AktyalniProblemy-2010

турний список видових назв з урахуванням даних IPNI (International Plant Names Index, http://www.ipni.org) та вказані синонімічні зв'язки між назвами.

У більшості випадків гербарні збори не супроводжуються точними географічними координатами. Традиційно на гербарних етикетках міститься інформація про одиниці адміністративно-територіального поділу (область, район, населений пункт). Саме за цими відомостями можна визначити приблизні координати для введення даних до BRAHMS. Для цього до бази було імпортовано координати на-

селених пунктів України за GADM (Global Administrative Areas, http://www.gadm.org).

Нами обрано такий формат координат, що відповідає шаблонам карт програми для картування і географічного аналізу Diva-GIS. При введенні даних з гербарної етикетки поле місцезнаходження («Gazetteer») заповнювалось на підставі списку населених пунктів, отриманого на основі даних GADM. При цьому координати в поля «latitude» і «longitude» додавались автоматично за цим списком.

Система BRAHMS дозволяє відсортувати введені дані за обраними користувачем критеріями. Так, наприклад, серед усіх даних бази ми можемо вибрати лише зразки, які належать до роду Aster і зібрані О.М. Дубовик. Їх координати передаються для використання в програмі Diva-GIS. За цими даними будується shp-файл, який задає зображення на карті. Отримані нами в такий спосіб картосхеми поширення A. bessarabicus та A. amellus наочно підтверджують факт південнішого ареалу

A. bessarabicus порівняно з таким A. amellus.

Труднощі в нашій роботі були пов'язані з необхідністю перегляду, уточнення та доповнення бібліотеки координат населених пунктів України. При введені у базу даних інформації з гербарних зразків враховувалися історичні зміни, що відбувалися в адміністративно-територіальному поділі України.

На наш погляд, картування з використанням системи керування базами даних BRAHMS та програми Diva-GIS дозволяє повніше використати хорологічні дані гербарних етикеток, швидко створювати картосхеми та аналізувати їх відповідно до поставлених завдань.

Таксономический анализ флоры сосудистых растений государственного природного заповедника «Бастак»

ЛОНКИНА Е.С.

Государственный природный заповедник «Бастак» ул. Шолом-Алейхема, 69а, г. Биробиджан, 679014, Еврейская автономная область, Россия e-mail: lonkina83@mail.ru

Проблема флористического разнообразия природных экосистем весьма актуальна. Инвентаризация видового состава сосудистых растений – основа для разработки рекомендаций по охране ботанических объектов, поэтому территория государственного природного заповедника «Бастак» представляет большой интерес. Заповедник создан в 1997 г. и занимает площадь 91771 га. Заповедник расположен в северной части Еврейской автономной области (ЕАО). Одним из важнейших признаков флоры служит ее видовое разнообразие. До создания заповедника специальных

флористических исследований на данной территории не проводилось, начаты они в 1998 году. В результате данных работ база данных сосудистых растений составляет 653 вида из 345 родов и 109 семейств.

Систематический состав флоры заповедника показывает, что господствующее место во флоре заповедника занимают представители отдела покрытосеменных (601 вид, 92 %). Сосудистые споровые представлены двумя отделами: папоротниковидные (30 видов, 4,6 %) и хвощевидные (16 видов, 2,5 %). Роль голосеменных во флоре заповедника очень значительна, несмотря на их ничтожное представительство (7 видов, 1 %), так как они являются основными эдификаторами лесных фитоценозов заповедника.

