Chernysh_Soc_04

Ментальність і економіка

Невдачі і здобутки

економічного

розвитку

• професіональну некомпетентність реформаторів. Останнє означає нездатність знаходити і запроваджувати інноваційні рішення, неспро#

можність виробляти стратегічні й тактичні проекти, які були б у змозі позитивно вплинути на зміну економічної ситуації.

Окрему групу причин економічної кризи, на думку експертів, станов# лять чинники, пов’язані з недостатньо розвиненими соціальними якостями населення. Академік Ю.Пахомов, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, з приводу цього вва# жає, що економіка великою мірою визначається саме цими чинниками, або ментальними, соціально#психологічними особливостями населення. Він, а також згадувана група експертів називають такі риси населення України, які значною мірою спричинилися до утворення й поширення кризових явищ:

•відсутність ринкового мислення;

•неринкова культура;

•соціально#психологічні цінності і традиції, які не дозволяють гро# мадянам ініціативно створювати конкурентне середовище, а також компетентно діяти в ньому;

•нездатність виробляти адекватні, суспільно й індивідуально корисні реакції на кризові явища;

•залишки зразків економічної поведінки радянських часів;

•сліпа віра у доцільність використання чужого досвіду й моделей економічного розвитку, які, перенесені на український ґрунт, нібито

здатні миттєво вивести країну на рівень процвітання і добробуту;

•сподівання, що все «якось та буде і само собою станеться»;

•схильність до спрощення і примітивізації, небажання знати про те, що насправді з нами відбувається; крищуще небажання, нехтування інформацією та знаннями;

•унікальна байдужість до своєї долі тощо.

Окремо про економічну свідомість і поведінку населення України в

оцінці соціологів ітиметься далі.

Продовжуючи, зазначимо, що експерти визнали найбільш невдалою реалізацію таких напрямів економічної політики, як прозорість, звітність, боротьба з корупцією в державному секторі, управління державним сек# тором та інституціями, забезпечення права власності та управління на основі принципу верховенства права, а також ефективність державних витрат.

Водночас позитивну/задовільну оцінку отримала діяльність дер# жави у сферах: управління інфляцією та поточним платіжним балансом,

Співвідношення

об’єктивних і суб’єктивних чинників

•запровадження реального верховенства права і закону;

•створення системи ефективного справляння податків;

•уникнення суттєвого дефіциту державного бюджету;

•створення досконалішої банківської системи;

•запровадження ефективного корпоративного управління на під# приємствах державного сектору;

•сприяння розвиткові нових приватних підприємств;

•залучення прямих іноземних інвестицій;

•удосконалення системи соціального захисту населення.

Тепер звернімося до соціологічних характеристик економічної свідо#

мості й поведінки населення України. Одразу ж зазначимо, що серед українських учених нема одностайності стосовно того, що є первинним і визначальним у ланцюгу «людина — суспільство». Одні з них вва# жають, що і стан економіки, і хода реформ прямо визначаються менталь# ними, соціально#психологічними рисами людей. Так, наприклад, ака# демік Ю.Пахомов пише: «Саме від панування духу над матерією (в тому числі економічною) вирішальною мірою залежить успіх реформ».

Інші ж (серед них одна з провідних українських соціологів О.Якуба) наголошують, що, навпаки, на економічну свідомість і поведінку людей суттєвий вплив має загальний стан суспільства (у випадку України — кризовий), який, будучи позначений невизначеністю, суперечливістю та непередбачуваністю, позначається на формуванні суперечливої свідо# мості та діяльності людей. Очевидно, в цій ситуації обидва табори науковців мають рацію: об’єктивне і суб’єктивне в житті переплелося так

Зміни у загальних

економічних

орієнтаціях

населення

Зміни в оцінках

складових

процесу

реформування

Суперечливість

економічних

преференцій

тісно, що зміни в одній ланці цього ланцюга дуже швидко позначаються на іншій, і навпаки. Оцінюючи в такий спосіб реалії незалежної України,

можна сказати, що однаково справедливими є обидва твердження:

•одним із чинників утворення і поглиблення кризового стану в країні була неготовність людей до різкої зміни соціального устрою та свого місця в ньому;

•неготовність людей до радикальних змін була великою мірою наслід# ком браку стратегії реформ та невмінням і небажанням еліти здійсню# вати ці реформи в короткі терміни і з мінімальними соціальними втратами.

Соціологи протягом останніх років накопичили багато емпіричної

інформації стосовно економічної свідомості та поведінки населення країни. У цій частині теми використовуються дані соціологічних дослід# жень, одержані двома групами дослідників: Інституту соціології НАН України під керівництвом Є.Головахи і Н.Паніної у 1994—2003 рр. та Центру соціальних досліджень ім. О.Разумкова. Аналіз цієї соціологінчої інформації дозволив сформулювати низку узагальнень такого характеру:

1.За роки незалежності в умовах, коли не було радикальних реформ та відбувалося поглиблення економічної кризи в загальному ставленні

людей до перспектив ринкового розвитку, поширилася тенденція до дедалі негативнішого оцінювання і економічної ситуації країни в цілому, і орієнтацій людей на ринок, і конкретних кроків у цьому напрямку. За даними моніторингів Інституту соціології НАН

України, протягом 2002—2003 рр. відбулося зростання питомої ваги тих, хто виступав за планову соціалістичного типу економіку (з 29,3% до 31,5%) та зменшення частки тих, хто орієнтувався переважно на ринкову економіку (з 6,5% до 4,9%). Біля половини опитаних вважає за можливе поєднати держане управління, облік і контроль з ринковими методами.

