NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfздійснення перевірки законності проведених негласних слідчих (розшукових) дій та отримання консультацій або роз’яснень фахівця щодо змісту отриманих за ними результатів. Оскільки організаційно-тактичні засади проведення кожної із негласних слідчих дійєзахищеною законом таємницею, зякоюможебутиобізнане лишевузьке коло фахівців, з метою нерозголошення форм та методів їх проведення відомості, що можуть призвести до розконспірації методики негласних слідчих (розшукових) дій, розголошенню не підлягають. У виняткових випадках окремі відомості можуть бути розкриті для всебічного, повного, неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, за умови, що досудове розслідування та судове провадження здійснюються із дотриманням режиму секретності.
Цією ж нормою статті Кодексу закріплено, що допит осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, може відбуватися із збереженнямутаємницівідомостейпроцихосібтаіззастосуваннямщодонихвідповідних заходів безпеки, передбачених законом. Розголошення на досудовому розслідуванні та на стадіях судового розгляду матеріалів кримінального провадження відомостей стосовно осіб, які безпосередньо проводили негласні слідчі (розшукові) дії, у переважній більшості випадків може створити загрозу як їх особистій безпеці, так і завдати шкоди членам їх сімей. Окрім того, оприлюднення у ході кримінального провадження персональних даних осіб, які проводили чи брали участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зробить неможливим подальше їх використання на відповідній ділянці роботи, адже щодо того, ким є і чим замається ця людина, буде обізнана невизначена кількість осіб, що брали участь у кримінальному провадженні. Тому за умови необхідності допиту вказаної категорії осіб на будь-якій стадії кримінального провадження щодо них слід застосовувати передбачені законом заходи безпеки. Нерозголошення відомостей може забезпечуватися шляхом обмеження їх внесення до матеріалів кримінального провадження. Прийнявши рішення про застосуваннязаходівбезпеки, слідчий, прокурорабосудвиноситьмотивованупостановуабо ухвалу про зміну в матеріалах кримінального провадження прізвища, імені, по батькові особи, що проводила або брала участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а інші дані зазначаються лише у постанові (ухвалі) про зміну анкетних даних. Ця постанова до матеріалів кримінального провадження не додається, а зберігається окремо в органі, який здійснює досудове розслідування.
Допитспівробітниківоперативнихпідрозділів, якіпроводилинегласніслідчі(розшукові) діїабобулизалученідоїхпроведення, можездійснюватись відповідновимог ст. 232 КПК, із мікшуванням звуку та відповідним форматом трансляції відеозображення, що не дозволить упізнати цю особу.
3. У випадку використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можутьбутидопитані особи, зприводудійабоконтактів яких проводилися відповідні дії. Такими особами можуть бути безпосередньо підозрюваний, обвинувачений або особи, що контактували із підозрюваними або обвинуваченими та обізнані в їх протиправній діяльності, що зафіксовано у матеріалах, сформованих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ці особи повідомляютьсяпропроведення негласнихслідчих (розшукових) дійтількищодонихустроки, передбачені ст. 253 КПК, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.
471
Стаття 257
Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації
1. Якщоврезультатіпроведеннянегласноїслідчої(розшукової) діївиявленоознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, тоотриманаінформаціяможебутивикористанавіншомукримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.
2. Переданняінформації, одержаноївнаслідокпроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.
1. Відповідно вимог цього закону кримінальне провадження розпочинається після внесеннядоЄРДРвідомостейпровчиненийзлочин. Упередбаченихзакономвипадках таздотриманнямвстановленогопорядку, зметоюрозслідуваннязлочинівможутьпроводитись негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких може бути отримано інформацію як щодо мети їх проведення, так і інші відомості, зокрема, про приватне життя підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, окремих осіб, що контактують з ними. Конституція України, КПК та інші законодавчі акти України гарантують збереження в таємниці та нерозповсюдження інформації приватного характеру, окрім відомостей, щовказуютьнавчиненнязабороненихзакономдій. Протенерідковнаслідок проведеннянегласнихслідчих(розшукових) дійотримуєтьсяінформаціяпроіншікримінальніправопорушення, вчиненіпідозрюваними, обвинуваченими, абоздобуваються відомості про вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, що контактували із об’єктами провадження негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідно до вимог КПК про отримання такої інформації суб’єктом, що проводив негласну слідчу (розшукову) дію, складається протокол, до якого можуть приєднуватися додатки, що є матеріальними носіями інформації, отриманої внаслідок їх проведення.
