Цзюань xіі. Каталог північних [земель] усередині морів
1 || [Охоплює землі] між морями від Північно-західного до [Північно-] східного краю.
На горі Прародительки-Змії стоїть людина, тримає кубок, обернувшись на схід. Ще називають її горою Черепахи19.
Бабця[-Хазяйка] Заходу опирається на столик (для жертвопринесень), на голові носить пишний убір, [тримає] ціпок. На півдні від неї живуть три зелені птахи, вони приносять Бабці[-Хазяйці] Заходу їжу. [Вона] живе на півночі від гори Куньлунь.
Людина на ім’я [Бог-]Дядько Дальніх Подорожей тримає спис. На сході від нього лежить царство, Дароване собаці20.
1а || Ши Ерфу живе на сході від [Бога-]Дядька Дальніх Подорожей.
Царство, Дароване собаці, називається [ще] царством Собачих жунів (собак-воїнів). [Його жителі] схожі на собак. Там жінка здійснює жертвопринесення, схиливши коліно, підносить [вино]21та їжу. Там білі коні в яблуках22, із червоною гривою і з очима як золото. Називаютьсяцзілян. Проїдешся на такому – проживеш тисячу років.
Царство Демонів23розташоване2 || на північ від місця, де живе Ши Ерфу. Там живуть істоти, у яких людські обличчя й одне око. Дехто говорить, що бог Ерфу живе на сході від них. У цих істот людські обличчя і зміїне тіло.
Собака (Тао) зеленого [кольору]. Пожирає людей, починаючи з голови.
Цюнці24схожий на тигра, але з крилами. Пожирає людей, починаючи з голови, і шерсть його настовбурчується. [Він] живе північніше від собаки (Тао). Деякі кажуть, що [починає пожирати] з ніг.
У жертовниках Предка Яо, Предка Ку, Предка Кіноварно-Червоного, Предка Шуня – по два вівтарі. Жертовники чотирикутні, розташовані на північний схід від Куньлуня25.
2а || [Дух] Великої Бджоли (Дафен) схожий на коника, [дух] Червоного Метелика (Чжуі) нагадує мураху.
Цяо26. У цих людей [на тілі] татуювання, [що зображує] тигра (цяо – смугасті тигролюди); замість ніг у них руки. [Вони] живуть на схід від Цюнці. А ще говорять, [що вони] схожі на людей; живуть на північ від гори Куньлунь.
У Тафей людське обличчя і звірине тіло зеленого кольору.
Ши Цзюйбі має вигляд людини із кривою шиєю, скуйовдженими волоссям і без однієї руки.
Собаки Хуань (Хуаньгоу) – це люди зі звірячою головою й людським тілом. Деякі називають їх Вей, вони схожі на собак жовтого кольору.
Мо – тварина з людським тілом, 3 || чорною головою і вертикально розташованими очима.
Жун (Воїни)27. У них людські голови із трьома рогами.
Царство Лісового роду28. [Там] водиться рідкісний звір завбільшки з тигра, весь різнобарвний; хвіст у нього довший від тіла. НазиваєтьсяЦзоуу (Білий тигр). За один день на ньому можна проскакати тисячу лі.
На півдні від гори Куньлунь росте гай Заплав площею триста лі.
3а || Глибина Безодні Цунцзі – триста женів29. Це постійна обитель Крижаного Лучника (Бін’і)30. У Бін-і людське обличчя, [він] сидить на двох драконах31. Ще називають: Безодня Чжунцзі.
Гора Ян’юй32. Тут бере початок Річка. Гора Ворота Холоду (Лінмень), тут бере початок Річка.
4 || У Трупа (Ши) Ванцзие відрубані руки й ноги, груди, голова й щелепи. Вони лежать порізно.
Дружина Шуня з роду Денбі33народила [дочок] Нічне Світло і Сяйво Світильника. [Вони] оселилися у Великому озері [біля] Ріки. Божественні душі цих жінок можуть освітити місцевість на столі навколо. Ще їх називають родом Денбей.
Царство Гай34лежить у Великій Янь (Цзюйянь). Південні Карлики (Во) та північні Карлики (Ва)35належать Янь.
4а || [Країна] Ранкова Свіжість (Чаосянь)36розташована на схід від Леяна37, у горах біля Північного моря. Південний Леян належить Янь.
