8. Спрямованість особистості, її складові. Шляхи формування військово-професійної спрямованості.

Спрямованість особистості - це система спонукань і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове ставлення та активну поведінку воїна, тобто спрямованість, по суті, стійка система мотивів, яка орієнтує життєдіяльність особистості. Причому, залежно від ситуації, система може бути домінуючою і супутною. В цілому, визначаючи спрямованість особистості, ми дізнаємося, що вона зробила у своєму житті, що вона збирається зробити і як вона хоче досягти цього.

Залежно від сфери прояву домінуючого спонукання розрізняють морально-етичну, військово-професійну та побутову спрямованість воїна.

Морально-етична спрямованість військовослужбовця полягає у високій морально-етичній зрілості. Воїни з цією домінуючою спонукою всі події, що відбуваються, вчинки людей пропускають крізь моральні категорії, прагнуть чинити все за законом, цінують таких людей. Вони проявляють гуманність, колективізм, відповідальність і принциповість.

Військово-професійна спрямованість особистості - це властивість, яка проявляється в активному і стійкому прагненні займатися певною військовою діяльністю, вдосконалюватися в ній. Це люди, які в своєму житті на перший план ставлять службу.

Побутова спрямованість проявляється в матеріальних, сімейних, а також індивідуальних прагненнях. Для таких воїнів головним є створення добрих побутових умов, сімейного затишку, а не професійні успіхи на службі.

Основні характеристики спрямованості:

інтенсивність;

стійкість;

широта і певний рівень.

Інтенсивність спрямованості пов'язана з емоційним забарвленням, яке може проявлятись у нечітких потягах або глибокій впевненості. Стійкість - це передусім сталість спонуки. Коло інтересів військовослужбовця зазвичай фіксується у понятті “широта спрямованості”. А рівень спрямованості свідчить про високу або низьку громадську активність, прагнення зробити благополучним життя, в одному випадку - лише для себе, в іншому, високому, - і для інших.

Зміст спрямованості становлять потреби, мотиви, інтереси, переконання і світогляд. Так, усю нашу свідому регуляцію поведінки, дії, мислення і почуттів визначають потреби. Вони ж є джерелом активності воїна. Власне, всі дії військовослужбовця визначаються потребами.

Передумови військово-професійної спрямованості військовослужбовців:

- пояснення значення військової служби і соціальної важливості поставлених перед ним мети й завдань, тобто доведення чіткої мети і завдань;

- організація службової діяльності особового складу згідно зі статутами таким чином, щоб воїн навіть в умовах жорсткої субординації і суворого статутного порядку почувався особистістю;

- наближення умов навчання до бойових;

- створення таких умов військової діяльності, щоб воїн пишався результатом своєї служби;

- залучення підлеглих до процесу ухвалення рішень;

- об'єктивність застосування стягнень і оголошення заохочень;

- заохочення соціальної активності;

- створення умов для задоволення першочергових потреб;

- активізація самостійної роботи підлеглих тощо.

9. Темперамент та його значення у формуванні індивідуальності військовослужбовця в умовах військової служби.

Індивід – це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах.

Особистість – це індивід із соціально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Індивідуальність – неповторне поєднання психічних рис і властивостей особистості, що безпосередньо впливають на її поведінку й діяльність.

Індивідуальність є основою формування особистості, тому темпераментальні властивості впливають на динаміку структури особистості військовослужбовця та її поведінкові прояви.

Темперамент - сукупність найбільш стійких індивідуально-психологічних особливостей воїна, які проявляються в динаміці його поведінки й діяльності.

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.

Холерику властиві високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.

Меланхоліку властиві низький рівень нервово-психічної актив­ності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.

Основні темпераментальні властивості .

1. Сенситивність (чутливість). Про цю властивість судять із того, яка найменша сила зовнішніх дій необхідна для якихось психічних реакцій воїна. Сьогодні вже доведено, що найчутливішим типом є меланхолік.

2. Реактивність. Про неї ми можемо скласти уявлення з того, наскільки емоційно воїни реагують на зовнішні або внутрішні дії однієї і тієї ж сили. Найвища реактивність - це реактивність холерика.

3. Активність. Виражається ступенем впливу воїна на зовнішній світ, його здатністю долати перешкоди під час досягнення мети. Також характеризує здатність самостійно, свідомо керувати своєю поведінкою.

4. Темп реакції. Це швидкість перебігу різноманітних реакцій і процесів (швидкість рухів і розуму, темп мови, кмітливість).

5. Пластичність - ригідність. Про цю властивість ми складаємо уявлення з того, наскільки легко і гнучко пристосовується воїн до мінливої реальності (пластичність) або, навпаки, наскільки інертна і млява його поведінка (ригідність). Таким чином, пластичність і ригідність є параметрами пристосування до зовнішніх впливів.

