AktualniProblemy-2013

Helotiales (Ascomycota) of Turkey

Akata I.

Ankara University, Faculty of Science Department of Biology

TR 06100, Ankara Turkey

e-mail: akata@science.ankara.edu.tr

Helotiales is the largest order of inoperculate discomycetes belonging to class Leotiomycetes within the division Ascomycota. Members of the order are characterized by apotecial, sessile or stipitate, cupulate, discoid or rarely convex ascomata, thin walled asci without separable wall layers, mostly hyaline, usually smooth, longitudinally symmetrical, simple or transversely septate ascospores. They are sabrobes, plant parasites and few lichenized or lignicolous (Kirk et al., 2008).

The aim of the present study is to decument Helotiales taxa reported from Turkey. It is based on literature sources (Solak et al., 2007; Sesli, Denchev, 2008) and newly recorded taxa (Akata et al, 2010; Akata, Kaya, 2010; 2012; Akata et al., 2012; Güngör et al., 2013).

This checklist provides 33 taxa belonging to 9 families of the order Helotiales reported from Turkey. The distribution of 33 taxa in to the families are as follows: Bulgariaceae 1,

Cudoniaceae 2, Dermateaceae 3, Geoglossaceae 1, Helotiaceae 12, Hemiphacidiaceae 1, Hyaloscyphaceae 9, Leotiaceae 1, Sclerotiniaceae 3. Among them 2 species (Hymenoscyphus herbarum (Pers.) Dennis and Phaeohelotium fagineum (Pers.) Hengstm) are new records for Turkish Helotiales. The systematic classification of the taxa was performed accoding to Kirk et al. (2008), and Index fungorum (http://www.indexfungorum.org). Each taxon is presented in alphabetical order alongwith the distribution throughout to country.

REFERENCES

Akata, I., Kaya, A. A new jelly ascomycetous genus record for Turkish mycobiota // Journal of Science. – 2010. – Vol. 5 (1). – P. 1-4.

Akata, I., Çetin, B., I şıloğlu, M. Macrofungal diversity of Ilgaz mountain national park and its environs (Turkey) // Mycotaxon. – 2010 . – Vol. 113. – P. 287-290.

Akata, I., Kaya, A., Uzun, Y. New Ascomycete records for Turkish macromycota // Turkish Journal of Botany. – 2012. – Vol. 36. – P. 420-424.

Akata, I., Kaya, A. Two new additions to Turkish Ascomycota // International Journal of Botany. – 2012. – Vol. 8. – P. 79-81.

Güngör H, Allı, H, I şıloğlu, M. Three new macrofungi records for Turkey // Turkish Journal of Botany. –2013. – Vol. 35. – P. 315-318.

Kirk P.F., Cannon P.F., Minter D.W., Stalpers J.A. Dictionary of the fungi. – Wallingford: CAB International, 2008. – 784 p.

Sesli E., Denchev C.M. Checklists of the myxomycetes, larger ascomycetes and larger basidiomycetes in Turkey // Mycotaxon. – 200 8. – Vol. 106. – P. 65–67.

Solak M.H., Işıloğlu M., Kalmış E., Allı H. Macrofungi of Turkey. Checklist. Vol. I.

– Bornovaİzmir: Üniversiteliler Ofset, 2007. – 254 p.

Two new genus records for Turkish Marasmiaceae (Basidiomycota) 1Akata I., 2Kaya A., 2Uzun Y.

1Ankara University, Science Faculty,

Department of Biology, TR 06100, Ankara-Turkey e-mail: akata@science.ankara.edu.tr

2Karamanoglu Mehmetbey University, Science Faculty, Department of Biology, TR70100, Karaman-Turkey

Calyptella and Campanella are uncommon genera of the family Marasmiaceae. Calyptella have minute, cupto tube-shaped, often pendant fruiting bodies that are less than 2 mm in size. It has a widespread distribution and includes 20 species. Campanella is characterized by subreticulate hymenium, venous to rib-like anastomosing gills, subglobose and hyaline spores. The genus contains approximately 40 species that appears from tropical and subtropical America, Africa, Sri Lanka, Asia, Oceania, Australia, Japan, south-east Russia, southwestern Canada, and even from north temperate zone in Europe, (Segedin, 1993; Breitenbach, Kranzlin, 1991; Hansen, Knudsen, 1992; Kirk et al., 2008; Lee et al., 2009).

Current checklists on Turkish macrofungi present 58 marasmioid taxa within 17 genera (Baeospora, Calathella, Clitocybula, Crinipellis, Gymnopus, Henningsomyces, Lentinula, Macrocystidia, Marasmiellus, Marasmius, Megacollybia, Mycetinis, Omphalotus, Pleurocybella, Rectipilus, Rhodocollybia, Setulipes) (Solak et al., 2007; Sesli, Denchev, 2008).

This study contributes to Turkish mycobiota with the addition of Calyptella capula (Holmsk.) Quél. andCampanella caesia Romagn. (Marasmiaceae), as new generic records, leading the number of marasmioid genera and taxa to 19 and 60 respectively.

REFERENCES

Breitenbach J., Kranzlin, F. Fungi of Switzerland. Vol.2. Nongilled Fungi. – L uzern: Verlag Mykologia, 1991. – 412 p.

Lee C.J., Kim W.G., Chang Sung Jhune C.S. et al. New record of the genus Calyptella from Korea // Mycobiology. – 2009. – Vol. 37(1). – P. 1-4.

Hansen L., Knudsen H. Nordic Macromycetes. Vol. 2. Polyporales, Boletales, Agaricales, Russulales. – Copenhagen, Denmark: Nordsvamp, 1992. – 474 p.

Kirk P.F., Cannon P.F., Minter D.W., Stalpers J.A. Dictionary of the fungi. – Wallingford: CAB International, 2008. – 784 p.

Sesli E., Denchev C.M. Checklists of the myxomycetes, larger ascomycetes and larger basidiomycetes in Turkey // Mycotaxon. – 200 8. – Vol. 106. – P. 65–67.

Solak M.H., Işıloğlu M., Kalmış E., Allı H. Macrofungi of Turkey. Checklist. Vol. I.

– Bornovaİzmir: Üniversiteliler Ofset, 2007. – 254 p.

Segedin B.P. Studies in the Agaricales of New Zealand: some new and revised species of Campanella (Tricholomataceae: Collybieae) // New Zealand Journal of Botany. – 1993. – Vol. 31. – P. 375-384.

Basidiomycota’s macromycetes of the Danube Biosphere Reserve Babenko O.A.

I.I. Mechnikov Odessa National University Department of Botany

2, Dvoryanskaya str., Odessa, 65058, Ukraine e-mail: ok.babenko@mail.ru

As a result of mycological expedition to the Danube Biosphere Reserve in October 2009 and June 2012 120 specimens of predominantly agaricoid macromycetes were collected. A total of 33 species of 22 genera, 16 families, 5 orders from class Agaricomycetes and phyllum Basidiomycota are recorded. Taxonomical and ecological trophical analysises of

macromycetes diversity are presented.

Дунайский биосферный заповедник расположен на юге Одесской области, в границах Килийского района и имеет площадь 46 402,9 га (Попова, 2006). Согласно современному геоботаническому районированию его территория принадлежит к Ду- най-Днестровскому округу злаковых и полынно-злаковых степей и плавней (Дідух, 2003). Большая часть заповедника представлена водно-болотными угодьями международного значения, где обитают редкие виды растений и животных, занесенные в Красную книгу Украины (Червона…, 2009). По сравнению с богатым растительным (953 вида) и зоологическим (1198) биоразнообразием заповедника микобиота изучена крайне недостаточно (Попова, 2006). Всего до наших исследований тут выявлено 71 вид грибов и грибодобных организмов, из них 22 – грибоподобные организмы, 33 – фитотрофные микромицеты и 16 видов – сумчатые макроскопические грибы (Дудка, 1999; Дудка, Кривомаз, 2010; Дудка, Зикова, 2010). Информация о базидиомикотовых макромицетах заповедника вообще отсутствует. Поэтому целью наших исследований было изучение видового разнообразия микобиоты макромицетов Дунайского биосферного заповедника.

Маршрутно-эспедиционным методом в октябре 2009 г. и июне 2012 г. нами было собрано около 120 образцов грибов, преимущественно агарикоидных макромицетов. По результатам камеральных исследований видовую принадлежность большинства из них было определено и уточнено. Всего выявлено 33 вида из 22 родов, 16 семейств, 5 порядков класса Аgaricomycetes отдела Basidiomycota, которые являются новыми для заповедника. Наиболее крупным порядком оказался Agaricales (25 видов),

сильно уступают ему Polyporaceae (5) и Boletales (2), а Hymenochaetales и Schizophyllaceae содержат по одному виду. Среди семейств доминирует Psathyrellaceae (7 ви-

дов), за ним идет Tricholomataceae (4), а Agaricaceae и Marasmiaceae имеют в своем составе по 3 вида. Остальные семейства представлены 1-2 видами. На уровне родов преобладают Leucoagaricus Locq. ex Singer и Marasmius Fr. (по 3 вида). Наиболее ча-

сто встречаемыми оказались Coprinellus domesticus (Bolton) Vilgalys, Hopple & Jacq. Johnson, C. micaceus (Bull.) Vilgalys, Hopple & Jacq. Johnson, Marasmius wynneae Berk.

& Broome, Paxillus involutus (Batsch) Fr., Psathyrella candolleana (Fr.) Maire, Schizophyllum commune Fr. и Suillus granulatus (L.) Roussel. Единично встречались виды из

рода Leucoagaricus: L. barssii (Zeller) Vellinga, L. leucothites (Vittad.) Wasser и L. sericifer (Locq.) Vellinga, а также Melanoleuca rasilis (Fr.) Singer var. pseudoluscina, Tricholoma terreum (Schaeff.) P. Kumm. и др.

Эколого-трофический анализ видового состава макромицетов следующий:

ксилотрофы – 17 видов (Crepidotus variabilis (Pers.) P. Kumm., Ganoderma lucidum

(Curtis) P. Karst., Pholiota aurivella (Batsch) P. Kumm. и др.), гумусовые сапротрофы –

9 (Conocybe tenera (Schaeff.) Fayod, Marasmius oreades (Bolton) Fr., Parasola leiocephala (P.D. Orton) Redhead, Vilgalys & Hopple и др.), микоризные виды – 3 ( Inocybe dulcamara (Pers.) P. Kumm., Paxillus involutus и Suillus granulatus), копротрофы – 2

(Panaeolus papilionaceus var. parvisporus Ew. Gerhardt и Psilocybe merdicola Huijsman)

и подстилочные сапротрофы – 2 ( Marasmius sp. и M. wynneae).

Изучение видового состава макромицетов заповедника нами начато в октябре 2009 г. и продолжается в настоящий момент. Список видов микобиоты постоянно пополняется, поэтому вскоре непременно появятся сообщения о находках новых видов макромицетов.

ЛИТЕРАТУРА Дідух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Геоботанічне районування України та сумі-

жних території // Укр. ботан. журн. – 2003. – 60, № 1. – С. 6-17.

Дудка І.О., Гелюта В.П., Тихоненко Ю.Я. Гриби // Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління / За ред. Ю.Р. ШелягСосонка. – К.: Наук. думка, ІнтерЕкоЦентр, 1999. – С. 124-125.

Дудка І.О., Зикова М.О. Перші відомості про дискоміцети Дунайського біосферного заповідника // Укр. ботан. журн. – 2010. – 67, № 5. – С. 712-720.

Дудка І.О., Кривомаз Т.І. Міксоміцети в екотопах і рослинних угрупованнях Дунайського біосферного заповідника // Чорн. бот. журн. – 6, № 1. – С. 54-66.

Попова О.М., Ужевська С.П., Юрченко Ю.Ю. Реєстр природно-заповідного фонду Одеської області. – Одеса: Південий науковий центр НАН і МОН України,

2006. – 112 с.

Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Дідуха. – К: Глобалкон-

салтинг, 2009. – 900 с.

Bryophyte species diversity

in the «Dvorichanskyi» Nature Reserve and adjacent areas Barsukov O.O.

M.G. Kholodny Institute of Botany of NASU Department of Lichenology and Bryology

2, Tereschenkivska str., Kyiv, 01601, Ukraine e-mail: Narak-zempo@yandex.ru

The bryophyte species diversity in the «Dvorichanskyi» Nature Reserve and adjacent areas was investigated. A total of 63 mosses and 2 liverwort species were recorded. Among them Weissia levieri (Limpr.) Kindb. and Tortella inclinata (R.Hedw.) Limpr. are reported for the first time for the Kharkiv region. Short notes on taxonomical and ecological structure of the studied bryoflora are given.