Хоробрі Мисливиці-Віщунки38живуть на острові в Океанській річці.
Царство Віщунок лежить у морі, [воно] належить Хоробрим Мисливицям-Віщункам. Із заходу його закривають гори.
5 || Велетенський краб живе у морі.
Риба-Пагорб. [У неї є] руки й ноги, людське обличчя, [але] тіло риби; живе в морі.
[Риба] Велика бянь живе в морі. Місто Світле Цзу розташоване в морі.
Гора Пенлай39височіє в морі.
5а || Місто Велетнів стоїть біля моря.
1 Лі (里) – міра довжини, 500 м.
2 Гори, перелічені в цій книзі, не мають певної локалізації. Серед названих гір – дві “знамениті” гори, на яких були святилища міфічних предків: Крило-гора (Юйшань) та Куайцзі. Перша локалізується на межі пров. Цзянсу й Шаньдун, друга – в пров. Чжецзян. У книзі згадуються також священне озеро Цзюйцюй, що ототожнюється з озером Тайху, та Бохай (затока Бохайвань). Це дозволяє орієнтовно визначити описуваний район як Східний Китай. Напрямки й відстані, зазначені в книзі, не відповідають розташуванню географічних пунктів один відносно одного.
3 Люхуан – цю назву Хе Ісін ототожнює із країною роду Сінь (рід одного з міфічних предків), про яку говориться в цзюані XVІІІ.
4 Два варіанти читання фрази подані у зв’язку з неясністю в даному контексті слова ван (望). Воно означає “приносити жертви горам та річкам” і водночас має значення “дивитися”, “бачити”. Контекст не дозволяє уточнити значення даної лексеми. Вірогідно, йдеться про жертвопринесення, оскільки згадуються священні гори.
5 Як вважають коментатори, йдеться про гору, пов’язану з міфом про вигнання предка сясців – батька Великого Юя, міфічного засновника “династії” Ся – Гуня. Традиція знає дві локалізації святилища Гуня – на території суч. пров. Цзянсу і Шаньдун. Крилó-гору “Каталогу” розташовують у пров. Цзянсу, хоча самі коментатори вказують на невідповідність такої локалізації з напрямком і відстанню, поданими пам’яткою. Не виключено, що в пам’ятці закріплена давня традиція, яку заперечують пізніші версії.
6 Гора Цзюйюй локалізується на території суч. пров. Чжецзян.
7 Гора Плаваючого нефриту (浮玉) локалізується Хе Ісіном на території пров. Чжецзян, а Чи Даоюанем – у районі озера Дунтін пров. Хунань.
8 Озеро Цзюйцюй належало до “знаменитих” озер Древнього Китаю, було священним у царстві У. Така назва збереглася в районі озер Тайху на півдні пров. Цзянсу.
9 Риба цзи (鮆) – згідно з коментарем Хе Ісіна, кефаль.
10 Словами “храмова тераса”, виходячи з коментарів Го Пу (276-324), ми перекладаємо знак тань (坛), що означає, згідно з сучасними словниками, “вівтар”, “територія храму”.
11 Куайцзі – священна гора, на якій було святилище Великого Юя. Локалізується на території суч. пров. Чжецзян і розташована на південний схід від Крило-гори. Згідно з міфами, тут Юй збирав свій пантеон богів і предків, тут нібито був похований. На підставі міфологічної традиції коментатори локалізують її у пров. Чжецзян, хоча це не відповідає даним пам’ятки. Як і у випадку з Крило-горою, не виключено, що існувало кілька святилищ, присвячених Юю, і локалізація їх не збігається. Щодо гори Куайцзі, то “Коментар” подає великий історико-етнографічний екскурс, із якого можна дізнатися, що вона була великим релігійним (культовим) центром: “Гора Куайцзі. Це – древня гора Фан. Ще її називають гора Мао, а ще – Дун... Гора має форму квадрата. На горі багато золота, у підніжжі – каменю куай. У «Каталозі гір та морів» говориться: «Там бере початок ріка Е, тече на південь і впадає в Озеро»... У підніжжі гори є храм Юя. У ньому – ікона святої. В «Чиюе вей» говориться, що коли Юй закінчив упорядковувати води, Небо послало богиню. ...На вершині гори розташований вівтар Юя. У давнину Великий Юй на 10-му році правління вирушив у поїздку по країні на схід і помер на горі Куайцзі. Його поховали на ній. Незабаром прилетіли птахи й стали сапати рослини, навесні їх обкопувати, а восени збирати насіння. Місцевий правитель наказав населенню не заважати птахам, а тих, хто завдасть їм шкоди, карати. На східному схилі гори є прірва, вона обгороджує територію храму в сім лі. Ця прірва така глибока, що ніхто не може побачити її дно. Її називають “Колодязь Юя”. Говорять, що ті, хто ходив східним схилом, бачили там глибокі печери. Цінь Шихуан піднявся на гору Куайцзі, де встановив стелу з написом про свої успіхи. Стела перебуває там і дотепер”.