6. Екстраверсія - інтроверсія. За визначення цієї властивості враховують: від чого переважно залежать реакції діяльності воїна - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверсія), чи від образів, уявлень і думок, пов'язаних із минулим і майбутнім (інтроверсія). Таким чином, вони свідчать про загальну направленість особистості зовні або всередину.

Функції темпераменту:

регуляція динаміки психічної діяльності;

пристосувальна;

енергетична.

У процесі службової діяльності офіцеру доводиться прогнозувати поведінку своїх підлеглих, призначати їх на посади, виходячи з їх індивідуально-психологічних особливостей. Але в той же час йому необхідно контролювати особисту поведінку, враховуючи особливості власної психіки. Ось чому так необхідно знати основні прояви темпераментів.

10. Характер та його значення у формуванні індивідуальності військовослужбовця в умовах військової служби.

Дайте визначення поняття “характер”.

- це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Визначити структуру характеру та надати психологічну характеристику її компонентів.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: спрямованість; переконання; розумові риси; емоції; волю; темперамент; повноту; цілісність; визначеність; силу.

Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Переконання — знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе. Людина з твердими переконаннями здатна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільних справ. Безпринципним людям, кар'єристам ці риси характеру не властиві.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати. Моральні, естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки мірі вираженості в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтації, або в спокійному, поміркованому ставленні до явищ природи, мистецтва, вчинків людей.

Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої мети. Безвільні ж люди — слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість.

Розкрийте основні властивості характеру військовослужбовця.

Повнота характеру — це всебічний розвиток основних його структурних компонентів — розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках. У безхарактерних людей помітно виявляються розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх проявів від ситуацій, а не від внутрішніх установок особистості.

Особливо важливою в характері є його визначеність. Твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визначеність її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи — вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

Які існують групи рис характеру, які створюють симптомокомплекси?

1) риси, що характеризують ставлення військовослужбовця до інших військовослужбовців, до військового колективу, до суспільства (товариськість, чуйність, повага до інших військовослужбовців, колективізм і протилежні їм риси - замкнутість, байдужість, бездушність, презирство до товаришів по службі тощо);

2) риси, що засвідчують ставлення військовослужбовця до військової праці (працьовитість, схильність до творчості, сумлінність, відповідальність, ініціативність і протилежні їм риси - лінощі, безвідповідальність, пасивність);

3) риси, що засвідчують ставлення військовослужбовця до самого себе (почуття власної гідності, самокритичність, скромність і протилежна їй зарозумілість, яка деколи переходить у нахабство, пихатість, егоїзм, егоцентризм).

4) риси, які характеризують ставлення військовослужбовця до речей (охайність чи неохайність, дбале або недбале ставлення до свого обмундирування, речей).

Розкрийте структуру характеру особистості військовослужбовця.

- ступінь глибини (зв'язок рис характеру з стрижневими стосунками особистості);

- цілісність (це його внутрішня єдність, відсутність у характері протилежних рис, відповідність між направленістю і діяльністю);

- рівнем прискіпливості (визначається мірою важливості мети і завдань, які особистість обирає і ставить перед собою);

- ступінь стійкості характеру дає змогу дійти висновку про його визначеність;

- активність (проявляється як постійна потреба воїна бути у діяльному стані);

- сила характеру (визначається в тому, як енергійно воїн досягає мети у послідовності дій і завзятості тощо).

Які основні психологічні умовами формування і розвитку характеру військовослужбовців?

- вивчення підлеглих і на цій основі формування мотивів службової діяльності;

- цілеспрямована виховна робота з підлеглими;

- вибір серед товаришів по службі такої особи, яка для військовослужбовця стала б прикладом;

- психологічна насиченість бойової підготовки;

- залучення військовослужбовця до такої діяльності, де він зміг би розвинути свої риси характеру;

- керівництво самовихованням підлеглих;

- заохочення мужніх вчинків;

- статутна організація життєдіяльності військовослужбовця тощо.

Дати визначення поняття “акцентуацій характеру” особистості військовослужбовця та їх психологічна характеристика.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією. Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції.

Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження. Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов. Розглянемо найхарактерніші прояви акцентуації. Застрягання в стані збудження на впертості, недовірливості, нетерпимості до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість при розгляді справ.

Педантизм виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при вирішенні справи, в дотриманні "букви", хоча це й шкодить справі, у міркуванні типу "коли б чого не трапилося".

Демонстративні характери виявляють амбіційність, їм властиве хизування, зухвалість, де потрібно погодитися, вони заперечують очевидне: "це неможливо", "я цього не розумію". За звичайних умов такі особистості здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.

Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваляють те, що на це не заслуговує, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, їхні реакції на вчинки свої або інших людей є загострено емоційними, афективними.

Тривожні характери в усьому чекають небезпеку, виявляють підвищену боязливість, соромливість, розгубленість, здатні сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, втекти від нього, якщо він чимось погрожує.

Інтровертовані особистості замкнуті, свої думки та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертованим особистостям.

Екстравертовані особистості прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують.