NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

2. Вимога щодо компетентності судді, який ухвалив судове рішення, випливає з положеньст. 6 КЗПЛ, асаме, щокоженмаєправонасправедливийіпублічнийрозгляд його справи судом, встановленим законом. Отже, на рівні європейських стандартів визначено право на суд, встановлений законом. При цьому в ст. 8 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” встановлено право на повноважний суд. Так, у цитованій статті записано, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб. У зв’язку з цим слід зауважити, що у суді функціонує автоматизованасистемадокументообігусуду, щозабезпечує, зокрема, об’єктивнийтанеупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді та визначення присяжних для судового розгляду з числа осіб, які внесені до списку присяжних (ст. 35 КПК).

Складсудувизначаєтьсявідповіднодовимогст. 31 КПК. Так, наприклад, зазагальним правилом кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Проте, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Кримінальнепровадженнявапеляційномутакасаційномупорядках, зазагальним правилом, здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження у ВСУ з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, здійснюється Судовою палатою у кримінальних справах ВСУ. У разі коли підставою дляпереглядусудовихрішеньВСУбулиобставини, встановлені п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, справа розглядається на спільному засіданні всіх судових палат ВСУ.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самомукількісномускладі, вякомувонибулиухвалені(одноособовоабоколегіально)

Правилатериторіальноїтаістанційноїпідсудностівикладеніустаттях32, 33 КПК. Також у ст. 34 КПК викладено правила направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.

На забезпечення законності кримінального провадження, а отже, і рішень, ухваленихкомпетентнимсудом, спрямованадіязасадикримінальногопровадження— законності (ст. 9 КПК). Так, під час кримінального провадження суд зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції, КПК, міжнародних договорів, згода на обов’язковістьякихнаданаВерховнійРадіУкраїни, вимогіншихактівзаконодавства. При здійсненні кримінального провадження судом не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.

УразіякщонормиКПКсуперечатьміжнародномудоговору, згоданаобов’язковість якого надана Верховній Раді України, судом застосовуються положення відповідного міжнародногодоговоруУкраїни. Прицьомукримінальнепроцесуальнезаконодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

591

Увипадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.

Участині 2 коментованої статті йдеться про те, що рішення, повинні бути ухвалені компетентним судом згідно з нормами матеріального права.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо таке рішення ухвалено незаконним складом суду або порушено правила підсудності.

3. Обґрунтованість ухвали або вироку означає відповідність висновків суду, слідчого судді у рішенні фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, винесення обґрунтованого, судового рішення єрезультатом пізнання судом обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК). Зазначені обставини повинні бути підтверджені показаннями, речовими доказами, документами, висновками експертів.

Також слід зауважити, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, якінебулипредметомбезпосередньогодослідженнясуду, крімвипадків, передбачених КПК.

Судможеобґрунтовуватисвоївисновкилишенапоказаннях, яківінбезпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих упорядку, передбаченому ст. 225 КПК. Отже, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ст. 95 КПК).

Відповідно до ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності тавзаємозв’язкудляприйняттявідповідногопроцесуальногорішення. Прицьомуслід мати на увазі, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Прийняття судом або слідчим суддею необґрунтованого рішення може бути наслідкомістотногопорушеннявимогкримінальногопроцесуальногозакону, що, усвою чергу, тягне за собою скасування такого судового рішення.

4. Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 КЗПЛ).

ЄСПЛ стосовно мотивованості судового рішення виробив таку позицію. А саме, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 КЗПЛ зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на коженаргумент. Міра, доякоїсудмаєвиконатиобов’язокщодообґрунтуваннярішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване

592

рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічнийконтрольздійсненняправосуддя(див. рішенняЄСПЛусправах«ВандеХурк протиНідерландів», «ГарсіяРуїспротиІспанії», «ІроБаланітпротиІспанії», «Кузнєцов та інші проти Росії», «Руїс Торіха проти Іспанії», «Серявін та інші проти України», «Суомінен проти Фінляндії», «Татішвілі проти Росії», «Хаджіанастасіу проти Греції», «Хіггінс та інші проти Франції», «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв’язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скарзі.

