3.3Методи дослідження витрат робочого часу

Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та організації праці виконавців, існують різні класи­фікації методів вивчення витрат робочого часу, а саме:

за видом і метою спостереження, змістом та деталізацією

витрат робочого часу:

хронометраж- це метод визначення середньої фактичної тривалості повторюваних операцій шляхом без­посереднього спостереження на робочому місці;

фотографія робочого часу - це процес вивчення часу шляхом спостереження та вимірювання всіх без винятку елементів робочого процесу протягом робочої зміни або її частини. Фотографування має три різновиди: фотографія робочого часу виконавця; фотографія викорис­тання устаткування в часі; фотографія виробничого процесу;

фотохронометраж— це комбінований спосіб спостереження, в якому поєднуються фотографія робочого дня і хронометраж оперативного часу;

за способом спостереження при вивченні витрат робочого часу.

метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;

метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів витрат робочого часу у певному інтервалі часу шля­хом: періодичних спостережень через однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень;

за об’єктом спостереження та формою організації праці на ро­бочих місцях:

індивідуальне спостереження;

групове спостереження;

бригадне спостереження (за роботою бригади);

багатоверстатне, багатоапаратне спостереження;

маршрутне спостереження;

пікетне спостереження;

за способом спостереження та реєстрації результатів:

у результаті візуального спостереження безпосередньо нормувальником за показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);

за допомогою приладів, що фіксують початок і кінець окре­мих періодів витрат часу, під наглядом працівника;

самим робітником (самофотографія);

за способом та формою запису результатів спостереження'.

цифровий;

індексний, графічний, фото- і кінозйомка;

осцилографічний;

комбінований (змішаний).

Отже, спостереження різними методами становлять основу дослі­дження змісту й обсягу праці при її технічному нормуванні. За резуль­татами спостереження вивчають зміст і структуру робочих процесів, їхній взаємозв’язок. При цьому виявляють притаманні певному робо­чому місцю виробничі можливості устаткування, машин, механізмів, кращі методи праці, кращих виконавців.

Для проведення спостережень можуть бути застосовані звичайні годинники з секундною стрілкою. Але можливості годинників об­межені проведенням простих вимірювань (наприклад, як при фото­графії робочого часу), вони не дають змоги виконувати складні й детальні спостереження. Тому підвищення точності вимірюваннятривалості окремих коротких операцій, дій та рухів потребує більш точних приладів. Такими є хронометри, хроноскопи та одно- і дво- стрілкові секундоміри, що застосовуються у хронометражних та фотохронометражних спостереженнях. Для вивчення послідовності дій, рухів і вилучення зайвих елементів застосовують кіно, теле­бачення.

Більш детально методи дослідження витрат робочого часу роз­глянемо на прикладах хронометражу та індивідуальної фотографії робочого часу виконавця.

Хронометраж

Призначення хронометражу полягає в тому, щоб на основі замі­рів часу виконання прийомів ручної і машинно-ручної роботи та їх нормальної тривалості, визначити технічно обґрунтовані норми ви­робітку (норми часу).

Виділяють такі етапи проведення хронометражу:

Підготовка до хронометражу:

вибір об’єкта спостереження - робітника з якісними показниками праці, який виконує норму виробітку, вище від середнього значення на дільниці (але не на рекордному рівні);

ознайомлення з процесом праці;

розчленування операції на елементи (прийоми) та вибір фіксаж­них точок;

визначення кола факторів, що впливають на тривалість прийомів;

визначення кількості замірів;

бесіда з вибраним працівником щодо мети, завдань, особливос­тей хронометражу саме на цьому робочому місці та урахування усіх зауважень робітника у матеріалах спостереження;

підготовка усіх необхідних матеріальних засобів для спосте­реження.

Спостереження (власне хронометраж) - спостерігач за допо­могою хронометра (двострілкового секундоміра) фіксує тривалість елементів операції.

Вимір кожного елемента можна здійснювати за окремими відліка­ми часу (коли хронометр вмикають у момент початку елемента, що спо­стерігається, і зупиняють у момент його закінчення) або за поточним часом (коли двострілковий секундомір запускають у момент початку першого елемента операції і не зупиняють до кінця спостереження, а фіксація тривалості окремих елементів відбувається зупинкою другої, допоміжної стрілки). У нашому прикладі, де елементи операції дуже короткі, можна використовувати лише перший спосіб. За результатами вимірювання заповнюється хронометражна карта

Оброблення та аналіз результатів спостереження:

визначення стійкості хронометражних рядів;

визначення тривалості прийомів;

установлення оперативного часу на виконання операції. Отриманий ряд чисел тривалості конкретного елемента операції

являє собою хронометражний ряд. Показникам хронометражних рядів властиві певні коливання, у зв’язку з цим їх потрібно від помилкових замірів, перевірити хронометражний ряд на стійкість. Стійкість хронометражного ряду характеризується коефіцієнтом стійкості К_ст , що визначається відношенням максимальної тривалості хронометражного ряду ( t_max) до мінімальної (t_min ):

Хронометражний ряд вважається стійким, якщо:

Значення нормативного коефіцієнта стійкості містяться у спеціаль­них таблицях та залежать від типу виробництва, виду робіт і трива­лості елемента операції. Для нашого прикладу значення нормативного коефіцієнта стійкості дорівнює 2,5.

Отже, перевіримо на стійкість перший хронометражний ряд на­шого прикладу:

Тобто ряд стійкій, помилковий замірів немає.

При перевірці другого ряду фіксуємо, що він не стійкій:

= > 2,5

Помилковими можуть виявитися максимальне або мінімальне значення ряду. Припустимо, що у нашому випадку це максимальне значення ряду та викреслимо це значення. Ряд залишається нестійким, тому закреслюємо наступне максимальне значення. Тепер умови стійкості дотримано:

2,5

Після цього можна проаналізувати результати спостереження. При цьому для визначення тривалості окремого прийому порівнюється середньоарифметичне значення хронометражного ряду з його модою та обирається найменше значення із них.

Оперативний час (t_оп) на виконання операції визначається як сума тривалостей окремих її елементів.

Потім на основі проведених спостережень визначається проектна норма виробітку для цієї робітниці за формулою:

Індивідуальна фотографія робочого часу виконавця.

Індивідуальна фотографія робочого часу проводиться у такій по­слідовності: