AktualniProblemy-2013

казало їх абсолютну стуктурну ідентичність, однак, спостерігалася заміна в положенні 195 (U→С) у стеблі 4-ї петлі.

Отримані дані вказують на те, що A. hypanicum та А. compactum,можливо, є одним видом, проте, зважаючи на те, що заміни нуклеотидних послідовностей всередині А. compactum спостерігаються не рідше, ніж заміни між А. compactum та A. hypanicum, це може свідчити про високу внутрішньовидову мінливість, його сегрегатність і потенційну гібридизацію. Зважаючи на наявність гіатусів між станами морфологічних ознак A. hypanicum та А. compactum, отримані результати можуть свідчити про те, що використання лише однієї маркерної послідовності ITS1-5.8S-ITS2 рДНК не є достатнім для підтвердження A. hypanicum як самостійної таксономічної одиниці і потребують подальших досліджень.

Автори висловлюють вдячність директору Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України чл.-кор. НАН України С.Л. Мосякіну та куратору Національного гербарію України KW к.б.н. Н.М. Шиян за надання матеріалу гербарного зразка Silene

hypanica.

ЛІТЕРАТУРА

Frajman В., Heidari N., Oxelman B. Phylogenetic relationships of Atocion and Viscaria (Sileneae, Caryophyllaceae) inferred from chloroplast, nuclear ribosomal, and lowcopy gene DNA sequences //Taxon.– 2009.– V. 58, № 3.– Р. 811-824.

Mosjakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural cheklist.–Kiev, 1999. – 945 р.

Oxelman B., Lidén M., Rabeler R.K. et al. A revised generic classification of the tribe Sileneae (Caryophyllaceae) // Nordic Journal of Botany. – 2000. – № 20. – p. 743-748.

White T. J., Bruns T., Lee S., Taylor J.W. Amplification and direct sequencing of fungal ribosomal RNA genes for phylogenetics // PCR Protocols:A Guide to Methods and Applications.– Academic Press, Inc., New York, 1990 .– Р. 315-322.

Zuker M. Mfold web server for nucleic acid folding and hybridization prediction//

Nucleic Acids Research.– 2003.– Vol. 31, № 13.– Р. 3406-3415.

Тарєєв А.С., Гірін А.С., Карпенко Н.І. та ін. Модифікована методика виділен-

Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Дідуха Я.П. – К.: Глобалкон-

салтинг, 2009. – 900 с.

Sozophytes of projected regional landscape park «Valley of Kurgans» Moysiyenko I.I.¹, Shaposhnikova A.O.¹, Dembicz I.²

¹Kherson State University, Department of Botany

str. 40 Rokiv Zhovtnya 27, Kherson, 73000, Ukraine e-mail: vanvan@ksu.ks.ua

²University of Warsaw

Department of Plant Ecology and Environmental Conservation Al. Ujazdowskie 4, 00-478 Warsaw, Poland

e-mail: iwodem@op.pl

The natural landmark "Valley of Kurgans" is situated within a coastal plain formed near the Yagorlitsky Bay of the Black Sea. It is a unique place in terms of valuable halophytic vegetation and also of the huge number of kurgans located in this area. The flora of the natural landmark includes more than 300 species of vascular plants, among them 15 sozophytes. For the conservation of such diversity the creation of regional landscape park is proposed.

Урочище «Долина курганів» знаходиться в Голопристанському районі Херсонської області, де розташоване між селами Іванівка на півночі і Очаківське, Вільна Дружина, Індустріальне, Садове і Пам'ятне на півдні. Досліджувана територія витягнута з заходу на схід на 20 км, має до 5 км завширшки та займає площу близько 6 тис. га. На заході межує з Ягорлицькою затокою, на сході та півночі – з Нижньодніпровськими пісками, на півдні – з полями на місці типчаково-ковилових степів. На території урочища зосереджено понад 150 курганів (до 10 м заввишки), що і зумовило нас запропонувати назву «Долина курганів» (Мойсієнко, 2006).

В ландшафтному відношені урочище є приморською солончаковою рівниною, що утворилось на місці русла пра-Дніпра. В західній частині вона регулярно заливається морською водою (тобто, є рідкісним, через відсутність в морях України приливів, біотопом який в Європі називають “saltmarsch”). Тут домінують солончаки і солонці, також представлені глікофітні луки, пустельностепові угруповання та залишки типчаково-ковилових степів.

