NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

чаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

3.Спрощене провадження не передбачає проведення судового розгляду в судовомузасіданніта, відповідно, присутністьучасниківкримінальногопровадження, однак, третя частина ст. 382 КПК надає суду право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, тавикликатидляучастівньомуучасниківкримінальногопровадження, якщо визнає це за необхідне. Необхідність такого судового рішення повинна обумовлюватися особливостями конкретного провадження. Приймаючи рішення про необхідність розгляду обвинувального акта з проведенням судового розгляду в судовому засіданні та за присутності учасників кримінального провадження, суд має виходити

зтого, чи можливе винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішеннябезсудовогорозглядутаприсутностіучасниківкримінальногопровадження.

4.Четвертою частиною коментованої статті встановлено, що копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження. Зазначена норма спрямована на упередження порушення права учасників спрощеного судового провадження.

5.Частина п’ята коментованої статті передбачає право на оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні в апеляційному порядку. При цьому в ній встановлена обов’язковість урахування особливостей, передбачених ст. 394 КПК «Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень». Про особливість апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, див. коментар до статті 381 КПК.

631

ГЛАВА 31

ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Стаття 392

Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

1.В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медич-

ного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2.Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3.В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді

увипадках, передбачених цим Кодексом.

1. Апеляційнийсудрозглядаєсправизаапеляційними скаргаминасудовірішення судів першої інстанції. Предметом оскарження в апеляційному порядку можуть бути ухвалені місцевими судами вироки та постановлені ухвали, які не набрали законної сили.

Апеляційна скарга може бути подана на такі рішення, ухвалені (постановлені) місцевим судом:

1)обвинувальні івиправдувальні вироки, крім випадків, визначених КПК (ст. 394 КПК і коментар до неї);

2)ухвали про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3)інші ухвали у випадках, передбачених КПК.

До інших ухвал, на які може бути подано апеляційну скаргу, належать ухвали:

–про закриття кримінального провадження (ст. 284 КПК);

–про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК);

–пророз’яснення судовогорішенняабовідмовувйогороз’ясненні (ст. 380 КПК);

–про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні такого вироку (ст. 476 КПК);

–про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 516 КПК);

632

–про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

–стосовно виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

–за результатами розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення (постановлення) судових рішень, які вирішують справу по суті (вирок, ухвала про закриття справи, ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру), окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК (зокрема, таким випадком є можливість оскарження рішення суду за результатамипідготовчогосудовогозасіданняпроповерненняпрокуроруобвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 314 КПК)).

Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

3. В апеляційному порядку можуть бути також оскаржені ухвали слідчого судді

увипадках, передбачених КПК. Зокрема, до таких належать ухвали слідчого судді:

–про відмову у наданні дозволу на затримання (ст. 309 КПК);

–про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

–про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні

(ст. 309 КПК);

–про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 309 КПК);

–про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні

(ст. 309 КПК);

–про поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні (ст. 309 КПК);

–про продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні (ст. 309 КПК);

–про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);

–про арешт майна або відмову в ньому (ст. 309 КПК);

–про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

–про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 309 КПК);

–провідмовуузадоволенніскаргинапостановупрозакриттякримінальногопровадження, поверненняскаргинарішення, діїчибездіяльністьслідчого, прокурораабо відмову у відкритті провадження по ній (статті 304, 309 КПК);

–про застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК);

–про застосування екстрадиційного арешту (ст. 584 КПК);

–за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи (ст. 591 КПК).

633

Стаття 393

Право на апеляційне оскарження

1. Апеляційну скаргу мають право подати:

1)обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник – в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2)обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник – в частині мотивів і підстав виправдання;

3)підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4)законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, – в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5)законнийпредставниктазахисникособи, щодоякоївирішувалосяпитанняпро застосування примусових заходів медичного характеру;

6)прокурор;

7)потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8)цивільнийпозивач, йогопредставникабозаконнийпредставник– участині, що стосується вирішення цивільного позову;

9)цивільний відповідач або його представник – у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

10)інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана одним з учасників процесу, зазначеним у коментованій статті.

Перелікосіб, наділенихправомподатиапеляційнускаргу, євичерпниміпоширювальному тлумаченню не підлягає.

Обвинуваченим єособа, щодоякої ухваленовирок, який ненабрав законної сили. Законним представником обвинуваченого єособа, якапредставляє інтереси обвинуваченого, якщо останній є неповнолітнім, визнаний у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним (за умови, що особа не була визнана неосудною). Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Повноваження законного представника у даному провадженні мають бути підтверджені постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді або суду про залучення особи як законного представника. При цьому законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє,

у тому числі правом апеляційного оскарження.

Захисником обвинуваченого є адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України і який залучений до участі у кримінальному провадженні обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи

634

за згодою обвинуваченого, чи слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для здійснення захисту за призначенням. Повноваження захисника у даному провадженнімаютьбутипідтверджені свідоцтвом проправоназайняттяадвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Законний представник і захисник можуть подати апеляційну скаргу виключно в інтересах особи, яку вони представляють, і ні в якому разі не всупереч їм.

Захисник обвинуваченого, який здійснював захист у суді першої інстанції, має право подати апеляційну скаргу за власною ініціативою, за умови, що після ухвалення судового рішення обвинувачений не відмовився від захисника. Апеляційну скаргу може подати і захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але уклав договір з обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи за згодою обвинуваченого, для ведення справи в апеляційному порядку

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право оскаржити обвинувальний вирок суду першої інстанції в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, тобто у тому випадку, коли зміст вироку (вступної, мотивувальної або резолютивної частин) прямо або опосередковано зачіпає інтереси обвинуваченого.

Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право подати апеляційну скаргу на виправдувальний вирок лише в частині мотивів і підстав виправдання.

Підставами ухвалення виправдувального вирокуєнедоведеність того, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 373 КПК). Відповідно в апеляційній скарзі може порушуватися питання про виправдання особи за однією з трьох передбачених законом, але іншою, ніж та, на яку послався суд першої інстанції, підставою.

Обвинувачений та особи, що його представляють, можуть оскаржити формулювання мотивувальної частини виправдувального вироку, якщо, на їх думку, суд допустив формулювання, які залишають сумніви в невинуватості обвинуваченого або іншим чином компрометують його, й просити про виключення (зміну) таких формулювань.

Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник мають право подати апеляційну скаргу на інші судові рішення, які підлягають оскарженню, або ухвали слідчого судді, щодо яких законом визначена можливість подання апеляційної скарги (див. коментар до ст. 392 КПК).

На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляційну скаргу сам неповнолітній, його законнийпредставникізахисникучастині, щостосуєтьсяінтересівнеповнолітнього.

Нарішеннясудупрозастосуваннядоособипримусовихзаходівмедичногохарактерумаютьправоподатиапеляціюзаконнийпредставникізахисниктакоїособи. Сама ж особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не є суб’єктом апеляційного оскарження.

Право на подання апеляційної скарги має право як прокурор, який брав участь у даному провадженні, так і службові особи органів прокуратури вищого рівня, неза-

635

лежновідїхучастіусудовомупровадженні, зокрема, ГенеральнийпрокурорУкраїни, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.

ГенеральнийпрокурорУкраїни, прокурориАвтономноїРеспублікиКрим, областей, містКиєватаСевастополя іприрівняні донихпрокурори, їхзаступники маютьправо доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або прокурорами нижчого рівня.

Потерпілий, його законний представник або представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею апеляційної скарги, така скарга може бути подана близьким родичем або членом сім’ї, якого визнано потерпілим за відповідною заявою (ст. 55 КПК та коментар до неї).

Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надається право подати апеляційну скаргу тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.

Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України. Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична особа, представниками їхніх інтересів можуть бути керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю (статті 58, 63 КПК та коментар до них).