12 Камінь фу (砆) – один із видів яшми.
13 Біло (芘蠃) – за коментаріями Хе Ісіна, равлик коричневого кольору або спіральна раковина.
14 Цзи (梓) – катальпа або дикий волоський горіх (думки коментаторів розходяться).
15 Нань (枬) – махіл, кедр.
16 Цзін (荆) – терен.
17 Ці (杞) – за різними джерелами, дереза, рід верби або ж барбарис.
18 Згідно з міфічними уявленнями древніх китайців, гори були тісно пов’язані з сонцем – вважалося, що воно жило в горах, адже виходило звідти вранці і ховалося туди увечері. В “Каталозі” згадується досить багато гір, пов’язаних із заходом та сходом сонця, що було взято або з солярних міфів різних місцевих традицій, або відбивало вже помічену тоді зміну еліпсів руху сонця. Не виключене й переплетення обох напрямків в уявленнях про сонце.
19 Взаємозамінність назв гори Прародительки-Змії й гори Черепахи, можливо, походить від характеру культу жіночих божеств, тісно пов’язаних як із культом змії, так і з культом черепахи.
20 Царство, Дароване Собаці, (犬封国), або Великих жунів, Собак-воїнів (大戎) – очевидно, одне з племен жунів (воїнів); з якимось конкретним плем’ям воно не ототожнюється. Коментатори намагаються ідентифікувати його з південними народами, чиїм тотемом була собака, що не узгоджується ні з місцем існування жунів, ні з переміщенням царства на північ.
21 Вино – в оригіналі бей (杯) – “чарка”, “кубок”.
22 Веньма (文马) – перекладено як “коні в яблуках” – метафорична назва казкового коня.
23 Царство Демонів (鬼) – назва міфічної країни Демонів і душ померлих; вживається також для назви віддалених країн.
24 Цюнці – один із зооморфних богів, чий культ бере початок з тотему; відомий як із опису в “Каталозі”, так і з інших джерел. Під час опису обряду Великого Вигнання, яке здійснювали у древньому Китаї в циклі землеробських обрядів напередодні Нового року (проводи зими), у числі 12-ти богів-тварин (зооморфних богів), які брали участь у вигнанні нечисті, фігурував і Цюнці. Участь Цюнці в обряді генетично походить від мисливських ритуальних танців, у яких заступниками роду й племені виступали звірі-тотеми. Це говорить про давню історію цього образу та його зв’язок із тотемістичними уявленнями. Про те ж свідчить і канібалізм Цюнці. Можливо, колись йому приносили людські жертви. Існування подібних уявлень підтверджується зображенням на ритуальній бронзовій посудині напівантропоморфного божества, що поїдає людину. Опис Цюнці в “Каталозі Західних гір” відрізняється від поданого – очевидно, має місце передача різних традицій.
25 Очевидно, йдеться про якийсь великий культовий центр, де були зосереджені святилища низки богів – міфічних предків. Незрозуміло, чи існує даний центр у вигляді реального географічного пункту, чи це святилище уявлялося десь за межами території проживання китайців. Перелічені предки-боги ввійшли в “історичний” царський список Сима Цяня.
26 Цяо (蟜) – “черв’як”, “комаха”.
27 Жун (戎) – етнічний термін, у який вкладався різний зміст: ним могли позначатися західні й північно-західні племена.