На території проектованого парку відмічено понад 300 видів судинних рослин (Мойсієнко та ін., 2013). Созологічну цінність даної території репрезентують 15 созо-

фітів різного рівня: Centaurea breviceps Iljin (ЧКУ), Muscari neglectum Guss. ex Ten. (ЧСХО), Dianthus lanceolatus Steven (ЄЧС, СЧС), Anacamptis picta (Loisel.) R.M. Bateman (ЧКУ, CITES), Anacamptis palustris (Jacq.) R.M. Bateman, Pridgeonet M.W. Chase (ЧКУ, CITES), Jacobaea borysthenica (DC.) B.Nord. & Greuter (ЄЧС), Stipa capillata L. (ЧКУ), Tragopogon borystenicus Artemcz. (ЄЧС), Linaria biebersteinii Besser (СЧС), Astrodaucus littoralis (M.Bieb.) Drude (ЧКУ), Tulipa gesneriana L. (ЧКУ), Cerastium ucrainicum Pacz. ex Klokov (ЧСХО), Allium regelianum A.Becker ex Iljin (ЧКУ, СЧС,

ЄЧС), Otites artemisetorum Klokov (ЄЧС) Lepidium pumilum Boiss. et Balansa (ЄЧС).

Популяції степових созофітів на курганах є реліктовими залишками типчаковоковилових степів, оскільки вони були витіснені з рівнинних ділянок урочища засоленням спричиненим морською трансгресією, а на прилеглих територіях знищені в

наслідок розорювання. Значної шкоди природному рослинному покриву урочища завдає інвазія Elaeagnus angustifolia L. з прилеглих лісосмуг, початок якої співпав з припиненням інтенсивного випасу (Судник-Войциковська та ін., 2009).

Для збереження ландшафтного та біотичного різноманіття урочища «Долина курганів» пропонується перетворити його на регіональний ландшафтний парк, що також обумовлено розташуванням неподалік моря та значною насиченістю території історико-культурними пам’ятками.

ЛІТЕРАТУРА Мойсієнко І.І. Цінна в созологічному відношенні Приморська солончакова

рівнина «Долина курганів» (Херсонська область, Україна) // І-й Відкритий з`їзд фітобіологів Херсонщини (Херсон, 6 квітня 2006 р.): збірник тез доповідей. – Херсон:

Айлант, 2006. – 35 с.

Sudnik-Wójcikowska B ., Moysiyenko I.I., Slim P., Moraczewski I. ImpactoftheinvasivespeciesElaeagnus angustifolia on Pontic desert steppe zone vegetationin southern Ukraine // Polish Journal of Ecology. – 2009. – 57, 2. – 269-281.

Moysiyenko I., Shaposhnikova A., Sudnik-Wójcikowska B., Dembicz I. Сучасні тенденції динаміки рослинного покриву урочища «Долина курганів» // The 10th

EDGG Meeting: “Whentheorymeetspractice: Conservatio nandrestorationofgrasslands” (2431 May 2013, Zamość, Poland). (inpress).

Ultrastructure of the epidermal surface of the species of the section Tridentata (Fries) G. Schneid of the genus Hieracium L. in the Crimean flora Pavlenko-Barysheva V.S.

M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Vascular Plants Department,

Tereshchenkivska 2, Kyiv 01601, Ukraine e-mail: 1zlaya@mail.ru

In the present paper we compared the ultrastructure of the epidermal surface of two H. tridentatum Fries samples from the Carpathian and Crimean regions. We found that the Crimean sample differes by surface relief type, cell paths, presence of trichomes and type of wax deposits. We assume that in the Crimea H. tridentatum may be replaced by a close species H. dzshurdzshurence.

Для території Кримського півострова наводиться п’ять секцій роду Hieracium L. (Шляков, 1989, Ена 2012) Найбільш дискусійною, на нашу думку, є секція Tridentata (Fries) G. Schneid, до складу якої входить лише один вид H. tridentatum Fries. Цей вид зустрічається у букових лісах і наводиться також для території Карпат. У «Флорі

СССР» та «Флорі УРСР» H. tridentatum вказується і для Криму, посилання робиться лише на один гербарний зразок. На цьому зразку є етикетка, підписана А.Я. Юксипом: «Мабуть, новий вид, близький до H. рuschlachtae Pohleet Zahn, але відрізняється рясністю мікрозалозок на листочках обгорток та географічним гіатусом. Через те, що

рослина зібрана пізно (відцвітає), то нічого невідомо про квітки і колір приймочок. В зв’язку з тим, що в Криму до цього часу невідомо жодного випадку знаходження Tridentata, означена знахідка заслуговує на серйозну увагу». М.І. Котов вказав на цей, безперечно, цікавий факт у «Флорі УРСР» і обробляючи матеріали для визначника рослин Криму, вказав як зростаючий тут H. tridentatum. Пізніше А.Я. Юксипом (1966), на основі вищевказаного гербарного зразку був описаний новий ендемічний вид H. dshurdshurence Juxip, який вказувався лише у «Доповненнях до флори СССР» С.К. Черепановим (1973), проте не наводився у подальших обробках (Шляков 1989, Ена 2012). Отже, метою нашого дослідження було встановлення відмінних та подібних ознак між цими двома видами.

Досліджено гербарний зразок H. tridentatum із Чернівецької області (Черновецькая область, район окр. с. Цецино, луг и опушка букового леса, 18.08.1958, Пиребок (KW)) та із Кримського півострова (Буковый лес, Ангарский перевал, 24.06.1962, Кожевникова (YALT)).

Отже, в результаті дослідження встановлено, що карпатський зразок H. tridentatum характеризується амфістоматичним типом листка. Рельєф адаксіальної поверхні – горбкувато-остеогребінчастий. Клітини епідермісу видовжені, їх контури чіткі, обриси звивисті. Продихи аномоцитного типу, знаходяться на одному рівні з основними клітинами епідермісу, орієнтовані своєю довшою віссю вздовж центральної жилки листка. Опушення представлене поодинокими щетинистими та зірчастими трихомами, що розміщуються на абаксіальній поверхні вздовж центральної жилки. Абаксіальна поверхня – остеогребінчаста. Продихи аномоцитного типу. Воскові відклади відсутні.

Кримський зразок H. tridentatum також характеризується амфістоматичним типом листка. Рельеф адаксіальної поверхні даного зразка, на відміну від попереднього,гребнеохоплюючий. Клітини епідермісу видовжені, їх контури не чіткі. Продихи аномоцитного типу, знаходяться на одному рівні з основними клітинами епідермісу, орієнтовані своєю довшою віссю вздовж центральної жилки листа, як і у попереднього виду. Опушення представлене поодинокими щетинистими та зірчастими трихомами, що розміщуються по всійабаксіальній поверхні. Абаксіальна поверхня – дрібнобугриста. Продихи подібні до адаксіальної поверхні. Воскові відклади представлені кіркою (переважно на абаксіальній поверхні) та пластиночастоподібними нерівно спрямованими кристалами (переважно на адаксіальній поверхні).

Отже, в результаті наших досліджень було виявлено, що спільними ознаками для досліджуваних зразків є тип та характер розміщення продихового апарату (аномоцитний), тип трихом. Відмінними ознаками є тип рельєфу поверхні, контури клітин, локалізація трихом, тип воскових відкладів. Ми припускаємо, що у Криму вид H. tridentatum може заміщуватися близьким видом H. dzshurdzshurence. Проте такий висновок потребує подальших досліджень та уточнення.

ЛІТЕРАТУРА Ена А.В. Природная флора крымского полуострова: монография. -

Симферополь: Н.Оріанда, 2012. - 232 с.

Котов М.І. Нечуйвітер - Hieracium L. // Флора УРСР. – К., 1965. Т. 12. – С.1–

589.

Черепанов С.К. Свод дополнений и изменений к «Флоре СССР». (тт. 1-30). – Л.:

Наука, 1973. – 668 с.

Шляков Р. Н. Ястребинка — Hieracium L., Ястребиночка — Pilosella Hill. //

Фл. Европ. части СССР. Л.: Наука, 1989. – Т. 8. – С. 140–379.

Юксип А.Я. Дополнение к описанию нових видов ястребинок советского союза // Извест. акад. наук Єст. ССР. - 1966. – Том 15. – Серия Биологическая. - № 3. –

С. 364 – 371.

Seed morphology of species of the section Pedicularis of the genus Pedicularis L. (Orobanchaceae Vent.) of the Eastern European flora

Peregrym O.M.

