AktualniProblemy-2013

урбоекотопів, загальних питань адаптації рослин. Він наводить список з 99 видів деревно-кущових рослин, що розповсюджені в місті від центрального вокзалу до Пересипу. З них 12 наводяться для флори регіону вперше. У другій половині ХХ ст. значну роботу з інтродукції та інвентаризації дендрофлори регіону зробили співробітники Ботанічного саду Одеського державного університету: А.З. Жаренко, К.І. Точидловська, С.А. Ліхідченко, Л.П. Осадча, С.О. Філатова, Т.К. Ростеванова. Були видані роботи, присвячені огляду складу дендрофлори Північно-Західного Причорномор’я, путівники по Ботанічному саду (Жаренко та ін., 1980).

Початок ХХІ століття характеризується ростом спонтанної аматорської і комерційної інтродукції деревно-кущових рослин. Подальше вивчення трав'янистої флори стосувалося виявлення видів адвентивних рослин, розповсюдження бур’янів та декоративних рослин, (наприклад, Acalypha australis L.), кенофітів Середземномор’я (Anthemis altissima L., A. arvensis L.).

Сучасна флора Одеси (Немерцалов, 2007) сформувалася як результат відбору всіх видів світової флори, що коли-небудь потрапляли на територію Північно-Західного Причорномор’я і зуміли прижитися в місцевих кліматичних та екологічних умовах з урахуванням фактору випадковості. Її структура, таким чином, є результатом взаємодії еволюції насіннєвих рослин, умов ландшафту та його антропогенної трансформації.

ЛІТЕРАТУРА Бучинський І.О. До кліматичного районування України / О. Бучинський

// Доповіді академії наук Укр. РСР. – Видавн. академії наук Україн. РСР, 1958.

– С. 89-92

Васильєва-Немерцалова Т.В. Синантропна флора припортових міст Північно-Західного Причорномор’я і шляхи її розвитку. – Автореферат дис. … канд. біолог. наук. – К. 1996. – 21 с.

Жаренко А.З., Бонецкий А.С., Филатова С.А. Ботанический сад Одес-

ского университета. Справочник-путеводитель. – К.-Одесса: Выща школа,

1980. – 56 с.

Немерцалов В.В. Конспект дендрофлори Одеси. – Одеса: АльянсЮг,

2007. – 96 с.

Немерцалов В. В., Погуляй В. М., Слюсаренко О. М. Історія зеленого будівництва в Одесі у XVIII-XIX ст. // Вісник ОНУ. – 2005. – Т. 10, вип. 3,

Біологія. – С. 200-208

Шестериков П.С. Определитель растений окрестностей Одессы. – Одесса: Коммерческая типография Сапожникова, 1912. - 540 с.

Besser W. Enumeratio plantarum hucusque in Volhynia, Podolia gub. Kioviensi, Bessarabia cis Thyraica et circa Odessam collectarum simul cum observationibus in Primitias Florae Galiciae Austriacae. – Vilnae, 1822. – 111 p.

Geographical structure of the Krynka river basin flora (Donetsk region) Gnatyuk N.Yu.

Donetsk Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine Pr. Illicha, 110, Donetsk, 83059, Ukraine

natalia.gnatyuk@gmail.com

Analysis of the geographical structure of Krynka river basin flora has allowed to state that the studied flora is formed by both the species with a wide Holarctic range and the local ones, endemics of the basin. The presence of endemic species (Elytrigia cretacea (Klokov et Prokudin) Klokov et Prokudin, Erysimum krynkense Lavrenko, Rosa krynkensisOstapko) indicates the existing autochtonous nucleus of the flora formation.

Басейн річки Кринки (площа 2634 км2) на території України знаходиться у межах Шахтарського та Амвросіївського районів Донецької адміністративної області, Перевальского району Луганської області. Флора басейну Кринки включає 1247 видів судинних рослин.

Дослідження географічного поширення видів рослин, що утворюють в сукупності флору, дозволяє виявити специфіку флори, простежити історію її формування, її географічні зв’язки та прогнозувати напрямки її подальшої трансформації. Під географічною структурою розуміють розподілення видів флори за спектром географічних елементів (ареалогічних груп) певної території. Останні виділяються на основі об’єднання видів рослин у групи, ареали яких мають схожість в просторовогеографічному відношенні.