Частина 1 коментованої статті КПК визначає порядок використання такої інформації та вказує, що коли за результатами негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознакикримінальногоправопорушення, щонерозслідуєтьсяуданомукримінальному провадженні, тоотриманаінформація можебутивикористана віншомукримінальномупровадженнітількинапідставіухвалислідчогосудді, якавиноситьсязаклопотанням прокурора. Згідно зі змістом цієї норми, якщо за результатами негласної слідчої (розшукової) дії отримано відомості про вчинене кримінальне правопорушення, прокурор, уповноважений здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, перевіряє, чи внесені відомості про його вчинення до ЄРДР, тобто чи здійснюється будь-яким компетентним слідчим підрозділом досудове розслідування цього кримінального правопорушення. Якщо в ЄРДР не зафіксовано відповідної інформації, прокурор готує мотивоване клопотання щодо надання дозволу на викорис-
472
тання результатів негласних слідчих (розшукових) дій з метою розпочати досудове розслідування, з яким звертається до слідчого судді, який відповідно до ст. 247 КПК має право розглядати таке звернення. Крім того, клопотання до слідчого судді вноситьсяпрокуророміздотриманням ч. 2 ст. 248 КПК, ухваласудуповиннавідповідати вимогам, встановленим ч. 4 ст. 248 КПК.
Якщоотриманоінформаціющодокримінальногоправопорушення, розслідування якого вже здійснюється компетентними суб’єктами, прокурор звертається до слідчогосудді щодоотримання дозволунапередачу цієї інформації органу, щоведе досудоверозслідування. ДоклопотанняпрокурордодаєвитягзЄРДР, протоколздодатками, складенийзарезультатаминегласноїслідчої(розшукової) дії, атакожматеріалиаудіочи відеофіксації ходуїх проведення, якщо вона здійснювалась. За результатами представлених матеріалів слідчий суддя виносить ухвалу, в якій надає дозвіл на використання результатів негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні або відмовляє в ньому. Обов’язковою умовою задоволення клопотання про дозвіл на використання зазначених матеріалів є доведення прокурором законності отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.
2. Частина 2 коментованої статті визначає, що передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора. Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, отриманоїприпроведеннінегласноїслідчої(розшукової) діївіншомукримінальному провадженні, у випадках, коли таке провадження розпочато, вносить відповідні відомості до ЄРДР. Він доручає органу досудового розслідування його проведення і направляє до нього ухвалу слідчого судді та відповідні матеріали негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, здобутої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передбачає її передання разом із матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.
Постановленняслідчимсуддеюухвалипровідмовувнаданнідозволунавикористання відомостей, отриманих за результатами негласної слідчої (розшукової) дії в іншомукримінальному провадженні, неперешкоджає повторномузверненнюпрокурора за наявності більш обґрунтованих підстав.
§ 2. Втручання у приватне спілкування
Стаття 258
Загальні положення про втручання у приватне спілкування
1. Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
2. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в по-
473
рядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.
3.Спілкуваннямєпереданняінформаціїубудь-якійформівідоднієїособидоіншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичнихумов, приякихучасникиспілкуванняможутьрозраховуватиназахистінформації від втручання інших осіб.
4.Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування
єприватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:
1)аудіо-, відеоконтроль особи;
2)арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
3)зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;
4)зняття інформації з електронних інформаційних систем.
5.Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.
1.Право особи на недоторканність особистого (приватного) життя особи є одним із фундаментальних прав людини, що визначається Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами у галузі прав людини – ЗДПЛ, ЄКЗПЛ, МПГПП та ін. Резолюцією ПАРЄ № 428 (1970 р.) визначено, що приватність є «правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».
