- •1.Фонема та її функції
- •2. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне
- •3.Структура мовознавчої науки.
- •4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
- •5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.
- •6. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •7.Супрасегментні звукові явища.
- •8.Синхронія і діахронія
- •9.Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •10.Мова як особлива знакова система.
- •11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •12. Мова і мовлення
- •13. Наголос. Типологія наголосу.
- •14.Семіотика.Типи знаків. Мовні знаки.
- •15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
- •16.Основні та часткові функції мови.
- •18. Лінгвістичний (функціональний) аспекту вивченні звуків. Поняття фонеми.
- •19. Порівняльно-історичне мовознавство. Формування, становлення, сучасний стан.
- •20. Система фонем як система опозиції. Диференційні та інтегральні ознаки фонем
- •21 . Мова, мислення, свідомість.
- •22. Принципи виділення фонеми представниками Московської таСанкт-Петербурзької фонологічних шкіл.
- •23. Мовна система і мовна структура.
- •25. Типологічна класифікація мов.
- •28. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
Граматичне значення— це таке абстраговане поняття, яке оформляєлексичне значеннясловай виражає різні його відношення за допомогоюграматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюютьграматичну категорію.
Кожне словов мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакоюслова.
Граматичні значення словає додатковими (супровідними) щодолексичного значенняі слугують для позначення як певних різних зовнішніх зв'язків предмета чи явища, так і найзагальніших властивостей буття.
За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні,синтаксичнііномінативні.
Класифікаційні граматичні значеннявиступають у різних словах і є постійними, незмінними. Вони, як правило, зумовленілексичним значеннямслова. Такими в українській мові є належність дочастини мови(синь, синій, синіти), виддієслів(йти, прийти),рідіменників(рік, ріка).
Синтаксичні граматичні значеннявикористовуються лише для зв'язку слів уреченні. Вони виступають у тому самомусловіі є змінними. Ніякого реального змісту ці значення самі по собі не виражають. Такими єрід,числоівідмінокприкметників,рідічислодієслів, певною міроювідмінкиіменників.
Номінативні граматичні значеннявиступають теж у тому самомуслові, але виражають ті чи інші найзагальніші властивості буття і тим доповнюють, уточнюютьлексичне значенняслова. Таку роль виконує, зокрема,числоіменника: різне реальне значення передають однина і множина того самогослова:день(це тільки один день) ідні(це більше ніж один день). Ступені порівнянняприкметниківвказують на різну інтенсивність вияву ознаки:холодний, холодніший, найхолодніший.
Граматична формаслова — це засіб вираженняграматичного значення, показникграматичних значень. Найчастіше виражає однеграматичне значенняабо й кілька якасьморфема, наприклад:закінчення-ивіменникавукраїнській мові(може бути родовийвідмінокоднини (доро́ги) і називнийвідмінокмножини (батьки́,дороги́)),-sвдієсліву англійській (третя особа однини теперішній час (reads,writes)).
Граматичне значенняі граматична форма нероздільні: не може бути граматичного значення, яке б не виражалося граматичною формою, і навпаки, немає таких граматичних форм, які не виражали б певного граматичного значення. Граматичне значення і граматична форма взаємно зумовлені і визначають одне одне, тому граматична форма становить єдність граматичних значень слова і способів його вираження.
Граматичний спосіб – матеріальне вираженняграматичнихзначень, напр., у словах “дорогої”, “золотої”граматичнезначення “прикметник жіночого роду родового відмінку однини” виражається закінченням – ої.
16.Основні та часткові функції мови.
Основною ф-єю мови є комунікативна і мислетворча.Не випадково один із найвидатніших мовознавцівXIXст. Гумбольдт назвавмову "органом, який творить думку"
Обидві ці ф-ії дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкува тися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних, вони є ніби уточненням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, зкомунікативною функцією пов'язані такі конкретні функції:
фатична (від гр. рНаібз "розказане"), тобто контактоустановлювальна;
репрезентативна (від фр. "представництво") — функція позначення світу речей;
емотивна— функція вираження почуттів, емоцій;
експресивна(від лат.ехpresіо "вираження") — функціясамовираження, створення образу мовця, автора;
волюнтативна— функція волевиявлення;
прагматична— функція,що вказує на ставлення мовця до висловленого;
естетична— функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку;
метамовна — функція використання мови, для опису іншої мови, тобто спеціальної наукової мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо).
Із мислетворчою функцією пов'язані когнітивна, або гносеологічна (від гр, "знання, пізнання"), тобто пізнавальна,
акумулятивна. Мислячи з допомогою мови, людина пізнає навколишній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки попередніх поколінь, фіксує досвід предків. Так, зокрема, у словнику відображено результати розумової діяльності людства, класифікований і систематизований весь навколишній світЗасвоюючи мову, людина засвоює знання про світ, що значно скорочує і спрощує шлях пізнання, оберігає людину від зайвих помилок.
Деякі функції, наприклад, інформативна, або референтна, пов'язані з обома головними. Інформація спершу осмислюється (формується і формулюється), а відтак передає ться. Усі функції, як правило, реалізуються не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях, бо кожне висловлювання здебільшого є багатофункціональним. У кінцевому результаті всі функції працюють на комунікацію, і в цьому сенсі комунікативну функцію якоюсь мірою можна вважати провідною.
Функції мови не можна сплутувати з функціями мовних одиниць (фонем, морфем, лексем, речень), про які йтиметься у відповідних розділах.
Обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є також слухач (реальний чи уявний), адресат висловлюваної думки. Вплив мови на слухача — це ще одна її функція.Цю функцію мови називають імпресивною абоапелятивною (лат. арреііаііо —звертання). До спеціальних мовних засобів, що сприяють виконанню імпресивної функції, належать звертання, наказовий спосіб дієслів, деякі частки тощо. Імпресивна функція, як і експресивна, притаманна кожному висловлюванню, тому що завжди слухач (читач) якось ставиться до почутого, якось на нього реагує.
Крім цих функцій іноді виділяють ще певні факультативні, необов'язкові функції мови. До них належить, наприклад, магічна функція (у заклинаннях тощо). - У деякихлінгвістичних працях можна зустріти також поділ функцій мови на дрібніші різновиди. Так, емоційну функцію можна розділити на власне емоційну (вираження емоцій мовця) і волюнтативну (волевиявлення мовця) У Маслова виділено іще 2 функці
констатирующую— служить для простого «нейтрального» сообщения о факте (средство повествовательнне предложения),
вопросительную— служить для запроса о факте (средство вопросительнне предложения, вопросительнне слова).