У результаті дослідження географічної структури флори басейну Кринки виділено 4 типи регіональних ареалів, що включають 15 класів, 19 груп та 21 підгрупу. Провідне положення займають види з голарктичним типом ареалу (87,3%). Даний тип включає 5 класів ареалів, серед яких за регіональними хорологічними групами переважають євразійський (43,9%) та європейський (27,7%) класи. У складі євразійського класу виділено євразійську (8,6%), європейсько-середземноморсько-азійську (7,4%), європейсько-середземноморсько-передньоазійську (4,8%), європейсько- середземноморсько-кавказьку (1,6) та інші підгрупи. Це свідчить про давні зв’язки флори з Середземномор’ям. До європейського класу віднесено 3 групи та підгрупи, серед яких східноєвропейська група складає 19,5%. Саме східноєвропейська підгрупа включає 44 реліктових видів, 30 видів, межі ареалів яких проходять на Донецькому кряжі, та трьох вузьколокальних ендемічних видів, що зростають на петрофітних сте-

пах (Elytrigia cretacea (Klokov et Prokudin) Klokov et Prokudin, Erysimum krynkense Lavrenko, Rosa krynkensis Ostapko). Ареали цих видів не виходять за межі басейну Кринки, це підкреслює високий ступінь самобутності та давній вік досліджуваної флори. Голарктичний клас включає 187 видів. Найменшою кількістю видів представлені північноамериканський клас (0,6%), до складу якого входять лише синантропні

види рослин (Chaerophyllum bulbosum L., Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen., Eu-

phorbia dentate Michx., Fraxinus lanceolata Borkh., Matricaria recutita L., Parthenocissus inserta (A.Kern.) Fritsch, Ribes aureum Pursh.) та циркумбореальний клас (0,1%).

Космополітний тип ареалів, представлений в основному видами синантропної фракції флори, включає 7,1% видів флори, в тому числі 74 види, що віднесено до космополітного класу та підгрупи, а гемікосмополітний - 1,2 % видів. Середземноморський тип включає 4,3%, у тому числі 2,8% віднесено до середземноморського класу. Перехідний тип представлений 15 видами, з яких 11 видів є синантропними. Найчисельнішими класами цього типу є європейсько-північноамериканський (6 видів) та європейсько -середземноморсько-північноамериканський (5 видів), що вказує на значну роль далеких міграційних процесів у формуванні флори басейну Кринки.

Таким чином, аналіз географічної структури флори басейну Кринки дозволив встановити, що досліджувану флору формують види, як з крупними голарктичними ареалами, так і з локальними, ендемічними для басейну. Наявність ендемічних видів вказує на автохтонне ядро формування досліджуваної флори.

Distribution of alien plant species in the town of Izyaslav Gubar L.M.

M.G. Kholodny Institute of Botany, NAS of Ukraine Vascular Plants Department

Tereshchenkivska Str., 2, Kyiv, 01601, Ukraine e-mail: ogubar@gmail.com

Based on the result of studies, the flora of Izyaslav numbers 631 species, 363 genera, and 100 families. The list of synanthropic flora of Izyaslav numbers 331 species, including 152 apophytes and 181 aliens. The alien element of the urban flora comprises 28,6% of the total number of species in the studied urban flora. There are 181 alien species in Izyaslav, of which 101 are kenophytes (55,8%) and 80 archaeophytes (44,2%).

For comparison, alien fractions in the floras of other towns with similar historical and statistical indicators in the eastern part of the Male Polissya comprise respectively:

(17,7%), Poaceae – 22 (12,1%), Brassicaceae – 16 (8,8%), Fabaceae – 10 (5,5%), Chenopodiaceae – 9 (4,9%), Lamiaceae – 8 (4,4%), Caryophylaceae – 7 (3,8%), Amaranthaceae

– 6 (3,3%), which makes over a half of genera (57,7 %) and species (60,7%) numbers. The therophytes, xeromesophytes, and heliophytes prevail in the ecological spectrum of the Izyaslav adventive flora. The most species-rich genera are Amaranthus L. (6 species, 4,4%), Veronica L. (5 species, 3,6% each) and Atriplex L. (4 species,2,9%). All other genera are represented by 1-4 species.

