85. Проблеми експертного середовища в Україні

Експертне середовище має аналітичні властивості. Тому у питанні будуть розглядатись аналітині проблеми. Найголовніша проблема це - проблема неточності й недостовірності інформації, з якою працюють аналітичні відділи органів державної влади, є дуже болючою, а її розв’язання, безперечно, стане запорукою успішності будь-якої державної політики. Навіть статистика, яка в усьому світі є здебільшого точною та об’єктивною, в Україні має надто творчий, сказати б, характер. Для активізації експертно-аналітичної діяльності в Україні вчені пропонують прийняти закон «Про аналітичну діяльність», внести зміни й доповнення до законів України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки», «Про наукову та науково-технічну експертизу», «Про науково-технічну інформацію», «Про наукову і науково-технічну діяльність», що могли б увести у правове поле діяльність аналітичних центрів, сформувати механізми підтримки аналітики, створити сприятливі для її розвитку умови, закласти умови ринкової інфраструктури. Окрім того, важливим є формування сучасної інфраструктури аналітичної діяльності, що передбачала б тісну взаємодію державних і недержавних аналітичних центрів; підсистему фінансування, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; методичну й видавничу бази, інтернет-ресурси, офіційну статистику, банки та архіви аналітичної інформації Важливою складовою експертного середовища спрямованого на забезпечення державної політики, є інформаційний супровід останньої, тобто донесення до населення змісту ухвалених рішень і обґрунтованість обраної стратегії. Адже в умовах сучасної політичної (демократичної) системи неабияке значення мають інтерпретація і трактування політичних дій, тож уряд повинен вести постійний медіа-діалог з населенням. Викривлені чи хибні трактування державної політики можуть звести нанівець увесь позитивний потенціал, який заклали в неї експерти-аналітики. Експертно-аналітична діяльність – явище комплексне, що передбачає не лише створення експертно-аналітичних інституцій на кожному рівні державного управління, відповідного кадрового забезпечення та науково-теоретичних розробок, а й системи статистичних центрів та установ, які повинні надавати дані для здійснення аналізу. Важливим є розуміння того, що адміністративна реформа – не просто зменшення кількості високих посад, міністерств і служб, а передовсім підвищення якості роботи державних структур. Запровадження інституту експертно-аналітичної діяльності в органах державної влади якраз і спрямоване на подолання проблеми прийняття рішень за принципом «політичної доцільності» та залежно від власного місця у владній ієрархії. З огляду на те, що головними суб’єктами вироблення урядової політики є міністерства, пріоритетом адміністративної реформи має стати визначення  функцій міністерства як органу, що забезпечує аналітико-консультативну допомогу у виробленні та здійсненні державної політики у відповідній сфері суспільного життя.