Зокрема, згіднозіст. 12 ЗДПЛ«ніхтонеможезазнаватибезпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина маєправоназахистзакономвідподібнихвтручаньчипосягань». Стаття8 КЗПЛтакож проголошує право особи на приватність та зазначає, що «кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції».
Право на приватність є комплексним правом, що включає в себе територіальну, комунікаційну, інформаційну, фізичну приватність. Відповідно ст. 30 Конституції України захищає недоторканність житла (територіальну приватність), ст. 31 – таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (комунікаційну приватність), ст. 32 передбачає заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (інформаційна приватність), а ст. 28 передбачає заборону піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам (фізична приватність).
Обмеження прав особи, задекларованих статтями 30, 31, 32 Конституції України, здійснюється у встановлених законом випадках та за рішенням суду. Спираючись на конституційні положення, КПК регламентує підстави та порядок втручання у приватне спілкування та у ст. 258 встановлює загальні засади провадження негласних слідчих (розшукових) дій, пов’язаних із обмеженням права особи на приватність.
Приватнежиттяможнавизначитиякфізичнуідуховнусферу, підконтрольнусамій людині, тобто сферу, захищену від зовнішнього спрямованого впливу. Приватність («правейсі») означає певну якість життя, що визначається реальною можливістю
474
людиниздійснюватиавтономіюісвободуутійсферіжиття, якаможевважатися«приватною». Цей термін може вживатися і щодо права людини на автономію і свободу приватногожиття, права назахист від втручання вньогоіншихлюдей, органів влади, громадськихорганізаційідержавнихінституцій. УСШАтерміном«правейсі» позначають різні аспекти особистого життя людини: її індивідуальні особливості, сферу особистихвідносин, інтимногожиття, звичок, стануздоров’я, зміступоштових, телеграфних повідомлень тощо.
Частина 1 ст. 258 КПК, спираючись наконституційні положення, вказує, щоніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.
2.Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Порядок внесення клопотання до слідчого судді та його розгляд регламентується ст. 246, 248, 249 КПК. Як юридична підстава на втручання у приватне спілкування виступає ухвала слідчого судді про дозвіл на його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом.
За змістом коментованої статі, якщо слідчим суддею постановлено ухвалу про відмовувнаданнідозволунавтручаннявприватнеспілкування, клопотанняслідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора може бути внесено повторно лише
уразідодатковогообґрунтуваннянеобхідностіздійсненнявтручаннявприватнеспілкування. У клопотанні, що вноситься повторно, вказуються нові відомості, що обґрунтовуютьнеобхідністьпроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій, пов’язаних із втручанням у приватне спілкування.
3.НормамиКПКрегламентується порядок здійснення втручанняуприватнеспілкування, зокрема, ч. 3 ст. 258 КПК закріплює, що спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засо- бівзв’язкубудь-якоготипу. Окремимвидомспілкуванняєприватнеспілкування, його визначення міститься у цій же статті: «Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасникиспілкуванняможутьрозраховуватиназахистінформаціївідвтручанняіншихосіб». Таким чином, якщо учасники спілкування застосували необхідні запобіжні заходи, що, на їх думку, перешкоджають розповсюдженню обмінюваної інформації, спілкування слід вважати приватним і втручання до нього у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій вимагає рішення слідчого судді.
4.Частина 4 коментованої статті закріплює поняття втручання у приватне спілкування та його різновиди. Так, втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:
− аудіо-, відеоконтроль особи; − арешт, огляд і виїмка кореспонденції;
− зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; − зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Відповідно до змісту цієї статті не буде втручанням у приватне спілкування документування у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій публічних ви-
475
ступів, масових зборів, мітингів та демонстрацій, де присутні на них особи проголошують певну інформацію відкрито, з метою її оприлюднення та розповсюдження. Не становитиме також втручання у приватне спілкування аудіо-, відеоконтроль дій та розмовосіб, щоперебуваютьумісцяхтимчасовогоутриманнязатриманихзапідозрою
увчиненні злочину, місцях позбавлення волі, оскільки такі заходи спрямовані на забезпечення внутрішнього режиму цих установ.