Що ж до рішень судів вищестоящих інстанцій, то ЄСПЛ у своїх рішеннях висловив низку наступних міркувань. Так ЄСПЛ стосовно мотивованості ухвал судів апеляційноїабокасаційноїінстанційвказав, що, відхиляючискаргу, судупринципіможе обмежитися прийняттям мотивів винесеного попереднього судового рішення. Однак ЄСПЛ у своїх постановах вказував, що порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 КЗПЛ буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на КЗПЛ, які до того ж були ясно і повно викладено, відмови суду оцінюватидоводизаявника, заснованінаКонституції, відмовисудукасаційноїінстанції в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення нижчестоящого суду (див. рішення ЄСПЛ у справах «Гарсія Руїс проти Іспанії», «Іро Баланіт проти Іспанії», «ПронінапротиУкраїни», «ХеллепротиФінляндії», «ТатішвіліпротиРосії»).

Наведені вимоги стосуються як судових рішень, прийнятих у формі ухвали, так і

уформі вироку. Так, насамперед вмотивованими повинні бути судові рішення у формі ухвали щодо обмеження основоположних прав і свобод людини: про затримання особи; про проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку; про позбавлення або обмеження права власності тощо.

Вартими уваги в контексті мотивованості вироку є правові положення, викладені в окремих рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Болдя проти Румунії» ЄСПЛ підкреслив, що суд першої інстанції не здійснив розгляд всіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував докази, надані заявником, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити.

Такожвимогадосудунаводитимотививласнихрішеньмаєураховуватиібудь-які незвичні риси процесу, зокрема в судах присяжних, у яких присяжні засідателі не зобов’язані наводити мотивів свого внутрішнього переконання (див. рішення ЄСПЛ

усправі «Папон проти Франції»).

Стаття 371

Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

1.СудухвалюєвирокіменемУкраїнибезпосередньопіслязакінченнясудовогороз-

гляду.

2.Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

593

3.У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

4.Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

5.Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідчені підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.

1. Вирок, ухваленийіменемУкраїни, єнайважливішимактомправосуддяідойого постановлення належитьпідходити звинятковоювідповідальністю, суворододержуючисьвимогстатей 369—371, 373—380 КПК. Адже, відповідно дост. 62 Конституції особавважається невинуватоюувчиненні злочинуінеможебутипіддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Наведене положення Конституції закладає підвалини такої засади кримінального провадження – як, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. А саме, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Крім цього, ст. 368 КПК встановлено перелік питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Вирокмаютьправоухвалюватисудипершоїтаапеляційноїінстанційбезпосередньо після закінчення судового розгляду.

З набранням законної сили вироком законодавець пов’язує настання відповідних юридичних наслідків. Наприклад, за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, від імені держави застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ст. 50 КК).

Слід наголосити на тому, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Також у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ст. 124 КПК).

Вартим уваги є те, що ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. Крім того, кримінальне провадження підлягаєнегайномузакриттю, якщостаневідомо, щопотомусамомуобвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили (ст. 19 КПК).

У статті 21 КПК записано – вирок, що набрав законної сили в порядку, визначеному КПК, єобов’язковим іпідлягає безумовному виконанню навсій території України. Отже, вирок, якийнабравзаконноїсили, обов’язковийдляосіб, якіберутьучасть у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України (ст. 533 КПК).

Разом з тим відповідно до ст. 614 КПК визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, атакож прийняття осіб, засуджених такими судами до

594

позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами КПК на підставі міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховній Раді України.

Вимога негайного виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку виключає перерву після виголошення останнього слова обвинуваченим. Така вимога забезпечує збереження у суду безпосереднього враження від почутого під час судового розгляду, в судових дебатах та в останньому слові обвинуваченого, а також виключає можливість спілкування будь-яких осіб із суддями

2.Ухвалення вироку в нарадчій кімнаті служить забезпеченню його законності, обґрунтованості та вмотивованості. Адже, як зазначається у ст. 367 КПК, під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.

Суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Слід зазначити, що згідно зі ст. 223 КПК нічним часом визнається період часу з 22 до 6 години.

Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухваленнявирокувнарадчійкімнаті. Узв’язкузцимслідзвернутиувагунаположення ст. 375 КПК, в якій записано, якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідніпитаннявирішуютьсязарезультатаминарадисуддівшляхомголосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.

Разом з тим не можуть бути допитані як свідки професійні судді, народні засідателітаприсяжні– прообставиниобговореннявнарадчій кімнаті питань, щовиникли під час ухвалення вироку, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку (ст. 65 КПК).

Склад суду, який здійснював судовий розгляд, визначається виходячи з вимог ст. 31 КПК. Однак у разі наявності обставин, що виключають участь судді або присяжного у кримінальному провадженні, зазначені учасники кримінального провадження не можуть брати участь у кримінальному провадженні та підлягають відводу (ст. 75 КПК). У разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.

Уразі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів (ст. 82 КПК). Порушення зазначених вимог закону тягне за собою відповідні кримінальні процесуальні наслідки. Наприклад, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо в ухваленні судового рішення бравучасть суддя, якому булозаявлено відвід напідставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою (ст. 415 КПК).

3.Постановлення ухвали в нарадчій кімнаті служить забезпеченню його законності, обґрунтованості та вмотивованості (див. коментар до ч. 2 цієї статті)

Унарадчій кімнаті постановляються ухвализпитань: провідводислідчому судді, судді, присяжному, прокурору, слідчому, захиснику, представнику, спеціалісту, пере-

595

кладачу, експерту, секретарю судового засідання; про допустимість доказів (ст. 89 КПК); пов’язанихзізвільненням присяжних відучасті врозгляді кримінального провадження, атакожізсамовідводомівідводомприсяжних, лишеувипадках, коливихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним (ст. 387 КПК); усунення присяжного від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження з підстав, встановлених ст. 390 КПК; про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску ВССУ (ст. 451 КПК).

Також після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення (ст. 434 КПК).

ВСУпіслязакінченнязаслуховуванняпоясненьосіб, зазначенихуч. 5 ст. 453 КПК, виходить до нарадчої кімнати для постановлення однієї з передбачених ст. 454 КПК ухвал.

4.Якщо кримінальний процесуальний закон не містить прямої вимоги видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення ухвали, то така ухвала постановляється без виходу до нарадчої кімнати і заноситься секретарем судового засідання до журналу судового засідання.

Згідно зі ст. 108 КПК під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому зазначаються такі відомості: 1) найменування та склад суду (слідчий суддя); 2) реквізити кримінального провадження та відомості щодо його учасників;

3)дата і час початку та закінчення судового засідання; 4) час, номер та найменування процесуальної дії, що проводиться під час судового засідання, а також передані суду під час процесуальної дії речі, документи, протоколи слідчих (розшукових) дій і додатки доних; 5) ухвали, постановлені судом (слідчим суддею) без виходудонарадчої кімнати; 6) інші відомості у випадках, передбачених КПК.

Журнал судового засідання ведеться та підписується секретарем судового засідання.

5.Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Адже, як правильно зазначається у п. 13 ППВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 р. № 5 (з наступними змінами), що наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості і справедливості. На підставі цього ПВСУ робить настанову суддям, що до необхідності постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повиненбутивикладений офіційно-діловоюмовою, юридично грамотно, зкоротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Отже, невипадково у ст. 379 КПК зазначається, що суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

596

Стаття 372

Зміст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням:

дати і місця її постановлення; назви та складу суду, секретаря судового засідання;

найменування (номера) кримінального провадження; прізвища, ім’яіпобатьковіпідозрюваного, обвинуваченого, року, місяцяідняйого

народження, місця народження і місця проживання; закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне

правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження; 2) мотивувальної частини із зазначенням:

сутіпитання, щовирішуєтьсяухвалою, ізачиєюініціативоювонорозглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів невра-

хування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким

він керувався; 3) резолютивної частини із зазначенням:

висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

1. Ухвала є видом судових рішень.

