосування інших.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги розрізняються залежно від судового рішення, що оскаржується. За вказаним критерієм їх можна поділити на три групи: 1) повноваження суду апеляційної інстанції за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції (загальні повноваження); 2) повноваження суду апеляційної інстанції за скаргою на вирок суду на підставі угоди; 3) повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді.
Урезультатірозглядуапеляційнихскаргнавирокиабоухвалисудупершоїінстанції суд апеляційної інстанції має право прийняти одне з таких рішень:
1)залишити вирок або ухвалу без змін;
2)змінити вирок або ухвалу;
3)скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4)скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
662
5)скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6)скасувати вирокабо ухвалуіпризначити новийрозгляд усуді першої інстанції. Якщоприприйняттіодногозвказаних рішеньвиникаєзагрозапогіршення стано-
вища обвинуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК), суд апеляційної інстанції має право прийняти таке рішення лише у випадку, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Вирокабоухваласудупершоїінстанціїзалишаютьсябеззмін, якщосудапеляційної інстанції встановить, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, суперечать обставинам, як тим, що були встановлені судом першої інстанції, так і новим, які подані учасниками кримінального провадження чи витребувані власне судом.
Вирок абоухвала змінюються або скасовуються зпідстав, вказаних уст. 409 КПК (див. коментар до вказаної статті).
Вирок або ухвала скасовується і призначається новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, вказаних у ст. 415 КПК (див. коментар до вказаної статті).
2. Суд апеляційної інстанції за результатом апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди має право:
1)залишити вирок без змін;
2)змінити вирок;
3)скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4)скасувати вирок і закрити кримінальне провадження;
5)скасувати вирок і направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
6)скасувати вирок і направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції не має повноваження скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, що зумовлено особливостями кримінального провадження на підставі угод, визначеними у главі 35 КПК.
Суд апеляційної інстанції може скасувати вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, доведе наявність хоча б однієї з таких обставин:
1)умови угоди суперечать вимогам КПК та/або закону, у тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2)умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3)умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4)існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
6)відсутні фактичні підстави для визнання винуватості;
7)сторони угоди або одна зі сторін не виконали умов угоди.
Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження, або направлення
663
матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді (про ухвали слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування див. коментар до ст. 309 КПК) суд апеляційної інстанції має право:
1)залишити ухвалу без змін;
2)скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Суд апеляційної інстанції залишає ухвалу без змін, у разі коли встановить, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухвали слідчого судді, суперечать обставинам кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу слідчого судді, у разі коли встановить її незаконність або необґрунтованість в межах поданої апеляційної скарги. У цьому випадку суд апеляційної інстанції зобов’язаний поставити нову ухвалу з приводу питань, які вирішувалися у скасованій ним ухвалі слідчого судді. Оскільки більшість рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню відповідно до ст. 309 КПК, є альтернативними, судапеляційноїінстанціїповиненобративідповіднийваріантрішення слідчого судді у кожній конкретній ситуації: наприклад, відмову в продовженні строку тримання під вартою замість його продовження, арешт майна замість відмови в арешті майна тощо.
Стаття 408
Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1)пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2)зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті(частинистатті) законуУкраїнипрокримінальнувідповідальністьпроменш тяжке кримінальне правопорушення;
3)зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4)в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. 2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових за-
ходів медичного або виховного характеру у разі:
1)зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;
2)пом’якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
664
1. Занаявності підстав, визначених уст. 409 КПК (див. коментар довказаної статті), суд апеляційної інстанції змінює вирок або ухвалу суду першої інстанції. Зміна вирокуабоухвалиозначаєвнесенняусудоверішеннясудупершоїінстанції відповідних коректив з метою приведення його у відповідність з вимогами законності і обґрунтованості.
Зміна вироку або ухвали судом апеляційної інстанції допускається, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1)пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2)зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3)зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
Пом’якшення призначеного покарання здійснюється судом апеляційної інстанції
увипадку, якщо він визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Це може мати місце, якщо судом першої інстанції не були враховані обставини, які пом’якшують покарання, зазначені у ст. 66 КК України відповідно до вимог ст. 691 КК України; не були додержані правила щодо призначення покарання за: незакінчений злочин та за злочин, вчиненийуспівучасті(ст. 67 ККУкраїни), засукупністюзлочинів(ст. 70 ККУкраїни), за сукупністю вироків (ст. 71 КК України); не було призначено більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, для чого були встановлені обставини відповідно до ст. 69 КК України.
Змінюючивирокуразізміниправовоїкваліфікації кримінальногоправопорушенняізастосуваннястатті(частинистатті) законуУкраїнипрокримінальнувідповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, суд апеляційної інстанції повинен прийняти рішення про пом’якшення покарання або навести обґрунтування залишення призначеного судом першої інстанції покарання без зміни у випадку прийняття відповідного рішення.