Якщо зняття інформації з електронних інформаційних мереж не пов’язане із подоланням системи логічного захисту, негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на пошук та фіксацію цієї інформації, що є загальнодоступною, також не є втручанням
уприватне спілкування.
5.Кримінальнийпроцесуальнийзаконуч. 5 коментованоїстаттіміститьзаборону навтручанняуприватнеспілкуваннязахисника, священнослужителязпідозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим. Це означає, що негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на втручання в приватне спілкування захисника, священнослужителя із підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим, у кримінальному провадженні не проводяться з метою забезпечення адвокатської таємниці та таємниці сповіді.
КК (статті 162, 163) передбачає настання кримінальної відповідальності за незаконне втручання в приватне спілкування, у випадках:
– незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконного проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконного виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, а також тих самих дій, вчинених службовоюособоюабоіззастосуваннямнасильствачизпогрозоюйогозастосування;
– порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, щопередаються засобамизв’язкуабочерезкомп’ютер; вчиненнятих же самих дій щодо державних чи громадських діячів або вчинених службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.
Стаття 259
Збереження інформації
1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов’язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.
1. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути отриманоінформацію, щовказує наознаки вчинення вдіях окремих осіб злочину. Ця інформація документується у порядку, встановленому законом та відомчими нормативнимиактамиорганів, щомаютьправоведенняоперативно-розшуковоїдіяльності. Післязакінченнянегласнихслідчихдійзаїхрезультатамискладаєтьсяпротокол, який разом з відповідними додатками підлягає використанню у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження. Додатками до протоколу є, як правило, пред-
476
мети і документи, або певні носії інформації. З метою забезпечення представлення стороною обвинувачення до суду як доказів додатків до протоколу про проведення негласних слідчих дій, прокурор повинен застосувати заходи щодо їх збереження.
Додаткидопротоколупропроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дійможуть зберігатисяупрокурора, абоувипадках, якщоценеможливо, воргані, щоздійснював забезпечення безпосередньоговиконаннянегласнихслідчих(розшукових) дій. Зцією метою прокурор вносить припис до органу досудового розслідування щодо необхідності забезпечення заходів зі збереження матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії. Зокрема, усуб’єктаоперативно-розшуковоїдіяльності можутьзарішенням прокуроразберігатися первинні носії та технічні засоби фіксації інформації.
Предмети, речі, документи, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які можуть виступати речовими доказами підготовки або вчинення злочину, зберігаються у порядку, визначеному спільним наказом Генеральної прокуратуриУкраїни, Державноїподатковоїадміністрації України, ВерховнимСудом України, МіністерствомвнутрішніхсправУкраїни, СлужбабезпекиУкраїни, Державноїсудовоїадміністрації Українивід27 серпня2010 р. №51/401/649/471/23/125 «Про затвердження тавведення вдіюІнструкції пропорядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду».
Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, з дотриманням вимог ст. 100 КПК повинно забезпечуватись прокурором. Прокурор може доручити слідчому забезпечити збереження цієї інформації в порядку, визначеному цим Кодексом.
Стаття 260
Аудіо-, відеоконтроль особи
1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, якепроводитьсябезїївідоманапідставі ухвалислідчогосудді, якщоєдостатніпідстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
1. З метою розкриття та розслідування злочинів органами досудового розслідування можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії з аудіота відеоконтролю особи. Проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій полягає у системі організаційно-правових та управлінських заходів органів досудового розслідування, спрямованихнаконспіративнуфіксацію технічнимизасобамиознакпідготовлюваного, вчинюваного або вчиненого злочину. Проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій допускається лише у випадках, якщо іншим способом отримати інформацію про ці протиправні діяння неможливо. Дозвіл на проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій дає слідчий суддя, у порядку, передбаченому стат-
тями 246, 248, 250 КПК.