Alien species of the studied urban flora are divided by the degree of naturalization into four groups. The greatest number of species belong to epecophytes (98 species that are 55,4% of the total alien species fraction). The second highest number of species are ergaziophytes (44 species, 24,8%). Agriophytes include 14 species (7,9%). Agrioepecophytes include 13 species (7,4%). The small number of the agrioepecophytes is explained by small range of ecological conditions. That is why their naturalization is possible only partially. Ephemerophytes are represented by the smallest number of species – 8 (4,5%).

Cronq.; Reynoutria japonica Houtt.; Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Iva xanthiifolia Nutt, Impatiens parviflora DC., Echinocystis lobata (Michx.) Torr. & A. Gray, Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz, Galinsoga parviflora Cav. etc.

Thus, native species prevail in Izyaslav suburban zone and alien species – in urban zone. It is caused by an intensive economic management that contributes to formation of the various anthropogenic ecotopes.

REFERENCES

Gubar L. Urban floras of the eastern part of Male Polissya (Ukraine) // XVII International Botanical Congress. (Vienna, Austria, Europe, 17-23 July 2005). – Austria Center Vienna, 2005. – Abstracts. – P. 352.

Gubar L. A comparative analysis of urban floras of Ostrog, Netishyn, Slavuta, and Shepetivka (western Ukraine) // Plant, fungal and habitats diversity investigation and Conservation. IV Balkan Botanical Congress (Sofia, Bulgaria, 20–26 june 2006). – Sofia, 2006.

– P. 174–175.

Gubar L.M. The Alien fraction urban floras of Ostrog, Netishin, Slavuta and Shepetovka // Alien and synanthropic flora of Russia and neighboring countries: status and prospects: Math. III Intern. Scientific Conference (Izhevsk, September 19-22, 2006) / Ed. O.G. Baranova and A.N. Puzyreva. – Izhevsk, 2006. – P. 3 6-37.

Сytoembriological peculiarities of hyacinths cultivars growing in premountain zone of the Crimean peninsula Gyrskaya A.S., Simagina N.O.

Taurida National V.I. Vernadsky University

4, Academician Vernadsky Ave., Simferopol, Ukraine, 95007 e-mail: nsimagina@list.ru

The article is devoted to investigation of cytoembriological peculiarities of hyacinths cultivars growing in premountain zone of Crimean peninsula. The gametophyte structure of 30 cultivar plants was studied.

Гиацинтовые – популярные декоративные растения, используемые в ранне весенних ландшафтных композициях. Родоначальник культурных гиацинтов – Hyacintus orientalis, обитающий в Иране, Малой Азии, Сирии. В Западную Европу гиацинты были завезены в середине 16 в. Благодаря активной селекционной работе в настоящее время насчитывается около 2000 сортов. В литературе представлен широкий спектр мнений по выделению Гиацинтовых в отдельную таксономическую группу. Комарницкий Н.А. (Комарницкий, 1975) относил данный род к семейству Лилейные, а некоторые авторы относят к семейству Спаржевые. Тахтаджян А.Л. (Тахтаджян, 1987) и Мосякин С.Л. (Mosyakin, 1999) выделили Гиацинтовые в отдельное семейство. Критериями к этому послужили: туникатная луковица, аномоцитные устьица, наличие

рафид. Цель исследования - изучение цитоэмбриологических особенностей сортов Гиацинтовых.

Материалом исследования служили 30 сортов Hyacinthus orientalis коллекции Ботанического сада Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Цитоэмбриологические исследования проводились по общепринятым методикам в течение вегетационных периодов 2010, 2011 гг.

