- •3. Джерела вивчення іпс
- •4. Аборигени Австралії як джерело вивчення іпс
- •5. Синполітейне перв.Нас.Ам. Як джер. Вивч. Іпс
- •6. Синполітейне перв. Нас. Сибіру як джер. В. Іпс
- •7. Антропосфера. Соціосфера, техносфера, ноосфера
- •8.Місц.Особливості розвитку антропосфери та виникнення цивілізацій
- •11. Господарсько-культурні типи та історико-етнографічні спільності
- •12.Престижна економіка пізньопервісного сус-ва
- •13.Історичні типи етносів та етногенетичні процеси
- •14. Рушійні сили антропосоціогенезу
- •15. С,4245
- •16.Вогонь в житті первісного суспільства
- •17.Житлобудівництво первісної епохи. Соціальні функції жител та поселень
- •18. С.98-100
- •19. Привласнювальне господарство
- •20. Раннє відтворювальне господарство
- •21. 118
- •22. Криза палеолітичничного мисливського господарства та шляхи подолання
- •23. Неолітична революція (теорія г.Чайльда)
- •24.1,2 Поділи праці
- •25.Первісне людське стадо та прагромада палеоантропів.
- •26. Виникнення родової громади (виникнення екзогамії)
- •27.Виникнення та розвиток племені
- •28. Матріархат та патріархат
- •29. Структура суспільства ранньої та пізньої родової громади, організація управління
- •30. Виникнення грабіжницьких воєн. Військова демократія як зародок державної влади
- •31.Протоцивілізації в Україні
- •32.Прикладні знання первісного суспільства
- •33. Мистецтво палеоліту як джерело вивчення світогляду раннього первісного суспільства
- •34.Памятки духовної культури первісного суспільства на території України
- •35.Форми світогляду раннього первісного суспільства
- •36.Австралійські чурінги та їхні аналоги в археологічних джерелах
- •Гроти Кам’яної могили
- •Петрогліфи (наскельні зображення)
- •37. Світогляд розвинутого первісного суспільства. Культ вмираючого та воскресаючого бога
- •38. Курганний поховальний обряд як джерело вивчення світогляду стародавнього суспільства
- •40.Релікти та пережитки первісного суспільства в сучасності
6. Синполітейне перв. Нас. Сибіру як джер. В. Іпс
Найдавніші людські поселення Сибіру відомі з пізнього палеоліту і неоліту. Г-К тип обумовлює світогляд. Ескімоси. Основна їх самоназва- «інуїти». Основна їх самоназва-«інуїті». Побутова їх культура надзвичайно пристосована до Арктиці. Вони винайшли повертати гарпун, щоб полювати на морського звіра, каяк, сніжний будинок голку, особливу глуху одяг з хутра і шкур. Самобутня стародавня культура ескімосів. У XVIII-XIX ст. характерні поєднання полювання на морського звіра і на оленя карібу, життя територіальними громадами. Традиційно ескімоси - анімісти. Ескімоси вірять у духів, що живуть у різних явищах природи, бачать зв'язок людини з навколишнім світом предметів і живих істот. Багато хто вірить в єдиного творця Сіл'я, який керує всім, що відбувається у світі, усіма явищами і законами. Богиня, обдаровували ескімосів багатствами морських надр, називається Седна. Існують також уявлення про злих духів, що видавалися ескімосам у вигляді неймовірних і страшних істот. Шаман, що живе в кожній ескімоської селі - посередник, налагоджувати контакти світу духів зі світом людей. Бубен для ескімосів - священний предмет. Традиційне вітання, зване «ескімоським поцілунком», стало всесвітньо відомим жестом. На 1 місці богиня Седна.
Чукчі. нечисленний корінний народ крайнього північного сходу Азії (півострів Чукотка)
Чукчі поділялись на оленних — тундрових кочових оленярів (самоназва чаучу — «оленна людина») і приморських — осілих мисливців на морського звіра (самоназва анкалин — «береговий»).
Міфологія і фольклор дуже багаті і різноманітні. Чукчі, особливо приморські, прославилися своїми скульптурними і різьбленими зображеннями з кісток тварин, що вражають своєю відповідністю до природних, сміливістю поз і штрихів, що нагадують чудові кісткові зображення палеолітичного періоду. Багатобожжя, пантеон богів. На 1 м.-ч. Седни.
Сучасна етногенетична схема дозволяє вважати чукчів аборигенами континентальної Чукотки. Їхні предки сформувалися тут на рубежі IV — III тис. до н. е. Основу матеріальної культури цього населення склало полювання дикого оленя, в достатньо стабільних природно-кліматичних умовах
Основним житлом була яранга — розбірний намет циліндро-конічної форми. У тундрових чукчів яранги вкривались оленячими шкурами, у приморських — моржевими.
У великих ярангах, заможних господарів пологів могло бути декілька, виділених в різних сторонах яранги. Освітлювалась й опалювалася кам'яною, глиняною або дерев'яною жировою лампою. Їжу готували на багатті в чотагіні. Яранга приморських чукчів відрізнялася від житла оленярів відсутністю димового отвору.
Тундрові чукчі пересувалися на дуго-копильних нартах на оленях або собаках, приморські — на собаках. Користувалися також ступальними лижами-ракетками, на Колимі використовували запозичені в евенків ковзними лижами. По воді пересувалися в байдарах — човнах, що вміщають від одного до 20-30 чоловік, з моржевих шкур, з веслами й косим вітрилом.