Створення у 2009 р. національного природного парку «Дворічанський» (Дворічанський район, Харківська область) та існуючі плани щодо його подальшого розширення роблять актуальним поглиблене вивчення біорізноманіття цих територій. На території НПП «Дворічанський» тією чи іншою мірою досліджувались судинні рослини, лишайники та водорості (Саідахметова та ін., 2012). У той же час відомості щодо бріофлори цього регіону обмежені нечисленними зразками, зібраними Г.Ф. Бачуриною у 30-х рр. минулого століття. У роботах Г.Ф. Бачуриної (Бачурина, 1948; Бачурина, Мельничук, 1987, 1988, 1989) для околиць смт Дворічна наводиться всього 12 видів листяних мохів.

У червні 2012 р. у ході виконання дисертаційної роботи за темою «Мохоподібні Харківської області» нами було здійснено збір бріологічного матеріалу в Дворічанському районі. Оскільки на території НПП «Дворічанський» переважає степова рослинність і угруповання крейдяних відслонень (тобто різноманіття потенційних місцезростань бріофітів досить обмежене), нами були обстежені також різні екотопи в околицях парку: соснові ліси, діброви, заплавні вільшняки, луки, лісосмуги, вирубки та населені пункти вздовж обох берегів р. Оскіл на ділянці від с. Дворічне до кордону з Росією. Збір і визначення матеріалу проводилися за загальноприйнятими методиками. Всього визначено 272 зразки, зібраних власноручно, а також декілька – з колекцій юннатів. У результаті виявлено 60 видів мохів і 2 види печіночників. Згідно з класифікацією, прийнятою в «Чеклісті мохоподібних України» (Бойко, 2008), вони належать до 40 родів, 22 родин, 12 порядків та 3 класів. З 12 видів, раніше наведених в літературних джерелах, для цієї території нами виявлено 7. П’ять видів, а саме Weissia

condensa (Voit) Lindb., Didymodon rigidulus Hedw., Phascum cuspidatum Hedw.,

Pterigoneurum ovatum (Hedw.) Dix. та Seligeria calcarea (Hedw.) Bruch et Schimp.,

знайдено не було. Видову приналежність кількох стерильних зразків акрокарпних мохів (роди Bryum Hedw. та Weissia Hedw.) визначити не вдалося. Два види: Weissia levieri (Limpr.) Kindb. та Tortella inclinata (R.Hedw.) Limpr. уперше виявлені на тери-

торії Харківської області, при цьому останній є новим для Лівобережного ЗлаковоЛучного Степу в цілому. Раритетний компонент представлений одним видом

W.levieri, занесеним до Червоної книги європейських бріофітів (Бойко, 2010).

Зурахуванням попередніх знахідок Г.Ф. Бачуриної, таксономічні коефіцієнти бріофлори (Бойко, 1999) досліджуваної території мають наступні значення: видородинний – 2,71, видородовий – 1,55, родородинний – 1,75. Співвідношення між акрокарпними та плеврокарпними мохами – 1,52:1, що характерно для відносно аридної місцевості. Домінуючими родинами є Pottiaceae Schimp. (15 видів), Bryaceae

Schwägr., Brachytheciaceae Schimp. (по 7), Hypnaceae Schimp. та Amblystegiaceae

Kindb. (по 6).

З 63 виявлених нами видів мохоподібних 18 траплялися в степових ценозах і на крейдяних відслоненнях, 14 – у соснових лісах, 32 пов’язані з дібровами та іншими листяними насадженнями, 5 зростали в умовах підвищеного зволоження на луках, у прибережних заростях, заплавних вільшняках. 12 видів досить звичайні також для порушених місцезростань: вирубок, деградованих пасовищ, доріг, зруйнованих будівель. Серед останніх слід особливо зазначити такі види, як Bryum argenteum Hedw.,

Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid. та Syntrichia ruralis (Hedw.) Web. et Mohr, які утво-

рюють дуже характерні угруповання на нашаруваннях пилу поверх асфальту і бетону покинутих доріг та будівель і є стійко асоційованими в подібних місцезростаннях.