Установлено, что пыльник растений исследуемых сортов гиацинтовых тетроспоронгиатный, интрозный. Стенки пыльника имеют типичное строение, однако фиброзный слой более ярко выражен, четко дифференцирован, средний слой – эфемерный, представлен одним рядом клеток. Микроспорогенез сукцессивный. Тетрады микроспор -крестообразные. Пыльцевые зерна округлой формы. Мужской гаметофит двуклеточный. Гинецей синкарпный, образован 3 сросшимися плодолистиками. Завязь верхняя 3-х гнездная. Имеются септальные нектарники. Характерны зародышевые мешки Scilla-типа. Биполярный, моноспорический зародышевый мешок сформировался из 1 клетки тетрады макроспор в результате 5 делений на микропилярном полюсе яйцеклетка и 2 синергид. Характерной особенностью синергид является то, что базальная часть удлинена, формируя зубовидные выросты, входящие в микропиллярную трубку. У основания зубовидных выростов формируется, т.н. «нитчатый аппарат» полисахаридной природы. При приближении пыльцевой трубки он ослизняется и облегчает прохождение её в зародышевый мешок. Полученные результаты согласуются с данными литературы.

ЛИТЕРАТУРА

Барыкина Р.П. Веселова Т.Д., Девятов А.Г. Основы микротехнических иссле-

дований в ботанике. Справочное руководство.-М.: Наука, 2000.-125 с.

Комарницкий Н.А. Кудряшок Л.В., Уранов А.А. Систематика растений. – М.:

Просвещение, 1975.-529 с.

Mosyakin S.l., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine: a nomenclatural

checklist. – Kiev: I.B. of M.G. Kholodny, 1999. – 3 46 p.

Тахтаджян А.Л. Систематика Магнолиофитов. – Л.: Наука, 1987. – 296 - 297 с., 286 с., 292 с.

Generative shoots pubescence features

of Pulsatilla grandis Wender. (Ranunculaceae) L.T. Horbnyak

Іvan Ohіenko Kamyanets-Podіlsky National University

Ohіenko Str., 61, Kamenets-Podilsky, Khmelnitsky region, 32300, Ukraine e-mail: lesya-horbnyak@mail.ru

The results of generative shoots pubescence of Pulsatilla grandis Wender. research are presented. A comparative analysis of specimens by hairs color was carried out. Individuals with silver and golden pubescence were distinguished.

Рід Pulsatilla Mill. нараховує від 35 до 40 видів, диз’юнктивно поширених в помірних країнах Голарктики. Для видів роду характерна значна мінливість в опушенні, розсіченості листків, а також у розмірі та забарвленні квіток (Юзепчук, 1937). Ці ознаки часто використовують як основні діагностичні на видовому рівні. Особливої уваги заслуговує Pulsatilla grandis, діагностичні ознаки якого потребують уточнень та доповнень. Метою нашої роботи було дослідження опушення генеративних

пагонів Pulsatilla grandis.

В Україні P. grandis поширений на Поділлі, у Передкарпатті, зрідка – у Правобережному Лісостепу та Лівобережному Степу. Це багаторічна рослина висотою 30-40 см. Листки яйцевидні, трійчасто-пірчасто розсічені, з лінійно-ланцетними або ланцетними сегментами. Квітконоси прямостоячі, одноквіткові. Листочки оцвітини довгасто-яйцевидні, загострені, лілові або фіолетові. Плід – багатогорішок

(Вісюліна, 1953).

За літературними даними (Вісюліна, 1953), для P. grandis характерне лише золотисте опушення. Проте, під час наших досліджень виявлено, що окремі особини популяції з урочища «Озаринецька гора» (околиці с. Немия, Могилів-Подільського р- ну, Вінницької обл.) та в околицях с. Заволока (Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.) мають сріблясте опушення. Такі ж особливості забарвлення опушення характерні для особин у популяції з околиць с. Гораївка (Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.), у якій рослини зі сріблястим опушенням домінують.

Нами проведено аналіз особливостей кольору опушення при дослідженні зборів Pulsatilla grandis у фондах чотирьох гербаріїв України (KW, CHER, KWHA, НПП «Подільські Товтри»). Рослини із непритаманним сріблястим опушенням знайдено у гербаріях KW (Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, околиці с. Заволоки, на горбі напроти стрільбища, Г. Андрющенко, 09.05.1960), CHER (Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, околиці с. Заволоки, Г. Андрющенко, 09.05.1960; Т. Солодкова, 14.04.1978; І. Чорней, 05.06.1980; урочище «Мальованка», луки, А. Токарюк, 18.04.2003), НПП «Подільські Товтри» (Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р- н, с. Карачківці, степовий схил товтри «Лиса гора», М.М. Круцкевич, 08.04.1939; с. Демшин, заказник «Чапля», Л.Г. Любінська, 07.04.1986), KWHA (Львівська обл., Золочівський р-н, г. Біла, південний схил, Н. Антонюк, 19.05.1982). Отже, за результатами дослідження особин P. grandis нами встановлена наявність генеративних пагонів зі сріблястим та золотистим кольором їх опушення. Подібна тенденція виявлена О.Е. Сушенцовим (Сушенцов, 2008) при дослідженні Pulsatilla uralensis (Zâmels) Tzvel.

