- •1.Візантійський канон та його інтерпретація в мистецтві кр (іконопис, архітектура)
- •2.Періодизація та загальна характеристика укр.. Культури хіх ст..
- •11.Білет
- •1.Література Київської Русі
- •11.2. Дворянський період в українській культурі хіХст.
- •12.1. Загальна характеристика філософської думки періоду Київської Русі.
- •13.1.Архітектура Київської Русі.
- •13.2.Народницький період культури хіХст.
- •14.1. Галицько-Волинська держава як політична і культурна правонаступниця Києва.
- •14.2.П.Куліш, м.Костомаров, т.Шевченко – представники романтизму.
- •15.1. Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в Україні 15-16ст.
- •15.2.Творчість і.Котляревського.
- •1.Діяльність і. Вишенського.
- •2.Специфіка розвитку української культури в сучасних умовах.
- •2. Архітектура в Україні 19.Ст.
- •2. Феномен шестидесятників в українській культурі 20 ст.
- •1. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •25.1 Київський університет та його внесок у розвиток освіти та науки України
- •25.2 Стиль модерн у розвитку українського мистецтва
- •26.1 Загальна характеристика розвитку філософської думки в університеті Св. Володимира
- •26.2 Загальна характеристика культури хХст.
- •27.1 Просвітництво в Україні 1пол. Хіх ст.
- •27.2 Феномен «Розстріляного Відродження»
- •28.1 Культурні товариства «Громада» та «Просвіта»
- •28.2 Поняття міфу та специфічні риси слов’янської міфології
28.2 Поняття міфу та специфічні риси слов’янської міфології
Міфи, на відміну від легенд та казок,
є історичними оповідями, сприймаються як знання про минулі події, які насправді відбувалися;
формулюють зразки та норми поведінки для тих, хто в них вірить;
виконувалися з ритуалами, що давало змогу переживати міф щоразу при повторення подій, про які в ньому розповідається.
Міфом називають історію, що розповідає про сакральні події, які не вимагають ані підтверджень, ані пояснень, а навпаки, вже поясняється через міф і ним підтверджується.
Усі вказівки, норми поведінки, заборони, табу теж сприймаються як священні. Недотримання їх може мати надприродні наслідки.
Виконуючи ритуальні дійства, люди переносяться у сакральний поза історичний час, про який розповідає міф. Міфологічна історія – це завжди історія творіння із хаосу порядку.
Кожен слов’янський мікроетнос мав свої міфи, кожен з яких існував у багатьох варіантах. Сюжетів було безліч, зберігався лише головний напрямок течії. Після прийняття християнства старі боги були частково витіснені, асимільовані, здеформовані новою вірою. Старих слов’янських міфів історія не зберегла, тому їх доводилось реконструювати.
Злу силу в слов’янській міфології уособлював Змій, які спустошував край, вимагав в данину людську жертву. Коваль перемагає його, запрягає у плуг і змушує орати борозну. Цими подіями пояснюють появу Зміїних валів, пороги на Дніпрі.
У календарній інтерпретації міфу найяскравіше виражені полярності, пов’язані з сонцестоянням та рівноденням. Боротьба вогняного начала з мороком усвідомлювалося як поєдинок сонячного героя з темною силою, що краде Сонце.
Релігійно-міфологічна традиція підтримувалася волхвами, які були професійними жерцями. Щодо пантеону богів, то відомостей небагато, Перун – бог-громовержець. Велес – хазяїн нижнього світу. Ми знаємо ще такі імена слов’янських богів як Сварог, Симаргл, Ярило, Діва, Лада.
Також люди вірили в чудодійну силу зюрої, яку навіть клали у могилу воїна, адже вона була ніби продовження людину. На зброї присягалися. Сокиру кидали через стадо, щоб уберегти тварин від хвороби.