контроль і оцінка знань

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА СТРАХУВАННЯ ТА РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

САМОСТІЙНА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН»

НА ТЕМУ:

«КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

НАВЧАННЯ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН»

Виконала:

Студентка 2 курсу магістратури

заочної форми навчання

спеціальності «фінанси і кредит»

Горобенко І.М.

Викладач:

к.е.н., ас. Третяк Д.Д.

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ОЦІНКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Розвиток України визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуття освіти будь-якого рівня, що є невід’ємним атрибутом громадянського й демократичного суспільства. Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти.

Донедавна пріоритетним завданням модернізації вищої освіти відповідно до положень Болонської декларації виступало впровадження кредитно-модульного навчання як новітньої моделі організації навчального процесу. Проте, реалії сучасності свідчать, що і Болонські декларації не дозволяють повністю розв’язати проблеми освітнього процесу та забезпечити швидкий перехід до надсучасної системи освіти, котра забезпечуватиме безупинну, високоякісну підготовку саме фахівців економічного спрямування, адже вимоги часу (фінансові та економічні кризи в країнах, що набувають глобального характеру свідчать про недостатній фаховий рівень економістів, фінансистів, менеджерів тощо) підкреслюють необхідність останнього.

Серед основних елементів системи навчання у вищих навчальних закладах важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного зв'язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Посилення уваги до проблеми контролю занять викликано не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, але і потягом до удосконалення всієї системи навчання.

Перевірка і оцінка знань - одна з форм державного контролю. Провідне місце в системі контролю навчальної роботи студентів займають міжсесійний контроль, заліки, семестрові, підсумкові та державні іспити, захист дипломних проектів на ДЕК. Показники контролю знань студентів є єдиною основою для судження про результати навчання, а отже для вирішення таких важливих питань, як переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск з вузу і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, але і цілих академічних груп, курсів, факультетів і вузів у цілому.

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Стимулювання систематичної та самостійної роботи студентів, підвищення мотивації навчання студентів, об’єктивне оцінювання їх знань вимагає підвищення ефективності роботи професорсько-викладацького складу ВНЗ, розробки та впровадження нових форм і методів навчання, поліпшення процедури постійного контролю та своєчасного коригування рівня знань і навичок студентів, об’єктивної оцінки всіх видів навчальної діяльності студентів. При цьому зростає роль самостійної роботи студентів, індивідуальної роботи викладача зі студентами та посилюється роль контролюючих функцій викладача. Розширюються види контролю:

• Вхідний контроль;

• Допоміжний контроль;

• поточний контроль виконання завдань на кожному занятті з посиленням діагностичної функції;

• контроль за виконанням студентами індивідуальних і самостійних завдань;

• підсумковий модульний контроль логічно завершеної частини навчального матеріалу або окремого виду навчальної роботи;

• підсумковий контроль знань за програмою певної дисципліни через організацію заліку або екзамену.

Вхідний контроль має основним завданням виявити рівень базових знань студентів із предмета й застосовується на початку його вивчення. За його результатами викладач може обрати відповідні системи й темпи навчання. Такий вид контролю можна використовувати стосовно предметів, які вивчаються в логічній послідовності, наприклад у вузах: основи економічної теорії (політекономія)  економічна історія  економіка підприємства  маркетинг  менеджмент  ... (інші вузькоспеціалізовані предмети).

Для реалізації вхідного контролю ефективними методами можуть бути тести (письмові або комп’ютерні), евристична бесіда, письмові відповіді на відкриті питання або традиційне усне опитування.

Зазначимо, що проведення вхідного контролю не передбачає виставлення оцінки успішності. Він має зорієнтувати викладача, наскільки студенти володіють термінологією, завчасно виявити прогалини в знаннях системи наукових понять, економічних процесів і закономірностей.

Допоміжний контроль під час навчального процесу допомагає викладачу оперативно виявити, чи зрозуміла навчальна інформація студентам, чи доступні пояснення, які існують можливості практичного використання нових знань тощо. Для цього застосовуються запитання для усної чи письмової відповідей, завдання графічного характеру, типові задачі, які розв’язуються на занятті під час пояснення викладача. Для реалізації такого контролю потрібно обирати методи, які забезпечують охоплення якнайбільшої кількості студентів за короткий час. Відповіді при цьому також оцінюються не завжди, оскільки короткий проміжок часу не дає змоги адекватно виявити рівень знань студентів. Зрозуміло, що найбільші можливості для реалізації цього виду контролю є на семінарських чи практичних заняттях у вищій школі. На лекційних заняттях з цією метою викладач може використати прийоми активізації (наприклад, завдання сформулювати запитання з теми, навести приклади, виявити проблему) або елементи мозкового штурму. 

