NPK_do_Kriminalno-protsesualnogo_kodexu

1. Слідчийексперимент – цеслідчадія, якаполягаєвтому, щослідчийта/абопрокуроруприсутностіпонятих, авнеобхіднихвипадкахзаучастюспеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проводить інші необхідні досліди чи випробування.

Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Закон не вимагає винесення постанови про проведення слідчого експерименту. Він може бути проведений як за ініціативою слідчого чи прокурора, так і за клопотаннямпідозрюваного, йогозахисника, потерпілого, свідка, іншихучасниківпроцесу.

Якщо клопотання про проведення слідчого експерименту заявила сторона захистучипотерпілого, участьособи, якайогоініціювала, та(або) йогозахисникачипредставника є обов’язковою, крім випадків, коли через специфіку слідчої дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).

Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, в яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, першніжпроводитидослідницькідії, необхідновідтворити(реконструювати) обстановку, вякійвонипроводитимуться. Ступіньреконструкціїзалежитьвідхарактеру експерименту, обстановки, в якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінально-проце- суальногозакону, щоспричиняє втратудоказовогозначення одержаних даних.

Слідчийекспериментпроводиться, якщоуслідчогочипрокуроравжеєпевнівідомості, які необхідно уточнити та перевірити. Саме тому він не може належати до невідкладних чи первинних слідчих дій.

Експериментальні дії, що можуть проводитися в рамках слідчого експерименту, можнаподілитинадвігрупи: 1) ті, щопов’язаніізвідтвореннямдій; 2) ті, щопов’язані з реконструкцією обстановки та обставин події.

До експериментальних дій першої групи можна віднести ті, що проводяться з метою: а) встановлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, перевірки наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути або спостерігати що-небудь; б) встановлення можливості виконати ті або інші дії і часу, необхідного на їх виконання (зокрема, наявність або відсутність професійних або кримінальних навичок, можливість виготовлення предмета з певного матеріалу, у певний проміжок часу, за допомогою використання тих або інших засобів, тією або іншою особою; проникнути в певне приміщення даним способом або даною особою); в) з’ясування можливостіічасуподоланняпевнихвідстанейзадопомогоютехнічнихзасобів(автомобіля, велосипеда, мотоцикла, літака, моторного човна тощо) або без таких.

До експериментальних дій другої групи, пов’язаних із реконструкцією, можна віднести дії, щопроводяться зметою: а) з’ясування механізму подій, щовідбувалися, в цілому або окремих їх деталей; б) підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища; в) з’ясування механізму утворення слідів.

Слідчий експеримент може бути проведений для перевірки виниклих у слідчого різного роду припущень, версій, з метою перевірки фактичних даних, отриманих

431

у результаті допиту підозрюваного, свідка, потерпілого, проведення інших слідчих дій (огляду, пред’явлення для впізнання тощо).

Для забезпечення достовірності висновків, які отримуються під час проведення дослідницьких дій, необхідно, щоб умови, в яких проводиться слідчий експеримент, були максимально наближені до тих, в яких відбувалася подія, що перевірялася. Крім того необхідно забезпечити належну повноту і точність відтворення самих експериментальних дій, які іноді необхідно виконати багато разів, а також із відповідними варіаціями.

2.За необхідності слідчий може запросити до участі у слідчому експерименті спеціаліста, який надасть допомогу у проведенні самих експериментальних дій, для визначення місця розташування учасників експерименту, для проведення фіксації результатів слідчого експерименту.

Значно підвищує інформаційну цінність слідчого експерименту застосування при йогопроведеннітехнічнихзасобівфіксації. Припроведенніцієїслідчоїдіїзаконнадає право слідчому, прокурору, або за їх дорученням залученому спеціалісту проводити вимірювання, фотографування, звуко– чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Їх резервні копії зберігаються окремо (ч. 3 ст. 107 КПК).

Якщоклопотанняпрозастосуваннятехнічнихзасобівфіксуваннязаявляютьучасники слідчої дії – таке фіксування є не правом, а обов’язком слідчого, прокурора (ч.

1ст. 107 КПК).