Анализ семейственно-видового спектра дает более точную информацию о характере флоры. Наиболее крупными по числу видов семействами являются Asteraceae

(61 вид, 9,3 %), Cyperaceae (54 вида, 8,3 %), Ranunculaceae (43 вида, 6,6 %), Rosaceae

(34 вида, 5,2 %), Poaceae (25 видов, 3,8 %), Fabaceae (21 вид, 3,2 %), Lamiacea (20 ви-

дов, 3,1 %), Polygonaceae (18 видов, 2,7 %), Caryophyllaceae (17 видов, 2,6 %), Salicaceae (17 видов, 2,6 %). На долю крупнейших семейств приходится почти половина сосудистых растений заповедника (310 видов, 47,4 %). На территории заповедника преобладает семейство Asteraceae, что характерно для Восточноазиатской флористической области. Немного уступает семейство Cyperaceae, которое характерно для Циркумбореальной флористической области, что подтверждает утверждение о том, что по северной части ЕАО проходит граница между Циркумбореальной и Восточноазиатской флористическими областями (Тахтаджян, 1978).

Родовые спектры характеризуют внутреннюю структуру флоры (Малышев, 1972). Ведущими родами сосудистых растений заповедника являются: Carex (42 вида, 6,4 %), Salix (12 видов, 1,8 %), Viola (9 видов, 1,4 %), Artemisia (8 видов, 1,2 %), Equisetum (7 видов, 1,1 %), Geranium (7 видов, 1,1 %), Aconitum (7 видов, 1,1 %), Betula

(6 видов, 1,1 %), Potentila (6 видов, 1,1 %), Thalictrum (6 видов, 1,1 %). Анализ родово-

го спектра показал, что на ведущие роды приходится всего 110 видов (16,8 %), а роды с малым числом видов составляет большую часть родового спектра – 417 видов (64 %). Первое место по количеству видов занимает род Carex, что характерно для флоры умеренных и холодных климатических поясов Голарктики (Кожевников, 2001). Достаточно хорошо представлены роды, характерные для Восточноазиатской флористической области (Viola, Artemisia, Potentila). Таким образом, утверждение о граничном положении заповедника подтверждается как при анализе семейственного спектра, так и родового и соответствует флористическому районированию Земли в пределах Голарктики.

ЛИТЕРАТУРА

Кожевников А.Е. Сытевые (семейство Cyperaceae Juss.) Дальнего Востока России. – Владивосток: Дальнаука, 2001. – 275 с.

Малышев Л.И. Флористические спектры Советского Союза // История флоры и растительности Евразии. – Л.: Наука, 1972. – С. 3-40.

Тахтаджян А.Л. Флористические области земли. – Л.: Наука, 1978. – 248 с.

Охорона видів родини Orchidaceae Juss. в Закарпатті ЛОЯ В.В.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, відділ природної флори вул. Тимірязівська, 1, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: vlastichka@gmail.com

Родина Orchidaceae Juss. вельми чисельна, а її представники серед квіткових рослин за рівнем еволюційного розвитку перебувають на найвищих щаблях. Все ж для більшості флор доведено, що ця група рослин страждає від антропогенного впливу найбільше. Родина цілком включена до Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Всі її представники занесені до третього видання Червоної книги України (Червона …, 2009). В Закарпатській області відомо 49 видів і підвидів орхідей. Їх популяції тут представлені на територіях з різним режимом природокористування. Під охороною орхідеї знаходяться переважно на територіях об’єктів природно-заповідного фонду найбільших за площею в області: Карпатському біосферному заповіднику (КБЗ), національних природних парках «Синевир» та «Ужанському», регіональних ландшафтних парках «Зачарований край» та нещодавно створеному «Притисянському».

Більшість наявних видів орхідей представлені на заповідних територіях За-

карпаття, окрім: Cypripedium calceolus L., Dactylorhiza transsilvanica (Schur) Aver., Dactylorhiza traunsteineri (Saut. ex Rchb.) Soó, Hammarbya paludosa (L.) O.Kuntze, Liparis loеselii (L.) Rich., Orchis purpurea Huds. Частина з них відома з поодиноких місцезнаходжень за окремими літературними згадками. Слід зауважити, що нам не вдалося у вказаних місцезнаходженнях підтвердити наявність цих видів (крім

Cypripedium calceolus в околицях с. Лазещина та Dactylorhiza traunsteineri). Зважаючи на особливості біології орхідних, те, що ці види не були виявлені, ще не свідчить про їх зникнення з флори області. Знахідки Epipactis microphylla (Ehrh.) Sw. були здійснені в двадцятих роках минулого століття з територій, що належать до масивів КБЗ (Чорна гора). Сьогодні в списках рослин, що там охороняються, вид відсутній.

