Внутрішні та зовнішні межі втручання держави в суспільні сфери.

Функції, які виконує держава по організації грошового обігу, надання суспільних товарів і усунення наслідків зовнішніх ефектів, складають максимальні межі її втручання в суспільні сфери.

Максимально допустимі межі втручання держави:

Перерозподіл доходів. Ринок визнає справедливими прибутки, отримані в результаті вільної конкуренції на ринках факторів виробництва, розміри доходів залежать від ефективності вкладення факторів. У суспільстві є люди, які не володіють ні землею, ні капіталом, ні працею. Їм нічого пред'являти на ринки факторів виробництва, вони не беруть участь у конкуренції, не отримують ніяких доходів. До таких людей відносяться діти, безробітні, люди похилого віку. Навіть людям, що пред'являє той чи інший фактор виробництва, ринкова розподіл не гарантує мінімуму доходів, які забезпечують стандарт добробуту. У всіх перерахованих випадках держава має право втручатися в перерозподіл доходів. Тут мінімальна межа втручання держави є рухомою, на неї впливають поточний стан економіки, рівень життя в країні, визначає споживчі стереотипи. А максимальна межа визначається наступним: розміром соціальних виплат, які повинні бути узгоджені з можливостями держави; розміри податків не повинні підривати економічні стимули власників факторів виробництва; при визначенні обсягів і термінів виплат соц. посібників необхідно враховувати негативні ефекти робочої сили і ринковий механізм в цілому.

Зайнятість. Механізм ринку не реалізує автоматично право на працю для тих, хто може і хоче працювати. Для ефективної роботи ринку потрібно оптимальний резерв робочої сили. По ряду причин в ринковій економіці неминуча безробіття, що ставить перед державою не мало складних проблем. Його обов'язком стає регулювання ринку робочої сили з метою підтримки певного рівня зайнятості, матеріального забезпечення людей, які втратили робочі місця або не зуміли знайти їх.

Розвиток фундаментальних наукових досліджень і пов'язаних з ними великих інвестицій з тривалими термінами окупності, високим ступенем ризику і невизначеністю у відношенні прибутку практично не під силу ринковому механізму. Тут не обійтися без участі держави, що стимулює структурну політику і науково-технічний прогрес. Навпаки, ринок ефективно працює при освоєнні перспективних видів нової техніки і технології.

Реалізація національних інтересів у світовій економіці припускає проведення державою відповідної зовнішньоторговельної політики, контроль над міжнародною міграцією капіталів і робочої сили, вплив на валютні курси, керування платіжними балансами і ін

Такі верхні максимально припустимі межі втручання держави в ринкову економіку. Ці рамки досить широкі для того, щоб розумний симбіоз державного регулювання й ефективно працюючого механізму ринку дозволив вирішити основні соціально-економічні проблеми сучасного суспільства.

42. Універсальні варіанти державної політики: виправлення неспроможностей (дефектів) ринкового регулювання.

Основні варіанти

Антициклічна політика спрямована на підтримку пев¬них стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон'юнктури).

Структурна політика передбачає формування сучасної прогресивної й ефективної структури національної економіки.

За допомогою амортизаційної політики держава заохо¬чує нагромадження капіталу, яке у майбутньому стане основою розширення й оновлення виробництва.

Державна інвестиційна політика має на меті регулю¬вання капіталовкладень з метою структурної перебудови вироб¬ництва, його технічного та технологічного оновлення і модерні¬зації.

Науково-технічна та інноваційна політика держави — діяльність держави, спрямована на розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика визначає джерела формування державної казни, формування податкової системи та державного бюджету.

Монетарна (кредитно-грошова) політика передбачає державне забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Цінова політика — вплив держави на ціни й ціноутворення з метою приборкання інфляції, стимулювання модернізації виробництва, посилення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку, здійснення кон'юнктурної та структурної політики, пом'якшення соціальної напруги у суспільстві.

Зовнішньоекономічна політика держави охоплює різні аспекти зовнішньої торгівлі, контроль за міграцією капіталів і робочої сили, підтримку вітчизняного підприємництва за кордо¬ном тощо з метою усунення диспропорцій платіжного балансу та досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Соціальна політика держави зосереджується на форму¬ванні ефективних соціально-економічних умов життя суспільства, регулюванні відносин між соціальними групами, формуванні еко¬номічних стимулів для участі у виробництві, забезпеченні ефек¬тивної зайнятості населення, створенні соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту членів суспільства.

Конкурентна політика держави має на меті розробку заходів, що стосуються створення конкурентного середовища, підтримки та захисту добросовісної конкуренції, боротьби з мо¬нополізмом в економіці тощо.

Регіональна політика — це діяльність держави щодо забезпечення збалансованого і комплексного розвитку окремих територій країни виходячи із загальнодержавних та регіональ¬них інтересів, шляхом використання абсолютних та відносних переваг регіонів.

Екологічна політика спрямована на забезпечення еколо¬гічної рівноваги, охорону навколишнього середовища, створення безпечних умов життя громадян.

Неспроможності (дефекти) ринку як підстава для державного втручання.

В якості підстав для дій влади при вирішенні проблеми (тобто підстав для державного

втручання у функціонування ринків) вважається неспроможність ринку.

Неспроможність ринку - ситуація, коли нерегульований ринок не може спрацювати

ефективно (тобто розміщення ресурсів, обсяги виробництва благ і ціни не відповідатимуть

умовам ефективності).

Ситуації неспроможності ринку:

1) Неспроможність ринку функціонувати ефективно (економічні чинники неспроможності

ринку): 1.1) Існування ринків з неповною конкуренцією, 1.2) Існування природних монополій,

1.3) Існування суспільних благ, 1.4) Існування зовнішніх ефектів, 1.5) Асиметричний розподіл інформації;

2) неспроможність ринку з огляду на соціальні чинники;

3) неспроможність ринку з огляду на моральні чинники;

4) неспроможність ринку з огляду на політичні чинники.

- ринок не містить економічного механізму для вирішення завдань, що мають довгострокове і колективне значення - охорону природного середовища, проведення фундаментальних наукових досліджень, організації соціально-інфраструктурної діяльності (комунальне господарство, громадський транспорт, освіта, охорона здоров'я і тому подібне);

- ринок орієнтований не на виробництво соціально необхідних товарів, а на задоволення запитів тієї частини товариства, у якої є гроші;

- ринок не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави - організація грошового обігу в країні;

- ринок не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну анти-інфляційну політику;

- ринок не забезпечує найважливіших соціальних прав - на працю, на гарантований життєвий рівень;

- ринок породжує значну диференціацію доходів, він об'єктивно не може вирішити багато соціальних проблем у суспільства;

- ринок схильний до нестабільного розвитку з кризами;

- ринок не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні)

Такий найважливіший ринковий механізм, як конкуренція, має свої специфічні недоліки:

- витісняючи частину конкурентів з ринку, вона породжує в товаристві соціальних аутсайдерів;

- цінова конкуренція нерідко йде за рахунок зниження якості;

- існує небезпека недобросовісної конкуренції, що порушує права споживачів, а також конкурентів, : сюди відноситься використання дезорієнтуючої або відверто помилкової реклами, кримінальні методи боротьби з конкурентами; недобросовісним методом конкуренції вважається і демпінг - продаж за ціною нижчий за собівартість;

- конкуренція виховує і збуджує в людях далеко не кращі якості.