2. Організація робочого місця

2.1 Основні аспекти раціональної організації робочого місця

Робоче місце — це місце постійного або тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності.

Удосконалення організації робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної трудової діяльності є важливим елементом організації праці на підприємстві.

Організація робочого місця - це си­стема заходів щодо його планування, оснащення засобами і пред­метами праці, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця - це просто­рове розміщення працівника, засобів та предметів праці з урахуван­ням антропометричних, біохімічних даних і основних характеристик органів чуття людини.

Кожне робоче місце підлягає зовнішньому і внутрішньому техно­логічному плануванню. Зовнішнє технологічне планування (просто­рово-технологічне) визначає параметри певної площі та розміщення за вимогами технології всіх елементів робочого місця щодо інших робочих місць на дільниці. Зовнішнє технологічне планування ро­бочого місця здійснюється з урахуванням робочого та допоміжного простору (зони).

Робоча зона — це тривимірний простір, що обмеж­ується досяжністю рук працівника у горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса на 180 градусів та пере­міщення працівника на один-два кроки; зазвичай вертикальний вимір не перевищує два метри над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) пере­бування працівників. У цій зоні розташовуються знаряддя та пред­мети праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, що використовуються не так часто, та елементи інтер’єру робочого місця.

Внутрішнє технологічне планування визначає параметри й поря­док розташування інструменту, пристроїв, матеріалів, джерел світла, документації та інших елементів з урахуванням особливостей робо­чого місця та закріплених за ним технологічних (трудових) операцій.

Внутрішнє технологічне планування має забезпечувати зручну робочу позу та оптимальні трудові рухи працівника. Раціональне внутрішнє планування також передбачає врахування зон досяжності та траєкторії рук працівника в горизонтальній і вертикальній площинах.

Отже, загальні вимоги до планування робочого місця такі:

• розмір робочої зони має забезпечувати зручне виконання ро­боти;

• слід виключити можливості травмування працівника;

• устаткування має бути доступним для постійного нагляду за перебігом технологічного процесу;

• основне і допоміжне устаткування слід розташовувати так, щоб до нього був вільний доступ для обслуговування;

• предмети постійного користування мають бути розміщені у робочій зоні;

• оснащення та устаткування постійного користування, пред­мети праці розміщуються з урахуванням антропометричних і фізіологічних даних людини;

• предмети тимчасового користування розміщуються у спеціаль­но відведених місцях, щоб вони не заважали основній роботі.

Технологічне планування або перепланування робочого місця здійснюється в такій послідовності:

1. Визначають (уточнюють) місцезнаходження робочого місця на дільниці згідно з його спеціалізацією, беручи до уваги тех­нологічні та транспортні потоки.

2. Здійснюють прив’язку допоміжного обладнання, що постійно використовується для основного технологічного устатку­вання.

3. Визначають раціональне місцезнаходження працівника щодо основного технологічного устаткування.

4. Визначають найзручніше місце розташування організаційного і технологічного оснащення, тари з матеріалами та готовою продукцією.

5. Оцінюють ступінь раціональності нового планування робочого місця.

Ефективна організація робочого місця передбачає його раціональ­не оснащення, тобто повне укомплектування і постійне забезпечення всіма необхідними знаряддями й предметами праці, для виконання закріплених за робочим місцем технологічних (трудових) операцій. З огляду на роботу, що виконується, тип і харак­тер виробництва, особливості технологічного процесу робоче місце комплектується:

• основним технологічним устаткуванням;

• предметами праці;

• допоміжним устаткуванням та оснащенням;

• організаційним оснащенням.

У зв’язку зі зростанням кількості працівників, які займаються, головним чином, розумовою працею, зростає важливість обґрунту­вання підходів до підвищення ефективності їхньої праці, зокрема шляхом оптимізації їх робочих місць.

Забезпечення принципу зацікавленості передбачає необхідність формування системи мотивів, що спонукають працівників система­тично змінювати режим і умови їхньої праці.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встанов­лення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці та відпочинку. Вони мають формуватися з урахуванням працездатності людини.

Працездатність - це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи. Вона залежить від низки чинників (суб’єктивних та об’єктивних), серед яких особливо слід виділити умови праці.

Умови праці - це сукупність факторів виробничо­го середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини у про­цесі праці. У теперішній час дедалі більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технології, оздоровлення виробничого середовища, урахування вимог безпеки, естетики і привабливості праці.

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць. Під системою обслуговування робочих місць мають на увазі регламентацію обсягів, термінів і методів виконання робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Завдання обслуговування полягає у скороченні або усуненні втрат робочого часу працівниками, у забезпеченні вільного під’їзду міжопераційного та внутрішньоцехового транспорту безпосередньо до ро­бочого місця для доставки необхідних компонентів. Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

1. енергетична;

2. транспортно-складська;

3. підготовчо-технологічна;

4. інструментальна;

5. налагоджувальна;

6. міжремонтна;

7. контрольна;

8. облікова;

9. господарсько-побутова;

Усі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних ор­ганізаційних формах, що притаманні кожному з типів виробництва.