Популяції Spiranthes spiralis (L.) Chevall., який нещодавно був виявлений в області нами та колегами, знаходяться в господарській зоні Ужанського НПП. Слід регламентувати господарську діяльність в місцях, де зростає Spiranthes spiralis, щоб зменшити загрози існуванню його популяціям.

Чимало популяцій орхідей не охороняються і їм загрожує зникнення. Спільно з колегами з Ужгородського національного університету пропонуємо створення трьох заказників. У Вулканічних Карпатах місцевого значення «Гора Плішка», де зростає 14 видів орхідей, включаючи виявлений нами Dactylorhiza fuchsii subsp. sooiana (Borsos) Borsos і «Оноківська лиса гора». Також заказник загальнодержавного значення «Ужгородський степ», де в межах міста зростає популяція Anacamptis morio (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase, що налічує більше 5 тисяч особин.

Слід охороняти всі відомі популяції орхідей та здійснювати пошуки нових.

ЛІТЕРАТУРА

Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.

Фасціації у представників сукулентних рослин колекції закритого грунту Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна

МАЛЯРЕНКО В.М., БАДАНІНА В.А., ГАЙДАРЖИ М.М.

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра ботаніки пр. Академіка Глушкова, 2, м. Київ, 03022, Україна

Інтродукція та поповнення асортименту декоративних рослин має науковий та практичний інтерес з метою поповнення його за рахунок залучення рослин з аномальним типом росту, або ж так званих фасційованих форм з видозміненими стеблами, листками, суцвіттями. Вони мають надзвичайно цікавий вигляд, колір стебел або листків і є одним з нових напрямків у декоративному квітникарстві.

При фасціації відбувається зростання стебел один з одним, декількох точок росту, зміщення ритму ділення і диференціації клітин (Биологический …, 1986). Таке явище може відбуватись як в природі так і в культурі. Фасційовані форми рослин зустрічаються серед спорових та покритонасінних рослин, але в більшості серед останьої групи рослин. Так, фасціації стебел описані у Delphinium elatum L., Рrunus avium L., Olea europeа L., квіток – у видів з родин Caprifoliaceae, Rubiaceae, Apiaceae, плодів – у Ranunculus tripartitus L., Fragaria botryformis, Gleditschia triacanthos L.,

Malus Mill (http://www.Gatchina3000.ru/).

Для сукулентів також характерне явище фасціації. Причини виникнення таких форм до сьогодні не встановлені. Крім того, в літературних джерелах немає відомостей про загальну кількість фасційованих форм у сукулентних рослин, недостатньо відомостей про родини, роди і види, які мають подібні деформації. Тому нами вивчалось явище фасції у сукулентних рослин колекції закритого ґрунту ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна, визначався об’єм рослин з видозмінами листків і стебел, а також тип фасціації.

За нашими даними в колекції сукулентних рослин закритого грунту Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна на 2010 рік налічується 36 види рослин з фасціаціями, що належать до 25 родів з 4 родин: Cactaceae A.L. Juss, Crassulaceae

D.C., Euphorbiaceae A.L. Juss., Asclepiadaceae R. Br.

Найбільше видів рослин з фасціаціями спостерігається у родині Cactaceae A.L. Juss – 28 видів (78 %), які належать до 20 родів. Родина Crassulaceae D.C. представлена 5 видами (14 %) рослин з фасціаціями, які відносяться до 3 родів (Echeveria, Pachypytym, Sinocrassula). В родині Euphorbiaceae A.L. Juss представлені два види (6 %): Euphorbia lacteа Hort. f. cristata Euphorbia pugniformis Brg. f. cristata. Родина Asclepiadaceae R.Br. представлена одним видом (2 %) Stapellia herrei Nelf f. cristata.