В результаті проведених досліджень уточнено відомості щодо опушення генеративних пагонів Pulsatilla grandis на території України. Виділено особини зі сріблястим та золотистим кольором опушення. Досліджені ознаки можуть використовуватись як додаткові діагностичні на видовому рівні.

ЛІТЕРАТУРА

Вісюліна О.Д. Рід Сон – Рulsatilla Adans. // Флора УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1953. – Т. 5. – С. 81–90.

Сушенцов О.Е. Систематический состав, хорология и структура популяций видов рода Pulsatilla Mill. (Ranunculaceae Juss.) в Уральском регионе: автореф. канд. биол. наук / О.Е. Сушенцов. – Казань, 2008. – 20 с.

Юзепчук С.В. Род Прострел – Рulsatilla Adans. // Флора СССР. – Ленинград:

Изд-во АН СССР, 1937. – Т. 7. – С. 285–307.

Data base of invasive plants of the flora of Ukraine Kalinichenko I.D., Gurinovich N.V.

M.G. Kholodny Institute of Botany of NASU, Group of practical informatics Tereschenkivska Str., 2, Kyiv, 01601, Ukraine e-mail: oc@botany.kiev.ua

Data base of invasive plants of the flora of Ukraine using Microsoft Access software has been created for the accounting and control of expansions of adventive species.

Відомо, що останніми роками дуже посилився антропогенний вплив на біоту, що призводить до перевищення природних темпів вимирання видів у сотні разів, руйнації природного середовища та суттєво впливає на стан біологічного різноманіття. На жаль, в Україні не приділяється достатньої уваги щодо вивчення цієї важливої проблеми, тим часом рослинний покрив потерпає від вторгнення адвентивних рослин, результатом якого є значне зростання їх руйнівного впливу на флору по всій території України. Тому дуже важливим і вкрай необхідним є ведення обліку та контролю за розповсюдженням адвентивних рослин з точки зору охорони біорізноманіття (Протопопова, Шевера, Григорак, 2002).

Нами було поставлено за мету створити інформаційну комп’ютерну систему для користування та актуалізації даних щодо поширення та сучасного стану інвазійних рослин флори України з можливістю проведення моніторингу розповсюдження їх ареалів в реальному часі. Система складається з бази даних, що включає до свого складу набір таблиць, та програмного блоку, які забезпечують зручний інтерфейс користувача для роботи з даними та набір деяких функції, які є необхідними для роботи з такими масивами атрибутивної інформації. Програмне забезпечення створене за допомогою пакету програм Microsoft Office, зокрема Microsoft Access 2010 (Кошелев, 2008) та Microsoft Excel 2010, що робить базу даних максимально доступною для широкого загалу фахівців з цього питання і не потребує встановлення додаткового програмного забезпечення для користування нею на віддалених комп’ютерах.

Розроблена база даних має складається з такиз 3 блоків:

головна (основна) таблиця, яка вміщує всю наявну інформацію по кожному з таксонів;

додаткові таблиці-довідники, до яких входить інформація щодо окремих характеристик конкретного таксона, а саме: варіабельність, способи занесення, поширення в Україні, біологічні дані (життєва форма за Раункієром, тип розмноження тощо), екологія (геліоморфа, гідроморфа), ступінь натуралізації та інвазійний статус. Дані з таблиці дають можливість обрати одну чи декілька характеристик опису таксона, які заносяться до головної таблиці. Такі таблиці є важливим елементом бази даних, оскільки, завдяки такому представленню інформації по кожному таксону, значно спрощується і прискорюється процес введення даних та зводиться до мінімуму можливість припуститися помилок при їх внесенні, що, в свою чергу, забезпечує якість та результат подальшого аналізу інформації;набір форм для введення даних, їх перегляду та пошуку по базі, а також форма головного меню.

Використаний масив даних інвазійних рослин України, а також характеристики та додаткова інформація (довідники) по видам цієї групи люб’язно були надані нашими колегами проф. В.В. Протопоповою та к.б.н. М.В. Шеверою (Протопопова, Мосякін, Шевера, 2002).

ЛІТЕРАТУРА

Кошелев В.Е. Access 2007. Эффективное использование. - М.: OOO “ Бином-

Пресс”, 2008.- 592 с.

Протопопова В.В., Мосякін С.Л., Шевера М.В. Фітоінвазії в Україні як загроза біорізноманіттю: сучасний стан і завдання на майбутнє. - Київ: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 2002. - 28 с.

Протопопова В.В., Шевера М.В., Григорак М.Ю. Еколого-економічні та логістичні аспекти фітозабруднення в Україні // Регіональні перспективи. - 2002. - 2

(21). - С. 19-21.

Distribution of Betula humilis Shrank. (Betulaceae) within the plain part of Ukraine in the Allerød–Holocene

Karpiuk T. S.

M.G. Kholodny Institute of Botany, NAS of Ukraine Vascular Plants Department

Tereschenkivska Str., 2, Kyiv, 01601, Ukraine e-mail: tan.karpiuk@gmail.com

Paleochorological studies of rare and relict plant species are very important for protection of nature and biodiversity. As a result of our investigation, the data of distribution of Betula humulis within the plain part of Ukraine in the Allerød–Ho locene were presented.

Збереження біорізноманіття передбачає не лише аналіз, збереження та охорону сучасного фіторізноманіття, а й історичні реконструкції флор та рослинності пев-

98 Floristics and Systematics of Vascular Plants

них територій, вивчення закономірності динаміки ареалів окремих таксонів. При цьому особлива увага приділяється поширенню рідкісних та реліктових видів, які в попередні часи відігравали більшу роль в рослинному покриві певної території (Безусько, Карпюк, Мосякін, Безусько, 2012 а).

Одним з реліктових видів, що в Україні поширений на південній межі ареалу і занесений до Червоної книги, є Betula humilis Shrank (Червона книга України, 2009). Цей вид характеризує перигляціальний тип рослинності міжстадіального і стадіального рангів, тому дослідження його поширення в просторі та часі є надзвичайно актуальними. Ми розглядали поширення B. humilis на території України в останні 12 000 років, що дає можливість прослідкувати зміни ареалу протягом аллереду (AL), пізнього дріасу (DR–3) та протягом основних етапів голоцену.

Для проведення палеохорологічних досліджень нами було визначено, що 11 розрізів (240 спорово-пилкових спектрів) містили викопний пилок B. humilis. Картисхеми поширення B. humilis протягом аллереду– голоцену були побудовані за допомогою програм DIVA-GIS (http://www.diva-gis.org/) на основі баз даних, створених у

програмі BRAHMS (http://dps.plants.ox.ac.uk/bol/).

Наші дослідження виявили, що ареал берези низької зазнав значних змін протягом аллереду– голоцену, що підтверджується даними спорово-пилкового аналізу. Найбільшу роль B. humilis відігравала в складі перигляціального типу рослинності протягом останнього кліматичного ритму пізньольодовиків’я (AL, DR–3), особливо в DR–3. В той час береза низька траплялась на Правобережжі і Лівобережжі сучасних лісової і лісостепової зон України. Починаючи з голоцену її ареал поступово, але помітно скорочується і набуває сучасного вигляду. Незважаючи на те, що в ранньому голоцені береза низька трапляється на Поліссі та Лісостепу, в середньому голоцені практично зникають місцезростання B. humilis з території Лівобережного Лісостепу. У пізньому голоцені береза низька траплялась переважно на території лісової зоні. При цьому її основні місцезростання знаходились на Західному Поліссі. Найбільш молоді за віком локальні місцезнаходження берези низької за межами її сучасного ареалу здебільшого знаходились на лівобережжі Лісостепу в сучасній Черкаській області – с. Чугмак та Полтавській – с. Оржиця (Безусько, Мосякін, Безусько, 2011).

