NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu
.pdfся протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійсненнящодонихзаходівбезпекиможутьзазначатисяіззабезпеченнямконфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.
2.Проведеннянегласнихслідчих(розшукових) дійможефіксуватисязадопомогою технічних та інших засобів.
3.Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізнішеніжчерездвадцятьчотиригодинизмоментуприпиненнязазначенихнегласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
4.Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати
укримінальному провадженні.
1.Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. Зокрема, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, доякого вразінеобхідності долучаються додатки. Протоколза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається суб’єктом, щобезпосередньоїївиконував, тобтослідчим, прокурором, співробітникомоперативногопідрозділу, щопроводивнегласнуслідчу (розшукову) діюзадорученням слідчоговідповідно доч. 6 ст. 246 КПК. Вокремих випадках, якщодопроведення негласної слідчої (розшукової) дії залучалися співробітники (спеціалісти) оперативних підрозділів, вони також можуть бути залучені до участі у складанні протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії з метою надання допомоги та сприяннявексплуатації спеціальнихтехнічнихзасобів, розшифровкизмістузафіксованої інформації.
Протокол негласних слідчих (розшукових) дій повинен відповідати загальним вимогам, що закріплені процесуальним законом із урахуванням специфіки й особливостей їх провадження. Так, у статтях 103–107 КПК передбачені загальні правила фіксації кримінального провадження. Відповідно до ст. 103 КПК у кримінальному провадженні існує дві форми фіксування ходу та результатів негласних слідчих (розшукових) дій: складання протоколу; закріплення на матеріальних носіях інформації про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (кіно-, фото-, аудіо-, відеоматеріали, інші носії інформації, у тому числі й електронні, тощо).
Відповідно до ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереженняінформаціїматеріальнийоб’єкт, якийміститьзафіксованізадопомогоюписьмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Згідно із ч. 2 ст. 99 КПК протоколи, складені за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, тадодаткидонихєдокументами, щопідлягаютьвикористаннюукримінальному провадженні. Матеріалидокументуваннярезультатівнегласнихслідчих(розшукових) дійзакріплюютьвідомостіпрофакти(події, явища, процеси), виявленіпідчасїхпроведення, що мають значення для досудового розслідування. З урахуванням мети про-
461
ведення негласних слідчих (розшукових) дій, головнепризначення документів, сформованих за їх результатами, полягає у фіксації та збереженні:
1)фактичних даних про злочинні дії окремих осіб і груп з метою своєчасного виявлення, розкриття та розслідування злочинів, а також для використання цих даних як доказів у кримінальному судочинстві;
2)інформації про місцеперебування осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду;
З урахуванням вимог ст. 104 КПК протокол негласної слідчої (розшукової) дії складається із вступної, описової та заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі й документи та спосіб їх ідентифікації, спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу, зауваження і доповнення до письмового протоколу
збоку учасників процесуальної дії.
Особливості протоколу, складеного за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, полягають у тому, що він містить певні атрибути: найменування документа (наприклад, протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж); дата, час і місце його складання; посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, що склала протокол; зміст заходу; місце і час проведення заходу (наприклад, час початку і час закінчення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж); дані про осіб, що брали участь у проведенні заходу; осіб, що були присутні при огляді й відтворенні носія (спеціаліст); відмітка про роз’яснення спеціалісту його прав, попередження про відповідальність; опис носія із зафіксованою інформацією, його індивідуальні ознаки; відомості, що мають відношення до досліджуваної події, отримані під час заходу; технічні засоби, використовувані для відтворення інформації; відміткипроопечатуванняносія; зауваження, щонадходятьвідосіб, щоберутьучасть у складанні протоколу; підписи осіб, що беруть участь у складанні протоколу; визначення додатків тощо.
Передпідписаннямпротоколуучасникампроцесуальноїдіїнадаєтьсяможливість ознайомитися із текстом протоколу.
Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписуютьусіучасники, якібралиучастьупроведенні процесуальної дії. Якщоособа, якабралаучастьупроведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, це зазначається в протоколі та надається такій особі право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу.
Особою, якапроводилапроцесуальнудію, допротоколудолучаютьсядодатки(ст.
105КПК). Додатками до протоколу можуть бути:
−спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;
−письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;
−стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;
−фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.
462
2.Проведеннянегласнихслідчих(розшукових) дійможефіксуватисязадопомогою технічних і інших засобів. Процесуальний порядок такого фіксування встановлений ст. 107 КПК.