Найчастіше сукулентам колекції притаманна гребінчаста фасціація, при якій стебло рослини набуває форму одного або декількох гребенів, в наслідок розташування точок росту на одній прямій. І лише два види: C. peruvianus (L.) Mill. і T. schoenii Ricc. родини Cactaceae мають монстрозну форму.

На основі узагальнених літературних даних та аналізу колекції ботанічного саду нами складений список сукулентних рослин, які мають фасційовані форми. Він нараховує 93 види з 46 родів і 4 родин. При цьому, 18 видів з колекції Ботанічного саду не згадуються в літературі як рослини, що можуть мати фасційовані форми. Вони

були виділені з сіянців або отримані при вегетативному розмноженні рослин. Більшість таких рослин утримується на підщепах, але деякі види вирощуються на своєму корінні.

ЛІТЕРАТУРА

Биологический енциклопедический словарь / гл. ред. М.С. Гиляров. – М.: Советская енциклопедия, 1986. – 831 с.

http://www. Gatchina3000.ru/

Історія вивчення видів роду Bidens L. (B. tripartita L.,

B. frondosa L., B. cernua L., B. connata Muehl.)

МАХИНЯ Л.М.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця вул. Пушкінська, 22, м. Київ, 01601, Україна

Усвітовій флорі налічується 406 видів та 312 форм і варіантів роду Bidens L. (www.plantamed.com.br), п’ять з яких зростає на території України: B. tripartita L.,

B.frondosa L., B. cernua L., B. connata Muehl., B. orientalis Velen. Останній вид зустрі-

чається лише у Криму.

Опис роду Bidens L. у світовій флорі належить Карлу Ліннею. Він 1753 р. у

своїй праці «Species Plantarum» вперше дав опис B. tripartita , B. frondosa, B. cernua. За його визначенням види роду Bidens на відміну від видів роду Coreopsis мали сім’янки

зостями, від яких відростають відігнуті назад волоски (Sherff, 1937). B. connata був описаний у 1804 р. німецьким ботаніком Мюхленбергом. Подальші праці інших вчених характеризувалися описами анатомо-морофлогічних особливостей як окремих органів та їх частин, так і досліджуваних видів у цілому.

На другому етапі досліджень вивчався хімічний склад та практичне (переважно медичне) застосовування рослинної сировини видів. Найбільшу кількість хімічних речовин було ідентифіковано у B. tripartita, що зумовлено наявністю ресурсної бази та багатством хімічного складу у порівнянні з іншими видами, менше – у

B.cernua. Два адвентивні види північноамериканського походження – B. frondosa та

B.connata – найменше досліджені у хімічному відношенні. Рослинна сировина цих представників у різних країнах використовуються, в основному, у народній медицині, або як фарбувальний засіб.

Уресурсному аспекті більше досліджена B. tripartita, оскільки цей вид входить до Фармакопей різних країн. В Україні ресурси B. tripartita досліджував Д.С. Івашин (1983) Автор наводить запаси цього виду – 24 ц/га сухої маси. Однак, як показують дослідження за останні 30 років, відбувається деградація її ресурсної бази, що зумовлено як скороченням екотопів так і трансформації її у B. frondosa.

На сучасному етапі досліджено міграцію видів роду Bidens (Sumberova та ін., 2004), досліджуються хромосомні числа представників роду, розробляються методи боротьби з рудеральними видами на сільськогосподарських угіддях (зокрема, на рисових полях). Проведені спостереження за впливом різних абіотичних факторів на

проростання насіння (світла, температури, газового режиму), створені нові гібридні форми (Miura, 2007) і т.д.

Менше уваги приділялося питанням участі видів, зокрема алювіофітів, у сукцесійних процесах, та ролі їх місцезростань. Тому, види роду Bidens складають науковий інтерес з точки зору модельних об’єктів для розробки методологічних підходів у з’ясуванні ролі алювіальних терофітів перезволожених територій у майбутніх сукцесійних процесах, які проходять у новоутворених екосистемах заплавних ландшафтів.