477
Аудоіконтроль та відеоконтроль особи є негласними слідчими (розшуковими) діями, що пов’язані із втручанням у приватне спілкування цих осіб та обмежують їх конституційні права, задекларовані статтями 30, 32 Конституції України
Шляхом аудіота відеоконтролю особи може здійснюватися спостереження за діями та розмовами окремих осіб у житлі або іншому володінні особи або ж в інших приміщеннях, транспортних засобах, інших місцях, що не є житлом чи іншим володіннямособи. Аудіоконтрольособиполягаєупрослуховуваннітафіксаціїрозмов, що відбуваються у зазначених об’єктах. Негласні слідчі (розшукові) дії із аудіоконтролю особи проводяться за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації. Порядок проведення таких негласних (розшукових) слідчих дій визначається відомчими нормативно-правовими актами. Аудіоконтроль особи може проводитись як безпосередньо слідчим, що розслідує злочин, а також за його дорученням уповноваженими оперативними підрозділами (ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК). Аудіоконтроль особи може здійснюватися епізодично (на час відвідування цією особою певних місць, проведення зустрічей) або безперервно, на проміжок часу, визначений у рішенні слідчого судді, що надав дозвіл на його проведення (ст. 249 КПК). Безперервний аудіоконтрользфіксацієютаобробкоюотриманоїзанимінформаціїздійснюється, якправило, цілодобово.
Організація та проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії переважним чином може відбуватися за участі спеціальних підрозділів уповноважених законом органів, щомаютьправоведення оперативно-розшуковоїдіяльності. Спеціально підготовлені фахівці оперативно-розшукових органів забезпечують впровадження спеціальних технічних засобів та процес фіксації й обробки отриманої інформації. Аудіоконтроль особи також може проводитись без участі оперативних підрозділів, за умови, якщо технічна фіксація результатів негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується безпосередньо слідчим.
Відеоконтроль особи здійснюється технічними засобами, що забезпечують негласне візуальне спостереження за діями, розмовами, поведінкою підозрюваного, обвинуваченого таосіб, щоконтактуютьзнимиузв’язкузїхпротиправноюдіяльністю. Відеоконтроль особи забезпечує не лише негласне спостереження за діями окремихосіб, алейвідеозапис тааудіофіксацію інформації, щовказуєнаознакивчинення протиправних діянь. Відеоконтроль обстановки та дії осіб, їх фіксація може здійснюватися в житлі або іншому володінні особи, а також у приміщеннях, транспортних засобахтаіншихмісцях, якіневідносятьсядожитлатанеєіншимволодіннямособи. Відеоконтроль особи, як правило, здійснюється за участю спеціальних підрозділів, щозабезпечуютьвпровадженнятаексплуатацію спеціальнихтехнічнихзасобів. Проведення цього заходу дозволяє виявляти та фіксувати інформацію, що свідчить про підготовку або вчинення окремими особами тяжких та особливо тяжких злочинів; з’ясовувати місця збереження предметів, документів, а також інших матеріалів, що становлять інтерес дляорганівдосудовогорозслідування. Відеозапис дозволяєбільш детально вивчити дії контрольованих осіб, одержувати зображення предметів, що знаходяться у контрольованому об’єкті, – тобто отримувати максимально об’єктивну інформацію, що стосується протиправної діяльності підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
478
Зарезультатами проведення аудіотавідеоконтролю особи складається протокол, який з матеріальними носіями зафіксованої інформації у встановленому законом порядку передається прокурору для використання у доказуванні у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 6 ст. 246 КПК до участі у негласній слідчій (розшуковій) дії можуть бути залучені інші особи. Враховуючи специфіку організації та проведення аудіо-, відеоконтролю особи, до участі у цих слідчих діях можуть бути запрошені особи, які на добровільній основі надають допомогу та сприяють органам досудового розслідування у порядку, визначеному законодавством України.
Стаття 261
Накладення арешту на кореспонденцію
1.Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводиться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.
2.Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.
3.Накладенняарештунакореспонденціюнадаєправослідчомуздійснюватиогляд
івиїмку цієї кореспонденції.
4.Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.
5.Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.