M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Department of Systematics and Floristics of Vascular Plants, Tereshchenkivska 2, Kyiv 01601, Ukraine

e-mail: operegrym@gmail.com

Pedicularis L. is one of the most complicated genera of angiosperms, that is represented by hemiparasitic herbaceous plants. It includes about 600 (or up to 800, according to Wang et al. 2003) taxa distributed mainly in the extratropical zone of the Northern Hemisphere, from the Arctic to the Himalayas, with just a few species occurring in the Southern Hemisphere, in the Andes of South America (from Colombia to Ecuador) (Ivanina 1981; Wang et al., 2003). The section Pedicularis includes 11 species (P. compacta Steph. ex Willd., P. dasystachys Schrenk, P. kaufmannii L., P. labrodorica Wirsing, P. physocalyx Bunge, P. lapponica L., P. resupinata L., P. sibirica Vved., P. sibthorpii Boiss., P. sudetica

Willd., P. sylvatica L.) of the Eastern European flora. This section belongs to the subgenus Pedicularis. Species of this section have a helmet with a beak, sometimes have a tooth under a top of the helmet, but never has a tooth on the throat; the throat is opened.

Our aim was to describe seed morphology of Pedicularis species from the Eastern Europe, to assess taxonomic significance of seed morphology, and to hypothesize the possibilities of its applicability for taxonomic reconstructions.

Taxonomy of the genus Pedicularis is given following Ivanina (Ivanina 1981). Seeds were described followed terminology by Artyushenko and Stern (Artyushenko, 1990; Stern, 1992).

Seed morphology of 10 species of Pedicularis from the Eastern Europe was studied by light and scanning electron microscopy (JSM-6060LA).

As a result of our study we distinguished 3 types of the ornamentation: ladder-like (P. labrodorica), rugose (P. lapponica, P. resupinata, P. sylvatica), reticulate (P. compacta, P. kaufmannii, P. sibthorpii, P. dasystachys, P. physocalyx, P. sudetica). Reticulate type includes regular reticular (P. compacta), reticular-colicular (P. kaufmannii, P. physocalyx, P. sibthorpii), reticular-membranous (P. dasystachys, P. sudetica) subtypes.

Seeds surface of the species from the section Pedicularis are diverse. Seeds characteristics of these species may be used like additional for their delimitation.

REFERENCES

Artyushenko Z.P. Atlas about descriptive morphology of seeds of plants. Seeds. Leningrad: Nauka, 1990. – 204 p.

Ivanina L.I. The genus Pedicularis L. In: A.A. Fedorov (ed.). Flora of the European part of the USSR, Leningrad: Nauka, 1981. – Vol. 5, pp. 288-300.

Stern W.T. Botanical Latin. London: Oxford, 1992. – 612 p.

Wang H., Mill R.R., Blackmore S.(2003). Pollen morphology and infrageneric evolutionary relationships in some Chinese species of Pedicularis (Scrophulariaceae)// Plant Syst. Evol. – 2003. – 237. – P. 1-17.

The specified data about distribution

of Astragalus henningii (Steven) Boriss. (Fabaceae) in Ukraine Peregrym Yu.S.

Taras Schevchenko National University of Kyiv, Educational and Scientific Centre “Institute of Bio logy”, Botany Department

Akademіka Glushkovа Avenue, 2, Kiev, 03022, Ukraine e-mail: peregrym@mail.ru

The results of our field investigations, processing of the herbarium materials and literature sources shows that a current notion about the distribution of Astragalus henningii (Steven) Boriss. (Fabaceae) in Ukraine was not right. Specified information concerning the distribution of the species is given in this paper.

Astragalus henningii (Steven) Boriss.(syn. A. novoascanicus Klokov, A. buchtormensis auct. non Pall.) з родини Fabaceae– рідкісний причорноморськоприкаспійський степовий вид з фрагментованим ареалом, що занесений до «Червоної книги України» (Крицька та ін., 2009) з природоохоронним статусом – « рідкісний». Детальні відомості щодо розповсюдження виду на території України з відповідними картосхемами наводились в двох публікаціях: «Хорологія флори України» (1986) та «Червона книга України» (Крицька та ін., 2009). Однак, картосхеми поширення виду в цих виданнях майже не відрізняються за своїм змістом. Нами, на підставі власних польових досліджень, проведених у 2012 році, опрацювання гербарних матеріалів (DNZ, KW, KWHA, KWHU, MELIT) та низки публікацій, було встановлено, що A. henningii значно ширше розповсюджений в країні ніж вважалося раніше. Тому, метою проведених досліджень було уточнення відомостей щодо сучасного поширення виду в Україні та складання відповідної картосхеми.

