Завдання 3. (Поєднання “сукупності злочинів” та “сукупності вироків”).

Суб’єкт був засуджений за ч.2 ст.186 КК до позбавлення волі на строк 4 роки. Через 1 рік в установі виконання покарання він вчинив два злочини, передбачені відповідно ч.1 ст.308 КК та ч.3 ст. 307 КК, і був засуджений за них:

За ч.1 ст.308 КК – до позбавлення волі на строк 6 років;

За ч.3 ст. 307 КК – до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Визначити: 1) порядок та межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

1. На підставі ч.1,2,3 ст.70 КК визначаємо межі ОП за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання, та можливі принципи його призначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта.

8 р. п/в ≤ ОП ≤ 14 р. п/в

+ конф. + конф.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) суд може обрати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого, оскільки покарання різні за розміром;

2) суд може обрати принцип повного складання покарань, оскільки одержаний таким чином показник не перевищує встановлену законом межу для даної кримінально-правової ситуації (такою межею є максимальна межа, встановлена для даного виду покарання (для п/в – 15 років; орієнтуємось на цю межу, оскільки обидва злочини є відповідно умисним тяжким та умисним особливо тяжким);

4) відповідно, суд може обрати і принцип часткового складання покарань;

5) до основного покарання приєднується додаткове покарання у виді конфіскації майна.

2. Встановлюємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком:

4 р. п/в – 1 р. п/в = 3 р. п/в

3. На підставі ч.1,2,3,4,5 ст.71 КК визначаємо межі ОП за сукупністю вироків та можливі принципи його призначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта.

8 р. < ОП ≤ 17 р.

+ конф. + конф.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) суд може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного за новим вироком, оскільки одержаний таким чином показник не перевищує максимальну межу остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації, – 25 років п/в (один із злочинів є особливо тяжким);

2) відповідно, суд може обрати і принцип часткового приєднання;

3) оскільки суд може обрати принципи повного і часткового приєднання, принцип поглинення як виняток із загального правила призначення покарання за сукупністю вироків застосований бути не може.

Завдання 4. (Поєднання “сукупності злочинів” та “сукупності вироків”-2).

Суб’єкт був засуджений за ч.3 ст.296 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Через 2 роки в установі виконання покарання він вчинив два злочини, передбачені відповідно ст.392 КК та ч.2 ст. 393 КК, і був засуджений за них:

За ст.392 КК – до позбавлення волі на строк 8 років;

За ч.2 ст. 393 КК – до позбавлення волі на строк 8 років.

Визначити: 1) порядок та межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.