Значний науковий інтерес складає вивчення ресурсних запасів та хімічного складу B. frondosa площі якого збільшуються.

ЛІТЕРАТУРА

Ивашин Д.С. Ресурсы лекарственных растений Украинских Карпат и возможности их использования. – В кн.: Ресурсы дикорастущих лекарственных растений СССР. – Л., Наука, 1968. – 135 с.

Miura R. An awnless variant of Bidens tripartita (Kyoto Univ. (Japan)), Hosotani, M., Ito, M. // AGRIS 2009 – FAO of the United Nations Sep 2007. – v. 52(3). – P. 130-136.

Sherff E.E. The genus Bidens // Field Museum of Natural History Botanica Serica. – 1937. – 16. – Р. 16-484.

Sumberova K, Tzonev R., Vladimirov V. Bidens frondosa (Asteraceae) – a new alien species for the Bulgarian flora // Phytol Balcan. – 2004. – 10. – Р. 179-181.

www.plantamed.com.br

Види роду Bidens L. як складові елементи прибережно-водних угруповань. Перспективи їх використання у медицині та фармації

МАХИНЯ Л.М., СТРУМЕНСЬКА О.М.

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця вул. Пушкінська, 22, м. Київ, 01601, Україна

У складі сучасної рослинності України представлено декілька видів роду Bidens L.. За даними «Определителя высших растений Украины» (1999) це Bidens tripartita L., B. frondosa L., B. cernua L., B. radiata Thuill., B. orirentalis Velen., а згідно

«Vascular Plants of Ukraine: A nomenclatular checklist» розрізняють також п’ять видів,

але B. orientalis авторами визначається як B. tripartita var. orientalis, та додається новий вид – B. connata Muehl., що був вперше виявлений на території України С.Л. Мосякіним у 1986 році.

Види роду Bidens є однорічниками, з голарктичним ареалом поширення, крім B. tripartita, яка є космополітом. За способом розповсюдження представники роду – зоохори, гідрохори, антропохори. Ці види є геліофітами, по відношенню до вологи – гігрофітами

(B. tripartita, B. connata, B. radiata, B. cernua) імезофітами(B. frondosa, B. orirentalis).

Вивчення поширення та еколого-ценотичних особливостей представників роду Bidens проводилося у межах долини Середнього Дніпра вздовж правого і лівого берегів від м. Києва до м. Кременчука (Полтавська обл.). Досліджувалися ділянки двох типів. Перші характеризувалися помірним коливанням рівня води протягом вегетації, надмірним ступенем зволоження, мулистими ґрунтами та помірним

затіненням (Кременчуцький р-н, Полтавської обл.). Інші ділянки відзначалися незначним рівнем води протягом вегетації, середнім ступенем зволоження, слабо задернованими ґрунтами та малим затіненням (Бориспільський р-н, Київської обл.). Означені умови є сприятливими для поширення представників роду Bidens у зв’язку з формуванням новоутворених екотопів, ці рослини є піонерами вологих та перезволожених місцезростань. Дослідження здійснювалися детально-маршрутним методом з використанням методів геоботанічних та ресурсних досліджень.

Слід зазначити, що на досліджувальних територіях зустічається переважна більшість видів даного роду, що займають значні площі (за виключенням B. orirentalis та B. radiata). Встановлено, що види роду Bidens на території Кременчуцького водосховища відзначаються стабільно високими морфологічними показниками, порівняно зі зниженими ділянками заплавних лук Дніпра та можуть бути розглянуті як потенційні ресурсно-сировинні бази.

Усі види роду Bidens використовуються у народній медицині, а B. tripartita є фармакопейним видом. Рослини містять флавоноїди, ефірну олію, халкони, вуглеводи та їх похідні, аурони,поліацетиленові сполуки, сапоніни, вітамін С, дубильні речовини, органічні кислоти, кумарини, ліпіди, воски. Вищезазначені сполуки зумовлюють сечогінну, потогінну, спазмолітичну ранозагоювальну, протиалергічну, імуностимулюючу, тонізуючу дію.