За результатом опрацювання гербарних та літературних джерел встановлено, що A. henningii раніше не наводився для території Донецького кряжу, де був виявлений М. Перегримом (2003, 2006) у межах Луганської області у 6 місцезнаходженнях: в окол. кварталу Зарічний (Мащинський яр) у межах м. Луганськ, в окол. с. Розкішне Лутугінського р-ну, окол. с. Ізварине та с. Давидо-Нікольське Краснодонського р-ну, а також в окол. с. Піонерське Станично-Луганського р-ну та с. Обозне

Слов’яносербського р-ну. Нещодавно нами особисто виявлено нове місцезнаходження виду на території Луганську, а саме на мергельному схилі південно-східної експозиції яру поміж кварталом Ленінського Комсомолу та новою об’їзною дорогою

(координати: 48.536705°N, 39.239653°E).

Крім того, порівнюючи відомості щодо кількості локалітетів A. henningii, наведених у «Червоній книзі України» (Крицька та ін., 2009) з інформацією щодо поширення виду у межах Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей та Криму (Кучеревський, 2001, 2004; Остапко, 2001; Купрюшина, 2010; Коломійчук, Яровий, 2011; Коломійчук, 2012; Красная ..., 2012) констатуємо, що нині тут відомо на 12 локалітетів більше, щоправда, значна частина з них виявлена після

2009 року.

За результатами проведених досліджень нами підготовлена відповідна картосхема, яка буде представлена для дискусії під час конференції, а також у найближчому майбутньому планується підготувати статтю, щодо поширення екологоценотичних особливостей, стану та структури популяцій A. henningii в Україні.

Не дивлячись на те, що A. henningii поширений значно ширше, ніж вважалось раніше, його созолічний статус від цього не знижується, оскільки більшість його популяцій є локальними і характеризуються низькою чисельністю.

ЛІТЕРАТУРА Коломійчук В.П. Конспект флоры сосудистых растений береговой зоны Азов-

ского моря / под ред. Т.Л. Андриенко. – Киев: Альтерпресс, 2012 . – 300 с. Коломійчук В.П., Яровий С.О. Конспект флори судинних рослин Приазовсько-

го національного природного парку. – К.: Альтерпрес, 2011. – 296 с.

Красная книга Приазовского региона. Сосудистые растения / под ред. В.М. Остапко, В.П. Коломийчука. – Киев: Альтерпрес, 2012. – 276 с.

Крицька Л.І., Новосад В.В., Шаповал В.В., Литвиненко О.І. Астрагал Геннінга

– Astragalu shenningii (Steven) Boriss. // Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха. – Київ: Глобалконсалтинг,2009.– C. 441.

Купрюшина Л.В. Астрагал новоасканійський – Astragalus novoascanicus

Klokov // Червона книга Донецької області: рослинний світ (рослини, що підлягають охороні в Донецькій області) / Під заг. ред. В.М. Остапка. – Донецьк: «Новая печать»,

2010. – 432 с.

Кучеревський В.В. Атлас рідкісних і зникаючих рослин Дніпропетровщини. – Київ: Фітосоціоцентр, 2001. – 360 с.

Кучеревський В.В. Конспект флори Правобережного степового Придніпров’я – Дніпропетровськ: Проспект, 2004. – 292 с .

Остапко В.М. Раритетный флорофонд юго-востока Украины (хорология) – Донецк: ООО «Лебедь», 2001. – 121 с.

Перегрим М.М. Нові перспективні території для створення об’єктів природнозаповідного фонду на Луганщині. // Заповідна справа в Україні. – 2003. - Вип. 1, Т. 9. - С.

88 -89.

Перегрим М.М. Рідкісні та зникаючі види флори Донецького кряжу: Дис. ...

канд. біол. наук. Рукопис / Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України. – Київ, 2006. – 290 с.

Хорология флоры Украины / А.И. Барбарич, Д.Н. Доброчаева, О.Н. Дубовик и др. – К.: Наук. думка, 1986. – 272 с.