3.Частина3 коментованоїстаттізазначає, щопротоколипропроведеннянегласних слідчих (розшукових) дій звідповідними додатками передаються прокурорунепізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних (розшукових) дій.
4.Прокурорвживаєзаходівдозбереженняотриманихуходіпроведеннянегласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні. Зберігання зазначених предметів забезпечується прокурором
здотриманням вимог ст. 100 КПК.
Додатки до протоколу формуються особами, які проводять відповідну негласну слідчу (розшукову) дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
Відповіднодост. 98 цьогоКодексуувипадках, колидокументинегласнихслідчих (розшукових) дій виявилися знаряддям вчинення злочинів, предметом злочинних посягань або їх продуктом, зберегли на собі сліди злочину та придатні для з’ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вони можуть розглядатися в кримінальному судочинстві як речові докази.
Відповідно ч. 2 с. 99 КПК матеріали оперативно-розшукової діяльності, на яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-роз- шукову діяльність», за умови відповідності їх форми ст. 99 КПК, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
Стаття 253
Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії
1. Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласнихслідчих(розшукових) дій, атакожпідозрюваний, йогозахисникмаютьбути письмовоповідомленіпрокуроромабозайогодорученнямслідчимпротакеобмеження.
2. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життяабоздоров’яосіб, якіпричетнідопроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) діїповиннебутиздійсненепротягомдванадцятимісяцівздняприпиненнятакихдій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
1. Закріплення положення, що міститься у ч. 1 коментованої статті, забезпечує функціонування реального механізму гарантування державою прав людини на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також сприяє підвищенню відповідальності суб’єктів, уповноважених приймати рішення щодо необхідності проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
463
2. Визначення моменту повідомлення особи, щодо якої провадилась негласна слідча (розшукова) дія, обґрунтоване вимогами, що сформовані практикою ЄСПЛ. Зокрема, у ч. 1 коментованої статті враховано позицію, викладену ЄСПЛ у рішенні у справі «Класс та інші проти Німеччини», у резолютивній частині якого зазначається, що«повідомленнякожноїособиодразупісляприпиненнязанеютаємногостеження про такий захід може становити суттєву перешкоду реалізації довготривалої мети, для якої із самого початку і встановлювалося стеження». Проте суд погодився з позицієюФедеральногоконституційногосудуНімеччини, щовідповіднаособамаєбути сповіщена одразу з появою такої можливості, але без ризику для забезпечення мети такоговтручання. Викладена позиція знайшлавідображення івкоментованій частині статті, яка закріплює, що конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином законодавець забезпечує органам досудового розслідування при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, що тимчасово обмежують права і свободи людини, можливість у повному обсязі здійснювати документування протиправної діяльності, після чого особам, з приводу дій та контактів яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії, виникає можливість скористатися своїм правом на оскарження правомірності дій органів досудового розслідування.
Згідно з вимогами ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV положення коментованої статі закону також враховують рішення ЄСПЛ у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 р. У цьому рішенні Суд констатував порушення ст. 13 Конвенції з тієї підстави, що «законодавство України не забезпечує особу, щодо якої вживаються заходи спостереження, належними гарантіями захисту, оскільки воно не передбачає обов’язку повідомляти особу про заходи спостереження, які було застосовано щодо неї. Навіть якщо особи, до яких вживаються такі заходи, дізнаються про втручання в їх право на повагу до їх кореспонденції, як це сталось у цій справі, право оскаржити законність такого рішення, гарантоване національним законодавством, на практиці виявилось обмеженим».
ВраховуючинормизаконодавстваусферізахиступравлюдинитапрактикуЄСПЛ, норми коментованої статті закріплюють, що прокурор особисто або через слідчого, надавши йому відповідне письмове доручення, повідомляє особу письмово про тимчасове обмеження її конституційних прав лише утому випадку, коли відсутні загрози длядосягненняметидосудовогорозслідування, суспільноїбезпеки, життяабоздоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Статтею не передбачено, що доручення прокурора слідчому про повідомлення осіб, відносно яких здійснювались заходи, що тимчасово обмежують права людини, має бути викладене у письмовій формі. Проте, розглядаючи положення цієї статті, слід враховувати норми, закріплені у ч. 4 ст. 40 КПК, в якій зазначається, що слідчий зобов’язанийвиконуватидорученнятавказівкипрокурора, якінадаютьсяуписьмовій формі.