26 Phycology, Bryology, Lichenology and Mycology

ЛІТЕРАТУРА Бачурина Г.Ф. Листяні мохи південного сходу УРСР. ІІ. // Укр. ботан. журн. –

1948. – Т. 5, № 1. – С. 35-54.

Бачурина Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Андреєві, бріє-

ві. Вип. 1. – К.: Наук. думка, 1987. – 180 с.

Бачурина Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Андреєві, бріє-

ві. Вип. 2. – К.: Наук. думка, 1988. – 180 с.

Бачурина Г.Ф., Мельничук В.М. Флора мохів Української РСР. Андреєві, бріє-

ві. Вип. 3. – К.: Наук. думка, 1989. – 176 с.

Бойко М.Ф. Анализ бриофлоры степной зоны Европы. – К.: Фитосоциоцентр,

1999. – 180 с.

Бойко М.Ф. Чекліст мохоподібних України. – Херсон: Айлант, 2008. – 232 с. Бойко М.Ф. Червоний список мохоподібних України. – Херсон: Айлант, 2010.

– 94 с.

Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 304 с.

Саідахметова Н.Б., Банік М.В., Громакова А.Б., Кривохижа М.В.

НПП Дворічанський// Фіторізноманіття заповідників та національних природних парків України. Ч.2. Національні природні парки / Під ред. В.А. Онищенка та Т.Л. Андрієнко. – К.: Фітосоціоцентр, 2012. – С. 191-205.

The role of fungi in the structure of microbial communities of soil chronically contaminated with heavy metals 1Bierza W., 2Greń I., 1Franiel I., 1Steindor K., 1Ciepał R.

1University of Silesia, Department of Ecology 9, Bankowa Str., Katowice, 40-007, Poland e-mail: wbierza@us.edu.pl

2University of Silesia, Department of Biochemistry 28, Jagiellońska str., Katowice, 40-032, Poland

Heavy metal pollution in soils causes a complex disruption of ecological equilibrium (Sherameti and Varma, 2010). Fungi and bacteria constitute the main components of the soil microbial biomass. It has often been stated that fungi are resistant to heavy metal impact (Rajapaksha et al., 2004). Therefore, the role of fungi in soils long-term contaminated with heavy metals can be significant.

The aim of the study was to determine the changes in the amount of mycelium from soil long-term contaminated with heavy metals based on ergosterol content.

Soil samples from two silver birch tree stands were chosen. One is located in vicinity of the zinc smelter "Miasteczko Śląskie", the second one is in Lyski, Upper Silesia, an area relatively free of metal contamination.

As a measure of fungal biomass ergosterol has been used because it is a predominant sterol found only in fungal cell membranes (Weete, 1989). Ergosterol content in soil was determined according to Gong et al. (2001) with few modifications. The soil metal con-

tent (total and potentially bioavailable fractions) was estimated using AAS. Dehydrogenase activity was determined colorometrically according to Schinner et al. (1996).

Concentration of ergosterol was positively correlated with Zn, Cd, Pband Cu level in total (r = 0,65; 0,64; 0,64; 063, respectively, p < 0,05) and potentially bioavailable fractions (r = 0,65; 0,69; 0.69; 0,67, p < 0,05) in soil. The negative correlation between ergosterol content and dehydrogenase activity as well as negative correlation between dehydrogenase and heavy metals in both fractions was demonstrated. It is well known that the dehydrogenase activity, is related to live biomass of bacteria and Actinobacteria while ergosterol is a fungal biomass marker according to Montgomery et al. (2000). Thus, it can be concluded that long-term heavy metal contamination generally induces a shift of the microbial community structure towards fungi. Our results suggest that the ecological niche released by bacteria and Actinobacteria during prolonged heavy metal impact in soil ecosystem, has been successfully used by the fungi because they are more resistant to high concentrations of trace elements than bacteria.

REFERENCES

Gong P., Guan X., Witter E. A rapid method to extract ergosterol from soil by physical disruption // Appl Soil Ecol. – 2001 – Vol. 17 – P. 285–289.

Methods in soil biology / Ed. Schinner F., Öhlinger R., Ka ndeler E., Margesin R. – Berlin Heidelberg: Springer-Verlag, 1996. – 241 p.