Офіційна медицина рекомендує використання настоїв, вітамінних чаїв, зборів, спиртових екстрактів виготовлених на основі трави череди трироздільної при хворобах печінки та жовчного міхура, застудних захворюваннях, діатезах тощо.

Враховуючи подібність хімічного складу різних видів роду Bidens, виявляється доцільним проведення фармакологічних дослідженннь інших представників роду, особливо B. frondosa, яка є експансивним видом в угрупуваннях.

ЛІТЕРАТУРА

Ивашин Д.С. Ресурсы лекарственных растений Украинских Карпат и возможности их использования. – В кн.: Ресурсы дикорастущих лекарственных растений СССР. – Л., «Наука», 1968. – 136 с.

Определитель высших растений Украины / В.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю. Н.Прокудин и др. Редкол.: Ю.Н. Прокудин (отв. ред.) и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.

Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine: A nomenclatural checklist. – Kiev: M.G. Kholodny Institute of Botany, 1999. – 156 с.

Застосування морфометричних ознак у таксономії аконітів Східних Карпат

НОВІКОВ А.В.

Державний природознавчий музей НАН України, відділ таксономії сучасної та викопної біоти вул. Театральна 18, м. Львів, 79008, Україна

e-mail: novikoffav@gmail.com

Морфометричні дослідження займають почесне місце у сучасній ботаніці, оскільки дозволяють не лише кількісно оцінити варіабельність ознак, виявити їх взає-

мозв’язок, встановити кореляцію між ними, але й лежать в основі принципу фенетичної та кладистичної таксономії. Однією з основних проблем при роботі з конкретними екземплярами аконітів є визначення секційної приналежності в межах підроду Aconitum, оскільки представники всіх трьох секцій можуть мати приблизно однакову форму шолому, розміри листків та самого пагона. У більшості ключів для розмежування цих секцій наводяться такі ознаки як форма бульб (видовжені бульби – секція Aconitum) та текстура насіння (три поперечних борозенки – секція Aconitum) (Mitka, 2003). Проте ці ознаки не завжди можливо оцінити, зокрема у випадку наявності фрагментованого гербарного зразка, що обмежує їх використання. А такі ознаки, як форма нектарника та індекс висоти шолому в значній мірі для цих секцій варіабельні. Яскравим прикладом постановки проблеми є розмежування зразків A. × czarnohorense

(Zapał.) Mitka (секція Aconitum) та A. degenii Gáyer (секція Cammarum DC.).

Для аналізу було обрано 20 основних параметрів та 11 – індексних, виведених на основі основних. Такі ознаки, як довжина рослини, число відгалужень термінального суцвіття, довжина та ширина листкової пластинки, довжини AL та BL, ширина кінчика листкової пластинки, довжини ніжки та долі нектарника, довжина квітконіжки, а також відповідні індекси, були запропоновані одним з провідних дослідників аконітів Ю. Кадотою (Kadota, 1981) і для них збережена оригінальна абревіатура. Такі ознаки, як висота та ширина шолому і відповідний індекс висоти шолому, були запропоновані вперше Е. Гетцем (Götz, 1967) і пізніше набули широкого використання. Решта ознак та індексів (довжина кінчика листкової пластинки, довжина та ширина черешка, довжина та діаметр міжвузля, довжина та діаметр квітконіжки, індекс кінчика листкової пластинки, індекси черешка, міжвузля та квітконіжки, а також індекси PII, BII, LII) була застосована нами вперше. Всі параметри було проаналізовано для 12 видів аконітів, що ростуть на території Східних Карпат: A. lasiocarpum (Rchb.) Gáyer, A. variegatum L., A. degenii, A.× gayeri Starmühl., A.× hebegynum DC., A. anthora L., A. bucovinense Zapał., A. firmum Rchb., A. ×czarnohorense, A.× nanum (Baumg.) Simonk, A. moldavicum Hacq., A. lycoctonum L. em. Koelle.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що такий поширений параметр, як індекс висоти шолому має незначну видову кореляцію (лише 0,28). Він не дозволяє визначити видову приналежність і його слід застосовувати у комплексі з іншими ознаками. Такою ознакою може бути один з індексів, що виражає співвідношення довжини міжвузля з іншими параметрами, зокрема індекс міжвузля та похідні індекси PII, BII, LII. Ці індекси надзвичайно зручні у практичному використанні. Таким чином, якщо довжина листка є приблизно рівною трьом міжвузлям або більша, тоді це є представник секції Aconitum, у випадку, якщо довжина листка приблизно рівна двом міжвузлям – перед нами представник секції Cammarum.