Судапеляційної інстанціїможезмінитивирокуразінеобхідності зменшеннясум, які підлягають стягненню з обвинуваченого чи цивільного відповідача. При необхідностізбільшенняцихсумзмінавирокусудомапеляційноїінстанціїдопускаєтьсялише
уразі, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Наведений перелік випадків, у яких змінюється вирок, не є вичерпним. Суд апеляційної інстанції може виключити деякі епізоди обвинувачення, які не підтверджені доказами; виключити додаткове покарання; змінити рішення про долю речових доказів, а також внести до вироку суду першої інстанції інші зміни за умови, якщо вони не погіршують становище обвинуваченого.
2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру за умови:
665
1)зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальнувідповідальність, якапередбачаєвідповідальністьзаменштяжкедіяння;
2)пом’якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру. При прийнятті рішення про зміну ухвали суду про застосування примусових за-
ходів медичного або виховного характеру у разі зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння, суд апеляційної інстанції повинен прийняти рішення про пом’якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру або навести обґрунтування для залишення призначеного судом першої інстанції виду примусових заходів медичного або виховного характеру без зміни у разі прийняття відповідного рішення.
Прийняттясудомапеляційноїінстанціїрішенняпрозмінувирокууразіпом’якшення видупримусовихзаходівмедичногоабовиховногохарактеруздійснюється назасадах, щозастосовуються допом’якшення призначеного покарання, зурахуванням положень статей92–95 ККУкраїни(щодопримусовихзаходівмедичногохарактеру) тастатей97 і 105 КК України (щодо примусових заходів виховного характеру.
Стаття 409
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
1.Підставоюдляскасуванняабозмінисудовогорішенняприрозглядісправивсуді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним об-
ставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
2.Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
3.Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише
змотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.
1.Підстави для скасування або зміни судового рішення – це сукупність достовірних даних, встановлених судом апеляційної інстанції, які вказують на незаконність та/або необґрунтованість вироку чи ухвали суду першої інстанції. В їх основі лежать істотніпорушенняматеріального абопроцесуального закону, допущені судомпершої інстанції при судовому розгляді справи і винесенні судового рішення.
666
Закон встановлює одні і ті самі підстави як для скасування, так і для зміни судовогорішення. Оцінюючихарактервиявленихпорушеньівиходячиізобставинкожної конкретної справи, суд апеляційної інстанції може прийняти рішення або про зміну, або про скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції. Виняток становлять підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачені ст. 415 КПК (див. коментар до вказаної статті), за наявності яких суд апеляційної інстанції в будь-якому випадку зобов’язаний скасувати судове рішення.
Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є:
1)неповнота судового розгляду;
2)невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3)істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
5)невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Перелік підстав для скасування або зміни судового рішення є вичерпним, тому при винесенні судового рішення про скасування або зміну рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зобов’язаний зазначити у ньому одну із вказаних підстав. Разом з тим вказаний перелік підлягає розширеному тлумаченню і деталізу- єтьсяустаттях410–414 КПК(див. коментар довказаних статей). Занаявності декількох підстав для скасування або зміни вироку чи ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції усвоємусудовомурішенніповинензазначити всітакіпідстави.
2.Про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушеннятаособіобвинуваченогоякпідставудляскасуванняабозмінивирокусуду першої інстанції див. ст. 414 КПК та коментар до неї.
3.Судапеляційноїінстанції, встановившивідповіднупідставу, невправіскасовувати:
1)виправдувальний вирок – лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;
2)ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру – лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.
Віснуванніцихобмеженьпроявляєтьсядіяправилащодонедопустимостіпогіршення правового становища обвинуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). У той же час вказані рішення за наявності відповідних підстав можуть бути змінені, якщо цим не погіршується правове становище обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питанняпрозастосування примусовихзаходівмедичного абовиховногохарактеру.
Стаття 410
Неповнота судового розгляду
1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженимиобставини, з’ясування якихможематиістотнезначення дляухваленнязаконного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
667
1)судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2)необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
1. Неповнота судового розгляду згідно зі ст. 409 КПК є підставою для зміни або скасування судового рішення суду першої інстанції.
Неповнота судового розгляду полягає у нез’ясуванні або неналежному з’ясуванні всіх істотних обставин справи, а також у недостатності доказів або їх поверховому дослідженні. Такими, щомають істотне значення, обставини визнаються, у разі якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливогосудовогорішення, зокрема, кваліфікаціюзлочинуіобсягобвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільненнявідкримінальноївідповідальності, видімірупокарання, розмірвідшкодування тощо. «Істотне значення» належить до оціночних понять, тому його застосування в кожному конкретному випадку визначається судом апеляційної інстанції індивідуально, виходячи із внутрішнього переконання суддів та фактичних обставин справи.
