15. Розкажіть про сполуки голосних із плавними *tort, *tolt, *tert, *telt у різних слов’янських мовних групах.

У сполученнях типу *tort літера t є схематичним позначенням будь-якого приголосного. Якщо сполучення *or, *ol, *еr,*е1 у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії закону відкритого складу. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов' янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали, тому ця зміна була складнішою і одержала назву "перестановки плавних". У мові південних слов'ян (болгарська, сербсько-хорватська, словенська), а також здавна близьких до них 2 західнослов'янських — словацькій і чеській — довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося o>а, e> ѣ (e). Склад у цій групі мов відкривався шляхом метатези. У мовах східних і західних слов'ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному 'r, "l, тому стадія складотворчості є досить закономірною: *tort>*to-rt. Поступово втрачаючи складотворчість сонорного, склад відкривався шляхом розвитку після сонорного нового голосного, подібного до попереднього: *to-rt>*to-r^ot>*to-rot. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов'ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, a y західних діалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*t^orot>*trot.

16. Розкажіть про початкові сполуки *or, *ol перед приголосними.

Доля сполучень *оr, *оl на початку слова залежала від звука, перед яким вони стояли: якщо далі був голосний, то ці сполучення при складоподілі розривалися і склади ставали відкритими. Такі звукосполучення не зазнавали змін. Напр.: о-ра-ти, о-рь-лъ. Перед наступним приголосним склади ставали закритими, і такі звукосполучення не могли існувати у праслов' янській мові. Відкривалися склади шляхом метатези, але характер голосного при цьому у різних слов'янських діалектах міг бути різним. У південнослов'янських мовах сполучення *ort, *olt трансформувалися в *rat, *lat. У східних та західних слов'ян цей процес залежав від інтонації: при висхідній інтонації утворювалися сполучення *rat, *lat; при нисхідній — *rot, *lot. Напр.: ст-сл. ладии ; укр. лодка; пол. lodz, lodka; лит. aldija; ст-сл. рамо; лат. armus (рука, плече); нім. Arm; серб, раме; пол. ramien; чес. ramene.

17. Розкажіть, за якими диференційними ознаками розрізнялися приголосні у старослов’янській мові.

Система консонантизму ранньої старослов'янської мови об'єднувала такі приголосні: б, п, в, м, д, т, з, с, л, н, р, j, s, ц, ч, ж, ш, шт, жд, г, к, х, ф. Класифікували їх за місцем творення, за способом творення, за співвідношенням голосу й шуму, за твердістю/м'якістю. 1. За місцем творення: губні — губно-губні (б, п, м); губно-зубні (в, ф); язикові — передньоязикові (д, т, з, с, і, ц, л, н, ж, ч, ш, р), середньоязикові (й), задньоязикові (г, к, х). 2. За способом творення: проривні (б, п, д, т, г, к); щілинні (в, ф, з, с, ж, ш, х, й); африкати (s, ц, ч); складні (жд, шт); змично-щілинні (м, н, р, л). 3. За співвідношенням голосу й шуму: сонорні (м, н, р, л, й); шумні – дзвінкі (б , д, г , в , з, ж , s) і глухі (п, т, к, ф, с, ш, ц, ч, х). 4. За твердістю/м'якістю: постійно тверді (г, к, х); постійно м'які (й, s, ц, ж, ч, ш, жд, щ, шт); решта приголосних залежно від позиції у слові могли бути твердими або пом’якшеними.