Seed productivity

of Allium podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. in "Tovtra Verbetska" Wildlife Reserve

N.V. Rubanovska

Ivan Ogienko Kamyanets-Podilsky National University,

Ogienko str., 61, Kamyanets-Podilsky, Khmelnytsky region, 32300, Ukraine e-mail: natalka_rubanovs@mail.ru

The study of seed productivity of the A. podolicum (Asch. & Graebn.) Blocki ex Racib. ~ Allium paniculatum s.l. population in Tovtra Verbetska Reserve during years 20082010 was carried out. The results showed that during the three years the potential of seed has changed less than the actual seed production.

Одним із найважливіших показників життєвості виду в конкретних умовах існування є насіннєва продуктивність (НП). ЇЇ величина є важливим фактором життєвої стратегії, бо свідчить не лише про умови існування популяції, а й можливість поширення на інші території (Зеленчук, 1987).

Насіннєва продуктивність видів роду Allium L., що представлені у природній флорі Західного Поділля вивчена недостатньо.

Нами досліджено НП A. podolicum заказника “ Товтра Вербецька”. Вид поширений на Покутті, на території Волино-Поділля, у середній і південній частині Товтрової гряди, та Середньому Придністер’ї (Заліщицький і Кам’янець-Подільський р-ни) і є ендемічним.

Ботанічний заказник місцевого значення “ Товтра Вербецька” ( Чотири Кавалери) розташований на території Кам’янець-Подільський р-ну поблизу с. Вербка, входить до складу НПП «Подільські Товтри». Площа заказника 9 га. В геоморфологічному відношенні територія заказника – це чотири гостровершинні скелясті не заліснені товтри. A. podolicum приурочений до формацій Festuceta valеsiacae та Stipeta capillatae, де проективне покриття його становить близько 8%. У формації Cariceta humilis зустрічаються лише поодинокі особини виду.

Дослідження проводили у 2010-2012 рр. Насіннєву продуктивність визначали роздільним методом за методикою І.В. Вайнагія (1974), А.А. Пироженко (1969). Також вивчали потенційну насіннєву продуктивність (ПНП) – кількість насіннєвих бруньок на особину чи генеративний пагін; фактичну (реальну) насіннєву продуктивність (ФНП) – кількість насінин, що зав’язалися на генеративному пагоні і відсоткове співвідношення між цими показниками (ФНП і ПНП) – коефіцієнт НП (КНП).

Результати дослідження продуктивності популяції A. podolicum заказника “ Товтра Вербецька” показали, що середній показник ПНП становить 68,6±2,2 шт., ФНП – 31,3±1,2 шт., КНП – 45,6 %. Серед факторів, що впливають на ПНП, а особливо ФНП, нами відмічені температура повітря та опади.

Дані отримані в результаті дослідження свідчать про підтримання оптимальної кількості особин в популяції та можливості поширення виду на нові території. Щодо життєвої стратегії A. podolicum заказника “ Товтра Вербецька”, то вид у фітоценозі проходить повний цикл розвитку, нормально плодоносить.

ЛІТЕРАТУРА Вайнагий И.В. О методике изучения семенной продуктивности травянистых

растений // Ботан. журн. – 1974. – Т. 59, № 6. – С. 826-831.

Зеленчук Т.К., Зеленчук А.Т. Насіннєве розмноження та поновлення Carlina cirsioides Klok. на Західному Поділлі // Укр. ботан. журн. 1987. Т. 44. № 2. С. 17-20.

Пироженко А.А. К вопросу о потенциальной плодовитости и семенной продуктивности травянистых растений Приморья в ЦРБС АН УССР. Автореф. дисс. … канд. биол. наук. К. 1969. 21 с.

Comparative analysis of leaf anatomy of three species of juniper 1Sapozhnikova V.A., 2Sadovnychenko Yu.A.

1V.N. Karazin Kharkiv National University, School of Biology Svobody Sq., 4, Kharkiv, 61022, Ukraine

e-mail: valery93@ukr.net

2Kharkiv National Medical University

Lenin Av., 4, Kharkiv, 61022, Ukraine e-mail: sadovnychenko@mail.ru

The leaf anatomy of three species of the genus Juniperus (J. communis L., J. virginiana L. and J. chinensis L.) has been investigated. Despite the similarities of their leaf anatomy these species differ in the stomata localization, hypodermis lignification and presence of fiber cells located below the phloem.