464
Рішення про конкретний час такого повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дії, та повинно бути здійснено протягом дванадцяти місяців з дня припиненнятакихдій, аленепізнішезверненнядосудузобвинувальнимактом. Якщо такі загрози існують, прокурором або за його дорученням слідчим, оперативним підрозділом вживаються відповідні заходи щодо їх усунення.
Стаття 254
Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій
1.Відомостіпрофакттаметодипроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій, осіб, якіїхпроводять, атакожінформація, отриманаврезультатіїхпроведення, не підлягаютьрозголошеннюособами, якимцесталовідомоврезультатіознайомлення
зматеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.
2.Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформаціющодоприватного(особистогочисімейного) життяіншихосіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаютьсяпрокримінальнувідповідальністьзарозголошенняотриманоїінформаціїщодо інших осіб.
3.Виготовленнякопійпротоколівпропроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій та додатків до них не допускається.
1.Відповіднозмістучастин1, 2, та7 ст. 290 КПКпіслязавершеннядосудовогорозслідуванняпідозрюваному, йогозахиснику, законномупредставнику, захисникуособи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, а також потерпілому надається право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у яких можуть міститися документи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Слід зазначити, що згідно з вимогами ч. 8 ст. 290 КПК із матеріалами кримінального провадження мають право знайомитися також цивільнийпозивач, йогопредставниктазаконнийпредставник, цивільнийвідповідач, його представник, але тільки в частині, що стосується цивільного позову.
Учасники процесу, які мають право ознайомлюватися із документами, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, попереджаються про необхідність нерозголошення таких відомостей. Пункт 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» закріплює, що інформація про засоби, зміст, плани, організацію, фінансуваннятаматеріально-технічнезабезпечення, форми, методиірезультатиопера- тивно-розшукової, розвідувальноїіконтррозвідувальноїдіяльності, проскладіконкретнихосіб, щоєнегласнимиштатнимипрацівникамиорганів, якіздійснюютьоперативнорозшукову діяльність, є державною таємницею. Оскільки проведення переважної більшості негласних слідчих (розшукових) дій здійснюється із застосуванням сил та засобів оперативно-розшукової діяльності, кримінальним процесуальним законодавством встановлено заборону на розголошення відомостей щодо факту та методів про-
465
ведення негласних слідчих (розшукових) дій. Заборона розголошення даних досудовогорозслідуваннятакожобумовлюєтьсянеобхідністюдотриманнятаємницідосудового розслідування, адже передчасне розголошення відомостей, отриманих внаслідок його проведення, може порушити законні права і інтереси учасників кримінального провадження, інших осіб та негативно вплинути на хід та результати вирішення справи.
2.Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник,
атакож інші учасники процесу, які мають право на ознайомлення із цими протоколами (підозрюваний, його захисник, законний представник; захисник особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру; потерпілий), попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодоіншихосіб. Пропопередження учасника кримінального провадження, який ознайомлюється із матеріалами документування негласних слідчих (розшукових) дій, щодо обов’язку нерозголошення іншим особам відомостей про факт та методи їх проведення, а також про здобуту інформацію слідчий, прокурор виносить постанову, яка підписується особою, щодо якої вона винесена.
Особи, винніурозголошенніданихдосудовогорозслідування, несутьвідповідальність за ст. 387 КК, яка вказує, що розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, якапровадилаоперативно-розшуковудіяльність, данихоперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані, карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
3.Відповідно до ч. 3 коментованої статті забороняється виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них. Ця норма встановлює виняток із загального порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що визначений ст. 290 КПК. Уведення цієї норми до коментованої статті закону обумовлюється тим, що форми та методи провадження негласних слідчих (розшукових) дій та відомості, отримані в ході їх провадження, розголошеннюнепідлягають, гарантіїїхнерозповсюдженнязабезпечуютьсязасобамикриміналь- но-правового захисту.
Стаття 255
Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується
укримінальному провадженні
1.Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.
2.Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалівдляцілей, непов’язанихзкримінальнимпровадженням, абоознайомленнязними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
466
3.У разі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов’язаний повідомити його про наявність таких речей або документів
урозпорядженні прокурора та з’ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбаченихцієючастиною, тачасїхвчиненнявизначаютьсяпрокуроромзурахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.
4.Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.
5.Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов’язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.