У наш час B. humilis поширена переважно на Поліссі, трапляється також у Лісостепу, але, в наслідок дії багатьох факторів, вид має тенденцію до скорочення ареалу. Важливо наголосити, що отримані нами результати палеохорологічних досліджень підтверджують необхідність охорони та збереження B. humilis на території України.

Актуальним також є подальші палеохорологічні дослідження видів, занесених до Червоної книги України – Linnaea borealis L., Scheuchzeria palustris L., Taxus baccata L., Dryas octopetala L. Та ін. (Безусько, Карпюк, Мосякін, Безусько, 2012б).

ЛІТЕРАТУРА Безусько Л.Г., Безусько Т.В., Ковалюх Μ.Μ. Палеоботанічні та радіовуглецеві

дослідження відкладів озера Болотне (Україна, Волинська область) // Наукові записки НаУКМА. Біологія та екологія. – 2001. – Т. 19. – С 43–50.

Безусько Л.Г., Карпюк Т.С., Мосякін С.Л., Безусько А.Г. Палеохорологічні до-

слідження рідкісних та реліктових видів рослин в Україні: сучасний стан та перспективи // Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії

2012 р., м. Умань, Черкаська область). – Київ: Паливода А.В., 2012а. – С. 61–62.

Безусько Л. Г., Карпюк Т.С., Мосякін С.Л., Безусько А.Г. Палінофлори відкладів аллереду та пізнього дріасу лівобережжя лісостепової зони України // Наукові записки НаУКМА. Біологія та екологія. – 2012 б. – Т. 132. – С. 9–14.

Безусько Л. Г., Каюткіна Т. М., Ковалюх М. М., Артюшенко О. Т. Палеобо-

танічні та радіохронологічні дослідження відкладів б. Старники (Мале Полісся) //

Укр. ботан. журн. – 1985. – Т. 42, №3. – С.27–30.

Безусько Л. Г., Мосякін С. Л., Безусько А. Г. Закономірності та тенденції ро-

звитку рослинного покриву України у пізньому плейстоцені та голоцені. – К.: Аль-

терпрес, 2011. – 450 с.

Червона книга України. Рослинний світ / За заг. ред. Я. П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.

A biometric study of Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae Juss.) in Ukraine

Kazemirska M.A.

Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University Botany and Natural Protection Department Fedkovych Street, 11, Chernivtsi, 58022, Ukraine e-mail: mariya-arabella@mail.ru

The thesis presents the results of biometric study of Fritillaria montana Hoppe that were conducted in Ukraine for many years. The character of variations of 24 biomorphological parameters of individuals has been studied. It is founded out that in studied region F. montana is a monotype taxon with the middle level of population differentiation (differ-

ence between population valued on the base of variation coefficient).

Вивчення структури та мінливості популяцій, з яких складаються види, є одним з актуальних питань проблеми мікроеволюції, і види, ареали яких складаються з ізольованих популяцій, – зручні об’єкти для такого дослідження, оскільки саме вони мусять бути високо диференційованими і можуть містити унікальні генотипи (Внутрішньопопуляційна різноманітність…, 2004; Зиман, Аніщенко, Кашеваров, 1991). Внаслідок взаємодії популяції із середовищем, виникають зміни генетичної структури, які проявляються у фенотипі. Тому дослідження фенотипічної мінливості і є дослідження популяції (Майр, 1974).

З цією метою та для виявлення комплексу таксономічно значущих ознак проведені дослідження морфологічної мінливості особин F. montana (Каземірська, 2013).

Досліджували внутрішньота міжпопуляційну мінливість F. montana. Для дослідження обрали 24 морфологічні ознаки генеративних особин 12 локальних популяцій F. montana, а саме, на території Чернівецької області: Хотинський район: окол. с. Каплівка (П1), урочище Третій ліс (ЦП10), окол. с. Крутеньки (П2); Кельменецький район: окол. с. Михайлівка (П3), окол. с. Подвір’ївка, урочище Бортос, лучно-степові схили (П4), окол. с. Зелена (П5), окол. с. Ленківці (П6); Сокирянський район: окол. с. Шебутинці (П7), окол. с. Михалково (П8), окол. с. Розкопинці (П9); на території Хмельницької області: Кам’янець-Подільський район: між селами Устя та Велика