ЛІТЕРАТУРА

Götz E. Die Aconitum variegatum-Gruppe und ihre Bastarde in Europa // Fedd. Rep. – 1967.

– 76 (1-2). – S. 1-62.

Kadota Y. A taxonomic study of Aconitum (Ranunculaceae) of the Akaishi Mountain Range in Central Japan // Bull. Nat. Sci. Mus., Ser. B. – 1981. – 7 (3). – P. 91-114.

Mitka J. The genus Aconitum L. (Ranunculaceae) in Poland and adjacent countries: A phenetic-geographic study. – Cracow: Inst. of Botany of the Jagellonian Un-ty, 2003. – 204 p.

Cистематична структура флори фітоценозів дослідного поля «Голосієво» НУБіП України

ОВСІЄНКО І.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, кафедра ботаніки вул. Героїв Оборони, 15, 03041, м. Київ, Україна email: botaniki@bigmir.net

Вивчення флористичного складу певного регіону, зокрема культурних фітоценозів носить актуальний характер. Тому наші дослідження були спрямовані на встановлення флористичного складу фітоценозів дослідного поля «Голосієво» НУБіП України. Геоботанічні дослідження проводились шляхом використання прямих та опосередкованих методів. Ідентифікацію видового складу рослинності дослідного поля «Голосієво» проводили за «Определителем высших растений Украины» (1987). Видовий склад у ценології різних типів рослинності є показником їхньої кількісної і якісної оцінки, динаміки та розвитку й господарської значимості. У зв’язку з цим зроблений аналіз є необхідною умовою пізнання закономірностей їхньої трансформації і розвитку, залежно від впливу антропогенних та природних факторів.

Аналіз систематичної належності показав, що на території дослідного поля «Голосієво» зростає 341 вид рослин, з яких 3 – хвощеподібних, 3 – папоротеподібних, 5 – голонасінних і 330 – квіткових видів. Результати аналізу доводять те, що систематичну структуру, біоморфологічні та еколого-ценотичні властивості різних типів рослинності визначають перші 10 родин, переважаючих за кількістю видів. На думку О.І. Толмачова (1970), ці родини виражають сутність взаємовідношень і взаємнообумовленості конкретної флори.

У досліджуваних фітоценозах дослідного поля «Голосієво» виявлено 341 вид, що належить до 4-х відділів, 67 родин і 242 родів. Істотне зростання флористичного багатства дослідного поля «Голосієво» відбувається завдяки інвазії синантропних видів, а також інтродуцентів фітоценозів, тенденція проникнення яких щороку зростає. У систематичній структурі дослідних угідь переважаюче положення займають квіткові рослини (96,77 %), серед яких домінують Magnoliophyta (83,57 %) і відносно невелику роль відіграють вищі спорові рослини Equisetophyta (0,87 %), Pteridiophyta (0,87 %) і Pinophyta (1,46 %), що на думку А. А. Гросгейма (1936), властиво для будьякої конкретної чи регіональної флори, а також світової.