Montgomery H.J., Monreal C.M., Young J.C., Seifert K.A. Determinination of soil fungal biomass from soil ergosterolanalyses // Soil Biol. Biochem. – 2000. – Vol. 32 – P. 1207-1217.

Rajapaksha R.M.C.P., Tobor-Kapłon M.A., Bååth E . Metal toxicity affects fungal and bacterial activities in soil differently // Appl. Environ. Microbiol. – 2004. – Vol. 70, № 5. – P. 2966–2973.

Soil heavy metals / Ed. Sherameti I., Varma A. – Berlin Heidelberg: SpringerVerlag, 2010. – 49 p.

Weete J.D. Structure and function of sterols in fungi // Adv. Lipid Res. – 1989. – Vol. 23 – P. 115–167.

Phytoplankton of Southern Bug River (Ukraine) middle reaches as indicator of its ecological assessment

Bilous O.P., Barinova S.S., Кlochenko P.D.

Institute of Hydrobiology of NASU

Department of Aquatic Plants Ecological Physiology

12, Geroiv Stalingrada Prospect, Kiev, 04210, Ukraine е-mail: bilous_olena@ukr.net

The ecological assessment of Southern Bug River middle reaches were made by using ecosystem approach. Correlation of phytoplankton characteristics (species richness, diversity, cells number/ and biomass) and content of inorganic nitrogen and phosphorus were analysed in the water of investigated part of the river.

Для території України найбільшою річкою серед тих, що протікають лише в межах країни є річка Південний Буг. Вона має значення також і для Європи, оскільки належить до п’яти найбільших річкових систем Західного Степу.

Мета нашого дослідження – вивчення характеристик планктонних водоростей середньої ділянки річки Південний Буг для встановлення екологічного стану цієї ділянки.

За середню ділянку вказаного водотоку ми приймаємо ландшафтно-однорідну ділянку ріки після впадіння її допливу р. Десни – вище м. Вінниці (Вінницька обл.) та аж після впадіння р. Кодими в районі м. Первомайська (Миколаївська обл.).

Проби відібрано протягом 2007-2010 рр. на 20 станціях спостережень. Альгологічні проби, кількість яких склала 124, відбирали батометром Рутнера та планктонною сіткою Апштейна з подальшим вивченням як у фіксованому, так і у живому стані. Паралельно із відбором альгологічного матеріалу, вимірювали гідрохімічні характеристики, що включали визначення амонійного, нітритного і нітратного азоту та ортофосфатів. Екологічний аналіз проведено з використанням якісних та кількісних показників фітопланктону, при цьому розраховано індекс сапробності Пантле-Бук (в модифікації Сладечека), індекс стану екосистеми (WESI), індекс забруднення ріки RPI та статистичний аналіз (програма GRAPHS, CANOCO, Statistica 7.1).

У результаті досліджень фітопланктону середньої ділянки р. Південний Буг нами виявлено 268 видів (285 ввт), які належать до 9 відділів, 14 класів, 34 порядків, 57 родин та 131 роду. Основу альгопланктону річки формували представники відділів Chlorophyta (119 видів – 129 ввт чи 44,4% від загальної к-ті таксонів видового рангу),

Bacillariophyta (61 вид – 63 ввт чи 22,8%, Euglenophyta (29 видів – 34 ввт чи 10,8%) та

Cyanoprokaryota (28 видів чи 10,4% відповідно). Меншою представленістю характеризувались відділи Xanthophyta (8 видів чи 3,0%), Dinophyta (8 видів чи 3,0%), Strep-

tophyta (7 видів чи 2,6%), Cryptophyta (4 види чи 1,5%) та Сhrysophyta (4 види чи

1,5%).

Порівняльний аналіз видового складу фітопланктону на вивченій ділянці річки Південний Буг дозволив виділити два кластери, один з яких об’ єднує станції з домінуванням сфероплеєво-синьозелено-діатомового комплексу планктонних водоростей, а інший – з переважанням синьозелено-сфероплеєвого комплексу. При цьому фітопланктон формує два ядра з центрами на станціях с. Печера та близько с. Довга Пристань.