Постановлена у справі ухвала має бути гранично повною, ясною, чіткою, викладененою відповідно до КПК. Дане судове рішення складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

Разомзтимухваланеповиннаміститизайвоїдеталізації, яканемаєправовогозначення вцьому кримінальному провадженні, атакож незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У вступній частині ухвали зазначаються число, місяць та рік її постановлення. Датою постановлення ухвали слід вважати день підписання її всім складом суду. Місцем постановлення ухвали є місто або інший населений пункт, де фактично

було постановлено ухвалу.

Викладаючи назву суду, слід в ухвалі вказати точну назву даної судової установи якланкисудовоїсистемисудівзагальноїюрисдикції, утвореноївідповіднодоЗУ«Про судоустрій і статус суддів України» від 7 липня 2012 р.

Далізазначається склад суду– прізвищетаініціали судді. Якщокримінальне провадження здійснювалося колегіально, то вказуються прізвища, ініціали кожного з суддів та зазначається, хто із суддів є головуючим та суддею доповідачем у справі. У разі здійснення кримінального провадження судом присяжних, окрім прізвища та ініціалів судді, слід вказати прізвище та ініціали кожного з присяжних. Також зазна-

597

чаютьсяпрізвищетаініціалисекретарясудовогозасідання(щодоповноваженьсекретаря див. ст. 73 КПК).

Також вухвалі слід вказувати номер кримінального провадження, який присвоюється йому в ЄРДР (ст. 214 КПК).

Місце народження підозрюваного або обвинуваченого вказується за існуючим на час здійснення судом кримінального провадження адміністративно-територіальним поділом.

Під ЗУ про кримінальну відповідальність відповідно до вимог ст. 3 КПК слід розуміти законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (КК та ЗУ про кримінальні проступки). Таким чином, в ухвалі слід вказати статтю, частину статті КК або ЗУ про кримінальні проступки, що передбачають злочин або кримінальний проступок, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Крім того, в ухвалі зазначаються сторона захисту і сторона обвинувачення. Так,

вухвалі можуть бутивказані прізвище таініціали прокурора, виправданого, засудженого, їх захисників. У разі необхідності ухвала суду може містити прізвище та ініціали інших учасників кримінального провадження (цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, свідка, експерта та ін.).

Вимога про вмотивованість ухвали міститься в ст. 370 КПК.

Так, наприклад, питання, що вирішуються ухвалою, можуть стосуватися: проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведенні звукозапису із застосуванням стаціонарноїапаратури(ст. 27 КПК); направленнякримінальногопровадженнязодногосудудоіншоговмежах юрисдикції одногосудуапеляційної інстанції (ст. 34 КПК); залученнязаконногопредставника(ст. 44 КПК); поновленняпропущеногоізповажних причинстроку(ст. 117 КПК); зменшеннярозміруналежнихдооплатипроцесуальних витрат чи звільненні від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати процесуальних витрат на визначений строк (ст. 119 КПК); застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК); повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного абовиховногохарактеру(ст. 314 КПК); призначеннясудовогорозгляду(ст. 316 КПК); доручення проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам (ст. 332 КПК); доручення проведення слідчої (розшукової) дії (ст. 333 КПК); об’єднання

воднепровадженняматеріалівкримінальногопровадженняабовиділенняїхвокреме провадження (ст. 334 КПК); розшуку обвинуваченого (ст. 335 КПК); здійснення дистанційногосудовогопровадження(ст. 336 КПК); визначенняобсягудоказів, якібудуть досліджуватися, та порядоку їх дослідження (ст. 349 КПК); закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК); питань, пов’язаних зі звільненням присяжнихвідучастіврозглядікримінальногопровадження, атакожізсамовідводом і відводом присяжних (ст. 387 КПК); залишення апеляційної скарги без руху (ст. 399 КПК); повернення апеляційної скарги (ст. 399 КПК); відкриття апеляційного провадження (ст. 399 КПК); закриття апеляційного провадження (ст. 403 КПК); залишення вироку без змін (ст. 407 КПК); зміни ухвали (ст. 407 КПК); скасування ухвали частково та ухвалення нової ухвали (ст. 407 КПК); скасування вироку і закриття кримінального провадження (ст. 407 КПК); залишення судового рішення без зміни, а каса-