Аналіз флори угідь дослідного поля «Голосієво» показав, що лише 10 перших родин за чисельністю видів налічують 206 видів, або 60,36 % від загальної кількості видів. Першу позицію займає родина Asteraceae, яка налічує 46 видів, або 13,48 % від загальної кількості видів. Другу позицію займає родина Poaceae, яка налічує 32 види, або 9,38 %. Третю позицію займає родина Rosaceae, яка налічує 26 видів , або 7,62 %. На четвертім-п’ятім місцях стоять родини Lamiaceae i Fabaceae по 20 видів (5,86 %). Наступні місця посідають такі родини як Apiaceae (17 видів), Brassicaceae (16 видів), Caryophyllaceae i Polygonaceae (по 10 видів). І замикає десятку провідних родин

Ranunculaceae з 9 видами.

Провідними родами досліджуваних фітоценозів є Violla, Festuca, Artemisia по 5

видів, Rosa, Trifolium, Rumex, Galium – чотири види, а такі роди як Carex, Poa, Equisetum, Potentilla, Ranunculus, Stellaria, Polygonum, Vicia, Veronica i Mentha мають по три види.

Отже, досліджувана флора представлена значною групою лікарських, кормових, медоносів і синантропних видів.

ЛІТЕРАТУРА

Гросгейм А.А. Анализ флоры Кавказа // Изв. Азейбаржанского филиала АН СССР. –

Вып. 1. – М., 1936. – 257 с.

Определитель высших растений Украины / Отв. ред. Ю.Н. Прокудин. – К.: Наук. дум-

ка, 1987. – 548 с.

Толмачев А.И. Богатство флоры как объект сравнительного изучения // Вест. Ленингр.

ун-та. – Сер. биол. – 1970. – № 9. – С. 71-83.

Ржавчинные грибы, паразитирующие на видах рода

Artemisia L.

ОВЧАРЕНКО Н.С.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр, отдел новых ароматических и лекарственных культур пгт Никита, Ялта, АР Крым, 98648, Украина

e-mail: Nadezhda_Ovcharenko.mail.ru

Ржавчинные грибы являются одними из самых опасных биотрофных грибов, паразитирующими на вегетативных органах многих полезных растений. Некоторые виды рода полынь (Artemisia L.) при промышленном выращивании поражаются ржавчиной. Заболевание поражает стебли и листья растения; при сильном заражении растение погибает. В годы с благоприятными погодными условиями ржавчинные грибы могут вызвать эпифитотию и полностью уничтожить урожай.

Поэтому целью исследований было изучение видового состава и биологии развития ржавчинных грибов на видах рода Artemisia в коллекции Никитского ботанического сада – Национального научного центра (НБС–ННЦ) и коллекционном насаждении ООО «Радуга» с. Лекарственное Симферопольского района. Исследования проводились в течение вегетационного периода 2008-2009 гг. На участке НБС–ННЦ было обследовано 30 видов полыни, в коллекции ООО «Радуга» – 3 вида. Всего было исследовано 30 видов рода Artemisia.

В ходе фитопатологических обследований растений установлено, что наиболее распространен в насаждениях гриб Puccinia absinthii DC., который относятся к классу Basidiomycetes, порядку Uredinales, семейству Pucciniaceae. Он поражает следующие виды полыни: Artemisia absinthium L., A. balchanorum Krasch. (коллекция НБС–ННЦ), A. taurica Willd. (коллекция ООО «Радуга»).

Наиболее подвержен заболеванию вид Artemisia balchanorum. В 2008 и 2009 гг. распространенность этого гриба в насаждении достигала 100 % при интенсивности 4 и 5 баллов соответственно. Сначала на отдельных растениях появляются темно-бурые мелкие уредопустулы гриба. Они чаще всего находятся в середине метелки на нижней стороне листьев. Затем заболевание распространяется дальше по растению, захватывая все листья и стебли, доходит до середины растения. Нижняя сухая часть стебля не поражается. При очень сильном поражении уредопустулы появляются и на соцветиях.