Поточний контроль посідає найважливіше місце у вивченні економіки, оскільки саме він реалізує всі функції контролю взагалі. Це один з найдієвіших способів стимулювання регулярної активної навчальної діяльності студентів. Він дає змогу своєчасно виявити рівень якості аудиторної та позааудиторної (домашньої) робіт, установити адекватність обраних методів цілям навчання. 

Основними проблемами поточного контролю є:

— його узгодженість з іншими етапами навчального заняття: на занятті комбінованого типу для проведення контролю відводиться небагато часу (20—30 хв на спарених заняттях), чого недостатньо для повноцінної перевірки рівня засвоєних студентами знань;

— його відповідність цілям контролю й вивчення теми взагалі: наприклад, якщо тема має суто теоретичний характер («Методи наукових досліджень в економічній теорії», «Сутність підприємницької діяльності», «Сутність державного регулювання економіки», «Податкова система України», «Типи економічних систем» тощо), то в процесі перевірки потрібно виявити вміння студентів пояснювати, аналізувати, виявляти тенденції, закономірності, що досить складно здійснити за обмежений час;

— комплексність застосування його форм, методів і принципів з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей студентів: малоефективними заходами є постійне усне опитування, виконання тестів чи письмових завдань теоретичного характеру або така організація контролю, коли окремі студенти або тільки відповідають усно, або лише розв’язують задачі. 

Ураховуючи специфічність економіки як навчального предмета й масштабність його цілей, ми маємо, зокрема й контрольними заходами, стимулювати й розвивати формування глибоких теоретичних знань економічної науки та її складових, умінь аналізувати економічні процеси й закономірності, розв’язувати задачі й вирішувати проблеми, застосовувати теоретичні знання на практиці та створювати навчальні проекти. Отже, проблема полягає в тому, як оптимальним поєднанням форм, методів і прийомів контролю реалізувати навчальні цілі (табл. 2.10).

Для здійснення поточного контролю застосовується більшість його форм і методів (крім комп’ютерного тестування, яке забирає багато часу на занятті). Раціональним вважається комбінування 2—4 методів на одному занятті, щоб, з одного боку, не було одноманітності, а з іншого боку, щоб не створювати калейдоскопу («параду») дрібних видів діяльності та не розпорошувати увагу студентів. Деякі приклади таких комбінацій наведено в таблиці 2.11.

Тематичний (рубіжний) контроль проводиться після вивчення великої теми або цілого розділу. Він має виявити рівні засвоєння студентами всіх елементів бази знань. Тому й перевірка повинна бути організована так, щоб охопити всіх студентів групи. Щоб виявити якість реалізації навчальних цілей, необхідно включати завдання різних типів і рівнів складності. Як правило, для здійснення тематичного контролю відводиться окреме заняття та передбачається спеціальний час для самопідготовки.

Ефективним вважається проведення тематичного контролю в кілька етапів, наприклад:

І етап — виконання тестів.

ІІ етап — усне опитування або використання активного методу (дискусії, комплексної дидактичної гри тощо), зміст якого охоплює всі питання теми.

Інший варіант організації перевірки:

І етап — виконання тестів.

ІІ етап — виконання письмової контрольної роботи, яка передбачає відповіді на відкриті питання теоретичного чи проблемного характеру, розв’язування типових задач або вирішення завдань підвищеної складності.

Підсумковий контроль проводиться за результатами навчання протягом певного періоду (модуля, семестру, року). По суті своїй він є більш формалізованим, тому що за одне заняття виявити глибину засвоєння всіма студентами групи вивчених тем досить складно. У практиці навчання економіки викладачі використовують різні підходи для здійснення підсумкового контролю:

• підсумкова оцінка виставляється як середня за результатами тематичного контролю;

• проводиться усний залік або колоквіум і т. п.

Зрозуміло, підсумкова оцінка є адекватною, якщо ефективно здійснювалися заходи поточного й тематичного контролю. Адже це сприяє регулярній цілеспрямованій роботі з навчальним матеріалом і формуванню цілісної системи знань з економіки. Головна роль у цьому процесі належить викладачу, оскільки студент через обмеженість початкових знань часто не може самостійно організувати для себе вивчення предмета. А специфічність економіки як системи наук зумовлює необхідність наполегливого й послідовного її вивчення. Економічну тему не можна вивчити за один день, готуючись до контрольної роботи.

Підсумковий контроль (державна атестація) на завершення вивчення предмета проводиться, як правило, у вигляді заліку, екзамену або навчального проекту (дипломної роботи).

Його мета — виявити рівень залишкових («остаточних») знань студентів, рівні досягнення навчальних цілей дисципліни, уміння застосовувати здобуті знання на практиці, розв’язувати проблемні ситуації. Конкретний вибір форм державної атестації залежить від часу, відведеного на вивчення предмета (семестр, рік чи кілька років), а також від традицій навчального закладу.