2.Негативні тенденції наростали і в оцінюванні різних складових еконо2 мічного реформування. Наприклад, 2003 р. більшість опитаних, певною мірою визнаючи доцільність приватизації малих підприємств, заперечувала необхідність приватизації великих підприємств (кількість негативних відповідей порівняно з 1994 р. зросла з 38,4% до 51,8%).

3.Водночас реальний стан економічної свідомості і поведінки людей протягом періоду незалежності важко охарактеризувати однозначно. Основною рисою цього стану можна вважати амбівалентність, суперечливість, розщепленість, притаманні і соціальним групам та

Приватизація

способу життя людей і домінування цінностей матеріального характеру

Ідеали і реалії

Задоволення життям і надії на майбутнє

спільнотам людей, і окремій людині. Візьмімо, наприклад, ставлення

до ринкових перетворень у сільському господарстві. 2003 р. за приватизацію землі виступало 45,2% опитаних, а проти — 29,4%. Ставлення ж до купівлі#продажу землі, тобто до наступного логічного кроку в реформуванні, одержало підтримку лише третини опитаних,

тоді як половина респондентів висловилася проти. Або інший

приклад: 87,4% опитаних того самого 2003 р. оцінюють економічну ситуацію в країні як погану й дуже погану, і водночас половина респондентів підтримує розвиток приватного бізнесу (їх сукупна кількість становить 50,1% порівняно з 43,6% 1994 р.).

4.Протягом років незалежності України відбулася дальша приватизація способу життя людей, коли на перші місця за важливістю для людини висувалися її власне здоров’я, сім’я, друзі. У цій ієрархії особистісних пріоритетів матеріальний добробут посідав 2003 р. четверту, а створення в суспільстві рівних можливостей для всіх — п’яту позиції.

Можна сказати, що загальна спрямованість ціннісних орієнтацій

людей на тлі дедалі більшої індивідуалізації та уприватнення особис# того життя позначалася домінуванням матеріальних цінностей у поєднанні зі сподіваннями на допомогу з боку держави. Потреби ж саморозвитку, самореалізації, самоствердження, цікава за змістом

робота тощо (тобто нематеріальні духовні цінності й орієнтації)

посідають другорядні позиції і є менш значущими для людей.

5.Однак ціннісні орієнтації респондентів досить рідко втілюються у реальність. Так, якщо 2003 р. 83,8% опитаних високо оцінили можливість мати цікаву роботу, то лише 10,1% насправді її мають. Водночас якби була можливість проводити вільний час за бажанням, то 30,1% опитаних більше б відпочивала, нічого не роблячи.

6.Однак економічна криза суспільства, погіршення матеріального стану і зниження соціального статусу людей (2003 р. кількість тих, хто

офіційно в даний час не працює, становила 47,4%) співіснує з їхнім

поміркованим оптимізмом щодо власного життя (18,6% опитаних

вважають, що вони задоволені своїм життям загалом) і надією на те, що життя повернеться на краще (12,4% відповідей такого гатунку). Лише 21,7% респондентів 2003 р. зазначили, що втратили соціальний оптимізм і надію на те, що стан у країні зміниться на краще. Значне покращення економічних показників протягом 2002–2003 рр. і найвищі серед усіх країн СНД показники економічнго зростання створюють добрий ґрунт для сподівань на краще життя.

Необхідність

практичного

використання

знань у соціології

Значення

соціологічних

досліджень у праці молодого спеціаліста

У попередніх розділах розглянуто переважно проблеми теоретичної соціології. Коли ж ішлося про емпіричну соціологію, то виклад матеріалу був побудований таким чином, аби дати уявлення про основні напрями конкретно#соціологічних досліджень, здійснюваних українськими і зарубіжними соціологами, та досягнуті ними результати. У цьому остан# ньому випадку ми не торкалися процедури організації і проведення конкретно2соціологічних досліджень, оскільки це є предметом окремого викладу. Водночас необхідність введення до підручника спеціального розділу про основні процедури збирання та аналізу первинної соціоло# гічної інформації зумовлена тим, що молоді спеціалісти#випускники сучасних вищих навчальних закладів у процесі майбутньої праці за фахом неодноразово матимуть потребу практичного використання набутих знань із соціології. Вони починатимуть професійну діяльність

вумовах перехідного періоду і трансформації закритого тоталітарного суспільства у відкрите і демократичне, а це означатиме вимогу жити й діяти в докорінно змінених обставинах. Тут не допоможе досвід батьків і представників старших поколінь, оскільки вони жили і працювали в зовсім іншій системі соціальних вимірів і координат. Мало придатними будуть і закордонні рецепти та моделі розвитку, адже вони вироблені для інших часів та інших народів.

Насильно втягнутий у комуністичний експеримент, український народ тепер шукає своїх шляхів повернення на магістральний путь уселюдського поступу. Унікальність посткомуністичної ситуації полягає

втому, що у світі немає ще досвіду безболісного переведення країн колишнього «соціалістичного табору» на рейки нормального цивілізо# ваного розвитку. Тому молодим спеціалістам доведеться розв’язувати багато проблем не лише фахового, а й загально#соціального характеру. У цьому їм може суттєво допомогти соціологія.

Крім загальних знань про суспільство, в якому ми живемо, соціологія стане у пригоді і тоді, коли треба буде вирішувати конкретні проблеми і конфліктні ситуації за місцем праці. Як досягнути ефективності виробництва в умовах економічної кризи, краще організувати працю підлеглих, знайти розв’язання проблем плинності кадрів або «погасити» конфлікт, що загрожує перерости у страйк — на ці та інші запитання допоможуть знайти відповіді конкретно#соціологічні дослідження. Сучасний молодий спеціаліст сьогодні — це не тільки і не лише фахівець