
- •Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Держава і право Стародавнього Вавилону
- •Держава і право Стародавньої Індії
- •2) Варна воїнів (кшатріїв); 3) варна землеробів, ремісників і Торговців (вайшіїв); 4) варна шудр (бідняки, що перебувають у майже рабському стані).
- •2) Вигнання злочинця. Індійському праву були відомі державні злочини, злочини
- •Держава і право Стародавнього Китаю
- •Держава і право Стародавньої Греції
- •Держава і право Стародавнього Риму
- •Держава і право франків
- •3) Абсолютна монархія, тобто така форма останньої, за якої верховна влада повністю і неподільно (необмежене) належить феодальному монархові.
- •Держава і право феодальної Франції
- •Держава і право феодальної Англії
- •Держава і право феодальної Німеччини
- •Арабський Халіфат
- •Держава і право західних і південних слов'ян
- •Держава і право феодальної Росії (хіу-хуіі ст.Ст.)
- •Виникнення і розвиток буржуазної держави і права в Англії (середина XVII—XIX ст.Ст.)
- •Виникнення і розвиток держави і права сіла
- •Утворення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Німеччині. Об'єднання Німеччини
- •Виникнення і розвиток буржуазної держави і права в Японії
- •Паризька Комуна і утворення третьої республіки у Франції
- •Держава і право Росії XIX — початку XX ст.Ст.
- •Революція в Росії і виникнення та розвиток радянської держави і права
- •25 Років, і жінки по досягненні 55-літнього віку і стажу роботи 20 років.
- •Держава і право спіа новітнього періоду
- •Держава і право Німеччини новітнього періоду
- •Держава і право Франції новітнього періоду
- •Держава і право Англії новітнього періоду
- •Виникнення і розвиток незалежних держав у Центральній Європі
Держава і право франків
Держави, що утворилися на території Римської імперії, були дофеодальними. Вони характеризуються одночасним існуванням у них в тих або інших формах трьох укладів — первісного, рабовласницького і феодального.
Первісний уклад перебував у стані занепаду, але його значення, особливо у початковий період дофеодального розвитку, все ще важливе. У деяких частинах дофеодальної держави продовжували існувати родоплемінні відносини, що вже перебували у стані розпаду.
У дофеодальній державі продовжують існувати рабовласники і раби. Зародження феодальних відносин веде до виникнення класу феодалів і феодальне залежного населення. Проте основна маса населення, особливо з початку існування дофеодальної держави, складається з вільних. З розвитком феодального укладу рабовласники вливаються у клас феодалів. Стосовно ж рабів і вільних селян, то вони переходять у ряди залежного населення.
У політичному ладі дофеодальної держави збереглися деякі риси родоплемінних союзів. Дофеодальна держава являла собою з'єднання ряду земель, що перебували на різних стадіях суспільно-економічного розвитку. Глава дофеодальної держави був переважно військовим вождем. Його адміністративні і судові повноваження були обмежені. Протягом тривалого часу у такій державі зберігається інститут виборної королівської влади. Діяльність глави держави спрямовувалась радою, що складалася із представників родоплемінної знаті і найближчих дружинників. У дофеодальній державі існували у різних формах народні збори. Припинення їх діяльності здійснювалось, як правило, уже у феодальний період.
Феодалізм є суспільно-економічною формацією, що замінює рабовласницьку. Головною і домінуючою галуззю феодальної економіки є сільське господарство. Тому панівним класом у феодальному суспільстві є клас, який зосереджує у своїх руках право власності на землю — клас землевласників. Визначальними ознаками феодалізму є: панування натурального господарства, наділення безпосереднього виробника засобами виробництва взагалі і землею зокрема, особиста залежність селянина від землевласника.
Феодальному способові виробництва властиві низький стан техніки, незначний розподіл праці, слабкий розвиток обміну, а також поєднання сільськогосподарського виробництва з домашнім ремеслом.
Феодальний порядок характеризується злиттям поняття власності з верховною владою (суверенітетом): власник землі має всі або частину прав, сукупність яких складає суверенітет, який у даний час належить державі. Територія поділена на володіння, які називають по-різному (сеньйорії — у Франції, менор — в Англії). У кожному з них править свій сеньйор, лорд, якому підкоряється населення його володіння. На користь цього ж володільця (а не короля) населення відбуває різного роду повинності. Основною формою повинностей є феодальна рента, яка складається із трьох видів: відробітної ренти (панщини), продуктової ренти (або натурального оброку) і грошової ренти (грошового оброку).
Феодальні власники (сеньйори, лорди) залежать не тільки вщ короля, але й один від одного. Така залежність наступає тому, що кожен землеволоділець одержував своє володіння від іншого, а тому залежав від останнього.
Отже, феодальний порядок характеризується ієрархічною структурою, яка зв'язувала панівний клас у єдине ціле, забезпечуючи йому можливість панування над селянами, до яких, з виникненням міст, приєднуються також дрібні ремісники.
Як і всякий суспільний лад, феодалізм пройшов у своєму розвитку декілька етапів. В історії феодальної держави у Європі чергувались такі його головні форми: 1) ранньофеодальна монархія, яка характеризується тим, що органами, які направляють діяльність феодального монарха, є феодальна курія і з'їзди феодалів; 2) станово-представницька монархія, за якої влада монарха обмежується станово-представницькою установою;