Складність визначення систематичного положення голонасінних рослин до переходу до генеративної фази або за наявності лише фрагменту рослини зумовлює необхідність пошуку нових діагностичних ознак цих рослин. Запропоновані молеку- лярно-генетичні та біохімічні методи таксономії (Adams, 1999; Mongrand et al., 2001; Wang et al., 2000) зазвичай є громіздкими і не зажди доступними, тому особливості внутрішньої будови вегетативних органів лишаються на порядку денному. Загальний план внутрішньої будови листків голонасінних є добре вивченим (Bercu et al., 2010; Napp-Zinn, 1966), проте систематичному аспекту цього питання досі приділялося мало уваги. Саме тому метою нашої роботи стало вивчення особливостей анатомії листків трьох видів ялівців — звичайного (Juniperus communis L.), китайського (J. chinensis L.) та віргінського (J. virginiana L.).

На поперечному зрізі листки всіх досліджених видів ялівцю мали еліптичну форму, з невеликим виступом на нижньому боці. Епідерма листка є одношаровою, вкрита кутикулою. Листки ялівцю звичайного мали небагато продихів на верхньому боці, решта ж була розташована на нижньому. Листки ялівцю китайського слід віднести до гіпостоматичних, а листки ялівцю віргінського — до епістоматичних. Гіподер-

ма листків досліджуваних видів розрізнялася за характером лігніфікації: в ялівцю віргінського лігніфікації не виявлено, в ялівцю звичайного лігніфікована гіподерма була розташована двома симетричними тяжами (на верхньому та нижньому боках листка), в ялівцю ж китайського виявлено три лігніфікованих тяжі (по боках листка та на нижньому боці).

Мезофіл листків ялівцю слабко диференційований. Єдиний смоляний хід у листках ялівцю розташований поміж провідним пучком та епідермою на нижньому боці листка, над виступом. Провідна система листка складається з єдиного провідного пучку, оточеного ендодермою. Окрім кількісних відмінностей, у листку ялівцю звичайного під флоемою виявлені склеренхімні волокна.

ЛИТЕРАТУРА

Adams R.P. Systematics of multi-seeded eastern hemisphere Juniperus based on leaf essential oils and RAPD DNA fingerprinting // Biochemical Systematics and Ecology.

– 1999. – Vol. 27. – P. 709-725.

Bercu R., Broasca L., Popoviciu R. Comparative anatomical study of some gymnospermae species leaves // Botanica Serbica. – 2010. – Vol. 34, №1. – P. 21-28.

Mongrand S.S., Badoc A.A., Patouille B.B. et al. Taxonomy of gymnospermae: multivariate analyses of leaf fatty acid composition // Phytochemistry. – 2001. – Vol. 58, №1. – P. 101-115.

Napp-Zinn K.L. Anatomie des Blattes. I. Gymnospermen / Handbuch der Pflanzenanatomie. – Vol. 8, P. 1. – Berlin-Nikolassee: G ebruder Borntraeger, 1966. – 660 p.

Wang X.-Q., Tank D.C., Sang T. Phylogeny and divergence times in Pinaceae: Evidence from three genomes // Mol. Biol. & Evol. – 20 00. – Vol. 17, №5. – P. 773-778.

New localities of Iris sibirica in Chernihiv Polissya Shynder O.

M.M. Gryshko National Botanical Garden, NAS of Ukraine Timiryazevska Str., 1, Kyiv, 01014, Ukraine

The new localities of Iris sibirica are found in Dnieper–Desna interfluves (Chernihiv Polissia). Their coenotic habitat conditions are described. The tatus of the population of Iris sibirica is characterized.

Iris sibirica L. – вид, занесений до Червоної книги України (2009). На території Чернігівського Полісся спостерігається значна концентрація локалітетів цього виду порівняно з іншими регіонами країни – загалом їх тут наводиться понад 30 (Лукаш, 2010; Подорожний, 2012). Але не зважаючи на порівняно велику їх кількість, популяції виду у цьому регіоні часто малочисельні та вразливі до дії різноманітних факторів. Виявлення нових локалітетів I. sibirica є одним із важливих заходів для його охорони та збереження.

Ужовтні 2012 р. ми, спільно зі С.Я. Діденко, виявили нове місцезнаходження I. sibirica у Дніпровсько-Деснянському межиріччі. Ззаходиться воно у 59 кв. Чернинського л-ва Вище-Дубечнянського ДЛГ, за 2 км східніше дачних ділянок і за 6 км