
- •Функціоналізм
- •Радянська школа
- •3. Ввв перервала роботу з підготовки етнографічних досліджень. Багато радянських етнографів пішло на війну. Однак і в роки війни продовжувалася польова етнографічна робота.
- •4. Характерною рисою 4 періоду в історії р.Е.Ш., був поворот до розробки, передусім теорії этносу. Одним з ініціаторів став п. І. Кушнер. Задля аналізу основних ознак етнічної спільності.
- •Структуралізм
- •Дифузіонізм
- •Еволюціонізм
- •Американська школа
- •Соціологічна школа
3. Ввв перервала роботу з підготовки етнографічних досліджень. Багато радянських етнографів пішло на війну. Однак і в роки війни продовжувалася польова етнографічна робота.
в 1942 р. в Москві була організована група етнографів, з яких потім склалася основа Інституту етнографії АН СРСР: в 1936 році створено Інститут українського фольклору АН УРСР у Львові: Музей етнографії та художнього промислу . З цього часу етнографічні дослідження в масштабі країни очолив С.П. Толстов.
Третій період історії відмічений пожвавленням всіх сторін діяльності радянських етнографів, передусім різким розширенням масштабів польових досліджень. Головні досягнення Р.е.ш.: у 50-х рр.
• стає наукою про народи світу В полі зору етнографів, крім народів Радянського Союзу, стають етнічні спільності всіх континентів Землі. У 1960 р. було видано "Атлас народів світу"
• Радянська етнографія виходить на міжнародну арену. Вчені беруть участь в заходах за рубежем (в конгресах антропологічних і етнографічних наук). + співпраця з вченими соціалістичних країн.
• Відроджується інтерес до вивчення проблем етногенезу
На відміну від 1930-х років етнографія визначалася як “галузь історії, що досліджує культурно-побутові особливості різних народів світу в їх історичному розвитку, вивчає проблеми походження і культурно-історичних взаємовідносин цих народів, реконструюючи історію їх розселення і пересування"., на перший план висуваються культура і побут народів світу. Але надто негативний вплив загальна ситуація в науці на поч.. 50-х років.
Численні спроби викриття “буржуазної суті". (н-пр: була організована кампанія гоніння відомого радянського фольклориста П.Г. Богатирьова, звинуваченого в пропаганді структурно-функціонального методу.)
4. Характерною рисою 4 періоду в історії р.Е.Ш., був поворот до розробки, передусім теорії этносу. Одним з ініціаторів став п. І. Кушнер. Задля аналізу основних ознак етнічної спільності.
У 1951 р. про необхідність вирішити питання про суть “етносу" писали С. О. Токарєв і Н. Н. Чебоксаров, “не існує, , ніяких особливих „етносів", . в 1957 р. М. Г. Левіним і Н. Н. Чебоксаровим було визначене поняття “етнос", яке відтоді укорінилось в Р.е.ш.
Велике значення для перетворення радянської етнографії з науки переважно описової в теоретичну дисципліну мали праці Ю. В. Бромлея..(визначення поняття “етнос", роль етнічної ендогамії як механізму підтримки цілісності етносу, проблеми історичної типології етнічної спільності, ієрархічна структура этносу і ін. )
+ виникнення нових наукових дисциплін, що безпосередньо зіштовхуютсься з етнографією, – етнодемографії і етногеографії це дозволило розгорнути в 1970-х рр. комплексні дослідження сучасних етнічних процесів.
але недоліки:
А) ідеологічні підходи до культури та релігії як пережитки відсталого минулого;
Б) прив’язка етнології до ідеології пропаганди радянського патріотизму і, творення єдиного радянського народу, що призводило до зросійщення;
В) відрізнялася від інших шкіл тим, що намагалася виправдати і теоретично обгрунтувати російський великодержавний шовінізм.