3.До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Разом з тим слід враховувати, що Конституція України (ст. 63) і КПК надають підозрюваному право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів. Таким чином, згода на участь у слідчому експерименті, атакожнаданняпоказаньпідчасньогоєправомпідозрюваного, анеобов’язком. Його відмовабратиучастьупроведенніслідчогоексперименту, даватиякі-небудьпояснен- ня, пов’язанізпроведеннямслідчогоексперименту, виключаєможливістьпроведення цієї слідчої дії.

Дляпроведенняслідчогоекспериментунеобхіднозалучитинеменшдвохпонятих. Більшедвохпонятихдоцільнозапрошуватиувипадкахпроведенняскладного, багатоепізодного експериментального дослідження, дослідження, що проводиться на великій території, при перевірці наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути що-небудь (наприклад, постріл у різних кімнатах) тощо.

Намісці проведення слідчої дії слідчий чи прокурормає дати роз’яснення її учасникам щодо мети і порядку виконання експериментальних дій, роз’яснити права іобов’язки кожної зприсутніх осіб; запитати особу, чиї показання будутьперевірятися, чи підозрюваного, чи згодні вони взяти участь у слідчій дії; роз’яснити їх конституційне право не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів (ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК). Свідок та потерпілий, які досягли віку кримінальної відповідальності, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок – також за відмову від дачі показань.

432

Закон містить вимогупроте, щоперед проведенням слідчої дії особам, які беруть в ній участь, роз’яснюються їх права та обов’язки, передбачені КПК (ч. 3 ст. 223). Іноді роз’яснення обов’язків особі, показання якої повинні перевірятися експериментальним шляхом, тісно пов’язане із роз’ясненням суті експериментальних дій, що будуть проводитися, їх метою та завданнями самого експерименту. Втім уявляється, що в деяких випадках слідчий чи прокурор повинні вирішити на власний розсуд, чи доцільнетакедетальнероз’яснення, оскількиповідомленняпрометуслідчоїдіїможе вплинути на особу, яка побажає приховати певні обставини, змінить швидкість пересування, темпроботи, послідовністьманіпуляційтощо, щопризведедонеоб’єктивних результатів перевірочних дій та не буде досягнута мета слідчої дії.

Після отримання згоди особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події. Іншим учасникам слідчої дії не можна втручатися у розповідь особи, допускати підказки у виборі напрямку руху, щоб виключити будь-які сумніви в достовірності результатів перевірки.

Слідчиймаєправонадатиособізмогусупроводжуватисвоїпоказаннядемонстрацією якихось дій, навичок, вказати місця знаходження схованок, слідів, окремих прикмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо. Разом з тим слідчий повинен присікати спроби знищити сліди, об’єкти, приховати які-небудь обставини та ін.

З метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі, яка дає показання про обставини певної події. Не допускається при цьому постановка навідних запитань.

Якщо досліди чи випробування не пов’язані із перевіркою показань, які були дані особами раніше, слідчий після роз’яснення присутнім прав та обов’язків, мети слідчого експерименту приступає до проведення експериментальних дій.

Якщо в ході слідчого експерименту будуть знайдені речі та документи, інші сліди злочину, вони повинні бути оглянуті на місці провадження слідчої дії з відповідною фіксацією у порядку ст. 237 КПК.

Якщо виникла необхідність перевірити і уточнити експериментальним шляхом відомості, що містяться в показаннях декількох осіб, така перевірка провадиться окремо щодо кожної особи в присутності різних понятих. Неприпустимо перевіряти і уточнювати показання групи осіб, оскільки втрачається сама суть даної слідчої дії,

аїї результати не матимуть доказового значення.

4.Слідчий експеримент допускається тільки за умови, якщо в процесі його провадження не принижуються честь і гідність осіб, що беруть у ньому участь, не створюєтьсянебезпекадляїхжиттяіздоров’я, незавдаєтьсяшкодамайну, непорушуються норми моралі.

5.Слідчийексперимент, щопроводитьсявжитлічиіншомуволодінніособи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшукувжитлічиіншомуволодінні особи(див. коментар достатей233–234 КПК).

6.При проведенні слідчого експерименту безпосередньо або після його закінчення з урахуванням вимог статей 104–107 КПК складається протокол, який підписуєть-

433

ся всіма особами, що брали в ньому участь, а також понятими і слідчим та/або прокурором. У протоколі, крім звичайних відомостей, потрібно вказати: з чиєю участю івчиїйприсутностіпроводивсяслідчийексперимент; йогомету; відомостіпроособу, показання якої перевірятимуться; відомості, що перевіряються; умови провадження слідчоїдії(станпогоди, освітленняітаін.); хідексперименту, тобтодії, виконанійого учасниками при підготовці і відтворенні обставин події, що перевіряється; при вчиненні дослідницьких дій особливо докладно описуються одержані результати; фіксується маршрут руху учасників слідчої дії, указується початкова точка, звідки почалося просування учасників, порядок їх розташування. Якщо в процесі перевірки і уточнення відомостей вилучалися предмети, документи, то все це також повинне знайти відображення в протоколі. Якщо дослідницькі дії проведені повторно або неодноразово, кожна дія і отриманий результат мають бути відображенні в протоколі.

Якщо під час проведення слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, це також повинно знайти своє відображення в протоколі.

Стаття 241

Освідування особи

1.Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

2.Освідуванняздійснюєтьсянапідставіпостановипрокурората, занеобхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжуєтьсяоголеннямосвідуваноїособи, здійснюєтьсяособамитієїжстаті, завинятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

3.Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постановапрокурора. Післяцьогоособіпропонуєтьсядобровільнопройтиосвідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

4.При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи абонебезпечнідляїїздоров’я. Занеобхідностіздійснюєтьсяфіксуваннянаявностічи відсутності натіліособи, якапідлягаєосвідуванню, слідівкримінальногоправопорушенняабоособливихприкметшляхомфотографування, відеозаписучиіншихтехнічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

5.Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

1. Освідування – це слідча дія, що полягає в огляді підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

434

Метою освідування є виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет.

Освідування як слідчу дію необхідно відрізняти від освідування судово-медично- го. Для провадження слідчого освідування не вимагається спеціальних медичних пізнань. При провадженні ж судово-медичного освідування необхідні спеціальні знаннявгалузі медицини, оскільки вирішенню підлягають спеціальні питання: пропричини і давність спричинення тілесних ушкоджень, ступінь їх тяжкості, ступінь сп’яніння, з’ясування природи анатомічних або фізіологічних аномалій та ін. Такий судово-медичний огляд обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка слідчий доручає керівнику медичної установи, судово-медичному експерту або лікарю. За його результатами складається акт або видається довідка. У свою чергу, судовомедичне освідування не слід ототожнювати із судово-медичною експертизою, яка призначається і проводиться у порядку ст. 242 КПК, результати якої оформляються висновком експерта.

2. Фактичною підставою для прийняття рішення про освідування є наявність зафіксованих у матеріалах кримінального провадження даних про те, що на тілі певної особиєособливіприкметичислідизлочину, виявленнячизасвідченнянаявностіяких має значення для кримінального провадження, передусім для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Ці фактичні дані можуть бути одержані від учасників провадження (свідків, потерпілихтаін.), міститисявпротоколахслідчихдій(обшуку, оглядутощо), матеріалах оперативно-розшукової діяльності, повідомлені медичними установами тощо.

Занеобхідності проведення освідування особислідчий звертається допрокурора, якийвиноситьпроцепостанову. Отже, юридичноюпідставоюпроведенняосвідування є тільки постанова про це прокурора.

Постановапрокурораскладаєтьсяізтрьохчастин. Увступнійчастинізазначаються відомості промісце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, побатькові, посаду прокурора, який прийняв постанову, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.

У мотивувальній частині повинні міститися відомості про: обставини кримінального провадження та мотиви прийняття рішення про проведення освідування, їх обґрунтування; мету слідчої дії; особу, яка має бути піддана освідуванню та посилання на положення КПК, які є юридичною підставою для проведення освідування.

Особа, яка провадить освідування, за необхідності вправі залучити до участі у слідчій дії судово-медичного експерта або лікаря.