1.Накладення арештунакореспонденцією особи, щопідозрюється абообвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, є негласною слідчою (розшуковою) дією, що проводиться у виняткових випадках за рішенням слідчого судді
упорядку, визначеному статтями 246, 248, 250 КПК.
2.Відповідно до коментованої статті КПК, арешт може бути накладений на всі види поштових відправлень, визначені ЗУ «Про поштовий зв’язок».
3.Частина3 ст. 261 КПКнадаєправоздійснюватиоглядтавиїмкукореспонденції. Зізмістустаттівбачається, щотаканегласнаслідча(розшукова) діянепотребуєотримання окремої ухвали слідчого судді на її проведення. У частині 2 ст. 262 КПК вказано, що слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отримання зразків з відповідних відправлень. Таким чином, слідчий, за погодженням прокурора, або прокурор
усвоєму клопотанні про отримання дозволу слідчого судді на проведення негласної слідчої (розшукової) дії «Накладення арешту на кореспонденцію», поряд з іншими вимогами ст. 248 цього Кодексу, повинен передбачити необхідність проведення огляду та виїмки кореспонденції. Слідчий суддя при розгляді такого клопотання, у своїй
479
ухвалі про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (якщо немає підстав для відмови у проведенні негласних слідчих дій) передбачає строки проведення огляду та виїмки кореспонденції.
Оформлена відповідно вимогкримінального процесуального законодавства ухваласлідчогосуддієобов’язковоюдлявиконаннякерівникомустановичипідприємства, що надає послуги поштового зв’язку.
4. Частина4 коментованоїстаттівизначає, щокореспонденцієюєлистивсіхвидів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами. Положеннями ст. 1 Закону України «Про поштовий зв’язок» визначено такі види кореспонденції: «Лист – поштове відправлення
увиглядіпоштовогоконвертазвкладеннямписьмовогоповідомленняабодокумента, розміри і маса якого встановлено відповідно до законодавства України; бандероль – поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими паперами, предметами культурно-побутового та іншого призначення, розміри, маса і порядок упакування якого встановлено відповідно до законодавства України; посилка – поштове відправлення з предметами культурно-побутового та іншого призначення, не забороненими законодавством до пересилання, розмір, маса якого встановлено відповідно до законодавства України; переказ грошовихкоштів(поштовийпереказ) – послугапоштового зв’язку щодо виконання доручення користувача на пересилання та виплату адресату зазначеної ним суми грошей; поштова картка – поштове відправлення у вигляді стандартного бланка, щоміститьвідкрите письмовеповідомлення; секограми – письмовіповідомлення, написанісекографічним способом, друкованівиданнядлясліпих, кліше із знаками секографії, що подаються у відкритому вигляді, а також звукові записи та спеціальний папір, призначені виключно для сліпих, за умови, що вони відправляються офіційно визнаними установами для сліпих або на їх адресу; дрібний пакет – міжнародне рекомендоване поштове відправлення із зразками товарів, дрібними предметами подарункового та іншого характеру, розміри, маса і порядок упакуванняякоговстановленовідповіднодозаконодавстваУкраїни; поштовийконтейнер– спеціалізований контейнер, призначений для перевезень та тимчасового зберігання пошти; телеграма – документальне повідомлення, лист або інформація, які передаються способами телеграфного зв’язку; радіограма – повідомлення, що передається радіотелеграфом».
Слід звернути увагу на те, що поряд з вищевказаним, у контексті ч. 4 ст. 261 КПК під кореспонденцією розуміються також «інші матеріальні носії передання інформації між особами», наприклад, обмін інформацією, що зафіксована на матеріальному носієві, через кур’єра.
Дозвілнанакладенняарештунакореспонденціюокремихосібможебутинаданий
увипадках, якщо органи досудового розслідування мають обґрунтовані підстави вважати що в листах, телеграмах, посилках та іншій телеграфно-поштовій кореспонденції підозрюваного, обвинуваченого можуть міститися предмети або документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Уклопотанні слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора до слідчого судді про дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію зазначаються відомості, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК, а також види поштово-телеграфної кореспонденції,
480