598

ційноїскарги– беззадоволення(ст. 436 КПК); скасування судовогорішенняіпризначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції (ст. 436 КПК); повного або часткового задоволення заяви (ст. 454 КПК); відмови в задоволенні заяви (ст. 454 КПК); залишеннязаявипроперегляд судовогорішеннязанововиявленими обставинами без задоволення (ст. 467 КПК); скасування вироку і ухвалення нового вироку (ст. 467 КПК); продовження дотридцятиднівстрокутриманняособиуприймальнику-розпо- дільнику для дітей (ст. 499 КПК); направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи (ст. 509 КПК); застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК); відмови в застосуванні примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК); відмови у відкритті провадження про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (ст. 528 КПК); відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження (ст. 531 КПК); закриття розгляду заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження (ст. 531 КПК); задоволення клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання (ст. 539 КПК); застосування тимчасового арешту (ст. 583 КПК); відмовивзастосуванні тимчасовогоарешту(ст. 583 КПК); застосування екстрадиційного арешту (ст. 583 КПК); відмови в застосуванні екстрадиційного арешту (ст. 583 КПК); затвердження згоди особи на її спрощену видачу (ст. 588 КПК); виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК); відмови у виконанні вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує низку питань, зазначених у ст. 501 КПК.

Коло питань, які слід вирішити суду під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, встановлено ст. 513 КПК.

Також судом постановляється ухвала і з питань, які виникають під час та після виконання вироку (статті 537, 538 КПК).

Правом ініціювати питання, що вирішуються ухвалою, наділені суд, сторони та інші учасники кримінального провадження. Наприклад, суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк (ст. 119 КПК).

Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування

– слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під чассудовогопровадження– судомзаклопотаннямстороникримінальногопровадження, потерпілого абозвласної ініціативи. Рішення проздійснення приводуприймається у формі ухвали (ст. 140 КПК).

Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування – ухвалою слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження – ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою (ст. 144 КПК).

599

Зокрема, обвинувачений має право ініціювати в установленому КПК порядку перегляд судових рішень (ст. 42 КПК). За результатами такого перегляду суд повинен постановити вмотивовану ухвалу.

В ухвалі суд повинен, посилаючись на докази, не лише вказувати процесуальні джерела доказів (ч. 2 ст. 84 КПК), але йнаводити фактичні дані, які містяться втаких процесуальних джерелах доказів та мають значення для даного кримінального провадження (ч. 1 ст. 84 КПК). Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 531 КПК у рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження зазначається, на підставі яких конкретно доказів, поданих суду і досліджених у судовому засіданнізаучастювсіхучасниківсудовогопровадження, судвважаєустановленимзміст відновленого судового рішення.

Умотивувальній частині ухвали має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпунктзакону), увідповіднихвипадках– нанормиКонституціїйіншінорми права, якими керувався суд. У разі необхідності мають бути посилання на КЗПЛ та рішення ЄСПЛ, які згідно з ЗУ від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 455 КПК, якщо ВСУ встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК,

єнезаконним, він скасовує його повністю чи частково, змінює його і ухвалює нове судове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Отже, у мотивувальній частині ухвали має міститися обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Унеобхідних випадках суд зазначає про урахування: рішення КСУ про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даному кримінальному провадженні; ППВСУ та ППССУ, з питань застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в кримінальному провадженні; висновків ВСУ, викладених у його ухвалах, у випадках, передбачених

уч. 2 ст. 455 і ч. 2 ст. 456 КПК та які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

Висновки суду, які містяться врезолютивній частині ухвали, повинні бути викладені у точній відповідності з вимогами кримінального процесуального закону та в межах компетенції відповідного суду. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 531 КПК у рішенні суду про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися.

Ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Ухвали

600