Право апеляційного оскарження мають також і інші особи, передбачені КПК. До таких належать:

–законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи

вприймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);

–законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення домедичногозакладудляпроведенняпсихіатричноїекспертизиабовідмовуутакому направленні (ст. 309 КПК);

–особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);

–особи, щодоякихприйняторішенняпротимчасовийдоступдоречейідокументів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

–особа, щодоякоїприйняторішенняпровідстороненняїївідпосади(ст. 309 КПК);

–особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяльністьслідчого, прокурораабовідмовуувідкриттіпровадженняпоній(статті304, 309 КПК);

–особа, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні (ст. 380 КПК);

636

–засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

–особа, доякоїзастосовано тимчасовий арешт, їїзахисникчизаконнийпредставник (ст. 583 КПК);

–особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний представник (ст. 584 КПК);

–особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний представник (ст. 591 КПК).

–орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

–орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК);

Стаття 394

Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень

1.Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадженнявпорядку, передбаченомустаттями381 та382 цьогоКодексу, неможебути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або

зметою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2.Судоверішеннясудупершоїінстанціїнеможебутиоскарженевапеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

3.Вироксудупершоїінстанціїнапідставіугодипропримиренняміжпотерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, йогозахисником, законнимпредставникомвиключнозпідстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою – сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, йогопредставником, законнимпредставником, виключнозпідстав: призначеннясудомпокарання, меншсуворого, ніжузгодженесторонамиугоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4.Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

637

1)обвинуваченим, йогозахисником, законнимпредставникомвиключнозпідстав: призначеннясудомпокарання, суворішого, ніжузгодженесторонамиугоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановленихчастинамичетвертою, шостою, сьомоюстатті474 цьогоКодексу, втому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;

2)прокуроромвиключнозпідстав: призначеннясудомпокарання, меншсуворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

1. Коментована стаття визначає особливості апеляційного оскарження:

–вироків по кримінальних правопорушеннях, які не є злочинами, а віднесені до кримінальних проступків, за умови, що стосовно них мало місце спрощене провадження;

–рішень суду першої інстанції, при винесенні яких суд не досліджував докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались;

–вироківсудупершоїінстанціїнапідставіугодипропримиренняміжпотерпілим та підозрюваним, обвинуваченим;

–вироківсудупершоїінстанціїнапідставіугодиміжпрокуроромтапідозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості.

Вироксудупершоїінстанціїщодокримінальногопроступку, ухваленийзарезультатами спрощеного провадження, може стати предметом апеляційного оскарження

вусіх випадках, окрім трьох винятків. Зокрема, вирок не може бути оскаржено з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, у разі недослідження доказів у судовому засіданні, а також з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

При цьому в матеріалах кримінального провадження мають міститися відомості про те, що обвинувачений, який був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини ізгоден зрозглядом обвинувального акта зайоговідсутності, апотерпілий незаперечує проти такого розгляду (ст. 381 КПК та коментар до неї). Вказані відомості підтверджуються додатками до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Такими додатками є 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні (ч. 3 ст. 302 КПК та коментар до неї).

2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним (ч. 3 ст. 349 КПК та коментар до неї).

638

Дане правовеположення ґрунтується назасадах диспозитивності тавиробленому практикою Європейського суду з прав людини принципі правової визначеності. Реалізація засади диспозитивності полягає уможливості учасників судового провадження вирішити питання про обсяг дослідження доказів, що дає суду право визнати недоцільнимдослідженнядоказівщодотихобставин, якінікимнеоспорюються(ст. 349 КПК та коментар до неї). Принцип правової визначеності спрямований на забезпечення стабільності прийнятих судових рішень.Отже, сторони позбавляються права оспорити рішення суду першої інстанції з підстав заперечення обставин, які ними не оспорювалися під час судового розгляду. При цьому у журналі судового засідання повиннобутизафіксовано з’ясування судом, щоучасники процесуправильнорозуміютьзмістцихобставин, їхпозиціяєдобровільною, атакожщофактроз’ясненнясудом позбавляє права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

3. Виходячи із засад диспозитивності і правової визначеності, в обмеженому обсязі підлягає оскарженню вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим.