Неповним вважається судовий розгляд, у процесі якого не досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінальногоправопорушення), винуватістьобвинуваченого увчиненнікримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільненнявідкримінальноївідповідальностіабопокарання(прообставини, якіпідлягають доказуванню у кримінальному провадженні, див. коментар до ст. 91 КПК).
Суд апеляційної інстанції також може визнати судовий розгляд неповним, якщо: невстановленаформаспівучасті обвинуваченихувчиненнікримінальногоправопорушення, роль кожного обвинуваченого у вчиненні окремих епізодів багатоепізод-
ного діяння; не встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню кримінального правопо-
рушення, якщо це має істотне значення для прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення;
не досліджені належним чином умови життя і виховання неповнолітніх обвинувачених;
–висновки про вину або невинуватість особи обґрунтовані лише показаннями обвинуваченого і не вжито належних заходів для дослідження інших доказів;
–показання заінтересованих учасників процесу, покладені в основу судових рішень, не були перевірені належним чином;
668
–не з’ясовані причини істотних протиріч у показаннях та інших доказах;
–судове рішення ґрунтується на припущеннях;
–не допитані всі особи, показання яких мають істотне значення;
–не були досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення.
Суд апеляційної інстанції в будь-якому разі визнає судовий розгляд неповним, якщо:
1)судом першої інстанції були відхилені клопотання учасників судового провадження продопитпевнихосіб, дослідження доказів або вчинення іншихпроцесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2)необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції оцінює законність і обґрунтованість відхилення судом першоїінстанціїклопотаньучасниківсудовогопровадження, виходячиіздотримання вимог ст. 350 КПК щодо порядку розгляду судом клопотань учасників судового провадження (див коментар до вказаної статті), а також важливості і необхідності вчиненняпевнихпроцесуальнихдійзазаявленимклопотаннямдляухваленнязаконного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції встановлює необхідність дослідження тієї чи іншої обставини, виходячи із нових даних, отриманих при розгляді справи в апеляційному порядку. Ці дані суд апеляційної інстанції може побачити в апеляційних скаргах, запереченнях на апеляційні скарги та ін.
За практикою, що склалася раніше, у разі встановлення неповноти судового розгляду суд апеляційної інстанції скасовував судове рішення і призначав новий розгляд
усуді першої інстанції, вказуючи на обставини, які потребують більш ґрунтовного дослідження. Однак відповідно до ст. 415 КПК неповнота судового розгляду не належить до підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції (див. коментар до вказаної статті). Тому у випадку виявлення неповноти судового розгляду суд апеляційної інстанції зобов’язаний усунути допущені судом першої інстанції прогалини під час апеляційного розгляду і прийняти одне з таких рішень: змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та постановити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Стаття 411
Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
1. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
669
2)суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3)за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4)висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. 2. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише
тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадженнявплинулачимоглавплинутинавирішенняпитанняпровинуватістьабо невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
1. Судове рішення суду першої інстанції повинно бути належним чином обґрунтованим і повністю відповідати фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Це означає, що висновки суду першої інстанції мають:
бутипідтвердженідоказами, зібранимиусуворійвідповідностізвимогамизакону і дослідженими в судовому засіданні;
враховувати всі докази, які мають істотне значення для визначення змісту судового рішення;
міститипоясненняпідстав, наякихсуд, занаявностісуперечливихдоказів, визнав достовірними одні з них і відкинув інші;
не містити істотних протиріч.
У разі недодержання хоча б однієї із вказаних вимог судове рішення суду першої інстанції визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам свідчить покладення в основу судового рішення обставин, які не були з’ясовані у судовому розгляді або підтверджені доказами; суперечливість доказів, на яких ґрунтується судове рішення; недостовірність доказів; неналежність або недопустимість доказів тощо.
В основі невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи лежать допущені судом першої інстанції помилки, які стосуються оцінки доказів і вмотивованості судових рішень.
Проневідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження свідчить відсутність оцінки доказів та інші порушення усферіоцінкидоказів(прооцінкудоказівдив. коментардост. 94 КПК), зокрема, коли при прийнятті відповідного судового рішення в основі внутрішнього переконання суду під час оцінки доказів не лежали всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження і вимоги закону; кожний доказ не був оцінений з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів– зточкизорудостатностітавзаємозв’язку; колиякийсьдоказабоїхсукупність мали для суду наперед встановлену силу.
Проневідповідністьвисновківсудупершоїінстанціїфактичнимобставинамсправи свідчить відсутність мотивування або неналежне мотивування судового рішення (про вмотивованість судового рішення див. коментар до ст. 370 КПК). Всі висновки
670