Поряд з традиційними формами і методами контролю навчальної діяльності студентів використовуються нові форми і методи оцінювання знань, умінь і навичок студентів, зокрема: ділові ігри, “круглі столи ”, прес-конференції, дискусії, повідомлення-огляди, олімпіади-турніри, реферати-аналізи ситуацій, звіти -доповіді, тренінги, аукціони знань, та інші, що можуть бути засобами контролю в умовах інтерактивного навчання. Це дає змогу не лише урізноманітнити процес навчання, а й зняти психічне напруження, стресовий стан, який так часто спостерігається в системі контролю. Такі “ форми і методи активного навчання і контролю сприяють розвитку пізнавальної та розумової діяльності студентів, зумовлюють їх інтерес до матеріалу, що вивчається, забезпечують високий рівень спонукальної активності ”.

Однією з таких форм оцінювання знань, яка досить часто використовується на практичних заняття в різних університетах нашої країни є опитування – гра з елементами аукціону і діалог між студентами і викладачем відбувається через так звані торги.

Суть гри полягає в тому, що викладач пропонує лот, тобто питання. При чому лоти поділені на 3 групи – за складністю і за відкритістю. Тобто, лоти першого рівня – це прості відкриті питання, студенти чітко знають, про що їх питають. Ці лоти найдешевші. І принесуть студентові найменше балів. Лоти другого рівня – напівзакриті питання, тобто питання – категорії. Студенти знають, лише пункт плану , якого стосується дане питання. Лоти третього рівня – це кіт у мішку. Тобто студент купує питання, яке може стосуватися будь якого аспекту теми, що розглядається. Закриті лоти найскладніші і найдорожчі. Облік зароблених балів ведеться за допомогою кольорових карток із зазначеною кількістю балів. Лоти першої категорії – 1 бал, другої – 2 бали, третьої відповідно – 3. У випадку якщо на лоти 2 і 3 категорії студенти не дають відповіді з першого разу – лот стає відкритим і його ціна знижується до 1 бала. В кінці заняття за заздалегідь розробленою шкалою бали підсумовуються і виставляється загальна оцінка за заняття, при цьому враховуються не лише результати «торгів», а і активність студентів при розв’язанні практичних завдань і обговоренні проблемних ситуацій. Шкала переведення кількості балів у конкретну оцінку, як правило індивідуальна для кожного заняття. Звісно, використання подібних методів вимагає суттєвої підготовки викладача, підготовки матеріального забезпечення заняття і його візуального супроводження (презентацій, діаграм тощо), налагодженого контакту студент - викладач.

Запропонований вашій увазі метод має ще одну суттєву перевагу – він знімає стресову напругу , яка як правило виникає при опитуванні, переводить процес контролю в процес напівгри. Студенти не бояться активно брати участь в таких формах контролю знань, так як неправильні відповіді не оцінюються негативними оцінками. І острах « Якщо я відповім неправильно, мені поставлять погану оцінку» відсутній. Студент просто не заробить балів і не отримає жодної оцінки. А як говорив Василь Олександрович Сухомлинський – видатний український педагог відсутність оцінки є ще більшою бідою, ніж погана оцінка. Цей підхід дозволяє студентам більш вільно почуватися і вільніше висловлювати свої думки.

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень студентів є:

- контролююча – визначає рівень досягнень кожного студента, готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу викладачеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

-навчальна – сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, удосконаленню вмінь і навичок;

- діагностично-коригувальна – з’ясовує причини труднощів, які виникають у студента у процесі навчання; виявляє прогалини в засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

- стимулювально-мотиваційна – формує позитивні мотиви навчання;

- виховна – сприяє формуванню вмінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

Знання, вміння студентів з соціально-економічної, підготовки оцінюються за чотирибальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно», а недиференційованих заліків – за двобальною шкалою: «зараховано», «не зараховано» з кожної навчальної дисципліни.

При оцінюванні навчальних досягнень студентів мають ураховуватися:

- характеристика відповіді студента: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

- якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

- сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

- рівень володіння розумовими операціями: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

- досвід творчої діяльності (уміння виявляти проблеми та розв’язувати їх,

формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну.

Повнота знань – кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань – усвідомленість існуючих зв’язків між групами знань.

Гнучкість знань – уміння студентів застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих.

Системність знань – усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань – тривалість збереження їх у пам’яті, відтворення їх у необхідних ситуаціях.

Знання є складовою умінь студентів діяти. Уміння виявляються в різних видах діяльності й поділяються на розумові і практичні.