Апеляційну скаргу можутьподатиобвинувачений, йогозахисник, законнийпредставник, у випадку якщо, на їх думку, суд першої інстанції допустив такі порушення:

–відступив від положень угоди в частині покарання й призначив більш суворе покарання, ніж те, яке було зафіксоване в угоді;

–ухвалив вирок без згоди обвинуваченого на призначення покарання (зокрема, якщо обвинувачений не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або погодився на таке покарання під впливом примусу);

–судневиконаввимогизаконущодоз’ясуванняповнотирозумінняобвинуваченим особливостей провадження напідставі угодитазмісту угодипропримирення, добровільності їїукладення тавідповідності самої угодивимогам КПК(частини 5-7 ст. 474 КПК та коментар до них) та не роз’яснив обвинуваченому наслідки укладення угоди про примирення (п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК та коментар до нього).

Апеляційну скаргу можуть подати потерпілий, його представник, законний представник, лише з підстав:

–недотриманнясудомпершоїінстанціїположеньугодивчастиніпокаранняйпризначення обвинуваченому менш суворого покарання, ніж те, яке було зафіксоване

вугоді;

–ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання (зокрема, якщо потерпілий не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або погодився на призначення такого покарання обвинуваченому під впливом примусу);

–нероз’яснення судом потерпілому наслідки укладення угоди про примирення (п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК та коментар до нього).

–невиконання судом вимоги закону щодо з’ясування добровільності укладення угодитавідповідностісамоїугодивимогамКПК(ччастини6, 7 ст. 474 КПКтакоментар до них).

Прокурор має право оскаржити вирок, винесений на підставі угоди про примирення, у випадку якщо відповідно до закону угода про примирення не могла бути укладена. Це стосується кримінальних проваджень про тяжкі та особливо тяжкі злочини (ч. 3 ст. 469 КПК та коментар до неї).

639

4. Обсяг оскарження вироку суду першої інстанції напідставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості також є обмеженим.

Апеляційну скаргу можутьподати обвинувачений, йогозахисник, законний представник з підстав допущення судом першої інстанції таких порушень:

–суд відступив від положень угоди в частині покарання й призначив більш суворе покарання, ніж те, яке було зафіксоване в угоді;

–судухваливвирокбеззгодиобвинуваченогонапризначенняпокарання(зокрема, якщо обвинувачений не усвідомлював дійсного змісту угоди в частині покарання або погодився на таке покарання під впливом примусу);

–судневиконаввимогизаконущодоз’ясуванняповнотирозумінняобвинуваченим особливостейпровадженнянапідставіугодитазмістуугодипровизнаннявинуватості, добровільності її укладення та відповідності самої угоди вимогам КПК (частини 4, 6, 7 ст. 474 КПК та коментар до них) та не роз’яснив обвинуваченому наслідки укладення угоди про визнання винуватості (ч. 2 ст. 473 КПК та коментар до неї).

Прокурор має право оскаржити вирок, винесений на підставі угоди про визнання винуватості, у двох випадках:

- якщо суд призначив покарання менш суворе, ніж узгоджене сторонами угоди; - затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена (угода про визнання винуватості не може бути укладена: якщо йдеться про особливо тяжкий злочин; шкода завдана не лише державним або суспільним інтересам; у спра-

ві бере участь потерпілий (ч. 4 ст. 469 КПК та коментар до неї)).

Якщо судове рішення оскаржене з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згіднозположеннямикоментованоїстатті, післянадходження такоїапеляційноїскарги до апеляційного суду суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження (ч. 4 ст. 399 КПК та коментар до неї).

Стаття 395

Порядок і строки апеляційного оскарження

1. Апеляційна скарга подається:

1) на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, – через суд, який ухвалив судове рішення;

2) на ухвали слідчого судді – безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

2. Апеляційнаскарга, якщоіншенепередбаченоцимКодексом, можебутиподана: 1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру – протягом тридцяти днів з дня їх про-

голошення; 2) на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення.

3. Дляособи, якаперебуваєпідвартою, строкподачіапеляційноїскаргиобчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в по-

640