Законпередбачаєцілийрядгарантій, якіспрямованіназахистчестіігідностіосіб, що піддаються освідуванню. Зокрема, слідчому чи прокурору забороняється бути присутніми при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов’язано з необхідністю оголення останньої. У такому разі за дорученням слідчого освідування може проводитися судово-медичним експертом або лікарем (які можуть бути будь-якої статі), айогорезультати заносяться допротоколузіслів лікаря чиексперта. Абослідчий має правозвернутисядопрокурораабокерівникаорганудосудовогорозслідуваннязклопотанням про доручення провадження освідування слідчому тієї ж статі, що і освідуваний.

435

Для участі в освідуванні слідчий чи прокурор зобов’язані запросити не менше двох понятих. Закон допускає проведення освідування без участі понятих у випадку застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої дії. Але й у випадку, якщо здійснюється відеозапис ходу освідування, поняті також можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК).

Якщо клопотання про проведення освідування заявляла сторона захисту чи потерпілий, особа, якаініціювалапроведенняцієїслідчоїдії, маєправовзятивнійучасть, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній (ч. 6 ст. 223 КПК).

3.Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постановапрокурора. Післяцьогоособіпропонуєтьсядобровільнопройтиосвідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

Шляхом слідчого освідування може бути з’ясовано, чи є на тілі даної особи: а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб); б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, укуси, іншітілесніпошкодження); в) частинкитихабоіншихречовин(крові, хімічних речовин, слини тощо); г) ознаки професійної приналежності.

4.Приосвідуванні недопускаються дії, які принижуютьгідність освідуваної особи або є небезпечними для її здоров’я.

Освідування може супроводжуватися фіксуванням наявності чи відсутності на тілі особи, якапідлягаєосвідуванню, слідівкримінальногоправопорушенняабоособливих прикметшляхомфотографування, відеозаписучиіншихтехнічнихзасобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

5.Про проведення освідування складається протокол, у якому повинні фіксуватися факти, що мають доказове значення. У протоколі не дається пояснень, інтерпретаціїзнайдених фактів, явищ, невисловлюються думки слідчого промеханізм утвореннятихабоіншихслідів, їхпоходження. Упротоколілишефіксуються знайденінатілі сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети.

Увступній частині протоколу повинно бути вказано: час і місце його складання, час початку і закінчення слідчої дії, дані про особу, що провадить слідчу дію (посада, звання, прізвище, ім’я, по батькові), і осіб, що беруть у ній участь (прізвище, ім’я, по батькові, авнеобхіднихвипадкахіїхадреси); посада, звання, прізвище, ім’я, побать- ковісудово-медичногоекспертачилікаря, щобравучастьупровадженніосвідування. Повинно бути зазначено, що понятим та іншим учасникам слідчої дії роз’яснені їх права і обов’язки.

Уописовійчастиніпротоколузазначаються умовипровадження слідчої дії; всідії слідчого в тій послідовності, як вони проводилися, а також фіксується все виявлене підчаспровадження слідчої дії. Уньомутакожзазначаються, чималомісце оголення тіла оглянутого, чи заперечував він проти цього чи ні, а також вказуються результати освідування, що, в якому вигляді і в якому місці тіла виявлено.

Оскільки в процесі освідування можуть бути виявлені сліди, що швидко змінюються, то їх необхідно описати в протоколі максимально детально й точно. Якщо

436

фіксуються сліди тілесних ушкоджень, доцільно описати їх локалізацію, розміри, конфігурацію, колір, характер країв. При фіксації особливих прикмет опис їх доцільноздійснюватизаправиламисловесногопортрета. Малюнокіколіртатуюваннятакож підлягає докладному опису. Указується місцерозташування татуювання, повністю відтворюється його текст (якщо він є).

Такожупротоколіслідвідобразити, чизастосовувалися технічнізасобифіксування освідування, які саме і в чому полягало їх використовування.

Додаткидопротоколу– фотознімки, кінострічки, діапозитиви, фототаблицітаінші матеріали, які пояснюють зміст протоколу, повинні бути належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, експерта, лікаря, інших осіб, які брали участь у їх виготовленні.

Протокол підписують особи, що брали участь у провадженні слідчої дії, поняті і слідчий та/або прокурор.

Якщоосвідуванняпроводилосяпримусово, копіяпротоколуосвідуваннянадається особі, щодо якої проводилося освідування.

Стаття 242

Підстави проведення експертизи

1.Експертизапроводитьсяекспертомзазверненнямстороникримінальногопровадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

2.Слідчийабопрокурорзобов’язанийзвернутисядоекспертадляпроведенняекспертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які ви-

кликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про мож-

ливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України.

3.Примусове залучення особидляпроведення медичної абопсихіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

1. Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальнихоб’єктів, явищіпроцесів, якімістятьінформаціюпрообставинисправи, що перебуває у провадженні органів досудового та судового слідства (ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу»).

Залучення експерта та проведення судової експертизи – це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену законом форму одержання нових знань, що мають значення для кримінального провадження, за допомогою проведення досліджень

437

особами, які володіють спеціальними знаннями в галузі науки, техніки, мистецтві, ремеслі.

Сутність експертизи полягає у проведенні досвідченою особою (експертом) за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, на основі його спеціальних пізнань самостійного дослідження, необхідного для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, що знаходить своє відображення у висновку експерта.

Неприпустимо підміняти експертизу консультацією спеціаліста навіть у тому випадку, якщо призначення експертизи не є обов’язковим.

Експертиза в кримінальному провадженні має відмітні ознаки: 1) призначається, колидлявирішення певнихпитаньпотрібні наукові, технічні абоіншіспеціальні знання; 2) проводиться експертом – особою, досвідченою в певній спеціальній галузі (галузях) знань; 3) таке дослідження має самостійний характер; 4) законом встановлена особлива процесуальна форма залучення експерта та експертного дослідження; 5) результати експертизи оформлюються висновком експерта.

Проведення експертизи включаєвсебе: 1) залучення експерта; 2) проведення експертних досліджень; 3) дачу висновку експертом з питань, які поставлені перед ним сторонами кримінального провадження, слідчим суддею чи судом.

Основоположнізасадисудово-експертноїдіяльності, зокремаїїорганізація, правовий статус судового експерта, забезпечення роботи державних спеціалізованих установ та відомчих експертних служб тощо, визначаються ЗУ «Про судову експертизу», іншими законодавчими актами, відомчими нормативно-правовими документами. Порядокпризначеннясудовихекспертиз, експертнихдослідженьтанауково-методич- ні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз закріплені в Інструкціїпропризначеннятапроведеннясудовихекспертизтаекспертнихдосліджень.

Фактичною підставою для призначення експертизи є потреба в наукових, технічних або інших спеціальних знаннях, які необхідні для вирішення певних питань у кримінальному провадженні. До спеціальних пізнань належать знання в певній галузі науки, техніки, мистецтві або ремеслі та інших окремих сферах людської діяльності. Спеціальні пізнання у відповідній галузі діяльності визначаються предметом експертизи. До спеціальних не належать загальновідомі і загальнодоступні наукові знаннявгалузіматеріального іпроцесуальногоправа, якимиповинніволодітислідчі, прокурори, судді. Саме тому закон прямо забороняє проведення експертизи для з’ясування питань права. На неприпустимість порушення перед експертом правових питань (наприклад, про причину недостачі цінностей, вину обвинуваченого в смерті потерпілого або заподіянні йому тілесних ушкоджень, про осудність особи, а не її психічний стан тощо) вказував свого часу ПВСУ в п. 2 постанови від 30 травня 1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», спрямовуючи таким чином правозастосовну практику.

Виходячи із змісту КПК, складно зробити висновок про те, яким саме процесуальним документом залучається експерт до кримінального провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Частина 7 ст. 69 КПК дає підстави зробити висновок про те, що експерту надсилається доручення. Стаття 332 КПК передбачає право суду своєю ухвалою доручити про-

438

ведення експертизи. Буквальне тлумачення ч. 3 ст. 332 КПК дає можливість зробити висновок що ухвала суду має назву ухвала про доручення проведення експертизи. Отже, виходячи із прагнення забезпечити однаковість кримінальної процесуальної термінології та керуючись вказаними вище статтями КПК, можна зробити висновок, що, на наш погляд, юридичною підставою для залучення експерта повинна бути постанова про доручення проведення експертизи.

Порядок залучення експерта врегульований ст. 243 КПК.

2. Залежно від наявності підстав слідчий, прокурор, як правило, на свій розсуд, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які має відповісти тільки фахівець з певної галузі знань, визначає, чи потрібно в кримінальному провадженні залучати експерта, проводити експертизу і яку саме. Однак у деяких випадках, прямо передбачених у коментованій частині статті, призначення судової експертизи є обов’язковим.

Обов’язковість звернення до експерта для проведення експертизи у зазначених в цій статті випадках обумовлена необхідністю доказування тих обставин, без встановлення яких неможливе всебічне таповне розслідування вчиненого кримінального правопорушення.

Відсутністьуматеріалахкримінальногопровадженнявисновкуекспертазпитань, які встановлені у коментованій частині статті, слід розглядати як підставу для висновку про те, що докази, зібрані по кримінальному провадженню, є недостатніми для вирішення справи по суті.

Пункт 1 ч. 2 статті, що коментується, визначає обов’язкове призначення і проведення судової експертизи для встановлення причини смерті. З цією метою призначається судово-медична експертиза, об’єктами дослідження якої є труп людини та (або) його частини. Згоди родичів або інших осіб на проведення судово-медичних і патологоанатомічних досліджень трупа закон не вимагає.

Судово-медична експертиза трупівувідділах судово-медичної експертизи трупів, а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з ЗУ «Про судову експертизу», КПК, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України.

Експертиза у відділах судово-медичної експертизи трупів виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення питань, що були поставлені перед експертом, атакожвирішенняіншихпитань, якіналежатьдокомпетенціїданоговиду судово-медичноїекспертизи. Експертнемаєправавизначатиріднасильницькоїсмерті (вбивство або самогубство), особливу жорстокість позбавлення життя людини та інші обставини, що вимагають правової оцінки і юридичної кваліфікації.

Судово-медична експертиза повстановленнюпричининасильницької смертіпроводиться, як правило, одним експертом. У випадках складності й великого обсягу експертного дослідження, експертизи ексгумованого трупа з метою встановлення причини смерті може проводитися двома і більш експертами.

Відповідно до коментованої статті також обов’язково призначається експертиза длявстановлення тяжкості тахарактеру тілеснихушкоджень. Судово-медичне визна-

439

чення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з КК, КПК та Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Для визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, призначається судовопсихіатрична експертиза. Порядок призначення та проведення судово-психіатричної експертизиуекспертнихустановах(підрозділах); обов’язки, праватавідповідальність експерта; організаціяпроведенняекспертизтаоформленняїхрезультатіввизначаються ЗУ «Про судову експертизу», «Про психіатричну допомогу», КПК та Порядком проведення судово-психіатричної експертизи.

Судово-психіатрична експертиза може проводитись амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно, а також у судовому засіданні.

Підставоюдляобов’язковогопризначенняіпроведеннясудовоїекспертизизметою встановлення віку особи є або відсутність документа, який посвідчує її особистість, абонаявністьдокумента, щовикликаєсумнівудостовірностівідомостей, щовньому містяться.

Закон передбачає необхідність залучення експерта для встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальноївідповідальності, аіншимспособом неможливоотриматицівідомості. Судо- во-медичнуекспертизудлявизначеннявікуособипроводятьубюросудово-медичних експертиз.

Слідчий або прокурор зобов’язаний обов’язково звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК «Статеві зносини

зособою, яка не досягла статевої зрілості».

3.Якщо особа відмовляється від проведення медичної або психіатричної експертизи, її примусове залучення для проведення експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. Закон не вказує, відповідно до якої процедури вирішується питання про примусове залучення особи для проведення експертизи. Цю прогалину можна вирішити на підставі аналогії закону, тобто поширення в процесі правозастосування на неврегульовані нормою права відносини норми, яка регулює відносини, подібні тим, що потребують урегулювання за найсуттєвішими ознаками. Під «подібністю» слід розуміти однотипність правового режиму їх врегулювання. Уявляється, що найбільш однотипною є процедура, передбачена у ст. 244 КПК, щодо розгляду слідчим суддею клопотання про залучення експерта. Саме до цієї норми слід звернутисяпривирішенніпитанняпропримусовезалученняособидляпроведеннямедичної або психіатричної експертизи.

Стаття 243

Порядок залучення експерта

1.Сторонаобвинуваченнязалучаєекспертазанаявностіпідставдляпроведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

2.Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.

440