Чисельність на середній ділянці річки коливалась в межах 3736 – 102556 тис. кл/дм3, а біомаса 0,8520,89 мг/кл. Індекс сапробності на вивченій ділянці змінювався

від 1,53 до 2,28.

Багатофакторний та мультирегресійний аналіз альгологічного матеріалу та показників середовища (неорганічні сполуки азоту і фосфору) засвідчують відсутність єдиного лімітуючого фактору розвитку планктонних водоростей на середній ділянці р. Південний Буг. Інтегральна оцінка забруднення ріки (індекс RPI) вказує на те, що концентрація неорганічних сполук азоту і фосфору у воді, в більшості випадків не являлася загрозою для вивченої ділянки річки. Однак, на деяких станціях спостережень (с. Глубочок та м. Гайворон) за вмістом фосфору концентрація відповідала IV класу якості води – « брудна». Розрахований індекс стану екосистеми (WESI) засвідчує високу самоочисну здатність р. Південний Буг на дослідженій ділянці при відносній стабільності структури угруповань планктонних водоростей.

Seasonal dynamics of the quantitative indices of phytoplankton development in the upper section of the Southern Bug River

Bilous O.P., Shevchenko T.F., Кlochenko P.D.

Institute of Hydrobiology of NASU

Department of Aquatic Plants Ecological Physiology 12, Geroyev Stalingrada Prospect, Kiev, 04210, Ukraine е-mail: bilous_olena@ukr.net

Several peaks of algae development were revealed during the period of investigations. The highest number of phytoplankton species, as well as their maximum numbers conditioned by the development of blue-green algae, was registered in July. Seasonal dynamics of phytoplankton biomass were characterized by the presence of two peaks. The first peak conditioned by the development of diatoms was registered in June, whereas the second peak caused by intensive development of Dinophyta and Bacillariophyta – in September.

Сезонную динамику развития фитопланктона на верхнем участке р. Южный Буг изучали в районе г. Хмельницкого (44-й км от истока) в 2010 г. Пробы отбирали ежемесячно, одновременно измеряя температуру воды. На протяжении года выявлено несколько пиков развития водорослей. Максимальное в году количество видов планктонных водорослей обнаружено в июле при температуре воды 26ºС. Пик их видового богатства был обусловлен резким увеличением (почти в 10 раз по сравнению с позд- не-осенним периодом) количества видов Chlorophyta. При этом число видов водорослей, относящихся к другим отделам, на протяжении года варьировало в очень узких пределах (от 1 до 6).

Пик численности фитопланктона, обусловленный развитием синезеленых водорослей (83,2% общей численности), также наблюдали в июле. В число доминантов входили Aphanizomenon elenkinii Kisselev, A. flos-aquae (L.) Ralfs ex Bornet et Flahault и

Dolichospermum flos-aquae (Lyngb.) Wacklin, Hoffmann et Komarek. В сезонной дина-

мике биомассы фитопланктона отмечено два пика развития водорослей. Первый из них, обусловленный вегетацией диатомовых водорослей (85,0% общей биомассы),

отмечен в июне. Доминировали Aulacoseira granulata (Ehrenb.) Simonsen и Melosira varians C. Agardh. Второй пик биомассы фитопланктона, вызванный развитием динофитовых (63,2% общей биомассы) и диатомовых (34,4%) водорослей, зарегистрирован в сентябре. В число доминантов входили Ceratium hirundinella (O. Müll.) Bergh и

Aulacoseira granulata.

Диатомовые водоросли вегетировали на протяжении всего года. Пик количественных показателей их развития отмечен в июне при температуре воды 19ºС. Эвгленофитовые водоросли найденывовсемесяцыкромеянваря, азеленыеводоросли– вовсемесяцыкромеянваряифевраля. Синезеленые водоросли встречались преимущественно в теплое время года, а стрептофитовые и желтозеленые водоросли – только летом. Пик численности и биомассы Euglenophyta, Chlorophyta,

Cyanoprokaryota, Streptophyta и Xanthophyta отмечен в июле при температуре воды 26ºС. Динофи-

товые водоросли найдены в апреле, июне– октябре и декабре. Максимальные значения их численностиибиомассызарегистрированывсентябрепритемпературеводы14ºС. Золотистыеводоросли, наоборот, обнаружены преимущественно в холодное время года. Пик количественных показателей