Навички – дії доведені до автоматизму в результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Цінності ставлення виражають особистий досвід студентів, їхні дії, переживання, почуття, які виявляються у відношенні до того, що оточує (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності студентів, прагненні закріплювати позитивні надбання в навчальній діяльності, зростанні вимог до своїх навчальних досягнень.

Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень студентів: початкового, середнього, достатнього, високого (таблиця1). Академічні успіхи студента реєструються з обов’язковим переведенням оцінок національної та рейтингової шкали до шкали ECTS.

Вони визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень – початковий (низький). Відповідь студента фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень – середній. Студент відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності. Третій рівень – достатній. Студент знає істотні ознаки понять, явищ, зв’язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущенні помилки. Відповідь студента правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень.

Четвертий рівень – високий. Знання студента є глибокими, міцними, системними; студент вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його навчальна діяльності позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Таблиця 1

Інтервальна шкала оцінок

Рейтинговий показник	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS	Критерії оцінювання
90-100	5 (відмінно)	A	Відмінно – видатна відповідь з незначною кількістю помилок
80-89	4 (добре)	B	Дуже добре – вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками
70-79		C	Добре - в цілому добре, але з помітними помилками
60-69	3 (задовільно)	D	Задовільно – пристойно, але із значними помилками
50-59		E	Достатньо – є відповідною мінімальним вимогам
30-49	2 (незадовіль-но)	FX	Незадовільно – необхідно довчити з можливістю повторного складання
0-29		F	Незадовільно – необхідна значна подальша робота з обов’язковим повторним вивченням курсу

В рамках дії Болонської конвенції головним критерієм оцінювання знань студентів є їх якісні знання предмету, наукова діяльність, творчість та креативність і вирішенні завдань.

КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Широкого використання у провідних країнах світу на сучасному етапі набуває й дистанційне навчання, яке основане на використанні персональних комп’ютерів, електронних підручників, засобів телекомунікації. Наприклад, за допомогою комп’ютерів студенти університетів можуть зайнятися самоосвітою, перевірити рівень своїх фахових знань або пройти тестування.

Для контролю знань студентів у розвинених країнах світу використовуються різні форми: короткі опитування молодих людей на семінарських заняттях; заліки; проміжні і підсумкові письмові іспити (США, Німеччина, Китай, Великобританія), усні (Німеччина). Допуском до складання іспиту є активна участь студентів на семінарських заняттях.

Слід також звернути увагу на те, що особливе розповсюдження у Великобританії, США набула тестова форма контролю та перевірки знань студентів. Особливістю використання даної форми є те, що студент має право вибору і може взагалі не відповідати, приблизно, на 10 питань тесту. Тестування можна проходити декілька разів. У середньому, непоганим результатом вважається, якщо з кожного тесту студент дає, приблизно, 75% правильних відповідей. Катастрофічним є 40% рівень правильних відповідей. Б Більша частина питань тесту перевіряє знання фактичногоматеріалу.

Необхідно підкреслити, що до особливостей організації навчального процесу у вищій школі окремихкраїн світу (США, Великобританія, Японія, Іспанія) належить реалізація модульної системи, складання навчальних планів за кредитними оцінками.

Варто також звернути увагу на те, що ці основні ідеї ефективної організації навчання у вищій школі на межі тисячоліть отримали своє широке впровадження і в діяльності вищих навчальних закладів України.

Вивчення та узагальнення науково-педагогічних джерел приводить до висновку, що одним із шляхів удосконалення вищої освіти у Західних країнах є застосування різних варіантів оцінювання якості підготовки майбутніх випускників У цілому, зарубіжні заклади вищої освіти мають право самостійно визначати власну систему оцінок. Так, найбільше розповсюдження у США отримало оцінювання знань студентів за 5-бальною шкалою у літерному вираженні (“А” – “відмінно”; “В” – “добре”, “С” – задовільно”; “Д” – “незадовільно, але допустимо”; “Е” – “недопустимо”). У ВНЗ Німеччини та Австрії також використовується 5-бальна шкала, але на відміну від англомовних країн, ця шкала представлена у цифровому вигляді (“1” – дуже добре; “2” – “добре”; “3” – “задовільно”; “4” – “достатньо”; “5” – “недостатньо”). У більшості університетів Великобританії поширеною є 100 бальна система оцінювання знань.

Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що у вищій школі провідних країнах світу відсутні єдині вимоги до отримання диплома з відзнакою. Наприклад, американському студенту, який прагне отримати диплом з відзнакою, необхідно не тільки добре вчитися, але й обов’язково вивчати додаткові більш складні дисципліни. Англійська система у розв’язанні цього питання має суттєві відмінності. Так, всі студенти, що прагнуть здобути диплом з відзнакою, формально повинні виконувати тільки ту частину роботи, яка пов’язана з їх спеціалізацією.