28 Царство Лісового роду (林) – згадується також у втраченій пам’ятці “Переказів Чжоу”, яка цитується коментаторами: “Колись був Лісовий рід. Він запросив правити государя з жунів Лі й підкорявся йому... Лісовий рід вступив у боротьбу з родом Шанхен. Всі були перебиті, царство загинуло”.
29 Жень (仞) – міра довжини, 2,33-2,66 м.
30 Крижаний Лучник (冰夷) – очевидно, йдеться про одного з місцевих річкових богів і його святилище. Божество не ввійшло в загальноханьський пантеон, і коментатори ототожнюють його з річковим богом Фен’і (Лучник Фен), якого традиція, в свою чергу, ідентифікує з богом Хуанхе – Річковим Дядьком (河伯).
31 Го Пу (276-324) повідомляє: “Його (тобто Крижаного Лучника Бін’і) малюють із чотирма обличчями, що їде на божественній колісниці, запряженій двома драконами”.
32 Ян’юй (Жива вода, 阳汗) – згідно з традицією, одне з дев’яти священних джерел Китаю, місце, де жив бог Хуанхе й інші річкові боги. Згадується як святилище царства Цінь. Однак локалізація його дуже невизначена – воно розташовано в різних місцях пров. Шеньсі. Згідно з міфологічною традицією, Великий Юй приніс тут себе в жертву, щоб зупинити потоп.
33 Згідно з канонічною версією, в Шуня було дві дружини – доньки Яо. Поява третьої дружини – жінки з роду Денбі – не збігається з традиційним життєписом цього патріарха. Народження в Шуня дочок – богинь явищ природи – перетворює самого Шуня і його дружину на богів, що також суперечить його образу історизованого патріарха в традиційній історіографії.
34 Царство Гай в “Історії Пізньої Хань” та “Історії Вей” ототожнюється з Гайма – областю й горою, які локалізовані на території Кореї.
35 Карлики Во і Ва згадуються в “Історії Ранньої Хань”, де віднесені, як і Чаосянь (див. нижче), до народів, що входять у царство Янь. Не виключено, що назви в давнину давалися й іншим прибережним і острівним племенам, які жили на сході або північному сході Китаю.
36 Ранкова Свіжість (朝鲜) – політичне об’єднання древньокорейських народностей, що відбулось у другій половині І тис. до н.е. Питання про його місцезнаходження (у межах Північно-Східного Китаю й Кореї) до кінця не з’ясоване.
37 Леян, на думку коментаторів, локалізується в районі Лолана – області, створеної на території Чаосянь (півн.-сх. част. суч. Китаю) ханьським імператором Уді.
38 Хоробрі Віщунки (列姑射) – як зазначають коментатори, назва гори. Однак із подальшого викладу зрозуміло, що йдеться про державу або народності. У “Каталозі Східних гір” під такою назвою згадуються гори, що локалізуються в пров. Шаньсі. Оскільки пам’ятки свідчать, що дана держава або народність розташована на сході, коментатори не можуть ототожнити їх із конкретною місцевістю. Очевидно, в цьому немає необхідності, адже подібна назва була поширена як відлуння родоплемінних культів жіночих предків та богинь полювання. Повідомлення “Каталогу” про царство Віщунок на сході знаходить паралель у “Лє-цзи” і “Чжуан-цзи”. Судячи з опису царства у цих трактатах можна зробити висновок, що воно носило міфологічний характер. У літературній обробці даоських пам’яток царство Віщунок – казкова країна жінок, де панує вічна гармонія, люди не знають зла і страждань, немає розбещеності й нещасть.
39 Пенлай (蓬莱) – згідно з міфологічною традицією, один із островів (гора) Безсмертних, розташованих у Східному морі. Літературна обробка сюжету відома за “Лє-цзи”, згідно з яким на островах жили безсмертні мудреці. Острови нічим не прикріплювалися до дна, і, щоб їх не віднесло в море, Верховний бог розпорядився поставити їх на гігантських черепахах. Через велетня із країни Драконових дядьків, який упіймав черепах, бог покарав велетнів, зменшивши їхній зріст; із п’яти островів, таким чином, залишилося лише три. Про віру в реальність цих островів свідчить повідомлення Сима Цяня про експедицію, споряджену імператором Цінь Шихуаном на пошуки островів з метою здобути еліксир безсмертя.