1.Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманихвнаслідокїхпроведеннявідомостей, щовказуютьнаознакивчиненнязлочину, осіб, що їх вчинили, а також інформацію щодо осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримінального покарання. Уході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно можуть бути здобуті документи (копії), які містять фактичні дані про злочинні діяння окремих осіб і груп, об’єкти матеріального світу (речі й предмети), властивості, якостійстанякихоб’єктивнопов’язанізізлочинноюдіяльністю, аботакі, щобули знаряддямзлочину, йусііншіматеріальніоб’єкти, якіможутьбутизасобамивиявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початкукримінальногопровадження, прийняттяіншихпроцесуальнихрішень, атакож для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні.
2.Частина 2 коментованої статті забороняє використання матеріалів негласних слідчих(розшукових) дій, непов’язанихзкримінальним провадженням абоознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
Як правило, не всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій мають бути використанівдоказуваннінадосудовихтасудовихстадіяхкримінальногопровадження. Отриманізарезультатамиїхпровадженнявідомостіможутьвикористовуватисьукримінальному провадженні з урахуванням належності та допустимості та достовірності фактичних даних, що закріплені матеріалами документування негласних слідчих (розшукових) дій (статті 85, 86 КПК). Таким чином, у разі прийняття прокурором рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні виділених з-поміж інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, він приймає рішення про невідкладне знищення таких матеріалів (речей, документів тощо).
3.Якщо прокурору стало відомо про зацікавленість власника цих речей або документів у їх поверненні, прокурор вирішує дане питання у порядку, встановленому ст. 100, ч. 3 ст. 255 КПК, та може повернути ці речі або документи зацікавленій особі. Допустимість дій, передбачених цієючастиною, тачасїхвчиненнявизначаєтьсяпрокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також запобігання завданняю шкоди для кримінального провадження.
У випадках якщо речі, отримані в результаті проведення негласних слідчих (роз-
шукових) дій, обмежені в обігу та прокурор не вважає за доцільне використовувати
467
у кримінальному провадженні, з метою їх повернення власник має представити прокурору документи, на підставі яких ці речі могли в нього перебувати.
Прийнявширішенняпронедоцільністьвикористанняукримінальномупровадженні предметів, документів та речей, що були вилучені в ході проведення негласних слідчих(розшукових) дій, таповерненняїхвласнику, прокурорзобов’язанийздійснити це на тому етапі кримінального провадження, що не зашкодить охоронюваним законнимправамтаінтересамосіб, щобулизадіяніабообізнанівпроведенніцихдій, організаційно-тактичним цілям кримінального провадження, а також гарантуватиме недопущення розголошення факту та методів провадження негласних слідчих (розшукових) дій
У разі відсутності власника або його відмови в поверненні йому матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, відомості, а також речі, предмети та документи, що не мають особливої цінності, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Цінні речі, предмети, документи, отримані за результатами проведення негласнихслідчих(розшукових) дій, заумови, щовласникїхневідомийабовідмовляється їх прийняти, у встановленому законом порядку звертаються у дохід держави.
4.Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов’язок контролюзазнищенням відомостей, речей тадокументів, отриманихзарезультатами проведення негласних слідчих дій. Це не означає, що прокурор зобов’язаний безпосередньо виконувати дії, направлені на знищення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а також предметів і документів, отриманих за результатами їх проведення. Протепрокурорзобов’язанийконтролюватитакідії, доручившиїхбезпосереднє виконання слідчому, оперативному підрозділові. Знищення документів, речей, предметів, речовин, отриманих внаслідок провадження негласних слідчих (розшукових) дій, оформлюється актом, який підписується учасниками цієї дії та затверджується прокурором.
5.Частина 5 коментованої статті покладає на прокурора обов’язок письмового повідомлення осіб про проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо такі матеріали знищено. Строки повідомлення визначені ст. 253 КПК
зурахуванням наявності або відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Стаття 256
Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні
1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіоабо відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть
468
використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.
2.Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.
3.У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилисятакідії. Такіособиповідомляютьсяпропроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.
