83.Вітчизняна інфраструктура експертно аналітичного забезпечення державної політики ( по статье Петренко)

Нагальною проблемою українського суспільства є відсутність науково обґрунтованої державної політики та реального механізму впровадження державно-політичних рішень. Нагальною передовсім тому, що експертно-аналітичне забезпечення державної політики дає змогу виробити оптимальне в певних умовах державно-політичне рішення та мінімізувати його очікувані й непередбачувані негативні наслідки. Вагома роль у експертно-аналітичному забезпеченні державної політики належить Академії наук України, національним університетам і дослідницьким інститутам (академіям, університетам), що створюються при державних органах. Національні університети продукують теоретичні розробки стосовно того чи іншого аспекту державної політики, які можуть слугувати основою для розв’язання тієї чи іншої проблемної ситуації в державній політиці. Дослідницькі інститути при державних органах, окрім згаданих теоретичних розробок, виконують і практичну роботу. Їх залучають до розробки, аналізу, реалізації, моніторингу та оцінювання державної політики й цільових програм у тій чи іншій сфері суспільного життя. В Україні, можна дійти висновку, що головними організаціями, які здійснюють аналітичний супровід державної політики, є саме аналітичні інституції, які входять безпосередньо до складу державних органів чи обслуговують їхні інтереси на засадах субординації. Рівень впливу недержавних аналітичних центрів України на прийняття рішень органами державної влади й місцевого самоврядування залишається низьким. громадсько-суспільних експертно-аналітичних інституцій, то вони не є виразниками інтересів суспільних груп, здебільшого займаючись політичним консультуванням. Тобто, декларуючи проведення досліджень у сфері державної політики, вони виконують не суспільну волю, а замовлення конкретного актора політичної системи, ставлячи при цьому за мету збільшення його дивідендів, а не досягнення суспільного добробуту. Мозкові центри покликані забезпечити активну участь громадськості в управлінні державою, що посилило б ефективність публічних рішень завдяки їхній відповідності суспільним реаліям, змінило б процес ідентифікації проблем та шляхи їх розв’язання

Основними чинниками низької ефективності мозкових центрів в Україні вчені вважають: 1) непрозорість системи прийняття рішень на рівні державної влади, а звідси – неготовність політичної влади співпрацювати із зовнішніми джерелами інформації та проектів;

2) слабку фінансову й матеріально-технічну базу таких центрів і відсутність статті витрат у бюджеті, котра мала б цільове призначення «оплата зовнішніх консультацій державних структур за контрактом»;

3) неготовність бізнесових структур працювати в режимі прикладних політичних досліджень, нових ділових і політичних стратегій, неста-ндартних організаційних рішень;

4) нерозвиненість комунікацій між мозковими центрами. Проблема неточності й недостовірності інформації, з якою працюють аналітичні відділи органів державної влади, є дуже болючою, а її розв’язання, безперечно, стане запорукою успішності будь-якої державної політики. Навіть статистика, яка в усьому світі є здебільшого точною та об’єктивною, в Україні має надто творчий, сказати б, характер.

Отже аналітичні відділи закладають науковий контекст для подальших рішень, дають поштовх довгостроковому плануванню на основі постійної оцінки загального контексту, саме такі структурні одиниці уможливлюють розробку обґрунтованої, послідовної, поетапної та відповідальної державної політики, мають гарантувати відповідність певних рішень фундаментальним цінностям суспільства