
- •Питання до заліку з «Етики бізнесу»
- •1)Соціокультурні та теоретичні передумови становлення етичного знання
- •2)Етимологія термінів «етика», «мораль». Діалектика понять «мораль», «моральність».
- •3)Етика як філософське знання. Специфіка філософського знання.
- •4)Структура етики як науки
- •5)Сутність моралі
- •6)Джерела походження моралі
- •7)Структура моралі
- •8)Функції моралі
- •9)Прикладна етика: види та дилеми
- •10)Категорії етики: ідеал
- •11 Добро та зло як провідні категорії етики
- •12.Справедливість
- •13)Сенс життя як провідна особливість людського існування
- •14 Щастя та шляхи його осмислення в етиці
- •15.Совість і сором як контрольно-імперативні механізми моральної свідомості особистості
- •16) Честь і гідність як проекція моральної цінності особи
- •17)Економічна теорія та етика
- •18)«Звільнення» економічної теорії від етики:
- •19)Т.Гоббс та б. Мандевіль про зв'язок економіки та моралі
- •20)Інтеграція економічної теорії та етики
- •21.Передумови та становлення етики бізнесу
- •22.Поняття та предмет етики бізнесу
- •23.Термінологічні колізії: етика бізнесу, ділова етика, підприємницька етика, економічна етика, етична економія, господарська етика
- •24.Основна характеристика англо-американської концепції «етики бізнесу»
- •25.Основна характеристика етико-економічного знання в німецькомовній соціально-філософській традиції
- •26.Характеристика моральних проблем бізнесу на рівні підприємства
- •27.Характеристика моральних проблем бізнесу на рівні держави
- •28.Моральні проблеми бізнесу на міжнародному рівні
- •29. Ділове спілкування: зміст та особливості
- •30. Поняття етикету
- •31. Вербальне спілкування в діловому світі
- •32. Особливості невербального спілкування
- •1.Візуальні:
- •33.Імідж ділової людини
- •34.Типологія ділових культур за р.Гестеландом
- •35. Типологія ділових культур за Льюісом
- •36.Організація та моральні стандарти. Конфлікти в організації
- •37.Механізми забезпечення дієвості моральних стандартів організації
- •38. Глобальний договір оон: історія становлення, загальна характеристика
- •39. Джерела принципів Глобального Договору
- •40. Мережа Глобального договору в Україні: історія заснування, характеристика діяльності (конкретні приклади)
- •41.Нефінансова звітність
- •42. Головні стандарти нз
32. Особливості невербального спілкування
Мова невербального спілкування є мовою жестів, міміки, пантоміміки, тобто мовою тіла, що виражає почуття, емоції людини. Людина використовує для підсилення аудіального ефекту найрізноманітніші рухи (жести, експресія обличчя, пози, інтонаційно-ритмічні особливості голосу, дотик), які виражають її психічні стани, її ставлення до партнера, до ситуації спілкування загалом.
Виділимо види невербальних засобів спілкування.
1.Візуальні:
кінесика: рухи рук, голови, ніг, тулуба, хода;вираз обличчя, очей; поза, постава, положення голови; напрям погляду, візуальні контакти;
шкірні реакції: почервоніння, збліднення, потіння;
проксеміка (просторова і тимчасова організація спілкування): відстань до співрозмовника, кут повороту до нього, персональний простір; допоміжні засоби спілкування: підкреслення або приховування особливостей статури (ознаки статі, віку, раси); засоби перетворення природної статури: одяг, зачіска, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, дрібні предмети в руках.
2. Акустичні: паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність): голосність, тембр, ритм, висота звуку;
3. Екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, подихи, кашель, ляскіт.
4. Тактильні: такесика: дотик, потиск руки, обійми, поцілунок.
5. Ольфакторні: приємні і неприємні запахи навколишнього середовища; природний і штучний запахи людини.
Багато інформації може надати жестикуляція співрозмовника.
Залежно від призначення жести поділяють на ритмічні, емоційні, вказівні, зображувальні та символічні.
Більша частина нашої невербальної поведінки набута. Значення багатьох жестів і рухів зумовлені культурним середовищем, у якому ми живемо.
На перше враження впливають такі фактори:
• Внутрішня установка, з якою ми підходимо до оцінки інших, має вирішальний вплив на наші судження.
• Ступінь (сила) емоційного збудження, яке супроводжує оцінку. Стан хронічного стресу примушує нас дивитися на інших зпід лоба, без симпатії, і в кожному бачити більше недоброзичливих і негативних рис. Упевнені в собі люди часто оцінюють інших як доброзичливих і врівноважених. Невпевнені в собі люди сприймають інших як нечуйних і налаштованих вороже.
♦ Схильність приписувати свої якості чи свій емоційний стан іншим людям. Особливо сильно це проявляється у малокритич-них людей, які погано розуміють свої особистісні особливості. У великій мірі це характерно для авторитарних особистостей і майже не проявляється в демократичних.
♦ Людині, від якої ми в захваті за певним значимим для нас показником, ми приписуємо позитивні якості.
♦ Люди схильні систематично переоцінювати психологічні якості тих людей, які переважають їх за певним параметром, значимим для них.
♦ "Якщо я хворий і слабкий, і хочу бути здоровим і сильним, — зустрівши фізично сильну людину, переоціню її за всіма параметрами".
♦ "Люди, які нас люблять чи добре до нас ставляться, здаються нам набагато кращими за тих, хто нас недолюблює".
♦ Зовнішня фізична привабливість сприяє більш позитивній оцінці рис особистості, а також оцінці результатів діяльності чи окремих вчинків.
♦ Недарма говорять, що короля грає свита. Дослідження показали, що враження про людину визначається, зокрема, і тим, у якому оточенні ми її бачимо.
Тільки 8—10 % інформації ми черпаємо зі слів співбесідника