1.Проведення негласних слідчих (розшукових) дій має на меті виявлення та фіксацію інформації, що вказує на ознаки підготовлюваного, вчинюваного або вчиненого злочину, за умови, що в інший спосіб отримати відповідні відомості органам досудового розслідування не вдалося. Негласні слідчі (розшукові) дії, регламентовані цією главою КПК, проводяться в конспіративний спосіб, що забезпечує можливість отриманняінформаціїпропідготовкутавчиненнязлочинівприховановідосіб, протиправнідіїякихдокументуються. Документуванняпротиправноїдіяльностічерезпроведення негласних слідчих дій може здійснюватися лише у випадках, коли запобігти вчиненню злочину або розкрити злочин іншими засобами неможливо. Отримана внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформація забезпечує можливістьслідчомувстановитиреальнукартинурозслідуваноїподіїзлочину, оскількиособи, щоєоб’єктамипроведеннянегласнихслідчих(розшукових) дій, непідозрюючи, що за ними ведеться спостереження, а також, що їх протиправні дії фіксуються задопомогоютехнічних засобів, ведутьсебе невимушено, таким чиномрозкриваючи своїми діями свої плани та наміри щодо вчинення злочинних посягань, та можуть обмінюватися зі своїми спільниками та іншими особами інформацією, що викриває їх протиправну антисуспільну діяльність.
Організаційно-тактичнізасадипроведеннякожноїізнегласнихслідчих(розшуко- вих) дій, закріплених гл. 21 КПК, є захищеною законом таємницею, їх правова регламентація забезпечується підзаконними нормативними актами суб’єктів, уповноважених на їх проведення.
Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманихвнаслідокїхпроведеннявідомостей, щовказуютьнаознакивчиненнязлочину, осіб, що їх вчинили, а також інформації щодо осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримінального покарання. Інформація, отримана відповідно мети проведення негласних слідчих(розшукових) дійтазафіксовананаматеріальніносіїєматеріаламинегласних слідчих (розшукових) дій. Обов’язковими вимогами до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій слід вважати те, що вони відображають інформацію, здобуту відповідно до мети кримінального провадження та зафіксовану у порядку, визначеному законодавчими та відомчими актами. Внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані документи (копії), які містять фактичні дані про
469
злочинні діяння окремих осіб і груп, об’єкти матеріального світу (речі й предмети) властивості, якостійстанякихоб’єктивнопов’язанізізлочинноюдіяльністю, аботакі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об’єкти, які можуть бути засобами виявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження та прийняття інших процесуальних рішень,
атакождляотриманняфактичнихданих, щоможутьвикористовуватисьудоказуванні. Під копією слід розуміти документ, що відтворює інформацію документа–оригінала,
атакожйогозовнішніознаки(абоїхчастини) зобов’язковоюпозначкою«копія». Копії
здокументів, що містять сліди кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження згідно з положеннямист. 98 КПК, таоформленіякдодаткидопротоколунегласноїслідчої(розшукової) дії (статті 104-106, 252 КПК), можуть використовуватися у доказуванні.
Згідно з вимогами ч. 1 коментованої статті за результатами проведення кожної із негласних слідчих (розшукових) дій складається протокол. Додатками до протоколу є матеріальні носії інформації, предмети і документи, отримані за результатами проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій. Залежно від специфіки негласної слідчої (розшукової) дії за її результатами можуть бути сформовані різні додатки. Зокрема, за результатами аудіоконтролю особи або аудіоконтролю місця додатками допротоколувиступатимуть фонограми запису розмов, зафіксовані нааналогових чи цифрових носіях, за результати накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки додатками до протоколу можуть виступати предмети й документи, що пересилалася у відправленнях, або копії таких документів, матеріали фотокінозйомки негласнихслідчихдійізогляду, виїмкителеграфно-поштовихвідправленьтощо. Протоколзарезультатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається особою, що її проводила, до змісту вносяться необхідні відомості щодо дати й місця складенняпротоколу, видупроведеноїнегласноїслідчої(розшукової) діїзпосиланням нанормуКПК, відомостіщодоуповноваженоїособи, щодаладозвілнаїїпроведення, дати початку й закінчення, строку проведення, отримані результати. Хід проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися задопомогою технічних засобів. Результати технічного документування ходу провадження негласних слідчих (розшукових) дій також можуть використовуватись у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження.
Протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій після закінчення їх провадження та до моменту віддання обвинуваченого до суду зберігаються у прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та відповідаєзаїхзбереження. Насудовихстадіяхкримінальногопровадженнясуддосліджує протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій, у необхідних випадках до участі запрошується спеціаліст, який надає необхідні консультації або допомогу в експлуатації технічних засобів, які використовувалися під час проведення досудового розслідування.
2.Відповідно до ч. 2 цієї статті закону на будь-якій стадії кримінального провадження особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит вказаних осіб може мати на меті
470